про відмову у забезпеченні позову
07 жовтня 2025 року Справа № 480/7696/25
Суддя Сумського окружного адміністративного суду Кунець О.М., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Короля Дмитра Володимировича про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу,-
ОСОБА_1 через свого представника, через систему "Електронний суд", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 26.08.2025 №7 «Про результати службового розслідування», який було зареєстровано у СЕДО за №7/нод від 06.09.2025 09:06.
Також, представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 26.08.2025 №7 «Про результати службового розслідування», який було зареєстровано у СЕДО за №7/нод від 06.09.2025 09:06.
Обґрунтовуючи дану заяву, представник позивача зазначає, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 18.09.2025 №207 «Про призначено службове розслідування», з метою встановлення ступені вини посадових осіб військової частини НОМЕР_2 , командиром якої є позивач призначено службове розслідування та наказом від 18.09.2025 №545 його усунуто від виконання службових обов'язків. Таким чином, службове розслідування розпочато саме відносно позивача, а тому , як вважає представник позивача, за результатом його проведення, позивача буде притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Водночас, представник позивача звертає увагу суду на те, що дія наказу від 26.08.2025 №7 «Про результати службового розслідування», який (як стверджує представник позивача), за своїм змістом є очевидно протиправним, вплине на прийняття рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за результатами службового розслідування, яке призначено наказом від 18.09.2025 №207.
Таким чином, представник позивача вважає, що існують підстави для вжиття заходів забезпечення позову, шляхом зупинення дії наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 26.08.2025 №7, що на переконання представника позивача, відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Дослідивши наявні матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини та доводи про необхідність вжиття заходів забезпечення позову в їх сукупності, суд вважає заяву про забезпечення позову необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина друга статті 150 КАС України).
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути забезпечено, крім іншого, шляхом: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Згідно з роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до Рекомендацій № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
В свою чергу, заявник повинен довести існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення його прав, обґрунтувати складність вчинення цих дій, підтвердити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Як убачається зі змісту заяви, заявник звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову посилається на існування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 18.09.2025 №207 «Про призначено службове розслідування», з метою встановлення ступені вини посадових осіб військової частини НОМЕР_2 , командиром якої є позивач. Згідно зазначеного Наказу, як вказує позивач, було призначено службове розслідування та відповідно до наказу від 18.09.2025 №545 його усунуто від виконання службових обов'язків.
Суд вважає за доцільне зазначити, що вищезазначені Накази не є предметом спору у даній справі.
Стверджуючи про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення яке оскаржується, позивач наводить лише припущення щодо ймовірних подальших негативних для нього наслідків у вигляді можливого/ймовірного притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за результатами службового розслідування, яке призначено наказом від 18.09.2025 №207.
Отже, суд не вбачає правових підстав для забезпечення позову шляхом зупинення дії Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 26.08.2025 №7 «Про результати службового розслідування» зважаючи на те, що у своїй заяві про забезпечення позову заявник наводить лише припущення щодо можливих негативних наслідків. До того ж, наведені представником позивача негативні наслідки, стосуються виконання Наказу від 18.09.2025 №207, який не є предметом спору у даній справі. Представником позивача не надано жодних доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам внаслідок невжиття заходів забезпечення позову у даній справі.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Короля Дмитра Володимировича про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в п'ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.
Суддя О.М. Кунець