Справа № 320/46888/23 Головуючий у 1 інстанції: Кочанова П.В.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
30 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Кузьмишиної О.М.
Ключковича В.Ю.
За участю секретаря Заміхановської Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою заступника Генерального прокурора на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом заступника Генерального прокурора в інтересах держави до Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Газовидобувна група», Товариство з обмеженою відповідальністю «О-Газ» про визнання протиправними дій, скасування наказу та визнання недійсним спеціального дозволу, -
Заступник Генерального прокурора звернувся в інтересах держави до суду з позовом до Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Газовидобувна група», Товариство з обмеженою відповідальністю «О-Газ», в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 29.07.2024, просив:
- визнати протиправними дії Державної служби геології та надр України щодо державної реєстрації робіт - початкової геолого-економічної оцінки запасів вуглеводнів Тисівської ділянки Івано-Франківської області - за формою №3-гр за №У-18-323/1;
- визнати протиправними дії Державної комісії України по запасах корисних копалин і Державної служби геології та надр України щодо розгляду матеріалів початкової геолого-екологічної оцінки перспективних ресурсів вуглеводнів Тисівської площі та скасувати рішення засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин, оформлене протоколом від 29.11.2018 №4607;
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України від 27.12.2018 №521 у частині надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Газовидобувна група" спеціального дозволу на користування надрами;
- визнати недійсним спеціальний дозвіл на користування надрами від 29.12.2018 №4963, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю "Газовидобувна група", вид користування - геологічне вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислова розробка родовища вуглеводнів, з подальшим видобуванням нафти і газу (промислові розробка родовища).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року у задоволенні заяви заступника Генерального прокурора про поновлення строку звернення до суду - відмовлено. Позовну заяву заступника Генерального прокурора в інтересах держави до Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю "Газовидобувна група", Товариство з обмеженою відповідальністю "О-Газ" про визнання протиправними дій, скасування наказу та визнання недійсним спеціального дозволу залишено без розгляду.
Не погодившись із ухвалою суду, заступник Генерального прокурора звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
12 серпня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Державної служби геології та надр України надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.
18 серпня 2025 року до суду апеляційної інстанції від третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газовидобувна група» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року - без змін.
20 серпня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «О-Газ» надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.
Також, 22 серпня 2025 року через систему «Електронний суд» та 28 серпня 2025 року засобами поштового зв'язку до суду апеляційної інстанції від відповідача - Державної комісії України по запасах корисних копалин надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.
15 вересня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від заступника Генерального прокурора надійшли заперечення на відзиви відповідачів та третіх осіб.
22 серпня 2025 до суду апеляційної інстанції від відповідача - Державної комісії України по запасах корисних копалин надійшла відповідь на заперечення заступника Генерального прокурора.
Крім того, 25 вересня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Державної комісії України по запасах корисних копалин надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Матеріали справи свідчать, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року у задоволенні заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовлено, позовну заяву залишено без руху.
Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції вказав, що посилання позивача на отримання листа Івано-Франківської обласної ради від 23.06.2023 року не може вважатися поважною підставою щодо поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, оскільки вказане не припиняє (не перериває) строків, встановлених законодавцем щодо звернення із позовом до суду, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ці дати не пов'язуються з початком перебігу строку звернення до суду у випадку, коли законом встановлений строк для вчинення особою активних дій.
На переконання суду першої інстанції, регулярні звернення прокурора, з метою витребування ним документів для підтвердження підстав представництва інтересів держави в суді не можуть слугувати механізмом продовження встановлених законом строків звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки це призведе до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах, порушення стабільності у діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання ними своїх функцій.
На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, заступником Генерального прокурора подано до Київського окружного адміністративного суду заяву про поновлення строку звернення до суду.
В обґрунтування поданої заяви зазначено, що підстави для звернення з цим позовом до суду виникли після встановлення відсутності у ТОВ «Газовидобувна група» спеціального дозволу на користування надрами на час державної реєстрації РДГВН за № У-18-323/1. До цього моменту Спеціалізована екологічна прокуратура Офісу Генерального прокурора не володіла документально підтвердженою інформацією про порушення інтересів держави у зв'язку з наданням оспорюваного спеціального дозволу. Заступником Генерального прокурора вказано, що обставини надання оспорюваного спеціального дозволу Спеціалізованій екологічній прокуратурі Офісу Генерального прокурора стало відомо після 28.06.2023 (дата отримання листа Івано-Франківської обласної ради від 23.06.2023 № 12-163/546/174).
Так, постановляючи оскаржувану ухвалу від 15 липня 2025 року про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що ключовим питанням щодо строків звернення позивача до суду є визначення, коли прокурор був обізнаний чи повинен був дізнатись про наявність порушень з боку відповідачів під час вчинення спірних дій та прийняття рішення у формі протоколу засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин від 29.11.2018 №4607 та видачі наказу Державної служби геології і надр України від 27.12.2018 №521 про надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Газовидобувна група" спеціального дозволу на користування надрами від 29.12.2018 №4963 та, відповідно, про наявність підстав для звернення до суду з позовом.
