01 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/7740/24 пров. № А/857/29812/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Довга О.І.
Запотічний І.І.
секретаря судового засідання Юник А.А.
розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Чепенюк О.В.), постановлену в порядку письмового провадження у справі №500/7740/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Тернопільського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.02.2025 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № l-p(11)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 за період з 24.06.2024 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № l-p(II)/2021, статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення набрало законної сили 29.05.2025.
19.06.2025 до суду першої інстанції надійшла заява Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про роз'яснення судового рішення.
Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 виплачується пенсії по інвалідності ІІ групи внаслідок загального захворювання відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Одночасно позивачу встановлено додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи як особі, що належить до категорії 3 (ліквідатор), яка виплачується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 (зі змінами) у розмірі 113,88 грн. Заявник просить роз'яснити рішення суду, оскільки захворювання ОСОБА_1 не пов'язане з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 заяву відповідача задоволено, роз'яснено судове рішення в частині зобов'язання здійснити перерахунок та виплату основної пенсії ОСОБА_1 за період з 24.06.2024 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № l-p(II)/2021, статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, вказавши, що такий перерахунок та виплата проводиться лише у разі призначення ОСОБА_1 з 24.06.2024 пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою позивачем подана апеляційна скарга яка мотивована тим, що рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.02.2025 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії є мотивованим, чітким і зрозумілим і не містить варіантів різного тлумачення резолютивної частини, яка викладена чітко, доступно, не є суперечливою та не містить декілька варіантів тлумачення.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу в якому вказав про законність ухвали суду першої інстанції та просив апеляційну скаргу відхилити.
В судовому засіданні представник відповідача щодо апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду першої інстанції залишити в силі. Позивач повноважного представника в судове засідання не забезпечив, повідомлений про день та час розгляду справи.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що ухвала суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає.
Враховуючи приписи ч.3 ст.3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ст.254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Статтею 255 КАС України встановлено, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Так, роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового рішення, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше, однак без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом. Тобто процесуальна процедура роз'яснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення. При цьому, роз'яснено може бути лише судове рішення, яке набрало законної сили та не скасоване на момент звернення щодо його роз'яснення.
Конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим правова норма не містить.
Водночас, ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв'язки у межах речення чи всього документу. Зокрема, мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання.
Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду, а тому роз'ясненню підлягають рішення суду у разі, якщо без такого роз'яснення їх важко виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.
Так, роз'яснення полягає в тому, що суд не повинен давати відповідь на нові вимоги або на невирішені вимоги, або ж встановлювати чи трактувати обставини та докази на їх підтвердження, які не досліджувались судом, він лише пояснює положення постановленого ним рішенням, які нечітко сформульовані, або є незрозумілими для заінтересованих осіб. В ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
Водночас, при розгляді заяви про роз'яснення судового рішення, яке набрало законної сили, суд не здійснює нового перегляду справи.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення судів усіх інстанцій, незалежно від виду провадження, повинно обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну і резолютивну частини з додержанням зазначеної послідовності. У мотивувальній частині зазначаються обставини, встановлені судом із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, а також мотиви, з яких суд виходив при ухваленні рішення, і положення закону, якими він керувався, тоді як резолютивна частина рішення є завершальною і відображає результат вирішення справи адміністративної юрисдикції.
Згідно з п.19 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі» роз'яснення судового рішення можливе тоді, коли воно є незрозумілим. В ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
Таким чином, роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового рішення, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше, однак без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом. Тобто процесуальна процедура роз'яснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року, яке постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2025 року залишено без змін, позов задоволено частково та, зокрема, в частині яку просить відповідач роз'яснити, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 за період з 24.06.2024 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № l-p(II)/2021, статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.
Водночас, задовольняючи вказану заяву суд першої інстанції виходив з того, що судовим рішенням у цій справі зобов'язано здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 за період з 24.06.2024 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № l-p(II)/2021, статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, а тому лише у разі призначення позивачу з 24.06.2024 пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він має право на відповідне збільшення пенсії згідно з рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 № l-p(II)/2021, на підставі статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР.
Дослідивши зміст рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.02.2025, апеляційний суд дійшов висновку, що воно є чітким, зрозумілим та не містить положень, стосовно яких можуть виникнути суперечності щодо їх розуміння.
