справа № 380/8431/25
07 жовтня 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
встановив:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі за текстом позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10 (далі за текстом відповідач), в якій позивач просив:
- визнати протиправними дії та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 26.03.2025 № 134550023711 про відмову, ОСОБА_1 , у призначенні пенсії за віком, відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 11.05.1993 по 04.01.1999 в МП “Кінескоп» та період роботи в Республіці Польща з 01.07.2010 р. до 01.03.2012 р. в Командитному товаристві ТзОВ ЕЛМАР ТРАНСПОРТ; з 10.04.2012 до 11.09.2012 в МАРІУШ ГЖИВНОВИЧ “ЕДМАР», з 15.09.2012 до 21.12.2012 та з 17.01.2013 до 24.10.2013 в ТзОВ АПВ ЛОДЖІСТІКС; з 11.02.2014 на посаді водія вантажного автомобіля в транспортній компанії ТзОВ “ТРАНС БЕЩАДИ», а також призначити та виплачувати пенсію за віком, відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з дня звернення 19.03.2025 із заявою про призначення пенсії.
Ухвалою від 05.05.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно відмолвив позиваачу у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що позивач, звернувся із заявою від 19.03.2025 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (зі змінами, далі - Закон № 1058). За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 26.03.2025 № 134550023711. До страхового стажу позивача не зараховано період - роботи з 11.05.1993 по 04.01.1999 згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки відсутній запис про звільнення з роботи. Такий період роботи з 01.01.1998 по 30.06.1998 частково зараховано до страхового стажу згідно даних Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового держаного соціального страхування, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Також не зараховано для визначення права до стажу роботи період роботи у Республіці Польща з 2010 року по 2024 рік, оскільки згідно двохсторонньої угоди між Україною та Польщею зарахування стажу для визначення права на пенсію в Україні можливо після надходження формуляру про підтвердження стажу на території договірної сторони. Таким чином враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області фактично встановлено відсутність права у позивача на пенсійне забезпечення у момент звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні сторони у справі не звертались.
Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених позовних вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.
19.03.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням №134550023711 від 26.03.2025 Головне управління Пенсійного фонду у Львівській області відмовило у призначенні пенсії з тих підстав, що необхідний страховий стаж відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 30 років, старховий стаж особи станоивть 23 роки 06 місяців 28 днів.
Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з такого.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон № 1788), Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058).
Відповідно до понятійного апарату Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон України № 1058):
- застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до вказаного Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
- пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених вказаним Законом;
- страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із вказаним Законом і за який сплачено страхові внески;
- страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
В абзаці першому частини першої статті 24 Закону України № 1058 встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності вказаним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених зазначеним Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону України № 1058).
У частині четвертій статті 26 Закону України № 1058 передбачено, що наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Відповідно до частини першої статті 44 Закону України № 1058 призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених вказаним Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1) затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1).
Згідно з абзацом першим пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Змістом частини першої статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон України № 1788-ХІІ) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до статті 62 Закону України № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п. 8 Порядку № 637 час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Відповідно до рішення №134550023711 від 26.03.2025 Головне управління Пенсійного фонду у Львівській області відмовило у призначенні пенсії. У такому рішенні зазнаено, що вік заявника 61 рік 10 місяців 25 днів. Страховий стаж особи становить 23 роки 06 місяців 28 днів при необхідному 30 років. До страхового стажу не зараховано:
- період - роботи з 11.05.1993 по 04.01.1999 згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки відсутній запис про звільнення з роботи. Даний період роботи з 01.01.1998 по 30.06.1998 частково зараховано до страхового стажу згідно даних Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового держаного соціального страхування, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Для зарахування необхідно надати уточнюючу довідку про період роботи, видану на підставі первинних документів та при необхідності довідку перейменування (реорганізацію) підприємства.
Довідково повідомлено, що періоди роботи у Республіці Польща з 2010 по 2024 не зараховано для визначення права до стажу роботи, оскільки згідно двохсторонньої угоди між Україною та Польщею зарахування стажу для визначення права на пенсію в Україні можливо після надходження формуляру про підтвердження стажу на території договірної сторони.