Суд першої інстанції вказав, що листом від 17.06.2021 №9897/01/02-21 Державна служба геології та надр України повідомила прокуратуру про те, що ТОВ "Газовидобувна група" є суб'єктом господарювання у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, яке поза аукціоном отримало спеціальний дозвіл на користування надрами, зокрема, за результатами апробації запасів корисних копалин без спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що, володіючи інформацією з середини 2021 року щодо отримання ТОВ "Газовидобувна група" спеціального дозволу на користування надрами від 29.12.2018 №4963 без проведення аукціону, позивач не був позбавлений можливості подавати відповідні запити до державних органів, зокрема Державної служби геології та надр України та Державної комісії України по запасах корисних копалин, у тому числі щодо оскаржуваного протоколу, а також звернутися до суду з адміністративним позовом у строк визначений приписами Кодексу адміністративного судочинства України.
Разом з тим, апелянт зазначає, що до отримання листа Івано-Франківської обласної ради від 23.06.2023 № 12-163/546/174 Спеціалізована екологічна прокуратура Офісу Генерального прокурора не володіла документально підтвердженою інформацією про порушення інтересів держави у зв'язку з наданням оспорюваного спеціального дозволу, а тому, позовну заяву подано у межах тримісячного строку після встановлення підстав для звернення до суду.
Надаючи оцінку вищевказаним висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Так, умовою прийнятності позовної заяви до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 160, 161 КАС України, а також дотриманні строків звернення до суду, обов'язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, в тому числі, у разі пропуску строку звернення до суду, подання відповідного клопотання про його поновлення, доказів поважності причин його пропуску.
Отже, право на судовий захист не є абсолютним. Законодавством встановлені вимоги, зокрема, щодо необхідності дотримання суб'єктом, який звертається до суду за захистом прав, свобод та інтересів, відповідних строків.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Правові висновки щодо порядку застосування статті 118 КАС України викладені, зокрема у постановах Верховного Суду 17 вересня 2021 року у справі № 420/473/20, від 5 травня 2022 року у справі № 240/10663/20, від 1 червня 2022 року у справі № 460/100/21, від 18 січня 2023 року у справі № 160/6211/21 та від 14 березня 2023 року у справі № 160/26351/21.
Згідно частини 1 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
В силу вимог абзацу 2 частини 2 статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у статті 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до частини 4 статті 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
За змістом пункту 8 частини першої статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо є підстави, визначені частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Згідно висновків Конституційного Суду України, викладених в Рішенні від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011, обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Такі обмеження спрямовані на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Верховний Суд у постанові від 20 квітня 2021 року у справі № 640/17351/19 зазначав про те, що визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Матеріали справи свідчать, що 29 грудня 2018 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Газовидобувна група" видано спеціальний дозвіл на користування надрами №4963 на підставі наказу від 27 грудня 2018 року №521.
Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 19.03.2021, введеним в дію Указом Президента України від 25.03.2021 № 122/2021, рекомендовано Офісу Генерального прокурора разом з іншими правоохоронними органам вжити додаткових заходів щодо виявлення й розслідування фактів порушення вимог законодавства у сфері надрокористування.
На виконання вищевказаного рішення, Офіс Генерального прокурора скерував на адресу Держгеонадра України лист № 12/2-35ВИХ-21 від 01 червня 2021 року, яким висунув вимогу про витребування у строк до 17 червня 2021 року переліку суб'єктів господарювання у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, які поза аукціоном отримали спеціальні дозволи на користування надрами за результатами апробації запасів корисних копалин без спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки.
У відповідь на запит Офісу Генерального прокурора України, Державна служба геології та надр України листом від 17.06.2021 №9897/01/02-21 надала відповідний перелік суб'єктів господарювання у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, які поза аукціоном отримали спеціальні дозволи на користування надрами за результатами апробації запасів корисних копалин без спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки. Вивчивши цей лист, суди встановили, що у зазначеному переліку відображено відомості щодо ТОВ «Газовидобувна група» (пункт 23 переліку).
Враховуючи вищевказане, Офіс Генерального прокурора з 17 червня 2021 року був обізнаний про те, що ТОВ «Газовидобувна група» отримало спеціальний дозвіл на користування надрами за результатами апробації запасів корисних копалин без спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки.
Крім того, Офіс Генерального прокурора 31 серпня 2021 направив керівникам обласних прокуратур (крім спеціалізованих прокуратур у військовій та оборонній сфері) лист-орієнтування про вжиття заходів на захист інтересів держави у сфері охорони та раціонального використання надр № 12/2-320Вих-5140КВ-21, тобто, саме з дати отримання цього листа обласна прокуратура мала розпочати процес представництва інтересів держави у суді, включаючи надіслання запитів до відповідних державних органів.
