14 липня 2025 рокуСправа №160/12301/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу № 160/12301/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: Міністерство оборони України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
29.04.2025 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення її зниклого безвісті чоловіка, військовослужбовця ОСОБА_2 за період листопад та грудень 2024 року; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 належну частку грошового забезпечення (з врахуванням додаткової грошової винагороди збільшеної до 100000 гривень) її безвісті зниклого чоловіка військовослужбовця ОСОБА_2 за період листопад та грудень 2024 року, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011 -XII від 20.12.1991 та постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також у нейтральних державах або безвісно відсутніх"; встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є дружиною військовослужбовця ОСОБА_2 , який з 13.06.2024 року проходив військову службу у Військової частини НОМЕР_1 . 27.10.2024 року позивачем було отримано сповіщення про зникнення безвісти її чоловіка. В подальшому представник позивача звернувся із заявою до Міністерства оборони України про нарахування та виплати позивачу, як дружині зниклого військовослужбовця, грошового забезпечення. В подальшому на рахунок позивача з березня по червень було здійснено нарахування та виплату грошового забезпечення її чоловіка за період з січня 2025 року по березень 2025 року, однак за листопад та грудень 2024 року така виплата здійснена не була, що стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/12301/25. Розглядати справу вирішено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
21.05.2025 року до суду від третьої особи надійшли пояснення, в обґрунтування яких наведено цитування чинного законодавства щодо виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх.
21.05.2025 року, заперечуючи проти позовної заяви, відповідачем подано відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи. У відзиві зазначено, що у зв'язку із зникненням безвісти військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , його дружина ОСОБА_3 дійсно має право на отримання всіх видів грошового забезпечення згідно чинного законодавства. Однак, станом на 19 травня 2025 року у фінансово-економічній службі військової частини НОМЕР_1 відсутні кошти на рахунках за КЕКВ 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» для здійснення належних виплати родинам зниклих безвісти військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 . Також представник відповідача звернув увагу суду, що вживаються усі необхідні заходи, задля належного здійснення виплати позивачу грошового забезпечення як дружині безвісти відсутнього військовослужбовця, дані кошти замовлені військовою частиною із загального фонду Державного бюджету та у разі надходження на рахунок військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 буде нараховане грошове забезпечення та перераховане на особистий картковий рахунок позивача за період листопад та грудень 2024 року.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.
Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 10.10.2024 року.
ОСОБА_2 проходив військову службу у військовій частини НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (про стройовій частині) від 24 липня 2024 року № 210, солдата ОСОБА_2 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Сповіщенням Військової частини НОМЕР_1 від 22.10.2024 року № 3536 позивача повідомлено про те, що ОСОБА_2 , солдат, водій гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 1 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , під час виконання бойового завдання із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф в районі н.п. Торецьк Бахмутського району Донецької області , 21 жовтня 2024 року зник безвісті.
За фактом зникнення безвісті військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 відкрито кримінальне провадження за №12024041420000269 від 24 жовтня 2024 року, за ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України.
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 16.11.2024 року №948 «Про затвердження результатів службового розслідування за фактом зникнення безвісти солдата ОСОБА_2 » пунктом 4 наказано начальнику фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 щомісячно здійснювати виплату грошового забезпечення та винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» сім'ї безвісно відсутнього військовослужбовця за наявності заяви та визначених чинним законодавством України документів, які підтверджують родинні зв'язки.
26.11.2024 року позивач звернулась до командира Військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату належного грошового забезпечення військовослужбовцю ОСОБА_2 , який зник безвісті.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (адміністративно-господарської діяльності) від 04.01.2025 року №13 наказано виплатити премію у грудні місяці 2024 року в максимальних розмірах (для відповідної категорії військовослужбовців), членам родин військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , які загинули, захоплені в полон або заручники, а також тим, які вважаються зниклими безвісти, а саме: 3.47 солдату ОСОБА_2 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , колишньому водію гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 1 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , - 534%.
21.02.2025 року, 21.03.2025 року та 10.04.2025 року на картковий рахунок позивача Військовою частиною НОМЕР_1 було здійснення нарахування та виплату грошового забезпечення за безвісті зниклого військовослужбовця ОСОБА_2 у сумі: 122 382,35 грн. за січень 2025 року, 20 355,43 грн. за лютий 2025 року та 3 968,79 грн. за березень 2025 року відповідно.
Вважаючи що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення безвісті зниклого військовослужбовця за листопад та грудень 2024 року, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі
Відповідно до статті 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Частиною 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
У відповідності до частин 2-4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців, зокрема дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, дію якого продовжено відповідними Указами Президента України по теперішній час.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
На виконання указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 168.
Пунктом 1-2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Про питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» встановлено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;
захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);
загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини (виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).
Механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім'ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв'язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх визначає Порядок виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 року № 884.
