1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/4220/25 1-кп/335/661/2025
03 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі кримінальне провадження №12025082060000166 від 07.02.2025 за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,
На розгляді суду перебуває кримінальне провадження № 12025082060000166 від 07.02.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою. Клопотання прокурора вмотивоване тим, що судовий розгляд кримінального провадження не завершено, а ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, існування яких було встановлено судом під час вирішення питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшилися, підстави для зміни запобіжного заходу на більш м'який відсутні.
03.10.2025 захисник обвинуваченого ОСОБА_4 звернулася до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу, в якому просить змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під варто на інший, не пов'язаний з триманням під вартою. Клопотання вмотивоване ним тим, що наразі ризики, існування яких було підставою для застосування до обвинуваченого найсуворішого запобіжного заходу, істотно зменшилися. Прокурор у клопотанні не зазначає, що з моменту продовження строку тримання обвинуваченого під вартою з'явилися нові ризики.
Обвинувачений не переховувався та не ухилявся від органу досудового розслідування та суду, не чинив тиск на потерпілого та свідків, не має наміру вчиняти інші кримінальні правопорушення. Доводи прокурора про те, що встановлені раніше ризи продовжують існувати, не підкріплені жодним доказом, отже є його припущеннями.
Обвинувачений має постійне місце проживання, одружений, має малолітнього сина на утриманні. На переконання захисника, запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або застави у мінімальному розмірі буде достатньо для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігання зазначеним у клопотанні прокурора ризикам.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою з підстав викладених ним у клопотанні.
Обвинувачений та захисник заперечували проти клопотання прокурора та просили задовольнити клопотання захисника.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи в межах вирішуваних питань, суд доходить наступних висновків.
Частинами 1, 2 ст. 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Ухвалою суду від 08.05.2025 до обвинуваченого ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 45 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 136260,00 грн., із покладенням обов'язків передбачених 194 КПК України, а саме: повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; прибувати до суду за першою вимогою; утриматися від спілкування зі свідками та потерпілим в даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвалою суду від 08.07.2025 строк тримання обвинуваченого під вартою продовжено до 05.09.2025.
Ухвалою суду від 12.08.2025 строк тримання обвинуваченого під вартою продовжено до 10.10.2025.
Станом на момент розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою заставу обвинуваченим чи іншою особою не внесено.
Строк тримання обвинуваченого під вартою спливає 10.10.2025, проте судове провадження не завершено.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Частиною ч. 1 ст. 201 КПК України передбачено, що обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до суду клопотання про зміну запобіжного заходу.
В судовому засіданні прокурором наведено достатню кількість переконливих доводів того, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КК України, які були підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, продовжують існувати.
Обвинувачений, усвідомлюючи суворість покарання, яке може бути призначено у разі визнання його винуватим, опинившись на волі, за відсутності стримуючих факторів його належної процесуальної поведінки, потенційно може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
З тією ж метою обвинувачений може чинити тиск на потерпілого та свідків, які ще не дали показань, схиляючи їх до надання неправдивих показань або відмови від давання показань.
З огляду на обставини кримінального провадження, викладені у обвинувальному акті, відомостей щодо попередніх судимостей обвинуваченого, ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, також продовжує існувати, оскільки обвинувачений, перебуваючи на волі, може вчинити нові кримінальні правопорушення.
У відповідності до п.п. 61, 62 рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинності, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що застосований стосовно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості інкримінованого йому діяння, забезпечує можливість перешкодити обвинуваченим інтересам правосуддя, у зв'язку з чим тримання обвинуваченого під вартою наразі є виправданим та відповідає виключності даного запобіжного заходу.
У розділі 2.2 постанови Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2014 року «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанцій процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» зазначено, що слідчому судді, суду при розгляді відповідного клопотання про продовження тримання під вартою слід ретельно перевіряти достовірність підстав для його задоволення, оскільки одним із найбільш частих порушень прав людини, визнаних ЄСПЛ у справах проти України, є необґрунтоване ухвалення судами рішень про продовження строку тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою, а також те, що можливість застосування запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою (зокрема, йдеться про застосування застави), у багатьох випадках навіть не розглядалася.
Європейський Суд з прав людини орієнтує національні суди при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою розглянути альтернативні засоби забезпечення явки особи до суду. Зокрема, у рішенні у справі «Цигоній проти України» від 24 листопада 2011 року Європейський суд з прав людини встановив порушення пункту 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв'язку із тим, що рішення суддів про продовження строку тримання під вартою не містили належних і достатніх підстав для такого тримання та національні суди не розглянули жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів. У справі «Третьяков проти України» від 29 вересня 2011 року Європейський суд з прав людини констатував порушення статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема з огляду на те, що судом не було розглянуто можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою.
Вирішуючи питання щодо можливості зменшення обвинуваченому застави, суд враховує, що ОСОБА_5 утримується під вартою з 08.05.2025, тобто п'ять місяців.
Суд також враховує те, що заявлений стороною обвинувачення ризик незаконного впливу обвинуваченого на свідків у кримінальному провадженні істотно зменшився після надання останніми показань в суді.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе зменшити обвинуваченому розмір застави.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
Пунктом 2 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено, розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначаючи розмір застави, суд враховує встановлені обставини кримінального провадження, тяжкість інкримінованому обвинуваченому кримінального правопорушення, його вік, стан здоров'я, майновий та сімейний стан, встановлені ризики, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, міцність його соціальних зв'язків, наявність постійного місця проживання.
На переконання суд, застава в розмірі 20-ти прожиткових мінімумів для працездатних осіб з покладенням на обвинуваченого обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зможе гарантувати виконання останнім покладених на нього обов'язків та зумовити його належну процесуальну поведінку.
Керуючись ст. ст. 32, 34, 177-178, 183-184, 194, 331, 369-372, 392-393 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою - задовольнити.
Клопотання захисника про зміну запобіжного заходу - задовольнити частково.
Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою до 01 груня 2025 року.
Зменшити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави втсановлений ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 08.05.2025 до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 60560 (шістдесят тисяч пятсот шістдесят) гривень 00 копійок, яка може бути внесена протягом строку дії даної ухвали на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області за наступними реквізитами: Отримувач - ТУ ДСА в Запорізькій області, Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 26316700; Номер розрахунку (IBAN): UA378201720355249002000001205; Банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ; МФО 820172, призначення платежу - застава ОСОБА_5 .
Після внесення застави у вищезазначеному розмірі і звільнення обвинуваченого з-під варти покласти наступні обов'язки:
-прибувати до суду за вимогою;
-повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
-утриматися від спілкування з потерпілим та свідками;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Уповноваженій службовій особі місця ув'язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує її внесення - негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5 .
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_5 чи іншому заставодавцю, відмінному від обвинуваченого, обов'язки, що покладаються у зв'язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, та наслідки їх невиконання.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави обвинувачений ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Встановити строк дії ухвали суду про застосування запобіжного заходу до 01 грудня 2025 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала суду в частині продовження строку тримання обвинуваченого під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
В інший частині ухвала оскарженню не підлягає.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги не зупиняє виконання ухвали.
Повний текст ухвали складений 06 жовтня 2025 року.
Суддя ОСОБА_1