Вищевказані висновки узгоджується з позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 24 лютого 2025 року у справі № 380/20376/23 та від 25 березня 2025 року у справі № 160/4460/24, що прийняті за схожих обставин справи.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, володіючи інформацією з середини 2021 року щодо отримання ТОВ "Газовидобувна група" спеціального дозволу на користування надрами від 29.12.2018 №4963 без проведення аукціону, позивач не був позбавлений можливості подавати відповідні запити до державних органів, зокрема, Державної служби геології та надр України та Державної комісії України по запасах корисних копалин, у тому числі щодо оскаржуваного протоколу, а також звернутися до суду з адміністративним позовом у строк визначений приписами Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 09 грудня 2024 року у справі № 320/5641/24, від 20 грудня 2024 року у справі №320/39441/23.
При цьому, як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, посилання позивача на встановлення прокурором незаконності розпорядчих актів та дозвільних документів після отримання листа Івано-Франківської обласної ради від 23.06.2023 року не може вважатися поважною підставою щодо поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, оскільки, вказане не припиняє (не перериває) строків, встановлених законодавцем щодо звернення із позовом до суду, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ці дати не пов'язуються з початком перебігу строку звернення до суду у випадку, коли законом встановлений строк для вчинення особою активних дій.
Також, слід зазначити, що ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 26 травня 2021 року у справі № 752/166/20 задоволено клопотання старшого слідчого першого слідчого відділу територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, погоджене прокурором Київської міської прокуратури, про строки досудового розслідування у кримінальному провадженні, в якому особі не повідомлено про підозру № 62019100000001655 від 07 листопада 2019 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 КК України.
З вказаної ухвали суду вбачається, що «В ході здійснення досудового розслідування встановлено, що службові особи Міністерства енергетики та захисту довкілля України, Державної служби геології та надр України (Держгеонадра) та інших державних установ, які здійснюють повноваження у сфері надрокористування, зловживаючи службовим становищем, діючи в інтересах третіх осіб та за попередньою змовою із останніми, зловживають своїм службовим становищем та наданими їм повноваженнями, шляхом незаконного сприяння у наданні спеціальних дозволів на розробку та користування надрами ряду підконтрольних їм юридичних осіб.».
«Встановлено, що такі дії здійснювались службовими особами в інтересах наступних суб'єктів господарювання: Встановлено, що такі дії спеціальні дозволи було видано наступним підприємствам: … ТОВ «ГАЗОВИДОБУВНА ГРУПА»(код 42069384)…».
Як зазначив заступник Генерального прокурора у поданих до суду апеляційної інстанції запереченнях на відзиви відповідачів та третіх осіб, під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62019100000001655 від 07.11.2019 у Держгеонадрах та ДКЗ вилучено документи щодо подання, реєстрації, погодження, розгляду, видачі ТОВ «Газовидобувна група» спеціального дозволу на розробку, користування, видобування надр та інші відповідні документи.
При цьому, ТОВ «Газовидобувна група» у відзиві на апеляційну скаргу вказало, що ліцензійна справа ТОВ «Газовидобувна Група» перебуває у розпорядженні Київської міської прокуратури на підставі ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 10.01.2020 року (справа № 752/166/20, провадження № 1-кс/752/496/20).
Водночас, апелянт зазначає, що у кримінальному провадженні № 62019100000001655 від 07.11.2019, працівники Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора (структурний підрозділ, яким підготовлено цей позов) процесуальне керівництво у 2019 - 2021 роках не здійснювали. Здійснення процесуального керівництва їм доручено з 29.08.2023 відповідно до постанови заступника Генерального прокурора.
З даного приводу, колегія суддів акцентує увагу на приписах частини першої статті 1 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якої, прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Однією з функцій, яка відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України та пункту 2 частини першої статті 2 Закону України «Про прокуратуру» покладається на прокуратуру України, а не лише на конкретну прокуратуру чи прокуратуру відповідного рівня, є представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Тобто, прокуратура України, яка становить єдину систему та здійснює представництво інтересів держави в суді, мала об'єктивну можливість дізнатись про факт отримання ТОВ «Газовидобувна група» спеціального дозволу на користування надрами і про підстави видання такого дозволу.
Даний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 01 травня 2025 року у справі № 480/4018/23.
Посилання апелянта на правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 20.11.2019 у справі № 9901/405/19 та Верховним Судом в постанові від 27.11.2018 у справі № 473/2236/17, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, у цих справах вирішувалося питання про поважність причин пропуску строку звернення до суду не суб'єктом владних повноважень, а фізичними особами. До того ж, у цих постановах Верховний Суд викладав правові висновки у нерелевантних правовідносинах, оскільки такі не стосувалися представництва прокурором інтересів держави в суді у сфері надрокористування.
Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Так, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом.
Водночас, відповідно до правових висновків ЄСПЛ, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
Європейський Суд з прав людини зауважує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли б бути ущемлені у разі, якщо було б передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу (рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява №14902/04, пункт 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 і №22095/93, пункт 51).
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про пропуск заступником Генерального прокурора строку звернення до суду з позовом та наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом, відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Суд апеляційної інстанції, також, враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував положення чинного законодавства України при постановленні оскаржуваної ухвали із дотриманням норм процесуального права, а тому, підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора залишити без задоволення.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Кузьмишина О.М.
Ключкович В.Ю.
Повне судове рішення складено 06.10.2025 р.