07 жовтня 2025 р.Справа №160/28805/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Олійник В.М., перевіривши матеріали заяви представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
06 жовтня 2025 року представник ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 без факту притягнення його до адміністративної відповідальності.
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо направлення звернення до органів Національної поліції про доставлення ОСОБА_1 для складання протоколу про адміністративне правопорушення за відсутності факту вчинення ним такого правопорушення.
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 направити до територіальних органів Національної поліції України повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 відповідно до пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 жовтня 2025 року для розгляду адміністративної справи №160/28805/25 визначено суддю Олійника В.М.
06 жовтня 2025 року представник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення адміністративного позову, в якій останній просить суд:
заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також його посадовим особам, вчиняти будь-які дії, пов'язані з мобілізацією чи примусовим доставленням ОСОБА_1 , до набрання законної сили рішенням суду у цій справі;
заборонити Головному управлінню Національної поліції Дніпропетровській області та його посадовим особам здійснювати будь-які дії з адміністративного затримання або доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача зазначив, що 23 червня 2025 року ОСОБА_1 здійснив чергове оновлення своїх облікових даних через електронний кабінет військовозобов'язаного в системі «Резерв+», що підтверджується відповідною відміткою в електронному військово-обліковому документі.
Наприкінці липня 2025 року, перевіряючи свій статус у мобільному додатку «Резерв+», позивач виявив у своєму електронному військово-обліковому документі позначку про "перебуває в розшуку" з 11 квітня 2025 року з підстав порушення правил військового обліку.
У документі зазначено, що 11 квітня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся до органів Національної поліції України з проханням доставити ОСОБА_1 для складання протоколу про адміністративне правопорушення.
05 травня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 оформлено повістку №310767 про виклик позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 05 травня 2025 року для уточнення облікових даних. Зазначену повістку було передано на дільницю оповіщення при районній державній військовій адміністрації, яка не була вручена позивачеві.
26 серпня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 оформлено повістку №4696080 про виклик позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 04 вересня 2025 року для уточнення облікових даних. Зазначену повістку було передано на дільницю оповіщення при районній державній військовій адміністрації, яка також не була вручена позивачеві.
А отже, як виклик ОСОБА_1 за повісткою №310767 від 05.05.2025 року так і формування повістки №4696080 на 04.09.2025 року не ґрунтуються на фактичних обставинах та є протиправними, а внесення відомостей про перебування ОСОБА_1 у розшуку порушує його права та законні інтереси.
Крім того, відповідачем не внесено відомості щодо оновлення облікових даних позивачем, що вбачається з даних військово-облікового документа «Резерв +» від 23.06.2025.
Згідно з частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому, відповідно до частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Зважаючи на те, що позивачем ставиться питання про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 без факту притягнення його до адміністративної відповідальності та щодо направлення звернення до органів Національної поліції про доставлення ОСОБА_1 для складання протоколу про адміністративне правопорушення за відсутності факту вчинення ним такого правопорушення, відтак невжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони відповідачеві вчиняти дії пов'язані з мобілізацією чи примусовим доставленням ОСОБА_1 до відповідача може ускладнити виконання рішення суду у випадку прийняття його на користь позивача, у зв'язку з чим представник позивача звернувся до суду з заявою про забезпечення позову.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 жовтня 2025 року для розгляду заяви про забезпечення позову в адміністративній справі №160/28805/25 визначено суддю Олійника В.М.
Розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову, суд враховує наступне.
Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Положеннями частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Аналіз наведених вище норм права дозволяє зробити висновок, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа або до якого буде подано адміністративний позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову.
Для задоволення судом заяви про забезпечення адміністративного позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви належними та допустимими доказами та довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною 6 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.
Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.
Таким чином, при вирішенні питання щодо необхідності забезпечення позову має враховуватися предмет позову, підстави звернення до суду, співрозмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи, а також забезпечення дотримання пропорційного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для позивача та інших заінтересованих осіб внаслідок невжиття таких заходів.
Водночас, забезпечення позову в адміністративній справі є надання тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Предметом спору у даній справі є визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 без факту притягнення його до адміністративної відповідальності та щодо направлення звернення до органів Національної поліції про доставлення ОСОБА_1 для складання протоколу про адміністративне правопорушення за відсутності факту вчинення ним такого правопорушення.
У той же час у вказаній заяві представник позивача просить до розгляду справи по суті:
заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також його посадовим особам, вчиняти будь-які дії, пов'язані з мобілізацією чи примусовим доставленням ОСОБА_1 , до набрання законної сили рішенням суду у цій справі;
заборонити Головному управлінню Національної поліції Дніпропетровській області та його посадовим особам здійснювати будь-які дії з адміністративного затримання або доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову, суд приходить до висновку про відмову в її задоволенні, оскільки представником позивача не наведено підстав наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, не вказано також підстав, які б свідчили про ускладнення чи унеможливлення реалізації права на внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.
Відтак, правомірність та оцінка дій ІНФОРМАЦІЯ_4 підлягає з'ясуванню під час розгляду справи по суті та буде надана судом за результатами розгляду справи.
Відповідно до частини 5 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Згідно частин 1, 2 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заява представника ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини 8 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
З урахування викладеного, суд зазначає, що у разі незгоди позивача з ухвалою про відмову в задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову позивач у відповідності до положень частини 8 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України має право оскаржити ухвалу до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.150,154,156,248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову - відмовити.
Відповідно до частини 8 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Апеляційна скарга подається до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили у порядку та у строки встановлені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.М. Олійник