Суд встановив, що згідно із записами в трудовій книжці серії НОМЕР_2 позивач працював, зокрема:
- з 11.05.1993 - прийнятий на роботу в МП «Кінескоп» на посаду водія;
- з 04.01.1999 - прийнятий по переводу в ПМП «Експрес» на посаду водія.
Щодо не зарахування періоду роботи з 11.05.1993 по 04.01.1999 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 , оскільки відсутній запис про звільнення з роботи, суд зазначає таке.
Суд наголошує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою для висновку про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
Також, слід зауважити, що позивач не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів, а неналежний порядок ведення та заповнення документації не з вини заявника не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.
Суд звертає увагу, що законодавством України чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку. Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб.
Відтак, позивач, як особа на яку не покладено обов'язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому, неправильне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття пенсійним органом рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.
Щодо не зарахування періоду роботи у Республіці Польща з 2010 по 2024 для визначення права до стажу роботи, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої 4 Закону № 1058-IV, якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
З 01.01.2014 набула чинності Угода між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення від 18.05.2012 (далі - Угода), ратифікована Законом №458-VII від 05.09.2013.
Відповідно до пункту 4 статті 2 ця Угода застосовується: стосовно України - до законодавства щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування, що стосується: пенсії за віком, по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до статті 10 Угоди періоди страхового стажу, набуті відповідно до законодавства кожної із Договірних Сторін, враховуються, у разі необхідності, при визначенні права на допомогу та періоду її виплати, за умови, якщо вони не співпадають.
Відповідно до статті 12 Угоди якщо законодавство однієї Договірної Сторони ставить в залежність набуття, збереження або поновлення права на пенсію від набуття страхового стажу, то компетентна установа цієї Договірної Сторони враховує, у необхідному обсязі, страховий стаж, набутий відповідно до законодавства іншої Договірної Сторони так, ніби цей страховий стаж набутий відповідно до законодавства, яке вона застосовує, за умови, що цей стаж не співпадає.
Згідно статті 6 Адміністартивного договору щодо застосування Угоди між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення, підписаного 18 травня 2012 року, компетентна установа Договірної Сторони, яка отримує заяву про допомогу (згідно п.9 ч.1 ст.1 Угоди "допомога" - пенсія та інші види грошової допомоги, передбачені законодавством Договірної Сторони, з урахуванням усіх доплат, надбавок та підвищень, які стосуються цих виплат), що надається відповідно до законодавства іншої Договірної Сторони, згідно із статтею 24 Угоди, на відповідному формулярі надсилає запит до компетентної установи іншої Договірної Сторони разом з усіма наявними документами та інформацією, які необхідні компетентній установі іншої Договірної Сторони для визначення прав заявника.
Компетентні установи обох Договірних Сторін з використанням відповідних формулярів здійснюють невідкладний обмін наявними документами та інформацією, необхідними для ухвалення остаточного рішення щодо заяви про виплати, а також інформують одна одну щодо всіх обставин, що мають значення для права, розміру та виплати допомоги.
Компетентна установа кожної з Договірних Сторін за власний рахунок передає компетентній установі іншої Договірної Сторони, на її запит, всю інформацію та наявну медичну документацію, яка стосується інвалідності (непрацездатності) заявника або отримувача допомоги.
Компетентна установа Договірної Сторони, якій було подано заяву про допомогу, перевіряє відомості щодо заявника та членів його сім'ї. Види інформації, яка перевіряється, погоджують установи зв'язку обох Договірних Сторін.
Так, 4-5 лютого 2014 року у м. Львові відбулася зустріч представників Пенсійного фонду України та Установи соціального страхування Республіки Польща (ZUS) щодо узгодження процедур дій та бланків формулярів зв'язку, передбачених для застосування при реалізації Угоди між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення, яка була підписана 18 травня 2012 року, які були оформлені відповідним Протоколом.
Згідно з вказаним Протокол сторони, на виконання пункту 2 статі 2 Адміністративного договору щодо застосування Угоди було обговорено та погоджено двомовні формуляри стосовно пенсійного забезпечення для співпраці при реалізації положень Угоди: для Української Сторони UA-PL 5, UA-PL 6, UA-PL 8, UA-PL 9, UA-PL 10 та UA-PL 12; для Польської Сторони PL-UA 5, PL-UA 6, PL-UA 7, PL-UA 11, PL-UA 12 та PL-UA 13. Зразки формулярів додано до Протоколу.
