06 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/3843/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Димарчук Т.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про:
визнання протиправними дій щодо нездійснення перерахунку виплаченої індексації за період з 01.03.2018 по 01.03.2025 відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
зобов'язання здійснити перерахунок та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.03.2025 з урахуванням абзаців 4, 5 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
зобов'язання здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 26.11.2014 і по даний час проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Позивач вважає, що відповідач не в повному обсязі нараховував ти виплачував йому індексацію грошового забезпечення починаючи з березня 2018 року, у зв'язку з чим ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку раніше виплаченої індексації грошового забезпечення починаючи з березня 2018 року в повному обсязі з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, однак відповідач листом від 03.04.2025 №391/фс відмовив позивачу у такому перерахунку.
Зазначає, що 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704). Абзацами третім - шостим пункту 5 Порядку №1078 окремо врегульовано виплату індексації у місяці підвищення посадових окладів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів). За цими правилами для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу, яким з набранням чинності Постановою №704 став березень 2018 року, необхідно враховувати як розмір підвищення грошового доходу, що відбувся у зв'язку зі зміною посадових окладів, так і суму індексації, що склалася у місяці підвищення грошового доходу (березень 2018 року), і якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то сума індексації у цьому місяці визначається як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу; до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 Порядку №1078 (103 відсотка).
Позивач вказав, що його місячний грошовий дохід у зв'язку з підняттям з 01 березня 2018 року посадових окладів збільшився на 2822,61 грн, відтак сума належної індексації за березень 2018 року не перевищує суми збільшення його грошового забезпечення, а тому позивач має право на індексацію-різницю.
Крім того позивач вважає, що набув право на виплату йому компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» №2050-III та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою КМУ від 21 лютого 2001 року №159.
З наведених підстав просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за цим позовом, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України).
Відповідач у поданому до суду 05.05.2025 відзиві на позов позовні вимоги не визнав та у їх задоволенні просив відмовити повністю. В обґрунтування цієї позиції вказав, що під час проходження військової служби позивачу виплачувалось належне грошове забезпечення, яке обчислювалось та нараховувалось у межах виділених коштів.
Окрім того, вважає безпідставними позовні вимоги ОСОБА_1 про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, передбаченої нормами абзаців 3,4,5,6 Порядку №1078 за період з 01.03.2018 по 01.03.2025 (“ідексація-різниця»).
Зазначає, що Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Зазначає, що згідно постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено нові збільшені схеми тарифних розрядів та ставок за посадами та тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців.
З огляду на зазначене, березень 2018 року, в якому відбулось підвищення посадового окладу позивача, та відповідно і інших складових грошового забезпечення, є базовим для обчислення індексу споживчих цін, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з наступного місяця, тобто з квітня 2018 року.
Відповідно до положень Порядку №1078, розрахунок індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком, починаючи з місяця наступного за базовим.
Оскільки розмір підвищення грошового доходу позивача перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, індексація грошового забезпечення не нараховується до чергового підвищення індексу споживчих цін, яке перевищить 103%, а тому підстави для здійснення будь-яких доплат чи перерахунків - відсутні.
Індексація грошового забезпечення з 01.03.2018 по 2023 рік нараховувалась позивачу у відповідності до вимог Порядку №1078. За вказаний період було нараховано 23130,84 грн індексації, що підтверджується копіями карток особового рахунку позивача за 2018-2023 роки.
Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» дія Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» на 2023 рік зупинена. Обчислення індексу споживчих цін для нарахування сум індексації у 2023 році не здійснюється.
Отже, починаючи з 01.01.2023 у роботодавця немає обов'язку нараховувати індексацію заробітної плати працівникам, незалежно від того, коли у працівника виникне чи виникло право на індексацію. Зупинення нарахування індексації у 2023 році стосується як поточної індексації протягом 2023 року, так і минулих періодів до 01.01.2023.
В подальшому, для проведення індексації доходів позивача індекс споживчих цін обчислювався наростаючим підсумком починаючи з січня 2024 року. Оскільки, нарахована сума ймовірної індексації протягом січня 2024 року - вересень 2024 року не перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка, тому, відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078, індексація грошових доходів населення не проводиться.
Згідно даних Державної служби статистики, яка міститься у відкритому доступі на сайті https://www.ukrstat.gov.ua, індекс споживчих цін на товари і послуги у 2024 році перевищив поріг індексації в розмірі 103 відсотка в червні 2024 року (104,3%).
