07 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/3830/24 пров. № А/857/29242/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Носа С.П.;
суддів: Кухтея Р.В., Шевчук С.М.;
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року у справі № 380/3830/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,-
суддя у І інстанції Кисильова О.Й.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Львів,
дата складення повного тексту рішення не зазначено,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся у Львівській окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Львівській області), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 05.02.2024 № 204250008377 про відмову позивачу в призначенні пенсії; зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до підземного стажу періоди роботи: з 04.05.1992 по 22.05.1992; з 22.05.1992 по 18.06.1992; з 04.01.1993 по 20.04.1993; з 09.09.1993 по 24.02.1998; з 24.02.1998 по 12.11.2014 та призначити позивачу пенсію за віком відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 27.01.2024.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що позивач набув трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснювали господарську діяльність, перебували на території та під контролем України, відповідно їх було утворено відповідно до законодавства України. Всі первинні документи, які сформовані до проведення антитерористичної операції, не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де позивачем набутий трудовий стаж. Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії задоволено частково.
Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 05.02.2024 №204250008377 про відмову ОСОБА_1 у призначення пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до підземного стажу періоди роботи ОСОБА_1 на Дочірньому підприємстві ш. у. "Луганське" ДКК "Луганськвугілля" з 04.05.1992 по 22.05.1992; з 22.05.1992 по 18.06.1992; з 04.01.1993 по 20.04.1993; з 09.09.1993 по 24.02.1998; з 24.02.1998 по 12.11.2014 та вирішити питання про призначення пенсії за віком відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV з 29.01.2024, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1211, 20 грн.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУПФУ у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що на момент звернення (29.01.2024) до територіального органу Пенсійного фонду за призначенням пенсії відповідно п. 1 ч. 2 ст. 114 України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV, вік позивача становив 50 років 0 місяців 03 дні, страховий стаж склав 33 роки 07 місяців 10 днів. Пільговий стаж не підтверджений. За результатами розгляду документів, поданих позивачем, а саме: подані уточнюючі довідки про пільговий характер роботи, які не взяті до уваги, оскільки дані довідки, а також низка документів завірені штампами, печатками Луганської народної республіки. Хоча ОСОБА_2 перереєстровано у м. Києві з 2022 року, а тому для визначення права необхідно подати нові уточнюючі довідки, що підтверджують пільговий характер роботи. Зазначає, що у разі, коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (п. 20 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637). Враховуючи вищевикладене, вважає, що відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції..
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 30.05.2017 № 6325-222957 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .
Згідно записів № 1-8 трудової книжки позивача від 26.02.1998 серії НОМЕР_1 , останній працював на Дочірньому підприємстві ш. у. "Луганське" ДКК "Луганськвугілля" на підземних роботах, а саме: Мовою оригіналу: 04.05.1992 по 22.05.1992 - принят учеником подземного горнорабочего первого разряда с полным рабочим днем под землей"; 22.05.1992 по 18.06.1992 - переведен подземным горнорабочим третьего разряда с полным рабочим днем под землей; 04.01.1993 по 20.04.1993 - принят подземным горнорабочим третьего разряда с полным рабочим днем под землей; 09.09.1993- 24.02.1998 - принят подземным горным мастером с полным рабочим днем под землей; 24.02.1998 по 12.11.2014 - переведен горномонтажником пятого разряда с полным рабочим днем под землей...".
Позивач 29.01.2024 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.
За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої позивача заяви від 29.01.2024 про призначення пенсії визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області 05.02.2024 прийняло рішення № 204250008377 про відмову у призначення пенсії у зв'язку із відсутністю у заявника пільгового стажу. У цьому рішенні відповідач зазначив, що подані уточнюючі довідки про пільговий характер робіт не взяті до уваги, оскільки довідки, а також низка інших документів завірені штампами, печатками Луганської народної республіки. На даний час, Шахтоуправління Луганське перереєстровано у м. Києві з 2022 року, тому для визначення права на пенсію необхідно надати нові уточнюючі довідки, що підтверджують пільговий характер робіт.
Позивач вважаючи рішення від 05.02.2024 № 204250008377 незаконним, звернувся до суду з цим позовом.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Підстави надання пенсії особам за віком на пільгових умовах визначені ст. 114 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058- IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Згідно частини першої статті 24 Закону №1058- IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 1058- IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058- IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Відповідно пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно п. 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Застосування Порядку № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження трудового стажу має місце лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також якщо містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно записів № 1-8 трудової книжки ОСОБА_1 від 26.02.1998 серії НОМЕР_1 , позивач працював на Дочірньому підприємстві ш. у. "Луганське" ДКК "Луганськвугілля" на підземних роботах, а саме:
Мовою оригіналу
"…- 04.05.1992 по 22.05.1992 - принят учеником подземного горнорабочего первого разряда с полным рабочим днем под землей";
- 22.05.1992 по 18.06.1992 - переведен подземным горнорабочим третьего разряда с полным рабочим днем под землей;
- 04.01.1993 по 20.04.1993 - принят подземным горнорабочим третьего разряда с полным рабочим днем под землей;
- 09.09.1993- 24.02.1998 - принят подземным горным мастером с полным рабочим днем под землей;
- 24.02.1998 по 12.11.2014 - переведен горномонтажником пятого разряда с полным рабочим днем под землей...".
У трудовій книжці позивача наявні всі необхідні дані (накази, тощо) про прийняття на посади за спірний період, відсутні будь-які неточності чи виправлення, записи завірені печатками підприємства та скріплені підписами відповідних керівників.
