Справа № 157/1111/25
Провадження №2-а/157/105/25
30 вересня 2025 року місто Камінь-Каширський
Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Антонюк О.В.,
з участю секретаря судового засідання - Солошик Д.В.,
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - поліцейський Відділення поліції № 1 (сел. Маневичі) Камінь-Каширського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції України у Волинській області Гаврилюк Іван Юрійович, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позов шляхом подання позовної заяви, що підписана електронним цифровим підписом його представником - адвокатом Колєсніком Б.В., повноваження якого підтверджуються ордером серії АС № 1144265 від 19 червня 2025 року та договором про надання правової допомоги № 413 від 19 червня 2025 року, до Головного управління Національної поліції України у Волинській області (далі - ГУНП у Волинській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - поліцейський Відділення поліції № 1 (сел. Маневичі) Камінь-Каширського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції України у Волинській області Гаврилюк Іван Юрійович, у якому просить поновити йому ( ОСОБА_1 ) пропущений ним з поважних причин строк на оскарження постанови, прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, визнати протиправною та скасувати постанову поліцейського Відділення поліції № 1 (сел. Маневичі) Камінь-Каширського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції України у Волинській області Гаврилюка Івана Юрійовича по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1790098 від 08 червня 2025 року, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КпАП України за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, та стягнути понесені позивачем судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП у Волинській області. В обґрунтування позовних вимог представник позивача Колєснік Б.В. зазначає, що поліцейським Відділення поліції № 1 (сел. Маневичі) Камінь-Каширського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області Гаврилюком Іваном Юрійовичем 08 червня 2025 року щодо ОСОБА_1 було винесено оскаржувану постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1790098. Вказану постанову позивач фактично отримав 16 червня 2025 року засобами поштового зв'язку у конверті з ідентифікатором № 4460101827157. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 нібито 08 червня 2025 року, перебуваючи у місті Камені-Каширському по вулиці Площі Культури в торговельному закладі ПАБ здійснив жартома завідомо неправдивий виклик працівників поліції, повідомивши про крадіжку транспортного засобу, який у нічну пору доби 08 червня 2025 року був вилучений працівниками поліції Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області для тимчасового зберігання, про що заявнику було відомо, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КпАП України. Відповідно до постанови поліцейським було прийнято рішення застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400 гривень. Як стверджує ОСОБА_1 , він того дня взагалі не телефонував до спеціальної служби на спецлінію «102» і це цілком підтверджується долученою до позовної заяви копією знімків екрану мобільного телефону позивача з додатку оператора стільникового зв'язку «My lifecell» з відображенням усіх дзвінків, здійснених 08 червня 2025 року з номера НОМЕР_1 , котрим користується ОСОБА_1 . Так, позивач вважає, що інша невідома йому особа здійснила телефонний дзвінок на спецлінію «102», відрекомендувавшись ОСОБА_1 , та здійснила повідомлення про подію, якої, як стверджує працівник поліції, насправді не було, при умові, що такий дзвінок взагалі мав місце. Разом з тим, позивач висловлює готовність надати для огляду особистий мобільний телефон безпосередньо під час судового розгляду, про що буде заявлено відповідне клопотання. Варто наголосити, що сам зміст оскаржуваної постанови позивачу також не оголошувався, права, передбачені нормами Конституції України та КпАП України не роз'яснювались, а розгляд справи відбувся за відсутності ОСОБА_1 та взагалі без його повідомлення про дату та час такого розгляду. Вважає, що процедура розгляду справи відбувалась в непередбаченому законом порядку. Відповідач суть правопорушення ОСОБА_1 не роз'яснював, і взагалі не повідомляв позивача про розгляд справи за ст. 183 КпАП України. В свою чергу, позивач наголошує, що він вказаного у постанові правопорушення не вчиняв, а у відповідача відсутні докази протилежного. Поряд із цим наголошуємо, що оскаржувана постанова не містить жодного посилання на докази вчинення позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення: