07 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/16987/23 пров. № А/857/33377/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Носа С.П.;
суддів: Кухтея Р.В., Шевчук С.М.;
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року у справі № 380/16987/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,-
суддя у І інстанції Коморний О.І.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Львів,
дата складення повного тексту рішення 08 листопада 2024 року,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася у Львівській окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач 1, ГУ ПФУ у Львівській області), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач 2, ГУ ПФУ у Київській області) в якому просила визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 103230001673 від 11.07.2023 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. ст. 55-56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням проведеного розрахунку страхового стажу та періоду роботи з особливо шкідливими умовами праці у пільговому обчисленні у полуторному розмірі (рік за півтора) до страхового стажу, що дає право на зменшення пенсійного віку, у зоні відчуження Чорнобильської АЕС з 01 квітня 2009 року по 31 березня 2022 року в Спеціалізованій медико-санітарній частині № 16 м. Чорнобиль, Державному закладі «Спеціалізована медико-санітарна частина № 16 МОЗ України», Державному закладі «Центр спеціалізованої медичної допомоги зони відчуження МОЗ України» на посаді фельдшера здоровпункта АПК - 1 ДСП ЧАЕС, у зв'язку з досягненням віку у 45 років; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 з 25 червня 2023 року пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. ст. 55-56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням проведеного розрахунку страхового стажу та періоду роботи з особливо шкідливими умовами праці у пільговому обчисленні у полуторному розмірі до страхового стажу, що дає право на зменшення пенсійного віку, у зоні відчуження Чорнобильської АЕС з 01 квітня 2009 року по 31 березня 2022 року в Спеціалізованій медико-санітарній частині № 16 м. Чорнобиль, Державному закладі «Спеціалізована медико-санітарна частина № 16 МОЗ України», Державному закладі «Центр спеціалізованої медичної допомоги зони відчуження МОЗ України» на посаді фельдшера здоровпункта АПК - 1 ДСП ЧАЕС, у зв'язку з досягненням віку у 45 років.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що в зв'язку з досягненням 45 років, з урахуванням наявного у загального страхового стажу більше 38 років, в тому числі за Списком № 1 -12 років (без урахування кратності), пільгового стажу роботи на ЧАЕС за Списком № 1 з урахуванням кратності 19 років 0 місяців 06 днів, роботи на посадах та за професією в особливо шкідливих умовах праці, що дає право на державну пенсію на пільгових умовах відповідно до Списку № 1, затвердженого постановами Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 р. № 173, Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 p., № 461 від 24.06.2016 p., з урахуванням висновків Рішення Конституційного Суду України за N 1-р/2020, 23.01.2020 року, ухваленого з даного питання, як вищою судовою інстанцією України позивачка 04 липня 2023 року звернулася до Пенсійного фонду України у Київській області з заявою про призначення пенсії за віком згідно п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. ст. 55 - 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», реєстраційний номер заяви 1374. Зазначає, що за результатами розгляду заяви за призначенням пенсії від 04.07.2023 супровідним листом Головного управління Пенсійного Фонду України у Київській області від 14.07.2023 № 1000-0212-8/107095 позивачка отримала Рішення Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області № 103230001673 від 11.07.2023 про відмову у призначенні пенсії. Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії задоволено повністю.
Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 103230001673 від 11.07.2023 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 з 25 червня 2023 року пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. ст. 55-56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням проведеного розрахунку страхового стажу та періоду роботи з особливо шкідливими умовами праці у пільговому обчисленні у полуторному розмірі до страхового стажу, що дає право на зменшення пенсійного віку, у зоні відчуження Чорнобильської АЕС з 01 квітня 2009 року по 31 березня 2022 року в Спеціалізованій медико-санітарній частині № 16 м. Чорнобиль, Державному закладі «Спеціалізована медико-санітарна частина № 16 МОЗ України», Державному закладі «Центр спеціалізованої медичної допомоги зони відчуження МОЗ України» на посаді фельдшера здоровпункта АПК - 1 ДСП ЧАЕС, у зв'язку з досягненням віку у 45 років.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань, судовий збір в сумі 1073,60 грн.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУПФУ у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058 передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад та показників,, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Вказує, що ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах у віці 45 років 0 місяців 10 днів. На момент звернення, страховий стаж позивачки становив 38 років 03 місяці-28 днів (в т.ч. додаткові роки за Списком № 1 - 12 років). Пільговий стаж роботи ЧАЕС за Списком №1 з урахуванням кратності становить 19 років 5 місяців 6 днів. Також зазначає, що у рішенні Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 розглядалося питання щодо законності підвищення пенсійного віку для категорій: працівників, що визначені у ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", натомість в даному випадку питання стосується віку, необхідного для отримання пенсійного забезпечення на пільгових умовах за віком за приписами ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Наголошує, що рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 на спірні правовідносини не впливає, так як норми п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на час розгляду заяви позивачки є чинними (не визнані неконституційними та не скасовані). Враховуючи вищевикладене, вважає, що відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції вважає законним та просить залишити його без змін.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася 04.07.2023 року до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
З 01 квітня 2009 року по 31 березня 2022 року позивач працювала у зоні відчуження Чорнобильської АЕС в особливо шкідливих умовах праці в Спеціалізованій медико-санітарній частині № 16 м. Чорнобиль, Державному закладі "Спеціалізована медико-санітарна частина № 16 МОЗ України", Державному закладі "Центр спеціалізованої медичної допомоги зони відчуження МОЗ України" на посаді фельдшера здоровпункту АПК - 1 ДСП "ЧАЕС", про що свідчать записи у трудовій книжці серія НОМЕР_1 на сторінках 14-19.