Разом з тим, на підтвердження трудової діяльності позивача за спірний період, а саме: з 04.05.1992 по 22.05.1992; з 22.05.1992 по 18.06.1992; з 04.01.1993 по 20.04.1993; з 09.09.1993 по 24.02.1998; з 24.02.1998 по 12.11.2014, позивач надав такі довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній: довідка від 27.11.2020 № 2199 - за період роботи з 04.05.1992 по 21.05.1992 "ученик подземного горнорабочего"; з 22.05.1992 по 18.06.1992 "подземный горнорабочий 3 разряда"; довідка від 27.11.2020 № 2199 - за період роботи з 09.09.1993 по 23.02.1998 "подземный горный мастер; з 24.02.1998 по 12.11.2014 "горномонтажник подземный 5 разряда".
Зазначені довідки від 27.11.2020 № 2199, мають однаковий номер та дату видачі, однак уточнюють різні періоди роботи позивача.
Довідки від 27.11.2020 № 2199 видані мовою оригіналу "Государственным унитарным предприятием Луганской Народной Республикой "Центруголь", якими підтверджено що позивач у спірний період працював на посадах з повним робочим днем під землею, довідки № 2198, № 2200, № 2201, № 2203 про заробітну плату для нарахування пенсії.
Спірним питанням у цій справі є не врахування пенсійним органом під час призначення пенсії довідок, виданих "Государственным унитарным предприятием Луганской Народной Республикой "Центруголь".
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 №1207-VII (далі - Закон № 1207-VII), тимчасово окупованою територією визначено сухопутна територія тимчасово окупованих російською федерацією територій України, водні об'єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 4 Закону № 1207-VII на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину адміністративної межі та лінії зіткнення між тимчасово окупованою територією та іншою територією України, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Згідно ч. 1 ст.17 Закону № 1207-VII у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені Законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
Відповідно до ст. 18 Закону № 1207-VII громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Правовий статус органів та посадових осіб, які діють на території України та створені і проводять свою діяльність не відповідно до законодавства України, визначено, зокрема, Законом № 1207-VII.
Згідно частинами 1-3 статті 9 Закону № 1207-VII державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що акт (рішення, документ), виданий органом на тимчасово окупованій території є недійсним і не створює правових наслідків у разі, якщо він виданий органом створеним у порядку, не передбаченому законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону № 1207-VII встановлення зв'язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах "Лоізіду проти Туреччини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) зазначив: "Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".
У виняткових випадках визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Таким чином, суд першої інстанції вірно застосував названі загальні принципи сформульовані в рішеннях Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на тимчасово окупованій території, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення.
Підприємство, на якому працював позивач у спірний період, на даний час знаходиться на тимчасово окупованій території.
Як стверджує відповідач, на сьогодні Шахтоуправління Луганське перереєстровано у м. Києві.
Згідно із ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Стаття 44 Закону № 1058-IV надає Пенсійному фонду повноваження вимагати відповідні документи для перевірки та підтвердження інформації, необхідної для визначення права осіб на оформлення пенсії. Це включає перевірку обґрунтованості та достовірності наданих даних щодо умов праці та інших деталей, обов'язкових для пенсійного забезпечення.
Закон надає органам Пенсійного фонду право вимагати відповідні документи для перевірки достовірності інформації, що надається для оформлення пенсії. У цьому контексті, пенсійний орган, стверджуючи про перереєстрацію Шахтоуправління Луганське у м. Києві, мав можливість використовувати альтернативні методи підтвердження достовірності інформації, зазначеної у поданих позивачем довідках від 27.11.2020 № 2199 виданих "Государственным унитарным предприятием Луганской Народной Республикой "Центруголь".
Жодних доказів щодо витребування у Шахтоуправління Луганське у м. Києві інформації щодо роботи позивача у спірний період, для перевірки та підтвердження інформації, необхідної для визначення права позивача на оформлення пенсії на за віком пільгових умовах, відповідач суду не надав.
Таким чином, періоди роботи ОСОБА_1 на підземних роботах з 04.05.1992 по 22.05.1992; з 22.05.1992 по 18.06.1992; з 04.01.1993 по 20.04.1993; з 09.09.1993 по 24.02.1998; з 24.02.1998 по 12.11.2014 підтверджується записами № 1-8 трудової книжки від 26.02.1998 серії НОМЕР_1 , до яких у відповідача відсутні зауваження з приводу будь-яких неточней чи виправлення.
Ігнорування пенсійним органом записів про спірний період роботи у трудовій книжці позивача є свідченням надмірного формалізму, який, у питанні визначення права особи на призначення пенсії, враховуючи значення вказаного питання для заявника, суд розцінює як прояв недобросовісності, нерозумності та непропорційності.
Обов'язок здійснення записів у трудовій книжці покладений на роботодавця, а не на працівника. Працівник не може відповідати за правильність та повноту ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації підприємства і це не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день, зокрема, на підземних роботах за списком № 1 виробництв, після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не навів інших обставин, ніж не взяття до уваги уточнюючих довідок про пільговий характер робіт позивача у зв'язку з тим, що довідки, а також інші документи завірені штампами, печатками Луганської народної республіки, на даний час, Шахтоуправління Луганське перереєстровано у м. Києві з 2022 року.
Відтак, колегія суддів вважає правильним висновок суду попередньої інстанції про те, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року у справі № 380/3830/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Степан НОС
судді Руслан КУХТЕЙ
Світлана ШЕВЧУК