01 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/7740/24 пров. № А/857/37306/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Довга О.І.
Запотічний І.І.
секретаря судового засідання Юник А.А.
розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Чепенюк О.В.), ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження в м. Тернопіль 06 серпня 2025 року у справі №500/7740/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - ГУ ПФУ в Тернопільській області, Управління) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.02.2025, яке набрало законної сили 29.05.2025, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № l-p(11)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 за період з 24.06.2024 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № l-p(II)/2021, статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення набрало законної сили 29.05.2025.
02.07.2025 ГУ ПФУ в Тернопільській області звернулося до суду із заявою про перегляд рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.02.2025 за нововиявленими обставинами. Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 виплачується пенсії по інвалідності ІІ групи внаслідок загального захворювання відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Одночасно позивачу встановлено додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи як особі, що належить до категорії 3 (ліквідатор), яка виплачується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 (зі змінами) у розмірі 113,88 грн. Після набрання законної сили рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.02.2025 у справі №500/7740/24, Управлінню стала відома обставина, яка є істотною та не була встановлена судом, на час розгляду справи а саме те, що позивачу виплачується пенсія по інвалідності ІІ групи внаслідок загального захворювання згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вважає, що зазначена обставина є істотною та має значення для справи, а також і те, що така обставина на була і не могла бути відома як позивачу так і заявнику - відповідачу у справі. На підтвердження подає суду виписку з акта огляду МСЕК від 12.06.07 та перерахунок пенсії позивача, що проведений 26.02.2025 станом на 01.03.2025.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.08.2025 заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задоволено: рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.02.2025 у справі №500/7740/24 скасовано та у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено повністю.
Задовольняючи заяву за нововиявленими обставинами суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи не були встановлені обставини щодо відсутності причинного зв'язку захворювання позивача як особи з інвалідністю ІІ групи з Чорнобильською катастрофою, які є істотними, а процесуальним законом не передбачено внесення виправлень у судове рішення, прийняте за відсутності усіх належних доказів, а відтак суд дійшов висновку про необхідність застосування інституту перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами. Суд також зазначив, що не вбачає підстав для залишення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без розгляду з мотивів, які ґрунтуються на припущеннях позивача, який не повідомив суду суттєві для ухвалення об'єктивного рішення у цій справі обставини.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу просить рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2025 року скасувати, та прийняти нове яким в задоволені заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області відмовити повністю. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що на дату ухвалення рішення від 21.02.2025 року відповідачу та суду першої інстанції було достеменно відомо усі обставини що ОСОБА_1 було встановлено 2 група інвалідності у зв'язку з Чорнобильською катастрофою, і він має право на отримання пенсії відповідно до ст. 54 Закону №796 ХІІ з 24.06.2024 року, але пенсію отримує через наявне загальне захворювання.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу в якому вказав про законність рішення суду першої інстанції та просив апеляційну скаргу відхилити.
В судовому засіданні представник відповідача щодо апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду першої інстанції залишити в силі. Позивач повноважного представника в судове засідання не забезпечив, повідомлений про день та час розгляду справи.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Так, перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин та є процесуальним засобом перевірки правильності судових постанов, ухвал, що має забезпечувати їх законність і обґрунтованість, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними своїх повноважень на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а також і на виконання завдань і досягнення мети адміністративного судочинства.
Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на момент вирішення справи, по-друге, те, що ці обставини не були відомі і не могли бути відомі на той час суду та хоча б одній особі, яка брала участь у справі. Наявність обох цих умов для визнання обставини нововиявленою є обов'язковою.
Отже, нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об'єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.
Істотними обставинами є фактичні дані (явища, події, факти або сукупність умов), що в установленому порядку спростовують факти, які були покладено в основу судового рішення. Тобто, це обставини, які впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається, обізнаність суду стосовно яких у розгляді справи забезпечила б прийняття цим судом іншого рішення.
