07 жовтня 2025 року Справа № 480/5179/25
Суддя Сумського окружного адміністративного суду Шевченко І.Г., розглянувши в приміщенні суду в м. Суми матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:
1) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсація невикористаної щорічної основної відпустки, додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р. на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44,
2) зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсація невикористаної щорічної основної відпустки, додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Ухвалою суду від 03.07.2025 визнано поважною причину пропуску строку звернення до суду в частині позовних вимог, що стосуються періоду з 19.07.2022 до 20.05.2023 та поновлено позивачу цей строк, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с.24-25).
Відповідач подав відзив на позов, в якому крім заперечень проти позовної заяви заявив клопотання про повернення позовної заяви в частині вимог з 19.07.2022 до 20.05.2023, з огляду на те, що грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується щомісяця і позивач мав можливість щомісячно ознайомлюватися з розміром та складовими свого грошового забезпечення. Таким чином, позивач мав достатньо часу та можливостей для з'ясування правильності нарахувань ще до звільнення, але не вчинив відповідних дій. Крім того при звільненні з військової служби позивачем було надано рапорт до військової частини НОМЕР_1 , що скарг та претензій до командування він не має.
Перевіривши матеріали справи та доводи заявленого відповідачем клопотання, суд вказує наступне.
Представник відповідача у клопотанні просить позовну заяву в частині вимог повернути у зв'язку з пропуском строку звернення до суду. Поряд з цим, суд зауважує, що виходячи із змісту ч.4 ст.169 КАС України, повернення позовної заяви яке процесуальна дія можливе виключно на стадії до відкриття провадження у справі. Втім у цій справі провадження відкрито ухвалою суду від 18.08.2025.
Після відкриття провадження у справі суд відповідно до положень КАС України вправі вирішити справу по суті позовних вимог, закрити провадження у справі (ст.238 КАС України), залишити позовну заяву без розгляду (ст.240 КАС України). Так, відповідно до п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Відповідно до ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Тобто суд, який вирішує публічно-правовий спір, повинен перевірити коли дізнався позивач про порушення своїх прав чи повинен був дізнатися, чи не пропущено позивачем встановлений строк звернення до суду, якщо так, то чи є в матеріалах позову докази поважності причин його пропуску.
Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 дійшов наступних висновків:
"Спірний період умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» [19 липня 2022 року] та п і с л я цього.
Період до 19 липня 2022 року регулюється положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати [грошового забезпечення] без обмеження будь-яким строком.
Проте період з 19 липня 2022 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні".
Так, чинна редакція частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022) визначено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Представником позивача разом з позовом було подано заяву про поновлення строку звернення до суду, в якому він просив поновити строк звернення до суду.
Суд при вирішенні такого клопотання в ухвалі про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі встановив, що згідно витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.01.2025 №30 позивач виключений зі списків особового складу частини з 30.01.2025, однак з цим позовом позивач звернувся до суду через представника 24.06.2025 (дата, вказана на поштовому конверті). Втім у зв'язку з наведеним обґрунтуванням пропуску строку звернення з позовом до суду у заяві про поновлення строку звернення, а також враховуючи, що інших доказів для надання оцінки поважності причин пропуску строку позивачем з цій частині вимог у матеріалах позовної заяви на цей час немає, вбачається можливим поновити позивачу строк звернення в цій частині вимог з позовом до суду, встановлений ч.2 ст.233 КЗпП України.
Разом з тим, враховуючи необхідність для правильного вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами в частині вимог з 19.07.2022 до 20.05.2023, суд ухвалою про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 03.07.2025 витребував у відповідача документальне підтвердження ознайомлення позивача до 08.04.2025 (вих. дата листа-відповіді відповідача на заяву представника позивача від 01.04.2025) з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення, як-то докази направлення/видачі розрахункових листів під час звільнення, довідок про грошове забезпечення, грошовий атестат тощо.
Відповідач в обґрунтування клопотання наголошує на тому, що позивач щомісяця отримував грошове забезпечення, а відтак мав змогу ознайомлюватися із складовими такого грошового забезпечення, тому мав достатньо часу та можливостей для з'ясування правильності нарахувань ще до звільнення, але не вчинив відповідних дій.
Втім суд наголошує, що ні на підтвердження своєї позиції у клопотанні, ні на виконання вимог ухвали суду від 03.07.2025 відповідач не надав суду документального підтвердження ознайомлення позивача до 08.04.2025 (вих. дата листа-відповіді відповідача на заяву представника позивача від 01.04.2025) з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення, як-то докази направлення/видачі розрахункових листів під час звільнення, довідок про грошове забезпечення, грошовий атестат тощо, що у свою чергу підтверджувало б письмове ознайомлення позивача із повідомленням про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, до 08.04.2025 (вих. дата листа-відповіді відповідача на заяву представника позивача від 01.04.2025).
Відтак, суд не знайшов обґрунтованих підстав для задоволення клопотання представника відповідача.
Поряд з цим, враховуючи ст.ст.79, 80 КАС України, вбачається за необхідне витребувати у відповідача належним чином завірені копії особових карток позивача за 2020-2023 роки.
Керуючись ст.ст. 79, 80, 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні клопотання представника відповідача про повернення позовної заяви в частині вимог з 19.07.2022 до 20.05.2023 у справі №480/5179/25 - відмовити.
Зобов'язати відповідача надати суду у 10-денний строк з дня отримання копії цієї ухвали належним чином завірені копії особових карток позивача за 2020-2023 роки.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
Суддя І.Г. Шевченко