вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua
про відмову у забезпеченні позову
07 жовтня 2025 року Справа № 480/7707/25
Суддя Сумського окружного адміністративного суду Павлічек В.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не розгляду рапорту військовослужбовця ОСОБА_1 від 10.09.2025 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України розглянути рапорт військовослужбовця ОСОБА_1 від 10.09.2025 року та надати належним чином засвідчену відповідь.
Водночас позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, а саме:
- заборони командиру та уповноваженим посадовим особам Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, а також командирам та уповноваженим посадовим особам інших військових частин Збройних сил України вчиняти дії щодо переміщення (направлення) ОСОБА_1 для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини до набрання законної сили рішення суду у цій справі;
- заборони командиру та уповноваженим посадовим особам Військової частини НОМЕР_1 , а також командирам та уповноваженим посадовим особам інших військових частин Збройних сил України вчиняти дії щодо залучення ОСОБА_1 до безпосередньої участі у бойових діях до набрання законної сили рішення суду у цій справі.
Заява обгрунтовується тим, що ОСОБА_2 - дружина позивача, згідно витягу № 41/25/1252/В є інвалідом II (другої) групи. Медична документація, зокрема Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 10.04.2025 року підтверджує наявність тяжких захворювань у ОСОБА_2 . До моменту призову на військову службу догляд за дружиною здійснював позивач. Інші особи, здатні надавати необхідний догляд - відсутні.
На думку позивача, невжиття судом заходів забезпечення позову шляхом заборони командиру та уповноваженим посадовим особам Військової частини НОМЕР_1 НГУ, а також командуванню інших військових частин Збройних сил України вчиняти дії щодо переміщення (направлення) його до іншого місця служби або зони бойових дій реально створює загрозу порушення ефективності судового захисту, гарантованого статтями 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Позивач переконаний, що будь-яке його переміщення до іншої військової частини або направлення до зони бойових дій фактично унеможливить виконання майбутнього рішення суду, навіть якщо воно буде ухвалене на його користь. Таке рішення, зокрема про підтвердження юридичного факту необхідності догляду за дружиною, що має інвалідність вимагатиме участі позивача у подальших процедурах (передача документів, подання нових рапортів, фізична присутність у місці проживання батька тощо). У разі направлення позивача до інших частин або бойових завдань, він не зможе ані продовжити догляд за батьком, ані використати рішення суду як підставу для адміністративних дій щодо проходження служби. У такому разі виконання судового рішення стане формальним і втрачатиме практичну цінність, що прямо суперечить принципу ефективності судового захисту.
Суд, аналізуючи заяву позивача/представника позивача про забезпечення позову, доходить висновку, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Частинами першою та другою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч. 2 ст. 151 КАС України).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними із заявленими позовними вимогами, безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно Рекомендації №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989 рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими (репутаційними, службовими, іншими) наслідками.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 21.09.2023 року у справі №580/244/23, від 11.12.2023 року по справі № 802/112/18-а, від 18 червня 2024 року по справі № ЗП/620/6/23, від 17.10.2024 року по справі № 300/1691/21.
В свою чергу відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, заявник вважає за необхідне вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони командиру та уповноваженим посадовим особам Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, а також командирам та уповноваженим посадовим особам інших військових частин Збройних сил України вчиняти дії щодо переміщення (направлення) ОСОБА_1 для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини до набрання законної сили рішення суду у цій справі; заборони командиру та уповноваженим посадовим особам Військової частини НОМЕР_1 , а також командирам та уповноваженим посадовим особам інших військових частин Збройних сил України вчиняти дії щодо залучення ОСОБА_1 до безпосередньої участі у бойових діях до набрання законної сили рішення суду у цій справі.
При цьому предметом оскарження в даній справі є бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не розгляду рапорту військовослужбовця ОСОБА_1 від 10.09.2025 року щодо залишення його у межах зони постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 або переведенні до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_2 ) Національної гвардії України у АДРЕСА_1 на Сумщині.
Тобто позивач просить забезпечити позов шляхом заборони вчинити дії командирам та уповноваженим посадовим особам військових частин щодо переміщення (направлення) його для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини та щодо залучення його до безпосередньої участі у бойових діях, що згідно з приписами Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, фактично здійснюються на підставі відповідних наказів, які не є предметом оскарження в даній справі.
Суд зазначає, що встановлення заборони вчиняти дії, що випливають з рішення, яке не є предметом оскарження не допускається (п. 5 ч. 3 ст. 151 КАС України). Аналогічний підхід застосовується і до заборони дій, які випливають з рішення, котре може бути прийняте у майбутньому.
Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17.04.2019 року по справі №705/4587/17.
Водночас суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому, воєнний стан в країні неодноразово продовжувався та на даний час не припинений.
Відтак, станом на день звернення позивача до суду із даною заявою про забезпечення позову, в Україні діє воєнний стан, в умовах якого існує заборона зупинення дії наказів відданих військовослужбовцю в умовах воєнного стану.
Враховуючи зазначене, виходячи зі змісту поданої заяви та доводів наведених заявником на її обґрунтування, суд дійшов висновку, що заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в п'ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.
Суддя В.О. Павлічек