показання технічних приладів, аудіозаписи, відомості про свідків та очевидців події тощо; у ній не вказано часу скоєння правопорушення та, відповідно, самого виклику екстреної служби, номера оператора стільникового зв'язку, з котрого такий виклик здійснювався, змісту повідомлення. Отже, на переконання сторони позивача, поліцейський неналежним чином виконав свій обов'язок щодо збирання доказів, закріплений ч. 2 ст. 251 КпАП України, та обов'язок належного оформлення адміністративних матеріалів, а це, в свою чергу, свідчить про недоведеність обставин, викладених в оскаржуваній постанові і, відповідно, недоведеність складу й події інкримінованого позивачу правопорушення. Таким чином, оскаржувану постанову серії ЕГА № 1790098 від 08 червня 2025 року слід визнати незаконною, протиправною, такою, що містить неправдиву інформацію, яка не підкріплена жодним належним і допустимим джерелом фактичних даних і не відповідає дійсності, а також складеною з очевидними, грубими порушеннями чинного законодавства України та об'єктивною відсутністю будь-яких доказів події правопорушення, внаслідок чого вона має бути скасована, а провадження у справі закрито. Поліцейським при складанні вказаної вище постанови було вчинено порушення наступних правових норм: ч. 2 ст. 251 КпАП України, оскільки поліцейський неналежним чином виконав свій обов'язок щодо збирання доказів, а це, в свою чергу, свідчить про недоведеність обставин, викладених в постанові, і, відповідно, недоведеність складу й події правопорушення; ст. 268 КпАП України, оскільки розгляд справи здійснювався за відсутності та без повідомлення позивача про такий розгляд, а у відповідача відсутні будь-які докази зворотного, в результаті чого істотно обмежено конституційне право на захист особи, що притягується до відповідальності, право заявляти клопотання, ознайомлюватись з адміністративними матеріалами, надавати пояснення; недотримання приписів ст. 280 КпАП України внаслідок невстановлення поліцейським при винесенні оскаржуваної постанови всіх обов'язкових обставин: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винен ОСОБА_1 в його вчиненні, чи підлягає він адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, чи був виклик завідомо неправдивим і безпідставним. Тобто, взагалі не встановлювались подія та склад правопорушення, обтяжуючі та пом'якшуючі обставини; порушення ст. 283 КпАП України, так як в оскаржуваній постанові не зазначено: 1) жодного належного та допустимого доказу наявності події адміністративного правопорушення, інкримінованого позивачу, в результаті чого лишається незрозумілим, яким чином поліцейський дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 ; 2) часу та конкретних обставин скоєння інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення (коли здійснювався виклик, у який конкретно час, з якого номеру стільникового зв'язку, яким було повідомлення за змістом та чим це підтверджується). Безперервний відеозапис з портативного реєстратора відповідача за 08 червня 2025 року мав би бути беззаперечним, належним й допустимим доказом у даній справі за умови достовірного встановлення приладу (або приладів), яким такий відеозапис здійснювався, а також його належного засвідчення відповідно до приписів ст. 99 КАС України. У зв'язку ж із відсутністю в постанові інформації про пристрій, яким було здійснено відеозапис (не зазначено марку, модель, серійний номер та на який саме носій інформації здійснювався запис), неможливо розглядати наявні дані як належний і допустимий доказ. Таким чином, вважає, що оскаржувана постанова ґрунтується виключно на твердженнях працівника поліції (відповідача), викладених в самій постанові, які відповідно до висновку Верховного Суду, наведеного в постанові від 26 червня 2019 року у справі № 536/1703/17, не можуть вважатись безсумнівними джерелами фактичних даних. Так, Верховний Суд вказав: «колегія суддів звертає увагу на те, що суди обґрунтовано не взяли до уваги покази працівника поліції ОСОБА 2, надані під час розгляду справи в суді першої інстанції в якості свідка, зважаючи на те, що він є заінтересованою особою при розгляді цієї справи, а тому вказане ставить під сумнів дотримання вимог щодо об'єктивності з'ясування обставин.». Також, поліцейський не дотримався вимог Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 6 листопада 2015 року № 1376 (надалі за текстом - Інструкція № 1376), а саме: п. 4 Розділу IV Інструкції № 1376, за змістом якого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права, передбачені частиною першою статті 268 КпАП України та статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України. Положення вказаних