07 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 160/25708/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),
суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛЛІСТАР»
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року (суддя Дєєв М.В.) в адміністративній справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛЛІСТАР»
до Дніпровської міської ради
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОЛЛІСТАР» звернулося до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської міської ради від 22.05.2024 № 151/50 «Про відмову ТОВ «Поллістар», код ЄДРПОУ 43373030, у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Шинній, 1 Г (Шевченківський район) по фактичному розміщенню мінізаправної станції; зобов'язати Дніпровську міську раду надати позивачеві дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в м. Дніпро по вул. Шинній, 1г (Шевченківський район) по фактичному розміщенню мінізаправної станції.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зазначає, що суд залишив поза увагою упереджене ставлення відповідача при розгляді поданої Товариством заяви, яке виразилось у порушенні строків її розгляду, що було предметом спору у справі № 160/6520/24, та стало наслідком здобуття підстав для відмови у її задоволенні, які не існували на момент звернення позивача з відповідним клопотанням та на момент закінчення законодавчо встановленого строку розгляду клопотання. Посилання відповідача та суду першої інстанції на рішення господарського суду у справі № 904/5278/23 є необґрунтованим, адже останнє не набрало законної сили на час прийняття міською радою оскаржуваного рішення. Також звертає увагу, що суд першої інстанції надав неправильну оцінку доводам позивача щодо порушення процедури прийняття оскаржуваного рішення, а саме, не розгляд Постійною комісією міської ради з питань архітектури, містобудування та земельних відносин питання надання дозволу на розробку проекту землеустрою ТОВ «ПОЛЛІСТАР», як то передбачено ст. 39 Положення про постійні комісії Дніпровської міської ради VIII скликання. Також у матеріалах справи відсутні належні та достатні докази того, що проект рішення було опубліковано на сайті Дніпровської міської ради. Крім того Директор департаменту по роботі з активами міської ради не візував проект рішення, адже його підпис в розділі «Завізували» відсутній. Від імені Директора департаменту правового забезпечення міської ради Артема Павлова проект рішення завізований Наталією Дикою, проте відповідачем не надано доказів, що остання має відповідні повноваження. Більш того, у відповідача були відсутні підстави для відмови ТОВ «ПОЛЛІСТАР» в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, а сам текст оскаржуваного рішення не містить чіткого обґрунтування в чому саме полягало невідповідність місця розташування земельної ділянки та порушення норм законодавства, містобудівної документації та інше. Додатково зазначає, що в основу рішення суду першої інстанції покладені неналежні та недопустимі докази.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом встановлено, сторонами не заперечується, що ТОВ «ПОЛЛІСТАР» через публічні торги, які відбулися 01.06.2021, придбав міні автозаправочну станцію загальною площею 14,4 кв. м. за адресою: м. Дніпро, вул. Шинна, буд. 1-г, право власності на яку зареєстровано за позивачем 20.07.2021.
ТОВ «ПОЛЛІСТАР» 16.01.2024, 11.03.2024 звернулося до Дніпровської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для будівництва та обслуговування закладів торгівлі (03.09), орієнтовною площею 0,45 га (450 кв.м.) під нерухомим майном ТОВ «Поллістар», яке знаходиться за адресою: м. Дніпро, вулиця Шинна, буд. 1-г.
Згідно з рішенням VIII Дніпровської міської ради від 22.05.2024 № 151/50 заявникові відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню мініавтозаправної станції.
Підставою для відмови слугували такі обставини:
- згідно зі Свідоцтвом про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 20.07.2021 № 441 та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно на земельній ділянці розташована мініавтозаправна станція (відповідно до акта обстеження земельної ділянки від 25.03.2024 № 7/1-0324 - одноповерхова капітальна будівля, незавершена будівництвом);
- частина ділянки розташована в зоні транспортної інфраструктури, території вулиць, майданів, доріг ТР-2;
- частина ділянки розташована в межах визначених червоних ліній просп. Богдана Хмельницького та вул. Шинної;
- відсутні відомості щодо наявності дозвільної та проектної документації на запитуваний об'єкт, прийняття об'єкта в експлуатацію;
- відсутні відомості щодо присвоєння об'єкту офіційної адреси;
- земельна ділянка знаходиться в охоронній зоні повітряної лінії електропередачі напругою 150 кВ, опора якої розташована безпосередньо поруч до зазначеної ділянки.
Назване рішення є предметом оскарження в цій справі.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно зі ст. 124 Земельного кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Частинами 2, 3 статті 123 Земельного кодексу України встановлено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за документацією із землеустрою, звертається з заявою про надання дозволу на розробку документації із землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає заяву і дає дозвіл на розроблення документації із землеустрою або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуване рішення містить підстави, визначені статтею 123 ЗК України для відмови у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою.
До того ж, як вірно зауважив суд першої інстанції, наявність наведених в оскаржуваному рішення обставин встановлено рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2024 у справі № 904/5278/23.
Доводи апелянта, що назване рішення не набрало законної сили, а тому не може бути прийнято судом як належний доказ, не є слушними, адже позивачем не надано в межах розгляду цієї адміністративної справи належні та допустимі докази у спростування обставин, встановлених господарським судом в межах розгляду справи № 904/5278/23.
