Справа № 463/6795/24 Головуючий у 1 інстанції: Стрепко Н.Л.
Провадження № 22-ц/811/1464/25 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.
29 вересня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючої судді Мікуш Ю.Р.,
Суддів: Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В.,
Секретар Заяць Я.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників в м. Львові цивільну справу №463/6795/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 28 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ,- про стягнення пені за прострочення сплати аліментів
16 липня 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів. Просить стягнути із відповідача на користь ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 46984,32 гривень, а також судові витрати у виді судового збору.
Позовна заява мотивована тим, що 23 жовтня 2012 року між сторонами укладений шлюб, який розірвано рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 24 листопада 2016 року (справа №463/4438/16). У сторін є спільні діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з матір'ю та перебувають на її утриманні.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 20 липня 2017 року в справі №463/1581/17 з відповідача стягуються аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 в розмірі 1/5 частки заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 28 березня 2017 року до досягнення дитиною повноліття. На підставі рішення суду видано виконавчий лист і відкрито виконавче провадження ВП№54840071.
Відповідач ухиляється від сплати аліментів, у зв'язку з чим виникла заборгованість по сплаті таких в розмірі 46984,32 гривень.
Оскільки пеня за прострочення по сплаті аліментів не може становити більше розміру заборгованості по сплаті аліментів, а тому просить стягнути таку в розмірі 46984,32 гривень.
Рішенням Личаківського районного суду міста Львова від 28 березня 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пеню за несвоєчасну сплату аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які стягуються на підставі рішення Личаківського районного суду м. Львова від 20 липня 2017 року в справі №463/1581/17, за період з 28 травня 2017 року по 8 липня 2024 року у розмірі 46984,32 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь держави 1211,20 грн.
Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду є незаконним. Зазначає, що він є особою з інвалідністю 2-ї групи і є непрацездатним. Заборгованість зі сплати аліментів виникла не з його вини, оскільки він не має коштів для сплати таких аліментів.
Просить скасувати рішення Личаківського районного суду м.Львова від 28 березня 2025 року та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 .
Відзив на апеляційну скаргу він позивача не надходив, що згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи те, що ціна позову у даній справі менша тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, апеляційна скарга підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.
Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За змістом ч.1 ст. 367 ЦПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом та матеріалами справи встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 23 жовтня 2012 року, який було розірвано рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 24 листопада 2016 року в справі №463/4438/16.
Сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується відповідними копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 від 27 червня 2014 року та серії НОМЕР_2 від 16 березня 2017 року.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 20 липня 2017 року в справі №463/1581/17 стягуються з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 в розмірі 1/5 частки заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 28 березня 2017 року, до досягнення дитиною повноліття.
На підставі описаного вище рішення суду видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження ВП №54840071.
З розрахунку заборгованості по аліментах від 8 липня 2024 року виданого державним виконавцем Сокальського районного відділу державної виконавчої служби ЗМУМЮ Галій В.В. вбачається, що заборгованість по сплаті аліментів станом на 1 липня 2024 року становить 46984,32 гривень.
Ухвалюючи оскаржуване рішення суд виходив з тих підстав, що відповідач був обізнаний про необхідність утримувати дитину, у тому числі і на підставі відповідного судового рішення. Оскільки ОСОБА_1 свої зобов'язання з утримання своєї дитини виконував не належним чином, у нього утворилася заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 46984,32 грн в зв'язку з чим, ОСОБА_2 набула право вимоги до нього про стягнення пені за прострочення сплати аліментів в розмірі 46984,32 грн.
З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних підстав.
Відповідно до частин першої, другої, статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі (частина друга статті 181 СК України).
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (частина третя статті 181 СК України).
Статтею 180 СК України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За правовою природою аліментні зобов'язання - це періодичні платежі, які боржник зобов'язаний сплачувати щомісяця і несвоєчасна сплата яких передбачає настання негативних наслідків матеріального характеру у вигляді стягнення неустойки (пені).
Згідно з положеннями ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу (частина перша статті 15 СК України).
Якщо в результаті психічного розладу, тяжкої хвороби або іншої поважної причини особа не може виконувати сімейного обов'язку, вона не вважається такою, що ухиляється від його виконання (частина третя статті 15 СК України).
Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (частина четверта статті 15 СК України).
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).
У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості (абзац 1 частини першої статті 196 СК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини четверта статті 263 ЦПК України).
У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року в справі № 569/14819/19 (провадження № 61-1586св20) зазначено, що: «правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18) та від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18)».
