29 вересня 2025 року Справа № 160/17860/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турова О.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів в частині притягнення до обмеженої матеріальної відповідальності та стягнення незаконно утриманого грошового забезпечення, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:
- визнати протиправними та скасувати пункти наказів Військової частини НОМЕР_1 № 4974 від 01.11.2023, № 5420 від 30.12.2023 року, № 5423 від 30.12.2023 року та №16/НОД від 08.01.2024, в частині притягнення ОСОБА_1 до обмеженої матеріальної відповідальності;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 незаконно утримане грошове забезпечення стягнуте в рахунок відшкодування нанесених державі збитків у сумі 69524,21 грн. На підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 01.11.2023 року №4974;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 незаконно утримане грошове забезпечення стягнуте в рахунок відшкодування нанесених державі збитків у сумі 22599,20 грн. На підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 30.12.2023 року №5420;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 незаконно утримане грошове забезпечення стягнуте в рахунок відшкодування нанесених державі збитків у сумі 729,63 грн. На підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 30.12.2023 року №5423;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 незаконно утримане грошове забезпечення стягнуте в рахунок відшкодування нанесених державі збитків у сумі 11004,70 грн. На підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 08.01.2024 року №16/НОД.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позов подано без додержання вимог, встановлених ст.161 КАС України.
Так, згідно з ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
При цьому абз.1 ч.2 ст.122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас, ч.3 ст.122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
За змістом приписів п.17 ч.1 ст.4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Частиною 1 статті 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Отже, військова служба є різновидом служби публічної.
При цьому, як слідує з аналізу наведених вище приписів ст.122 КАС України, шестимісячний строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є загальним і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами, водночас, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Як слідує з позовної заяви, ОСОБА_1 , оскаржує накази Військової частини НОМЕР_1 № 4974 від 01.11.2023, № 5420 від 30.12.2023 року, № 5423 від 30.12.2023 року та №16/НОД від 08.01.2024, в частині притягнення ОСОБА_1 до обмеженої матеріальної відповідальності.
У позовній заяві позивачем викладене клопотання про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, яке обґрунтоване тим, що строк подання позову в частині позовних вимог щодо скасування наказів командира Військової частини НОМЕР_1 № 4974 від 01.11.2023, № 5420 від 30.12.2023 року, №5423 від 30.12.2023 року та №16/НОД. Від 08.01.2024, в частині притягнення ОСОБА_1 до обмеженої матеріальної відповідальності пропущений позивачем з поважних причин, а саме: ОСОБА_1 не був ознайомлений із вище вказаними наказами у день їх видання, накази особисто йому не вручалися, про їх зміст позивач дізнався лише:
- 10.01.2025 року щодо змісту наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №4974 від 01.11.2023, дані обставини підтверджуються копією відповіді на адвокатський запит №1772/833 від 10.01.2025р. та копією квитанції 64303006500380;
- 15.05.2025 року щодо змісту наказу № 5420 від 30.12.2023 року, наказу №5423 від 30.12.2023 року та наказу №16/НОД від 08.01.2024.
Таким чином, реальна можливість подати позов виникла лише з дати 15.05.2025 року. У зв'язку із наведеним, керуючись ст.122, 123 КАС України, позивач просить поновити строк звернення до суду з адміністративним позовом в частині вимог щодо визнання протиправними та скасування наказів командира Військової частини НОМЕР_1 №4974 від 01.11.2023, №5420 від 30.12.2023 року, №5423 від 30.12.2023 року та №16/НОД. від 08.01.2024, в частині притягнення ОСОБА_1 до обмеженої матеріальної відповідальності.
Зважаючи на вищенаведені приписи ч.5 ст.122 КАС України, а також на те, що з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.11.2023 №4974 позивач ознайомився 10.01.2025 року, що визнається самим позивачем та підтверджується копією відповіді на адвокатський запит №1772/833 від 10.01.2025р. та копією квитанції №64303006500380, з позовом про оскарження цього наказу позивач повинен був звернутися до суду до 10.02.2025р.
Крім того, зважаючи на вищенаведені приписи ч.5 ст.122 КАС України, а також на те, що з наказами командира Військової частини НОМЕР_1 від 30.12.2023 року №5420, від 30.12.2023 року №5423 та від 08.01.2024 року №16/НОД позивач ознайомився 15.05.2025 року, що визнається самим позивачем та підтверджується копією відповіді на адвокатський запит №1772/11505 від 09.05.2025р., з позовом про оскарження цих наказів позивач повинен був звернутися до суду до 16.06.2025р.
Водночас, з вказаною позовною заявою ОСОБА_1 звернувся до суду лише 19.06.2025р., що підтверджується штампом реєстрації вхідної кореспонденції суду, тобто з порушенням встановленого ч.5 ст.122 КАС України місячного строку звернення до суду.
Відповідно до частини 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
При цьому згідно з частиною 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд зауважує, що законодавче обмеження строку, протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Водночас дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Необхідно зазначити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі №809/1087/17, від 22 листопада 2018 року у справі №815/91/18, від 26 лютого 2020 року у справі №826/14417/18.
При цьому слід зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
При вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду, суд також звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа “Стаббігс на інші проти Великобританії», справа “Девеер проти Бельгії»).
Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі “Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні “Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000 року, пункт 33).
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (Постанова Верховного Суду від 17.07.2018 року у справі №521/21851/16-а).
При цьому, з урахуванням положень ст. ст. 122, 123 КАС України, обов'язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.
У викладеному у позовній заяві клопотанні про поновлення строку звернення до суду позивач жодним чином не обґрунтував поважність причин пропуску строку звернення до суду і щодо позовних вимог відносно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.11.2023 №4974, з яким він ознайомився ще 10.01.2025 року, і, відповідно, строк на оскарження якого сплинув 10.02.2025р., і щодо позовних вимог відносно наказів командира Військової частини НОМЕР_1 від 30.12.2023 року №5420, від 30.12.2023 року №5423 та від 08.01.2024 року №16/НОД, з якими позивач ознайомився 15.05.2025 року, і, відповідно, строк на оскарження яких сплинув 16.06.2025р.
Відтак, позивачем не надано жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду у встановлені законом строки та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Отже, у задоволенні поданого позивачем клопотання про поновлення строку звернення до суду з цим позовом слід відмовити.
Таким чином, позивачеві слід подати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з наданням належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску цього строку, або докази дотримання строку звернення до суду з цим позовом.
Згідно з ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Оскільки позовна заява подана без додержання вимог, встановлених ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне залишити цю позовну заяву без руху.
На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів в частині притягнення до обмеженої матеріальної відповідальності та стягнення незаконно утриманого грошового забезпечення - залишити без руху.
Встановити позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду та доказів на підтвердження поважності цих причин.
Роз'яснити позивачеві, що відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити особі, що звернулася із адміністративним позовом.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя: О.М. Турова