Отже, умовами для перегляду рішення в зв'язку з нововиявленими обставинами є істотність нововиявлених обставин для вирішення спору, існування їх на момент вирішення адміністративної справи та виявлення таких після прийняття рішення зі спору.
Згідно з частиною 4 статті 361 КАС України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Таким чином, слід розрізняти нововиявлені обставини, як факти, та нові докази, як підтвердження факту, які виникли (отримані) після постановлення рішення суду.
Разом з тим, в адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї, хоча така існувала. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
Істотними обставинами справи вважаються ті, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, а це, передусім, ті, що взагалі не були предметом розгляду в адміністративній справі в адміністративному суді у зв'язку з тим, що вони не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи.
Разом з тим частиною четвертою статті 361 КАС визначено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Отже, не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Так, нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення.
Отже, нововиявлені обставини відрізняються від нових обставин, обставин, що змінилися, та нових доказів за часовими ознаками, предметом доказування та істотністю впливу на судове рішення.
Нова обставина, що з'явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справи. Не вважаються нововиявленими нові обставини, виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, які встановлюються на підставі доказів, що не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Водночас необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 червня 2022 року у справі № 9901/230/20 та у постанові Верховного Суду від 18 липня 2022 року у справі № 826/2212/17, у постанові від 28.10.2024 у справі №815/5156/16, у постанові від 13.06.2024 у справі №480/3103/22, від 21.06.2024 у справі №640/10156/22, від 02.05.2023 у справі №420/20522/21.
До того ж, судове рішення не може переглядатись у зв'язку з нововиявленими обставинами, якщо обставини, передбачені частиною другою статті 361 КАС, відсутні, а також якщо обставини, визначені цією нормою, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
За нормами статей 1 та 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику ЄСПЛ та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до рішень Європейського Суду з прав людини від 18 листопада 2004 року у справі Правєдная проти Росії (Pravednaya v. Russia, заява №69529/01) та від 06 грудня 2005 року у справі Попов проти Молдови №2 (Popov v. Moldova №2, заява №19960/04), процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
У пункті 33 рішення у справі Христов проти України (заява №24465/04) Європейський Суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. рішення у справі Брумареску проти Румунії (Brumarescu v. Romania), заява № 28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII, у справі Желтяков проти України, заява №4994/04, пункт 42).
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (пункт 34), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення у справі Рябих проти Росії (Ryabykh v. Russia), заява №52854/39, пункт 52, ECHR 2003-IX, у справі Желтяков проти України, заява №4994/04, пункт 43).
Наведене у підсумку свідчить, що процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами сама по собі не суперечить принципу юридичної визначеності, проте перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою й саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак міг би призвести до іншого результату судового розгляду, при цьому особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що у неї не було можливості представити цей доказ під час судового розгляду справи до винесення судового рішення, а також те, що цей доказ має суттєве значення.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі №802/2196/17-а, а також у постановах Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі №826/15038/17, від 22 лютого 2021 року у справі №420/3785/19 та від 10 березня 2021 року у справі №826/15267/17.
Суд апеляційної інстанції щодо підстав перегляду рішення за нововиявленими обставинами зауважує, що в матеріалах справи (аркуш 13) є пенсійне посвідчення ОСОБА_1 , яким підтверджується призначення йому пенсії по інвалідності ІІ групи загального захворювання, також посвідчення ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1989 року (Категорії 3) (аркуш 14). Щодо поданого заявником - відповідачем у справі перерахунку пенсії позивача, який проведений Управлінням 26.02.2025 станом на 01.03.2025, то в такому зазначено про те, що група інвалідності позивача ІІ, загальне захворювання, що на переконання суду апеляційної інстанції спростовує твердження заявника про те, що після набрання законної сили рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.02.2025 у справі №500/7740/24, Управлінню стала відома обставина, яка є істотною та не була встановлена судом на час розгляду справи а саме те, що позивачу виплачується пенсія по інвалідності ІІ групи внаслідок загального захворювання згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка є істотною та має значення для справи, а також і те, що така обставина на була і не могла бути відома як позивачу так і заявнику - відповідачу.
