Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
07 жовтня 2025 р. № 520/24197/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл.,61022, код ЄДРПОУ 14099344), в якому просять суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області щодо припинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з лютого 2024 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області поновити нарахування та виплату щомісячної пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з лютого 2024 року з виплатою усієї суми пенсійної заборгованості шляхом перерахування на поточний рахунок, відкритий у АТ «Ощадбанк».
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно припинено нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 з лютого 2024 року.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача.
Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Суддя у період з 07.10.2024 по 11.10.2024 перебував на навчанні, з 28.10.2024 по 05.11.2024, з 23.12.2024 по 15.01.2025, з 28.04.2025 по 02.05.2025, з 14.07.2025 по 28.07.2025 перебував у відпустці, 01.08.2025 перебував на навчанні та з 04.08.2025 по 05.08.2025 перебував у відпустці.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 громадянин України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2 , виданого Антрацитівським МВ УМВС України в Луганській області 01.04.1998.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області як отримувач пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", є внутрішньо переміщеною особою.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 26.08.2024 №2000-0202-8/151469, на адвокатський запит щодо підстав виплати позивачу пенсії, повідомлено, що у зв'язку із надходженням інформації від управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи виплату пенсії призупинено з 01.06.2023. Нарахування пенсії з 01.06.2023 ОСОБА_1 не проводилось.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо припинення нарахування та виплати йому пенсії, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом за захистом свої соціальних прав.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.
Так, спірним у даній справі питанням є правомірність чи протиправність припинення виплати пенсії позивачу.
Відповідно до положень ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706-УІІ (далі - Закон №1706-УІІ) для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Згідно з п.1 Постанови КМУ №637 призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з зазначеним Порядком. Призначення, відновлення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) (далі - пенсії) внутрішньо переміщеним особам, у тому числі особам, які відмовились відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, здійснюються територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб. Виплата (продовження виплати) пенсій та соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, зазначеним в абзаці вісімнадцятому пункту 2 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. №509, здійснюється у встановленому законодавством порядку.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №1058- IV).
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягай встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до статті 47 Закону 1058-IV, пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Статтею 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч.1 ст.49 Закону №1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Отже, з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що пенсійний орган має право припинити виплату пенсії особі виключно з підстав, передбачених законом, про що приймає вмотивоване рішення.
Як встановлено судом, виплата пенсії позивачу припинена Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області у зв'язку з отриманням пенсійним органом відомостей про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 .
Водночас, статтею 49 Закону №1058-IV такої підстави для припинення виплати пенсії не встановлено.
Зазначені обставини вказують на допущення відповідачем порушення вимог статті 49 Закону №1058, яка визначає вичерпний перелік підстав для припинення виплати пенсії.
Також, доказів правомірності свого рішення (дій) щодо припинення виплати пенсії позивачу, відомостей та відповідних доказів щодо припинення дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи позивача відповідач до суду не надав.
Так, відповідачем під час розгляду справи не подано належних доказів, що б свідчили про наявність підстав для припинення пенсії позивачу, отже й не доведено правомірності припинення виплати пенсії позивачу.
Також, суд враховує, що в силу положень статті 1 Протоколу №1 до Конвенції, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини вимоги щодо пенсії безперечно підпадають під дію цієї статті і вважаються майном, а майно, яке має особа-це конвенційне поняття права власності, та як абсолютне тлумачення, це те на що особа може розраховувати.
Перша і найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що буд-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.
Позбавлення власності можливо тільки на умовах передбачених законом і повинно переслідувати легітимну мету. Крім того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції, а тому, при будь-якому втручанні державних органів у право на мирне володіння майном повинно бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи.
Відповідачем не зазначено жодної обґрунтованої підстави для припинення виплати пенсії позивачу та не надано належних доказів правомірності припинення виплати пенсії позивачу, а тому суд вважає таке втручання не виправданим, з урахуванням вимог статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Конституційне право позивача на отримання пенсії не може бути обмежено з огляду на приписи Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Не виплата пенсії, яка гарантована Конституцією України є прямим порушенням статті 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини.
