Справа № 620/3905/25 Головуючий у 1 інстанції: Житняк Л.О.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
30 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Аліменка В.О.
Кузьмишиної О.М.
За участю секретаря Заміхановської Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно статті 229 КАС України, адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чернігівської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, в якому просив:
- визнати протиправними дії Чернігівської обласної прокуратури по нарахуванню та виплаті ОСОБА_1 за період з 01.01.2025 по 31.03.2025 заробітної плати, виходячи з прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, в розмірі 1600 грн;
- зобов'язати Чернігівську обласну прокуратуру провести нарахування та виплату ОСОБА_1 за період з 01.01.2025 по 31.03.2025 заробітної плати, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2025 року - 3028 грн;
- визнати протиправними дії Офісу Генерального прокурора щодо незабезпечення Чернігівської обласної прокуратури в повному обсязі в асигнуваннях на проведення видатків з виплати ОСОБА_1 за період з 01.01.2025 по 31.03.2025 заробітної плати, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2025 року - 3028 грн;
- зобов'язати Офіс Генерального прокурора забезпечити Чернігівську обласну прокуратуру в повному обсязі в асигнуваннях на проведення видатків з виплати ОСОБА_1 за період з 01.01.2025 по 31.03.2025 заробітної плати, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2025 року - 3028 грн;
- визнати протиправними дії Чернігівської обласної прокуратури по нарахуванню та виплаті ОСОБА_1 за період з 01.01.2025 по 31.03.2025 без нарахування та виплати надбавки за виконання обов'язків на адміністративній посаді заступника керівника окружної прокуратури у розмірі 10 відсотків від заробітної плати;
- зобов'язати Чернігівську обласну прокуратуру провести нарахування та виплату ОСОБА_1 за період з 01.01.2025 по 31.03.2025 заробітної плати, шляхом нарахування та виплати надбавки за виконання обов'язків на адміністративній посаді заступника керівника окружної прокуратури у розмірі 10 відсотків від заробітної плати.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року у позові відмовлено повністю.
Не погодившись із рішенням суду, позивач - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт вказує, що судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права, яке полягає, як у неправильному тлумаченні ч. 1 ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» і застосуванні абз. 7 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», які не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, так і незастосуванні закону: абз. 4 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», які підлягали застосуванню. Апелянт зазначає, що стаття 81 Закону України «Про прокуратуру» є спеціальною відносно положень інших нормативно-правових актів, якими врегульовано питання оплати праці. Таким чином, апелянт вважає, що положенням інших законів, окрім Закону України «Про прокуратуру», в силу безпосередньо встановленої у диспозиції частини 1 цієї норми заборони, не можна встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин із виплати заробітної плати прокурорів.
Щодо позовної вимоги про нарахування та виплату надбавки за виконання обов'язків на адміністративній посаді заступника керівника окружної прокуратури у розмірі 10 відсотків від заробітної плати, апелянт вказує, що Чернігівською обласною прокуратурою, незважаючи на покладення на позивача виконання обов'язків на адміністративній посаді заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури Чернігівської області з 11.11.2024, протиправно розраховується та виплачується йому заробітна плата без урахування надбавки за виконання обов'язків на адміністративній посаді. При цьому, апелянт стверджує про можливість застосування по аналогії закону приписів КЗпП України.
15 серпня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Офісу Генерального прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.
19 серпня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Чернігівської обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.
21 серпня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - ОСОБА_1 надійшли відповіді на відзиви відповідачів на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 працює в Чернігівській обласній прокуратурі на посаді прокурора відділу представництва інтересів держави з питань земельних відносин управління представництва інтересів держави в суді, що підтверджується копією наказу від 20.09.2021 №461К та копією дублікату трудової книжки серії НОМЕР_1 .
Наказом до Чернігівської обласної прокуратури від 06 листопада 2024 року №245к на ОСОБА_1 покладено виконання обов'язків заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури.
У відповідь на запит ОСОБА_1 щодо надання інформації, зокрема, про розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який використовується для визначення розміру заробітної плати позивача, Чернігівська обласна прокуратура листом від 03.04.2025 №27-1046вих-25 повідомила, що, відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень. Також, ОСОБА_1 надано довідку про нараховану заробітну плату за січень-березень 2025 року.