Отже, нарахована індексація позивачу за період з січня 2024 року по вересень 2024 року включно, відповідно до норм та правил, визначених Порядком №1078 становить 0,00 грн щомісячно. З жовтня 2024 року по січень 2025 року індексація грошового забезпечення нараховувалась позивачу у відповідності до вимог Порядку №1078, і за вказаний період було нараховано та виплачено 644,95 грн індексації, що підтверджується копіями карток особового рахунку позивача за 2024-2025 роки.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 01 березня 2025 року - відсутня
У зв'язку і вищевказаним вимоги позивача щодо здійснення перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 но 01.03.2025 виходячи з фіксованої величини, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №«1078 безпідставні.
Вказує, що вимога позивача про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення є необгрунтованою, оскільки грошове забезпечення нараховувалось та виплачувалось ОСОБА_1 вчасно, відповідно до норм чинного законодавства.
З наведених підстав просить у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені сторонами у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 проходить військову службу та згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 -польова пошта (по стройовій частині) від 26.11.2014 року №16 зарахований до списків особового складу частини, на всі види забезпечення з 26.11.2014 (тепер Військова частина НОМЕР_1 ) (а.с.6).
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 у справі №140/1171/24, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2024, позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 задоволено. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо врахування грудня 2015 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, при нарахуванні ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 зі встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін.
На виконання вказаного рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 у справі №140/1171/24 відповідачем нараховано та 14.03.2025 проведено виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, вважаючи базовий місяць для розрахунку індексації січень 2008 року, в сумі 82370,83 грн, що підтверджується довідкою-розрахунком суми індексації за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, платіжною інструкцією від 12.03.2025 №1426 (а.с.11-12).
Як вбачається з особистих карток грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_1 за 2018-2025 роки, індексація грошового забезпечення позивачу в період з 01.03.2018 по 01.03.2025 була нарахована та виплачена у наступних розмірах: в грудні 2018 року у розмірі 71,08 грн; в лютому 2019 року у розмірі 71,08 грн; в квітні 2019 року у розмірі 205,55 грн; в травні 2019 року у розмірі 134,47 грн; в липні 2019 року у розмірі 288,94 грн; з серпня 2019 року по грудня 2019 року у розмірі 206,72 грн щомісячно; з січня 2020 року по липень 2020 року у розмірі 216,51 грн щомісячно; з серпня 2020 року по грудень 2020 року у розмірі 226,29 грн щомісячно; в січні 2021 року у розмірі 233,81 грн; з лютого по квітень 2021 року у розмірі 331,42 грн щомісячно; з травня по липень 2021 року у розмірі 415,41 грн щомісячно; в серпні 2021 року у розмірі 540,03 грн; в жовтні 2021 року у розмірі 540,03 грн; в листопаді 2021 року у розмірі 1080,06 грн; в грудні 2021 року у розмірі 1103,22 грн; в лютому 2022 року у розмірі 563,19 грн; з березня по травень 2022 року у розмірі 672,35 грн щомісячно; в червні 2022 року у розмірі 913,01 грн; в липні 2022 року у розмірі 1017,21 грн; в серпні 2022 року у розмірі 1066,00 грн; з вересня по листопад 2022 року у розмірі 1281,80 грн щомісячно; в грудні 2022 року у розмірі 1424,80 грн; в січні 2023 року у розмірі 1470,83 грн, з урахуванням базового місяця для розрахунку індексації березень 2018 року; з жовтня 2024 року по грудень 2024 року у розмірі 130,20 грн щомісячно; в січні 2025 року у розмірі 254,35 грн із застосуванням базового місяця для розрахунку індексації січень 2024 року (а.с.13-20).
На звернення позивача щодо здійснення перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.03.2025 відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 та нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації, відповідач листом від 03.04.2025 №391/фс повідомив, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 у справі №140/1171/24 відповідачем нараховано та 14.03.2025 виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, вважаючи базовий місяць для розрахунку індексації січень 2008 року, в сумі 82370,83 грн, шляхом зарахування на картковий рахунок. Інших зобов'язань, в тому числі щодо перерахунку індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 по 31.03.2025 відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації в рішенні суду не визначено, відповідно підстави щодо перерахунку відсутні (а.с.10).
Невиплата відповідачем у період з 01.03.2018 по 01.03.2025 індексації з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації стала підставою звернення позивача до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункту 2 статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ), до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (пункт 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ).
Преамбулою Закону України від 03.07.1991 №1282-XII “Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-ХІІ) передбачено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
За змістом статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
За приписами статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Статтею 4 Закону №1282-XII (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено підстави для проведення індексації, зокрема, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 9 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком №1078.