Більш того, постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.12.2023, яка набрала законної сили, заяву Дніпровської міської ради про забезпечення позову у справі № 904/5278/23 задоволено частково. Вжито заходи забезпечення позову шляхом: заборони Відповідачу вчиняти будь-які дії по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів на об'єкт нерухомого майна, а саме міні автозаправну станцію: літ.А-1 операторна, загальною площею 14,4 кв.м, літ.б-1 мет.цист.ДТ, 95 бенз; літ. в-1-мет.цист.газова; І, ІІ, ІІІ реклама, літ.Ї замощення, літ.Г огорожа (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2207907912101), яка розташована за адресою: вул. Шинна, 1-Г, м. Дніпро; заборони державному реєстратору вчиняти будь-які дії, окрім дій по виконанню ухвали суду про забезпечення даного позову у цій справі на об'єкт нерухомого майна, а саме міні автозаправну станцію: літ.А-1 операторна, загальною площею 14,4 кв.м, літ.б-1 мет.цист.ДТ, 95 бенз; літ. в-1-мет.цист.газова; І, ІІ, ІІІ реклама, літ.Ї замощення, літ.Г огорожа (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2207907912101), яка розташована за адресою: вул. Шинна, 1-Г, м. Дніпро.
В основу прийняття названої постанови покладені такі висновки суду: «Колегія суддів вважає, що обрані позивачем заходи забезпечення позову у вигляді заборони Відповідачу вчиняти будь-які дії по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів на об'єкт нерухомого майна та заборони державному реєстратору вчиняти будь-які дії щодо цього майна до вирішення судом спору по суті, є співмірними із предметом спору щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
При цьому, колегія суддів враховує, що вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони Відповідачу вчиняти будь-які дії по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів на об'єкт нерухомого майна та заборони державному реєстратору вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо цього майна, жодним чином не обмежить права та законні інтереси відповідача, адже такі заходи мають тимчасовий характер та не позбавляють останнього їх конституційних прав на підприємницьку діяльність, отримання доходів, а також не перешкоджають займатись господарською діяльністю як такою взагалі, у той час, як їх вжиття забезпечить збереження балансу інтересів сторін та узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.
Заперечення відповідача щодо вжиття заходів забезпечення позову, такі як: ТОВ «Поллістар» є доброчесним набувачем об'єкту нерухомого майна; дії ТОВ «Поллістар» відповідають нормам чинного законодавства; ТОВ «Поллістар» набуло право власності на нерухоме майно доброчесно, згідно вимог чинного законодавства; право власності ТОВ «Поллістар» зареєстровано згідно вимог чинного законодавства, зводяться по суті до незгоди останнього із позовною заявою, а не із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, з огляду на що колегією суддів до уваги не приймаються».
Додатково суд апеляційної інстанції, оцінюючи доводи позивача щодо належного володіння об'єктом нерухомості, звертає увагу, що у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 680/214/16, від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 зроблено висновок про те, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. Формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка здійснила самочинне будівництво, у силу наведених положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.
Ураховуючи наведене, коли належний власник земельної ділянки не надавав згоди на будівництво на його земельній ділянці об'єкта нерухомого майна, він має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав як власника земельної ділянки (частина друга статті 152 ЗК України).
Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції зазначає, що до завершення судових процедур у справі № 904/5278/23, в якій суд ухвалив: усунути перешкоди у користуванні Дніпровській міській раді земельною ділянкою, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Шинна, 1-Г, шляхом зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Поллістар» знести самочинно побудовану міні автозаправну станцію (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2207907912101), розташовану за адресою: м. Дніпро, вул. Шинна, 1-Г, яке складається з: літ.А-1 операторна, загальною площею 14,4 кв.м, літ.б-1 мет.цист.ДТ, 95 бенз; літ. в-1-мет.цист.газова; І, ІІ, ІІІ реклама, літ.Ї замощення, літ.Г огорожа; скасувати державну реєстрацію права власності та припинити його на об'єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер: 2207907912101) із закриттям розділу, у відповідача були відсутні правові підстави для надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою земельної ділянки, на якій розташований зазначений об'єкт нерухомості.
При цьому факт того, що на момент звернення з відповідним клопотанням до міської ради рішення у справі Господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2024 не існувало, не змінює правову оцінку встановлених обставин.
Також суд апеляційної інстанції не знаходить обґрунтованими доводи позивача щодо порушення процедури прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.
Суд першої інстанції надав вірну оцінку, з посиланням на нормативно-правові акти, щодо меж повноважень відповідача та його структурних підрозділів, перевірив факт розміщення проєкту рішення на офіційному сайті міськради, належного візування оприлюдненого проєкту. Суд апеляційної інстанції додатково перевірив та встановив повноваження окремих посадових осіб на візування проєкту, а саме Наталією Дикою.
Доводи апеляційної скарги в цій частині дублюють доводи позовної заяви, оцінка яким в повній мірі дана судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції в свою чергу перевірив та підтверджує їх правильність, у зв'язку з чим не вбачає за доцільне повторювати їх зміст.
До того ж суд апеляційної інстанції зазначає, що навіть за наявності окремих процедурних порушень, на які посилається позивач, оскаржуване рішення не може вважатися протиправним, адже суть прийнятого рішення має перевагу над його формою, яка не може формально нівелювати обставини, які лягли в основу його прийняття.
Враховуючи сукупність наведених обставин, колегія суддів доходить висновку, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем в межах наданих законом повноважень, обґрунтовано та правомірно.
Доводи апеляційної скарги такий висновок не спростовують.
Рішення суду першої інстанції ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛЛІСТАР» залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року в адміністративній справі № 160/25708/24 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з 07 жовтня 2025 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України.
Повна постанова складена 07 жовтня 2025 року.
Головуючий - суддя О.В. Головко
суддя Т.І. Ясенова
суддя А.В. Суховаров