Тлумачення вказаних норм свідчить, що: загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства; учасники сімейних правовідносин можуть мати особисті та майнові суб'єктивні сімейні обов'язки. Свої обов'язки учасники сімейних відносин здійснюють різними способами: здійснення активних дій; утримання від здійснення активних дій. Якщо невиконання особистих обов'язків учасників сімейних відносин у випадках, передбачених в законі, може припинятися або не зумовлювати відповідних наслідків, то невиконання сімейного обов'язку майнового характеру не допускається. Оскільки на відміну від особистих, майнові обов'язки можуть виконуватися незалежно від самого носія такого обов'язку за допомогою інших суб'єктів.
Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування відповідних правових наслідків, що можуть визначатися в: нормах СК України; домовленості (договорі) сторін. Наслідки невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку можуть мати: особистий характер, коли негативний вплив відбувається на особисту сферу зобов'язаної особи; майновий характер, якщо такий вплив здійснюється на майнову сферу зобов'язаної особи.
Стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадків, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів;
розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %;
при застосуванні формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» в абзаці 1 частини 1 статті 196 СК України якщо обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю (тобто, тією яка існує за всі місяці станом на момент пред'явлення позову чи на інший момент), то при пред'явленні позову за період коли існувало прострочення, а на момент пред'явлення позову поточна заборгованість відсутня, то і не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Як наслідок, очевидно, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць. Колегія суддів, з урахуванням принципу розумності, вважає, що оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред'явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується.
ОСОБА_2 звертаючись до суду з даним позовом, просила стягнути з ОСОБА_6 на її користь пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 46984,32 грн за період з 28 травня 2017 року по 08 липня 2024 року.
Судом встановлено, що з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання їхньої дитини - ОСОБА_4 на підставі рішення Личаківського районного суду міста Львова від 20 липня 2017 року у розмірі 1/5 частини від усіх видів доходу щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28 березня 2017 року до досягнення дитиною повноліття.
З наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості по аліментах зробленим державним виконавцем Сокальського районного відділу ДВС ЗММУ МЮ Галай В.В. від 08 липня 2024 року вбачається, що з березня 2017 року по жовтень 2019 року ОСОБА_1 нараховувалися до стягнення аліменти у розмірі 1/5 частки від його доходів.
В цей період аліменти сплачувалися як в недостатньому розмірі так і в розмірі, який погашав заборгованість за попередні періоди. В період з листопада 2019 року по червень 2024 року ОСОБА_1 нараховувалися аліменти у мінімальному розмірі, а саме - 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і такі аліменти ним сплачувалися в недостатньому розмірі. За цей період ОСОБА_1 лише 9 разів було сплачено аліменти в повному розмірі нарахованому за відповідний місяць з незначним погашенням заборгованості аліментів за попередні періоди.
З 121 182,55 грн нарахованих аліментів за період з березня 2017 року по червень 2024 року ОСОБА_1 було сплачено аліменти в розмірі 74198,23 грн.
Нараховані ОСОБА_1 аліменти не є значними, в той же час ним переважно такі сплачувалися в недостатньому розмірі.
З наявної в матеріалах справи фотокопії довідки до акта огляду МСЕК від 08 листопада 2022 року, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю другої групи, якому дозволена праця в домашніх умовах. В довідці зазначено, що дата чергового огляду - 08 листопада 2024 року.
Колегія суддів звертає увагу, що значна частина заборгованості з сплати аліментів у ОСОБА_1 виникла до моменту встановлення йому інвалідності. Окрім цього, ОСОБА_1 не представив жодних доказів в підтвердження того, що він додатково здійснює пошук роботи, з врахуванням його особливостей, для отримання доходу, який би дозволив йому сплачувати мінімальний розмір аліментів на його дитину.
Сам факт наявності у ОСОБА_1 інвалідності, не позбавляє його обв'язку утримувати його дитину у спосіб сплати аліментів на її утримання, при тому, що з листопада 2019 року з нього стягуються аліменти в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Суд першої інстанції правильно стягнув пеню за прострочення сплати аліментів в розмірі 46984,32 грн, обмежившись 100 відсотковим розміром заборгованості по аліментах, оскільки за відсутності такого обмеження, пеня за прострочення сплати аліментів за період з квітня 2017 року по червень 2024 року становила б більше 500000 грн, згідно здійсненого розрахунку представником позивача такий розмір становить 676106,97 грн.
Ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 не надав жодних доказів щодо отримуваних ним доходів, наявності чи відсутності в нього нерухомого майна, тобто будь-якої інформації яка б характеризувала його матеріальний стан.
Із зустрічним позовом про звільнення від сплати пені за прострочення аліментів чи зменшення такої у зв'язку із станом здоров'я не звертався.
Доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди апелянта з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції.
Судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Враховуючи те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1; 375; 383; 384; 389-391 ЦПК України- суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Личаківського районного суду м.Львова від 28 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 03 жовтня 2025 року
Головуюча суддя Ю.Р. Мікуш
Судді: Т.І. Приколота
Р.В. Савуляк