За принципом екстериторіальності заява позивачки розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 11.07.2023 за № 103230001673 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки Позивач не набув необхідного віку. Відповідно до змісту оскаржуваного рішення: Вік позивачки на момент звернення становив 45 років 10 днів. Страховий стаж становить: 38 років 3 місяці 28 днів (в тому числі додаткові роки за Списком № 1-12 років). Пільговий стаж роботи ЧАЕС за Списком № 1 з урахуванням кратності становить: 19 років 5 місяців 6 днів. За доданими документами до страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди роботи.
Вважає протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, позивач звернулася до суду з даним позовом.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Підстави надання пенсії особам за віком на пільгових умовах визначені ст. 114 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Пунктом 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається: 1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року. Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974.
Згідно з п. «а» ч. 1 ст. 13 наведеного Закону пенсія на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи призначається працівникам за наявності трьох обов'язкових умов у сукупності: зайняття повний робочий день на відповідних роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України; атестація робочих місць; досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Статтю 13 Закону України Про пенсійне забезпечення» визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), рішенням Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020.
Порядок застосування ст. 13 визначає п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020.
Згідно п. 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), ст. 13, ч. 2 ст. 14, пункти «б»-«г» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII.
Відповідно до п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 ст. 13, ч. 2 ст. 14, пункти «б»-«г» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають ст. 13, ч. 2 ст. 14, пункти «б»-«г» ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого ст.12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам…».
Конституційний Суд в пункті 4.1 Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 зазначив, що ст.13 Закону №1788 до внесення змін Законом №213 було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.
Відтак, у ст. 13 Закону №1788 до внесення змін Законом №213 було встановлено такий пенсійний вік: у пункті «а» для чоловіків - 50 років, для жінок - 45 років.
Закон №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, збережено вказану пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок.
Частиною 1 статті 13 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті «а» - 50 років (на 10 років менше, ніж загальний пенсійний вік), у пунктах «б»-»з» - 55 років (на 5 років менше, ніж загальний пенсійний).
Тому, ст. 13 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених у цих нормах.
Згідно п. 4.4 Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 перевіряючи ст. 13, ч. 2 ст. 14, пункти «б»-»г» ст. 54 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, на відповідність Конституції України, Конституційний Суд України виходив з такого.
Вказаними положеннями Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років.
Відповідно до ст. 13, ч. 2 ст. 14, пунктами «б»-»г» ст. 54 Закону №1788 у редакції до внесення змін Законом №213 у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. Однак оспорюваними положеннями Закону №213 змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам.
Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов'язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об'єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов'язані саме з положеннями Закону №1788 у редакції до внесення змін Законом №213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Статтями 13, ч. 2 ст. 14, пункти «б»- «г» ст.54 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать ч. 1 ст. 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Таким чином, обов'язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах: необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого ст. 8 Конституції України.
Зазначене застосування судом вказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Відтак, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Враховуючи висновки Конституційного Суду України у рішенні №1-р/2020 від 23.01.2020, суд дійшов висновку, що позивачка набула право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 після досягнення нею віку 45 років.
Згідно частини 1 статті 45 Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Судом першої інстанції вірно встановлено, оскільки позивачка 04.07.2023 звернулася із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1, то пенсія має бути призначена саме з 25.06.2023 з наступного дня після досягнення 45 років.
Пунктом 4.2 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку №22-1 передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію.
Після реєстрації заяви позивача та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності було визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Відповідно до пункту 4.3 розділу ІV Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Згідно абзацу другого пункту 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Пунктом 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 визначено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Стосовно прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області, рішенням якого відмовлено в призначенні пенсії, суд зазначає наступне.
Дії зобов'язального характеру щодо призначення позивачу вказаного виду пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення пенсії за заявою від 04.07.2023, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області.
Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постановах від 08.02.2024 року у справі №500/1216/23 та від 09.07.2024 року у справі №240/16372/23.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №103230001673 від 11.07.2023 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 з 25 червня 2023 року пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. ст. 55-56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням проведеного розрахунку страхового стажу та періоду роботи з особливо шкідливими умовами праці у пільговому обчисленні у полуторному розмірі до страхового стажу, що дає право на зменшення пенсійного віку, у зоні відчуження Чорнобильської АЕС з 01 квітня 2009 року по 31 березня 2022 року в Спеціалізованій медико-санітарній частині № 16 м. Чорнобиль, Державному закладі «Спеціалізована медико-санітарна частина № 16 МОЗ України», Державному закладі «Центр спеціалізованої медичної допомоги зони відчуження МОЗ України» на посаді фельдшера здоровпункта АПК - 1 ДСП ЧАЕС, у зв'язку з досягненням віку у 45 років.
Відтак, колегія суддів вважає правильним висновок суду попередньої інстанції про те, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року у справі № 380/16987/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Степан НОС
судді Руслан КУХТЕЙ
Світлана ШЕВЧУК