Якщо проаналізувати зміст вищенаведених формулярів зв'язку, то можна дійти висновку, що формуляри UA-PL 5, UA-PL 6, UA-PL 8, UA-PL 9, UA-PL 10 та UA-PL 12 заповнюються компетентним органом Республіки Україна та надсилаються компетентному представницькому органу Республіки Польща. Формуляри PL-UA 5, PL-UA 6, PL-UA 7, PL-UA 11, PL-UA 12 та PL-UA 13 - навпаки.
Формуляр зв'язку UA-PL 5 не містить жодного розділу, який передбачав би підпис людини, яка звертається за пенсією. Але при цьому наявний розділ 9 «Установа, що заповнює формуляр» з підрозділами 9.1 «Назва», 9.2 «Адреса», 9.3 «Печатка», 9.4 «Дата», 9.5 «Підпис». Отже, формуляр зв'язку є документом, який заповнюється та надсилається саме компетентним органом державної влади, а не людиною, яка набула стаж роботи на території іншої договірної сторони міжнародної угоди.
Разом з тим, суд зазначає, що пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено перелік документів, які особа має подати органу ПФУ до заяви про призначення пенсії за віком, серед яких відсутні формуляри UA-PL 5, UA-PL 6.
Тобто, чинне законодавство не покладає на особу, яка звертається за призначенням пенсії обов'язку надати органу ПФУ формуляр зв'язку UA-PL 5, UA-PL 6, а його відсутність не може бути підставою для відмови в призначенні пенсії, як і підставою для відмови зарахувати певний період трудової діяльності до страхового стажу.
Також, суд встановив, що в матеріалах справи міститься на підтвердження стажу позивача, набутого в Республіці Польща:
- довідка Фонду соціального страхування відділення у м. Ясло, відділ соціального страхування та страхових платежів, яка підтверджує, що пан ОСОБА_2 , номер PESEL 63042416974, який проживає за адресою: 38-450 Цергова, 214, був задекларований як особа, яка отримує соціальне страхування такими платниками: Командитне товариство ТзОВ Елмар Транспорт (ІПН НОМЕР_3 ) з 01.07.2010 до 01.03.2012 та Маріуш Гживнович «Едмар» (ІПН НОМЕР_4 ), ТзОВ АПВ Лоджістікс (ІПН НОМЕР_5 ) з 15.09.2012 до 21.12.2012 та з 17.01.2013 до 24.10.2013, Транспортна компанія ТзОВ Транс Бещади (ІПН 6840013568) з 11.02.2014;
- довідка Транспортної компанії ТзОВ «Транс Бещади» від 14.01.2025, про те, що ОСОБА_2 працевлаштований у транспортній компанії Товаристово з обмеженою відповідальністю «Транс Бещади» з 12.02.2014 на посаді водія вантажного автомобіля на підставі безстрокового трудового договору.
Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо призначення та перерахунку пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи NR (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
При цьому суд зауважує, що в оскарженому рішенні відповідач не надавав оцінку вищеозначеним довідкам на підтвердження стажу роботи позивача в Республіці Польща.
Відтак, суд вважає, що спочатку має надати оцінку територіальний орган Пенсійного фонду України як уповноважений орган, що призначає (перераховує) пенсії, і лише у разі відмови, суд оцінює правомірність таких дій відповідача.
Отже, щодо зарахування періоду роботи у Республіці Польща з 2010 по 2024 для визначення права до стажу роботи спочатку має надати оцінку територіальний орган Пенсійного фонду України як уповноважений орган, що призначає (перераховує) пенсії, і лише у разі відмови, суд оцінює правомірність таких дій відповідача.
За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 26.03.2025 № 1345500237111 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є протиправним та підлягає скасуванню.
Відтак, застосовуючи механізм ефективного захисту порушеного суб'єктом владних повноважень права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 11.05.1993 по 04.01.1999 в МП “Кінескоп», повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.03.2025 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині судового рішення.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Відповідно до статті 139 КАС України з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд
позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 26.03.2025 №134550023711 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) період роботи з 11.05.1993 по 04.01.1999 в МП “Кінескоп», повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.03.2025 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині судового рішення.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення суду першої інстанції набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває чинності після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Мричко Н.І.