Пункт 1-1 Порядку №1078 (в редакцій, чинній до 02.04.2021) загалом дублює приписи статей 3, 4 Закону №1282-ХІІ, деталізуючи відповіді на питання про те, коли проводиться індексація.
Згідно з пунктом 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до абзаців 1, 4, 5 пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Абзаци 2, 4 пункту 4 Порядку №1078 деталізують межі індексації, які законодавець обумовив в частині шостій статті 2 Закону №1282-ХІІ.
Абзацами 1, 2 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 “Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів»; далі - Постанова №1013, яка застосовується з 01.12.2015) установлено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку (абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).
Механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункт 44 постанови Верховного Суду від 27.04.2021 у справі №380/1513/20).
З 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займав позивач.
01.03.2018 набрала чинності Постанова №704, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
З огляду на те, що у березні 2018 року відбулося підвищення посадового окладу ОСОБА_1 , березень 2018 року став місяцем підвищення доходів позивача, з якого здійснюється обчислення індексу споживчих цін.
Як вбачається з особистих карток грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_1 за 2018-2025 роки, індексація грошового забезпечення позивачу в період з 01.03.2018 по січень 2023 року була нарахована та виплачена з урахуванням базового місяця для розрахунку індексації березень 2018 року; з жовтня 2024 року по січень 2025 року із застосуванням базового місяця для розрахунку індексації січень 2024 року (а.с.13-20).
Поряд з тим, Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, “поточної» та “індексації-різниці». Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.
Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).
Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзаци 2, 5 пункт 4 Порядку №1078).
Поряд з тим спірним є питання застосування відповідачем абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, якими врегульовано питання виплати індексації у місяці підвищення посадових окладів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів). У наведених положеннях йде мова про індексацію, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Так сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3 пункту 5 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзац 4 пункту 5 Порядку №1078).
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац 5 пункту 5 Порядку №1078).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів, грошового доходу) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 дають підстави зробити висновок, що у зв'язку із підвищенням у березні 2018 року доходу позивача, відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці.
Відтак, з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078, позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Щодо кола обставин, які належить з'ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування відповідач повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А) (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 11.05.2023 у справі № 260/6386/21).
Згідно з пунктом 1.9 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 №260, що був чинним до 07.06.2018, грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби в поточному місяці за минулий.
Тобто, фактично в картці особового рахунку військовослужбовця зазначається у березні 2018 року виплата грошового забезпечення за лютий 2018 року, в свою чергу у квітні 2018 року - за березень 2018 року.
Відповідно до картки особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 за 2018 рік (а.с.18) грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року становило 12817,60 грн (посадовий оклад - 1030,00 грн, оклад за військовим (спеціальним) званням - 110,00 грн, надбавка за вислугу років - 342,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 1482,00 грн, за таємність - 103,00 грн, премія - 4944,00 грн, щомісячна додаткова грошова винагорода - 4806,60 грн), а в березні 2018 року розмір грошового забезпечення становив 12210,72 грн (посадовий оклад - 4370,00 грн, оклад за військовим званням - 1130,00 грн, надбавка за вислугу років - 2200,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 770,00 грн, за таємність - 437,00 грн, премія - 3303,72 грн), тобто грошове забезпечення позивача у березні 2018 року не збільшилося.
Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078 сума індексації грошового забезпечення за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 відсотків (1762,00 грн * 253,30% / 100 = 4463,15 грн) (вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.06.2023 у справі №520/6243/22).
Оскільки грошовий дохід позивача у березні 2018 року не збільшився, тому починаючи з березня 2018 року сума індексації повинна виплачуватися з урахуванням абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення.
Зазначена позиція суду відповідає правовій позиції, викладений у постанові Верховного Суду від 22.06.2023 у справі №520/6243/22.
Водночас суд зазначає, що абзацом вісімнадцятим пункту 3 Закону України від 03.11.2022 №2710-IX “Про Держаний бюджет України на 2023 рік» установлено зупинити на 2023 рік дію Закону України “Про індексацію грошових доходів населення».
Вказана норма Закону є чинною та неконституційною не визнавалася.
Таким чином, з 01.01.2023 в умовах дії воєнного стану на законодавчому рівні було обмежено нарахування і виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення), отже підстави для зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за 2023 рік відсутні.
Досліджуючи питання індексації грошового забезпечення позивача за 2024 рік, то статтею 39 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.
Отже, починаючи з 2024 року базовим місяцем для індексації грошових доходів населення визначено січень 2024 року.
Відтак, у даних спірних відносинах підлягають застосуванню саме норми статті 39 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" як нормативно-правового акта, який має вищу юридичну силу, аніж Постанова №1078, на яку посилається позивач в обґрунтування заявленого позову і яка є підзаконним нормативно-правовим актом.