Окрім того суд апеляційної інстанції зауважує, що визначення предмета та підстав спору є правом позивача, у той час як встановлення обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії, заява № 48778/99). Зазначена позиція суду узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 08 червня 2021 року у справі №662/3971/15-ц.
Отже, неповне з'ясування судом фактичних обставин справи є підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку, чим відповідач і скористався, як це слушно зауважив позивач, оскільки рішення суду в даній справі було переглянуто в апеляційному порядку.
Слід також зауважити, що у відповіді на звернення від 10.10.2024, яке стало підставою подання позову до суду, Управління роз'яснило позивачу про факт призначення йому пенсії по інвалідності ІІ групи внаслідок загального захворювання та відсутність підстав для перерахунку пенсії в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, оскільки захворювання позивача не пов'язане з ліквідацією аварії на ЧАЕС (аркуш 17 - відповідь Управління від 24.10.2024).
Зазначені обставини були викладені також у відзиві на позовну заяву (зворотній аркуш справи 66).
В апеляційній скарзі Управління також вказувало як підставу скасування рішення суду першої інстанції від 21.02.2025 на виплату позивачу пенсії по інвалідності ІІ групи внаслідок загального захворювання згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відсутність підстав для перерахунку пенсії в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, оскільки захворювання позивача не пов'язане з ліквідацією аварії на ЧАЕС.
Таким чином, аналізуючи зміст заяви відповідача про перегляд рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.02.2025 у справі №500/7740/24 суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що подаючи позов до суду позивач зазначив що є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, має інвалідність ІІ групи, однак всупереч приписам частини першої статті 77 КАС України не подав суду усіх наявних у нього доказів на підтвердження причинного зв'язку захворювання для підтвердження в нього права на отримання пенсії саме відповідно до статті 54 Закону № 796-XII, а відтак оскільки судом під час розгляду справи не були встановлені наведені вище обставини щодо відсутності причинного зв'язку захворювання позивача як особи з інвалідністю ІІ групи з Чорнобильською катастрофою, які є істотними, та процесуальним законом не передбачено внесення виправлень у судове рішення, прийняте за відсутності усіх належних доказів, то необхідно застосувати інститут перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
Суд апеляційної інстанції вважає, що вказані заявником обставини можуть доводити факт допущення судом помилки при розгляді спору, водночас на переконання суду апеляційної інстанції, така заява спрямована на спробу переоцінити обставини та докази, які вже були в розпорядженні суду під час розгляду в суді першої інстанції.
Окрім того суд апеляційної інстанції зауважує, що конкретний зміст розглядуваної судом заяви в зіставленні з точним розумінням положень пункту 1 частини другої статті 361 та статті 364 КАС ілюструють, що заява Управління очевидно не містить в собі властивостей чи обов'язкового спонукального приводу, за яких вона підлягала б розгляду в провадженні за нововиявленими обставинами й вимагала ухвалення відповідного судового рішення.
Отже, наведені заявником обставини не відповідають вищезазначеним ознакам та критеріям, а тому не можуть вважатися нововиявленими обставинами у розумінні пункту 1 частини другої статті 361 КАС України, а відтак відсутні правові підстави для перегляду рішення у справі №500/7740/24 за нововиявленими обставинами.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції задовольняючи заяву та відмовляючи в позові, скасовуючи рішення суду першої інстанції, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, чим порушив норми процесуального права, що має наслідком судове рішення скасувати, відмовивши в задоволенні заяви Управління та рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року у справі №500/7740/24 залишити в силі.
Керуючись статтями 241, 243, 312, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду про перегляд за нововиявленими обставинами від 06 серпня 2025 року скасувати.
В задоволені заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 21 лютого 2025 року у справі №500/7740/24 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т. І. Шинкар
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний
Повне судове рішення складено 07.10.25