Так, в мотивувальній частині судового рішення від 21.02.2025 Тернопільським окружним адміністративним судом зазначено, що «…Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (Категорія 3), є особою з інвалідністю ІІ групи, внаслідок захворювання, пов'язаного з аварією на Чорнобильській АЕС (а.с.14).
Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Тернопільській області та отримує пенсію по інвалідності як особа з інвалідністю II групи відповідно до статті 54 Закону №796-XII (у розмірі відшкодування фактичних збитків)…»
Водночас зі змісту заяви заявника вбачається, що оскільки позивач отримує пенсію по інвалідності ІІ групи внаслідок загального захворювання відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», водночас рішенням суду у цій справі від 21.02.2025 зобов'язано здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 з 24.06.2024 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № l-p(II)/2021, статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР. Проте, з долученого розрахунку пенсії ОСОБА_1 та виписки із акту огляду МСЕК до довідки від 12.06.2007 вбачається, що позивачу встановлена ІІ група інвалідності з 20.05.2007 з причиною інвалідності загальне захворювання (а не внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи); позивачу нараховується та виплачується пенсія по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Розрахунок основної пенсії проведений на підставі вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Так, проаналізувавши зазначені в заяві обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що перерахунок та виплату пенсії слід проводиться лише у разі призначення ОСОБА_1 з 24.06.2024 пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII.
Водночас, встановивши в судовому рішенні обставини щодо інвалідності позивача, які є наслідком захворювання, пов'язаного з аварією на Чорнобильській АЕС, суд першої інстанції у своєму роз'ясненні змінює суть судового рішення, оскільки в такому роз'ясненні встановлює певні умови його виконання, що за своєю природою не є роз'ясненням.
Верховний Суд в ухвалі від 01.02.2018 (справа №591/3321/17) зазначив, що незрозумілість судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання. Тобто, це стосується випадків, коли недотримано вимоги ясності, визначеності такого рішення адміністративного суду. Невизначеність судового рішення означає, що воно містить положення, що викликають суперечки щодо його розуміння під час виконання.
На переконання суду апеляційної інстанції вказане судове рішення є чітким і зрозумілим, в ньому наведено мотиви, з яких суд першої інстанції дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог; терміни, вжиті у рішенні суду першої інстанції, відповідають тому змістові, що вони мають згідно з законодавством України; ці терміни чітко співвідносяться із поняттями, які вони означають; текст правової норми, застосованої судом, відтворений без перефразовування і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд надає своє тлумачення її змісту з відповідними висновками в контексті аналізу обставин справи.
Резолютивна частина постанови суду відповідає вимогам частини 5 статті 246 КАС України, а в мотивувальній частині, з врахуванням доводів позовної заяви та поданих заперечень, чітко зазначено, чому суд прийшов до відповідного висновку та яким законом керувався при винесенні такого.
Водночас, вирішення процесуальних питань, які випливають з судового рішення, чи надання правових порад щодо дій учасників справи після ухвалення судового рішення, не відповідає меті роз'яснення, а отже у межах процедури роз'яснення судового рішення є неможливим.
За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.02.2025 є зрозумілим та не містить положень, стосовно яких можуть виникнути суперечності щодо його розуміння, а тому відсутні підстави для задоволення заяви відповідача про роз'яснення судового рішення.
Щодо покликання в заяві на те, що звернення до суду із заявою про роз'яснення обумовлено обставинами, що унеможливлюють виконання винесеного рішення, оскільки позивачу встановлена група інвалідності внаслідок загального захворювання відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що не є наслідком захворювання, пов'язаного з аварією на Чорнобильській АЕС, то суд апеляційної інстанції зазначає, що такі є підставою оскарження судового рішення, а не підставою його роз'яснення.
Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, з врахуванням положень ст.317 КАС України суд апеляційної інстанції доходить переконання про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої про роз'яснення судового рішення у справі №500/7740/24 від 21 лютого 2025 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання такі вчинити.
Керуючись статтями 229, 241, 254, 308, 310, 317, 321, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року скасувати та в задоволені заяви про роз'яснення судового рішення у справі №500/7740/24 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. І. Шинкар
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний
Повне судове рішення складено 07.10.25