Суд зауважує, що згідно з даними, розміщеними на офіційному сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін з січня 2024 року по травень 2024 року не перевищував 103% .
Разом з цим варто зазначити, що підвищення установленого порогу індексації мало місце лише у червні 2024 року, індекс споживчих цін у вказаному місяці склав 104,3%. Місяцем, в якому офіційно опублікований індекс споживчих цін за червень 2024 року, є липень 2024 року, тобто, підвищення заробітної плати військовослужбовців у зв'язку з її індексацією відбулось не раніше серпня 2024 року.
З особистих карток грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_1 за 2024-2025 роки, вбачається, що позивачу була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення з жовтня 2024 року по грудень 2024 року у розмірі 130,20 грн щомісячно; в січні 2025 року у розмірі 254,35 грн із застосуванням базового місяця для розрахунку індексації січень 2024 року (а.с.19-20).
Натомість, з січня по вересень 2024 року індексація грошового забезпечення не проводилася, оскільки не було перевищення порогу індексації 103% відповідно до даних Державної служби статистики України. Таким чином, суд дійшов висновку, що дії відповідача при нарахуванні та виплаті позивачу індексації у 2024 році є правомірними.
Згідно зі статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків.
Отже, починаючи з 2025 року базовим місяцем для індексації грошових доходів населення визначено січень 2025 року.
Відтак, у даних спірних відносинах підлягають застосуванню саме норми статті 34 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" як нормативно-правового акта, який має вищу юридичну силу, аніж Постанова №1078, на яку посилається позивач в обґрунтування заявленого позову і яка є підзаконним нормативно-правовим актом.
Суд зауважує, що згідно з даними, розміщеними на офіційному сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін з січня 2025 року по травень 2025 року не перевищував 103%, а відтак з січня 2025 року по травень 2025 року індексація грошового забезпечення позивача відповідачем не проводилася.
Таким чином, за встановлених обставин справи Військова частина НОМЕР_1 протиправно не нараховувала і не виплачувала позивачу індексацію-різницю за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з огляду на зміст відзиву на позовну заяву не вирішувала питання щодо наявності у позивача права на цей вид індексації за спірний період.
Суд зазначає, що визначення конкретного розміру індексації грошового забезпечення, який підлягає виплаті на користь позивача, належить до компетенції відповідача і суд не має повноважень здійснювати його розрахунок до моменту проведення такого розрахунку відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини.
З урахуванням встановлених обставин, наведених норм чинного законодавства України та зазначених правових висновків Верховного Суду, з огляду на відсутність у суду повноважень самостійно здійснювати розрахунок суми індексації, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги належить задовольнити частково у спосіб визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 та зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату індексації за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 (з урахуванням виплачених сум), з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, та про відмову у задоволенні решти позовних вимог в цій частині.
Згідно із статтями 1, 3 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:
пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);
соціальні виплати;
стипендії;
заробітна плата (грошове забезпечення)
сума індексації грошових доходів громадян;
суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 159 його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року (пункт 2 Порядку № 159).
Детальний перелік грошових доходів, що підлягають компенсації, наведено у пункті 3 Порядку № 159, яким встановлено, що компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян.
З аналізу норм Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 вбачається, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:
1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;
2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);
3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);
4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;
5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги (такі висновки викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 29.04.2021 у справі № 240/6583/20).
Ухвалюючи постанову у справі № 240/11882/19 Верховний Суд виходив із аналізу норм Закону № 2050-ІІІ, відповідно до статті 2 якого компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення).
Індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства (вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2023 у справі № 620/7687/21). На належності сум індексації та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував і Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013.
Колегія суддів Верховного Суду, розглядаючи справу № 240/11882/19, вказала, що враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 12.01.2018, позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 12.01.2018. Так, у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів. Вказана правова позиція підтримана у постанові Верховного Суду від 29.04.2021 у справі № 240/6583/20.
З покликанням на аналогічні висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 11.07.2017 у справі № 21-2003а16, від 22.06.2018 у справі № 810/1092/17 та від 13.01.2020 у справі № 803/203/17, у справі № 240/11882/19 Верховний Суд висновував, що зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Відтак, враховуючи правові позиції Верховного Суду, з метою повного та ефективного захисту порушеного права позивача позов в цій частині належить задовольнити та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 за весь час затримки виплати.
Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (з урахуванням виплачених сум) з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001 №159 на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 за весь час затримки виплати.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Суддя Т.М. Димарчук