норм поліцейський позивачу взагалі не роз'яснював, оскільки даний етап розгляду справи відбувся за його відсутності та без його повідомлення про початок такого розгляду. Більш того, відповідач грубо порушив ці права позивача, визначені в ст. 268 КпАП України, не забезпечивши останнього можливістю бути присутнім при розгляді, ознайомитись з відповідними матеріалами справи та залучити адвоката; п. 10 Розділу IV Інструкції № 1376, згідно із яким при винесенні постанови по справі про адміністративне правопорушення у ній зазначаються, зокрема: у графі «посада, найменування органу поліції, звання, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка винесла постанову» - прізвище, ім'я, по батькові посадової особи органу поліції, яка винесла постанову, та орган поліції (повністю, без скорочень); у графі «установив» - число, місяць, рік, час та місце вчинення адміністративного правопорушення, а також обставини і суть правопорушення, установлені при розгляді матеріалів адміністративної справи; у графі «ураховуючи, що громадянин(ка)» - прізвище та ініціали правопорушника; у графі «постановив» - уповноважена посадова особа органу поліції з урахуванням та зазначенням обставин, що пом'якшують (стаття 34 КпАП України) чи обтяжують (стаття 35 КпАП України) відповідальність за адміністративне правопорушення, зазначає прийняте у справі рішення. Однак, оскаржувана постанова не містить відомостей про врахування обставин, що обтяжують чи пом'якшують відповідальність (які взагалі не встановлювались), а також чітких відомостей про суть правопорушення, місце та час його вчинення. Також поліцейський неналежно виконав свої обов'язки, передбачені нормами КпАП України: 1) в порушення ч. 2 ст. 251 та ст. 252 КпАП України не зібрано жодного належного і допустимого доказу у справі і, відповідно, не досліджено повно та об'єктивно всі обставини справи в їх сукупності; 2) в порушення ст.ст. 268, 278 КпАП України при складені адміністративних матеріалів відповідачем не забезпечено права позивача на участь в ході усього розгляду його справи та належного повідомлення про такий розгляд; 3) в порушення вимог ст. 280 КпАП України відповідачем взагалі не встановлено обставин, котрі підлягали обов'язковому встановленню; 4) всупереч приписам ст. 283 КпАП України поліцейським не вказано в оскаржуваній постанові суті правопорушення із наведенням детальних відомостей про нього (точний час, місце скоєння); відсутні відомості про технічний засіб, яким здійснювалась відеофіксація. Крім того, сторона позивача посилається на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 17 липня 2019 року у справі № 524/832/17 (адміністративне провадження № К/9901/23762/18) та відповідно до яких притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством. Так, у даній постанові Верховний Суд вказав, що дослідженим у судовому засіданні суду апеляційної інстанції відеозаписом нагрудної камери патрульного, яка працювала у період часу, коли було виявлено адміністративне правопорушення зафіксовано, що патрульні поліцейські, не представившись, не повідомивши про проведення зйомки на боді-камеру, запитали про причини виклику, позивач повідомив, що він замерз, пояснення може надати після того, як зігріється. Після вказаних обставин, патрульним зазначено, що відносно позивача буде складено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 183 КпАП України, після цього при її оголошенні роз'яснено права. Таким чином, за повідомленням позивача про те, що він замерз та потребує допомоги, відповідачем не здійснено перевірку та не встановлено обставин, не вжито ніяких заходів. Враховуючи також, що диспозиція ст. 183 КпАП України передбачає об'єктивну сторону правопорушення - виклик представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності. Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає виїзду на місце виклику працівників цієї служби. Однак, поліцейський, не перевіривши та не надавши оцінки обставинам, які зумовили позивача зателефонувати до лінії «102», не пересвідчившись про стан здоров'я позивача, тобто не вивчивши фактичні обставини справи, а також, як встановлено судом, порушивши процедуру, притягнув позивача до адміністративної відповідальності. Крім того, суд апеляційної інстанції правильно дійшов до висновку, що із дослідженого аудіозапису слідує відсутність повідомлення особою, що телефонувала про вчинення правопорушення та навіть про виклик поліції взагалі. Так, на запитання оператора, чи викликає він поліцію, особа, що здійснила дзвінок повідомила, що йому потрібна допомога, у зв'язку з тим, що він замерз. Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що оскаржувана постанова відповідачем прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КпАП України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому правильно була скасована судом апеляційної інстанції. Отже, встановлення події та складу адміністративного правопорушення, як і дотримання встановленої законом процедури в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення, є обов'язковими умовами притягнення особи до відповідальності при тому, що за приписами ст. 77 КАС України саме на відповідачів покладено обов'язок доведення правомірності своїх дій і існування вищевказаних обставин. Вважає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки винесена без дотримання вище наведених правових норм та висновків Верховного Суду, якими передбачено чітку процедуру розгляду справ про адміністративні правопорушення, є протиправною та, відповідно, підлягає обов'язковому скасуванню.
Ухвалою судді від 25 червня 2025 року визнано причину пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 поважною, позовну заяву останнього прийнято до розгляду та у справі відкрито провадження.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, його представник - адвокат Колєснік Б.В. подав до суду заяву, з якої вбачається, що він просить справу розглянути у його відсутності.
Представник відповідача ГУНП у Волинській області Самчук Я.Л. у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, з якої вбачається, що він просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та справу розглянути у його відсутності.
Поліцейський Відділення поліції № 1 (сел. Маневичі) Камінь-Каширського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції України у Волинській області Гаврилюк І.Ю. у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, відзиву на позовну заяву не подав.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України в разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд дійшов висновку, що у задоволені позову належить відмовити, зважаючи на таке.
Судом встановлено, що 08 червня 2025 року поліцейським Відділення поліції № 1 (сел. Маневичі) Камінь-Каширського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції України у Волинській області Гаврилюком І.Ю. було винесено постанову серії БАД № 1790098 про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КпАП України у вигляді штрафу у розмірі 3 400 грн.
У вказаній постанові зазначається, що ОСОБА_1 08 червня 2025 року, перебуваючи у м. Камені-Каширському по вулиці Площа Культури в торговельному закладі ПАБ здійснив жартома завідомо неправдивий виклик працівників поліції, повідомивши про крадіжку транспортного засобу, який у нічну пору доби 08 червня 2025 року був вилучений працівниками поліції Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області для тимчасового зберігання, про що заявнику було відомо, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КпАП України
Статтею 183 КпАП України встановлено адміністративну відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань.
Статтею 251 КпАП України визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (частини 2, 3 ст. 90 КАС України).
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З наданих представником відповідача відеозаписів з нагрудної камери поліцейського від 08 червня 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 о 04 год 01 хв 08 червня 2025 року керував транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції, в подальшому щодо ОСОБА_1 поліцейським було складено протокол про адміністративне правопорушення ч. 1 ст. 130 КпАП України, а також останньому повідомлено, що слідчо-оперативною групою було вилучено автомобіль, яким він керував, у зв'язку зі тим, що в його діях вбачаються ознаки кримінального правопорушення, а саме ухилення від виконання рішення суду. Крім цього, з цих відеозаписів вбачається, що працівник поліції прибув до громадського закладу із назвою «ПАБ», у якому перебував ОСОБА_1 , та поліцейський запитав в останнього, чи телефонував він ( ОСОБА_1 ) на лінію «102», на що ОСОБА_1 повідомив, що дійсно телефонував на лінію «102» та повідомляв про викрадення у нього транспортного засобу, на що поліцейський вказав, що його транспортний засіб був вилучений працівниками поліції та поміщений на стоянку тимчасово вилучених транспортних засобів. В ході розмови на мобільний телефон ОСОБА_1 зателефонувала працівниця із лінії «102» та повідомила, що телефонує з приводу його звернення, на що ОСОБА_1 почав ображати останню та з'ясовувати, де його викрадений автомобіль. Також, з відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 було ознайомлення з його правами, передбаченими ст. 268 КпАП України.