Не погоджуючись з діями відповідачів щодо розрахунку посадового окладу із прожиткового мінімуму в розмірі 1600,00 грн. замість 3028,00 грн, а також, щодо невиплати надбавки за виконання обов'язків на адміністративній посаді заступника керівника окружної прокуратури у розмірі 10 % від заробітної плати, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону №1697-VII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Також, Конституційним Судом України зазначено, що положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, застосуванню підлягає частина перша статті 81 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якої, заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 3 статі 81 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Згідно пункту 1 частини 4 статті 81 Закону України «Про прокуратуру», Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом, зокрема, прокурора обласної прокуратури - 1,2.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення:
дітей віком до 6 років - 2563 гривні;
дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень;
працездатних осіб - 3028 гривень;
працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні;
працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні;
працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень;
осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня;
осіб, які втратили працездатність, який застосовується для визначення розміру доплати за проживання на територіях радіоактивного забруднення, в тому числі за рішеннями суду, - 1600 гривень.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач стверджує про протиправність дій Чернігівської обласної прокуратури по нарахуванню та виплаті йому за період з 01.01.2025 по 31.03.2025 заробітної плати, виходячи з прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, в розмірі 1600 грн, оскільки, вважає, що необхідно для розрахунку застосовувати прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 3028 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що до спірних правовідносин слід застосувати положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», яким і визначено прожитковий мінімум для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури в розмірі 1600 гривень, а не 3028 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025, встановлений цим самим Законом), оскільки, для обрахунку заробітної плати прокурора прожитковий мінімум визначений у меншому розмірі і є спеціальним, прийнятий пізніше у часі відносно Закону України «Про прокуратуру», саме яким і зроблено прив'язку до прожиткового мінімуму на відповідний рік при обрахунку посадового окладу прокурора
На переконання суду першої інстанції, встановлення у Законі України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» спеціальної норми щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка використовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури на рівні 1600,00 грн має перевагу над загальною нормою, яка встановлює загальний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на рівні 3028 грн з 01.01.2025.
При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру», якими визначається розмір посадового окладу прокурора окружної прокуратури не встановлює конкретного розміру посадового окладу, а містить бланкетну (відсилочну) норму до відповідного прожиткового мінімуму, який встановлюється саме Законом України про державний бюджет на відповідний рік.
Разом з тим, апелянт зазначає, що стаття 81 Закону України «Про прокуратуру» є спеціальною відносно положень інших нормативно-правових актів, якими врегульовано питання оплати праці.
Таким чином, апелянт вважає, що положенням інших законів, окрім Закону України «Про прокуратуру», в силу безпосередньо встановленої у диспозиції частини 1 цієї норми заборони, не можна встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин із виплати заробітної плати прокурорів.
З даного приводу, колегія суддів зазначає наступне.
Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 № 966-XIV дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.
Відповідно до визначення статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Частиною третьою статті 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Так, за змістом абзацу 3 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб встановлено у розмірі 3028 гривень.
Водночас, відповідно до абзацу 7 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, встановлено у розмірі 1600 гривень.
Отже, окремими приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1600 гривень саме для цілей визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури.
Колегія суддів зауважує, що приписи абзацу 7 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому, застосовуючи їх для визначення посадового окладу позивача, Чернігівська обласна прокуратура діяла на законних підставах.
З приводу доводів позивача про те, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» фактично запровадив не передбачену статтею 81 Закону України «Про прокуратуру» складову для визначення базового розміру посадового окладу прокурора, слід зазначити наступне.
Так, розмір посадового окладу прокурора, який є складовим елементом заробітної плати прокурора, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі України «Про прожитковий мінімум».
Законом України «Про прожитковий мінімум» закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону прокурори не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Водночас, законодавець у Законі України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» не встановлював прожитковий мінімум стосовно прокурорів, як соціальної демографічної групи.
Приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено на 1 січня 2025 року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури у розмірі 1600 гривень.
Отже, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» не встановлена розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру посадового окладу прокурора, а власне визначена ця величина - встановлено грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, що викладена в постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24, у якій Велика Палата Верховного Суду здійснила правовий аналіз співвідношення приписів законів про Державний бюджет України на відповідний рік з приписами інших спеціальних Законів в частині застосування розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність дій Чернігівської обласної прокуратури щодо здійснення розрахунку заробітної плати позивача із застосуванням з прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури в розмірі 1600 грн.
З приводу нарахування та виплати надбавки за виконання обов'язків на адміністративній посаді заступника керівника окружної прокуратури у розмірі 10 % від заробітної плати, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що Законом України «Про прокуратуру» не визначено ані порядку, ані умов та розмірів надбавки за виконання обов'язків на адміністративній посаді, про яку висуває вимоги ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про прокуратуру», визначено повноваження керівника обласної прокуратури, зокрема на видання наказів з питань, що належать до його адміністративних повноважень.
При цьому, як вказав відповідач, жодний з діючих наказів керівника Чернігівської обласної прокуратури не містить положень про встановлення позивачу надбавки за виконання обов'язків на адміністративній посаді заступника керівника окружної прокуратури та її розмір.
Доводи апелянта про можливість застосування по аналогії закону приписів КЗпП України, а саме, ч. 1 ст. 104 КЗпП України та ч. 1 ст. 105 КЗпП України колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру, заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що Чернігівською обласною прокуратурою правильно здійснено нарахування та виплату заробітної плати ОСОБА_1 , а тому, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та відсутність правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 229, 243, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Аліменко В.О.
Кузьмишина О.М.
Повне судове рішення складено 06.10.2025 р.