Також, суд зазначає, що Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" не визначає жодної спеціальної підстави для припинення виплати особі будь-якого виду соціальної виплати, у тому числі і пенсії, як і не наділяє органи пенсійного фонду України правом не приймати рішення у випадку наявності підстави для припинення виплати пенсії, як це прямо встановлено частиною 1 статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Таким чином, відсутність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи не може впливати на реалізацію права на пенсійне забезпечення.
Крім того, як вже зазначалося судом, виключний перелік підстав для припинення виплати пенсій наведено в статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", наявність яких у справі, що розглядається, встановлено не було.
Попри це, як встановлено судом, відповідачем припинено виплату пенсії позивачу з підстав не передбачених статтею 49 Закону №1058. Відповідачем доказів на спростування зазначених обставин до суду не надано.
Отже, під час розгляду справи судом встановлено, що передбачені частиною 1 статті 49 Закону №1058 підстави для припинення виплати пенсії позивачу були відсутні, інших передбачених законом підстав для припинення виплати пенсії відповідачем не наведено і рішення про таке припинення суду не надано.
За таких обставин суд дійшов висновку щодо протиправність дій відповідача щодо припинення виплати позивачу пенсії з 01.06.2023.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17.03.2020 у справі №227/2158/17, від 23.06.2020 у справі № 227/4106/17, від 03.09.2020 у справі №360/4335/18, від 11.05.2022 у справі №425/854/17.
Також, суд вважає необхідним застосувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові у справі №243/3505/16-ц від 20.09.2018, в яких зазначено, що Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухваленій постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 №6-51цс17, та погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відсутність довідки про взяття на облік позивача як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району АТО, не може бути підставою для невиплати позивачу страхових виплат.
Зазначені висновки Великої Палати Верховного Суду також підтримані Верховним Судом у постанові від 29.05.2024 у справі №360/6945/21.
Відповідно до частин 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Більш того, судом встановлено, підтверджено наявними матеріалами справи та не спростовано відповідачем, що всупереч зазначеним вимогам чинного законодавства відповідного рішення про припинення виплати пенсії позивачеві Головним управлінням Пенсійним фондом України в Харківській області не приймалося. Матеріали справи не містять такого рішення та взагалі відомостей про існування такого рішення.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що припинення виплати пенсії позивачу було здійснено не у спосіб, передбачений Законом №1058-IV, а з точки зору положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах Верховний Суд сформулював раніше, зокрема, у постановах від 13 березня 2018 року (справа № 235/4162/17), 20 березня 2018 року (справа №234/2389/17), а також у рішенні від 03 травня 2018 року у зразковій справі №805/402/18 (провадження №Пз/9901/20/18).
Згідно частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Так, відповідачем, в контексті спірних правовідносин, було вчинено активні дії щодо припинення нарахування та виплати пенсії, а тому позовні вимоги в частині визнання бездіяльності протиправною задоволенню не підлягають.
За таких обставин, враховуючи, що наявними матеріалами справи підтверджено припинення виплати пенсії позивачеві з 01.06.2023 та судом встановлена протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо припинення виплати пенсії позивачу, суд, з метою ефективного захисту прав позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позов шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.06.2023 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії з 01.06.2023, шляхом перерахування та поточний рахунок, відкритий у АТ "Ощадбанк".
Всі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовної заяви.
Щодо клопотання позивача про звернення до негайного виконання рішення суду в частині виплати позивачеві пенсії в межах суми стягнення за один місяць суд зазначає, що пунктом 1 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено негайне виконання рішення суду щодо присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Отже до негайного виконання допускається рішення про "стягнення" виплат пенсій, а позивачем заявлено вимоги зобов'язального характеру, що виключає можливість застосування негайного виконання до даних правовідносин.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл.,61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.06.2023.
Зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячної пенсії з 01.06.2023, шляхом перерахування на поточний рахунок, відкритий у АТ "Ощадбанк".
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл.Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Тітов