Ухвалою слідчого судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області Гамули Б.С. від 11 червня 2025 року накладено арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування на вилучений 08 червня 2025 року під час огляду місця події легковий автомобіль марки «ЗАЗ» моделі «1102», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 . З цієї ухвали також вбачається, що слідчим відділенням Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, розпочатому за фактом умисного невиконання ОСОБА_1 постанови суду, яка набрала законної сили, що було виявлено під час його зупинки працівниками поліції 08 червня 2025 року на вулиці Ковельська в м. Камені-Каширському в момент керування ним транспортним засобом марки «ЗАЗ» моделі «1102», реєстраційний номер НОМЕР_2 . Правова кваліфікація злочину - ч. 1 ст. 382 КК України.
З витягу з електронного журналу ЄО Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області вбачається, що о 13 год 58 хв 08 червня 2025 року за № 10214 було зареєстровано повідомлення на лінію «102», а саме заявник з номеру телефону НОМЕР_3 повідомив на лінію «102» про те, що в нічну пору доби у нього викрали транспортний засіб марки «Таврія», сірого кольору, авто знаходиться по вул. Ковельській, біля нової пошти, заявник нецензурно виражається та постійно ставить дзвінок на утримання, при передзвоні заявник вказав, що присутній наряд поліції, з попередніх карток - заявником є ОСОБА_1 .
За таких обставин, викладені у позовній заяві доводи позивача про те, що він 08 червня 2025 року не здійснював жодних викликів на лінію «102», не відповідають дійсності.
Знімки з екрану мобільного телефону позивача з додатку оператора стільникового зв'язку «My lifecell» з відображенням усіх дзвінків, здійснених 08 червня 2025 року з номера НОМЕР_1 , яким користується ОСОБА_1 , на що посилається представник позивача як на те, що ОСОБА_1 не здійснював жодних викликів на лінію «102», не можуть бути належними та достовірними доказами на спростування винуватості вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки такі відомості піддаються зміні чи видаленню самим користувачем відповідного мобільного телефону.
Доводи позивача про те, що йому не було роз'яснено його права, передбачені ст. 268 КпАП України, спростовуються цим же відеозаписом, з якого вбачається, що поліцейським ОСОБА_1 роз'яснено його права.
Щодо правомірності врахування зазначеного відеозапису як доказу, необхідно зазначити наступне.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон N 580-VIII) передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання Правил дорожнього руху.
Згідно із ст. 31 Закону N 580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, перевіряти документи особи, опитувати осіб, зупиняти транспортні засоби, застосовувати технічні прилади та технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Тобто, положення Закону N 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
Посилання представника позивача на відсутність у постанові відомостей про джерело походження відеозаписів, тобто марки, моделі відеокамери, не свідчить про відсутність події зазначеного адміністративного правопорушення та не може бути самостійною підставою для звільнення позивача від відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
Поліцейський діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанову ним про притягнення позивача до адміністративної відповідальності прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо та своєчасно, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування цієї постанови.
Інші доводи позивача та його представника не спростовують законності постанови поліцейського, яка оскаржується, та правомірності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення на нього стягнення у виді штрафу.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 77, 159, 242-246, 286 КАС України, суд
ухвалив:
У позові ОСОБА_1 про скасування постанови поліцейського відділення поліції №1 (смт. Маневичі) Камінь-Каширського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції України у Волинській області Гаврилюка Івана Юрійовича по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕГА № 1790098 від 08 червня 2025 року, про накладення адміністративного стягнення за ст. 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.
Дата складення судового рішення - 03 жовтня 2025 року.
Головуючий:О.В. Антонюк