Пунктами 1-4 Порядку №884 визначено, що цей Порядок визначає механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім'ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв'язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (далі - військовослужбовці).
У цьому Порядку під терміном «безвісно відсутній військовослужбовець» слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби.
За військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
До заяви додаються: копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім'ї з даними про прізвище, ім'я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування); довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім'ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті); копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності); копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності); копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).
Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.
Згідно пункту 6 Порядку, виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації).
Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється у разі, коли заява про його виплату надійшла до військової частини (установи, організації): до дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах; протягом трьох років з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовців безвісно відсутніми або оголошення померлими, але не пізніше ніж до дня набрання законної сили рішенням суду про скасування рішення про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , який проходив військову службу у військовій частини НОМЕР_1
22.10.2024 року позивачу надіслано сповіщення № 3536 про те, що ОСОБА_2 , солдат, водій гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 1 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , під час виконання бойового завдання із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф в районі н.п. Торецьк Бахмутського району Донецької області , 21 жовтня 2024 року зник безвісті.
В подальшому позивач 26.11.2024 року звернулась до командира Військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату належного грошового забезпечення військовослужбовцю ОСОБА_2 , який зник безвісті.
21.02.2025 року, 21.03.2025 року та 10.04.2025 року на картковий рахунок позивача Військовою частиною НОМЕР_1 було здійснення нарахування та виплату грошового забезпечення за безвісті зниклого військовослужбовця ОСОБА_2 у сумі: 122 382,35 грн. за січень 2025 року, 20 355,43 грн. за лютий 2025 року та 3 968,79 грн. за березень 2025 року відповідно.
Отже зі змісту наявних матеріалів справи вбачається, що у зв'язку із зникненням безвісти чоловіка, позивачу здійснювалось нарахування та проводилась виплата грошового забезпечення, як дружині зниклого безвісти відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 року № 884 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх».
Водночас Військовою частиною НОМЕР_1 позивачу не було здійснено нарахування та виплату грошового забезпечення безвісті зниклого військовослужбовця за листопад та грудень 2024 року.
Відповідачем у відзиві на позовну заяву не заперечується право позивача на отримання виплати грошового забезпечення безвісті зниклого її чоловіка, військовослужбовця ОСОБА_2 та серед іншого зазначено, що у фінансово-економічній службі військової частини НОМЕР_1 відсутні кошти на рахунках за КЕКВ 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» для здійснення належних виплати родинам зниклих безвісти військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 .
Проте суд не може погодитись з таким твердженням відповідача, з огляду на наступне.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005 року у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства.
Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення).
Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Таким чином, суд зазначає, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 року у справі №750/5074/17.
Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що за безвісно відсутнім військовослужбовцем зберігаються виплати грошового забезпечення в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Така виплата грошового забезпечення здійснюється з дня зникнення військовослужбовця безвісти членам його сім'ї за їх заявою на ім'я командира військової частини. У свою чергу, командир військової частини розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.
В даному випадку, ОСОБА_2 вважається безвісно відсутнім з 21.10.2024 року, а тому за ним мають зберігатися усі виплати грошового забезпечення, в тому числі й додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, а отже ОСОБА_1 як дружина військовослужбовця ОСОБА_2 має право на отримання щомісячного грошового забезпечення зниклого безвісті військовослужбовця ОСОБА_2 , згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених в полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх" з урахуванням додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", в тому числі за листопад, грудень 2024 року.
Ураховуючи викладене, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення зниклого безвісті військовослужбовця ОСОБА_2 , згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених в полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх" з урахуванням додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", за листопад, грудень 2024 року та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 належну частку щомісячного грошового забезпечення зниклого безвісті військовослужбовця ОСОБА_2 , згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених в полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх" з урахуванням додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", за листопад, грудень 2024 року.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду.
На теперішній час, суд не знаходить підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень, враховуючи, що у суду не має достатніх підстав вважати, що відповідач буде перешкоджати його виконанню або ухилятися від цього, після набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою справляється судовий збір у сумі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому, з матеріалів справи судом встановлено, що позивач сплатила судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2450,00 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією № 0401 від 25.04.2025 року.
Враховуючи вимоги частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» надміру сплачений судовий збір у розмірі 1238,80 грн. може бути повернутий позивачу на підставі його клопотання.
Отже, судовий збір сплачений позивачем підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 2, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), третя особа: Міністерство оборони України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 за листопад, грудень 2024 року щомісячного грошового забезпечення зниклого безвісті військовослужбовця ОСОБА_2 , згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених в полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх" з урахуванням додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за листопад, грудень 2024 року належну частку щомісячного грошового забезпечення зниклого безвісті військовослужбовця ОСОБА_2 , згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених в полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх" з урахуванням додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 .
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська