про повернення позовної заяви
06 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 903/497/24
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Смокович В.І., перевіривши матеріали адміністративного позову Заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Комісії регулювання азартних ігор та лотерей до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія Азарту» про стягнення заборгованості,
Заступник керівника Волинської обласної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Комісії регулювання азартних ігор та лотерей з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія Азарту», в якому просить суд:
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія Азарту» до Державного бюджету України заборгованість з плати за ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у сумі 47 601 000 гривень, а також за невиконання грошового зобов'язання за законом інфляційні втрати у сумі 1 534 629,59 гривень, три проценти річних у сумі 1 532 382,33 гривні, що разом становить 50 668 011,92 грн (п'ятдесят мільйонів шістсот шістдесят вісім тисяч одинадцять гривень дев'яносто дві копійки).
02.10.2024 року ухвалою Господарського суду Волинської області, яка залишена без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.03.2025 закрито провадження справі №903/497/24, оскільки спір належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
07.07.2025 року ухвалою Господарського суду Волинської області справу передано за підсудністю до Волинського окружного адміністративного суду, відповідно до частини другої статті 231 ГПК України.
29.09.2025 року вказана справа надійшла до Волинського окружного адміністративного суду та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Смокович В.І.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви, з огляду на наступне.
Відповідно до частини сьомої статті 160 КАС України у разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.
Згідно із пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до частини третьої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
В абзаці 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді у некримінальних провадженнях: - у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; - у разі відсутності такого органу.
«Інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99).
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року в справі № 826/2793/18 та від 06 лютого 2019 року в справі № 810/3046/17 сформульовано визнання «інтересу держави» («публічного інтересу») як важливої для значної кількості фізичних і юридичних осіб потреби, які відповідно до законодавчо встановленої компетенції забезпечуються суб'єктами публічної адміністрації. Тобто публічний інтерес є не чим іншим, як певною сукупністю приватних інтересів.
Відтак, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року в справі № 806/1000/17, від 19 вересня 2019 року в справі № 815/724/15, від 28 січня 2021 року в справі № 380/3398/20, від 05 жовтня 2021 року в справі № 380/2266/21, від 02 грудня 2021 року в справі № 320/10736/20 та від 23 грудня 2021 року в справі № 0440/6596/18.
Велика Палата Верховного Суду у пунктах 37- 39, 45 постанови від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 сформулювала загальні умови для звернення прокурора замість органу державної влади (орган місцевого самоврядування), який не здійснює свої відповідні повноваження для захисту інтересів держави:
- прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу;
- бездіяльність означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;
- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;
- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо;
- прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону № 1697-VII, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін.
Водночас ЄСПЛ звертав також увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу.
Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 24.01.2025 у справі № 560/5184/24 підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.
Оскільки «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.
Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження процесуальної дії (відповідні функції).
Правовідносини, пов'язані із стягненням заборгованості всупереч встановленому законодавством порядку такому суспільному інтересу не відповідає.
Чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під «нездійсненням або неналежним здійсненням суб'єктом владних повноважень своїх функцій», у зв'язку із чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи.
На думку Верховного Суду (постанова від 26.02.2019 у справі №905/803/18) нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб'єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
У свою чергу, здійснення захисту «неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. «Неналежність» захисту уповноваженим органом полягає у тому, що уповноважений суб'єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
У адміністративному позові Волинська обласна прокуратура наводить обставини про те, що компетентним органом, який уповноважений звернутися до суду із позовом, допущено бездіяльність.
Суд зазначає, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Із доказів наданих до адміністративного позову, якими керівник прокуратури доводить допущену бездіяльність компетентного органу, у зв'язку із чим ним подано даний адміністративний позов, установлено таке.
Матеріали справи свідчать, що заступник керівника Волинської обласної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Комісії регулювання азартних ігор та лотерей з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія Азарту», в якому просить суд:
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія Азарту» до Державного бюджету України заборгованість з плати за ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у сумі 47 601 000 гривень, а також за невиконання грошового зобов'язання за законом інфляційні втрати у сумі 1 534 629,59 гривень, три проценти річних у сумі 1 532 382,33 гривні, що разом становить 50 668 011,92 грн (п'ятдесят мільйонів шістсот шістдесят вісім тисяч одинадцять гривень дев'яносто дві копійки), а також судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на невиконання з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія Азарту» вимог п. 2 постанови Кабінету Міністрів України №173 від 28.02.2023 року та частин 4, 6 ст. 49 Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор», що полягає у невнесенні до Державного бюджету України щорічної плати за ліцензію у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор, з огляду на що 08.08.2023 Комісією з регулювання азартних ігор та лотерей на підставі п. 6 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» прийнято рішення №109 «Про анулювання ТОВ «Імперія Азарту» ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у гральних закладах казино та ліцензій на гральні автомати».
Також, прокурор зазначає, що через невнесення до спеціального фонду Державного бюджету України щорічних платежів за другий рік дії ліцензій у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор, строк сплати за які настав на день анулювання ліцензії, у ТОВ «Імперія Азарту» наявна заборгованість на загальну суму 50 668 011,92 грн, що є порушенням майнових інтересів держави в бюджетній сфері.
При цьому, згідно з ч. 5 ст. 6 Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» КРАІЛ є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує державне регулювання діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор та лотерей, та утворюється Кабінетом Міністрів України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України. Діяльність Уповноваженого органу спрямовується i координується Кабінетом Міністрів України.
Суд звертає увагу, що згідно пп. 5 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» саме КРАІЛ надано повноваження у випадках, визначених законом, звертатись до суду.
Повноваження КРАІЛ у сфері організації та проведення азартних ігор, також, визначено вищевказаним законом та Положенням про Комісію з регулювання азартних ігор та лотерей, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 891 (далі - Положення).
Пунктом 3 Положення встановлено, що основним завданням КРАІЛ є здійснення державного нагляду (контролю) за ринком азартних ігор, а також у лотерейній сфері.
Відповідно до п. 4 Положення КРАІЛ реалізує державну політику у сфері організацій та проведення азартних ігор шляхом, зокрема, звернення до суду у випадках, визначених законом.
Також, Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 передбачено, що КРАІЛ контролює справляння надходжень бюджету платежів за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор та повинна забезпечити відповідно до законодавства здійснення постійного контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного бюджету платежів.
Таким чином, відповідно до вказаних положень Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор», Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» та Положення (у редакції чинній станом на час звернення до суду), саме КРАІЛ наділена повноваженнями щодо правового регулювання господарської діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор, здійсненням контролю за нею, та звернення до суду.
У позовній заяві Волинська обласна прокуратура зазначила, що КРАІЛ як орган, уповноважений державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, такого захисту не здійснює, у зв'язку з чим, посилаючись на виконання вимог, установлених абзацом четвертим ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», листами від 05.04.2024 №15-640вих-24 та від 17.04.2024 №15-707вих-24 повідомила КРАІЛ про порушення інтересів держави невиконанням організатором азартних ігор - ТОВ «Імперія Азарту» зобов'язань зі своєчасного внесення плати за отримані ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор і наявність підстав для стягнення відповідних сум у судовому порядку. Зазначеним листом також витребувано відомості щодо вжитих і запланованих заходів із захисту порушених інтересів держави.
У відповіді від 30.04.2024 № 12-9/1551 КРАІЛ проінформувала Волинську обласну прокуратуру про те, що у зв'язку з нездійсненням до спеціального фонду Державного бюджету України щорічної плати за ліцензії у сфері діяльності з організації проведення азартних ігор, строк сплати за які настав на день анулювання ліцензій ТОВ «Імперія Азарту» наявна заборгованість на загальну суму 50 668 011,92 гривень.
Волинська обласна прокуратура вважає, що зі змісту відповіді КРАІЛ від 30.04.2024 № 12-9/1551 КРАІЛ вбачається, що вона не вживала заходів для захисту інтересів держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом до ТОВ «Імперія Азарту», що відповідно до вказаних висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, свідчить про бездіяльність компетентного органу та стверджує про наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі КРАІЛ шляхом пред'явлення цього позову, що, на думку, Волинської обласної прокуратури обґрунтовується: наявним порушенням майнових інтересів держави у бюджетній сфері необхідністю їх комплексного захисту, оскільки ТОВ «Імперія Азарту» усупереч вимогам Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» не сплатило до спеціального фонду Державного бюджету України коштів у сумі 47 601 000 грн за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор; орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у правовідносинах, будучи поінформованим про таке порушення, не здійснює захист інтересів держави.
Суд зазначає, що листами КРАІЛ від 11.04.2024 №14-9/1281 та від 30.04.2024 № 12-9/1551 повідомлено, що у зв'язку з обмеженими видатками на сплату судового збору за подання позовних заяв майнового характеру КРАІЛ була позбавлена можливості звернутися до суду з позовними заявами про стягнення заборгованості у зв'язку з несплатою плати за ліцензії та листами від 14.08.2023 № 15-9/1684 та від 26.09.2023 № 15-9/2070 звернулася до Офісу Генерального прокурора для вирішення питання про встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді з метою стягнення заборгованості у зв'язку з несплатою плати за ліцензії.
Між тим, у постанові від 11.08.2023 у справі №560/10015/22 Верховний Суд зазначив, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, та які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 19.07.2018 у справі №822/1169/17, від 13.05.2021 у справі №806/1001/17 та Великою Палатою Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.
Більше того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо).
У цій справі не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання КРАІЛ, яке є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту інтересів держави.
Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, п.27).
Також, суд звертає увагу, що недостатнє фінансування органу державної влади, відсутність у нього коштів для сплати судового збору не свідчить про наявність виключного випадку, за якого прокурор може представляти інтереси держави, оскільки таким виключним випадком у спірних правовідносинах є нездійснення чи неналежне здійснення захисту інтересів держави відповідним суб'єктом владних повноважень, наданих йому законодавством функцій.
Такий правовий висновок міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 20 березня 2025 року у справі № 500/8168/23, від 04 травня 2022 року у справі № 240/2186/21, від 30 серпня 2022 року у справі № 405/5302/20.
Разом із тим, недотримання КРАІЛ вимог процесуального кодексу при реалізації права на звернення до суду з адміністративним позовом не може слугувати підставою для звернення заступника керівника Волинської обласної прокуратури з адміністративним позовом замість нього, оскільки призведе до порушення принципу юридичної визначеності та рівності учасників справи перед законом і судом.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.02.2024 року у справі №279/538/22.
Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на наведене, з урахуванням завдань та функцій прокуратури у правовій державі та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та окремо від реалізації права на звернення до суду самого суб'єкта владних повноважень.
Аналогічний правовий висновок у подібних правовідносинах викладено Верховним Судом у постановах від 18.10.2019 в справі №320/1724/19, від 09.10.2019 в справі №0440/4892/18, від 04.10.2019 в справі №804/4728/18, від 30.07.2019 в справі №0440/6927/18, від 26.02.2020 в справі №804/4458/18, від 27.04.2020 в справі №826/10807/16, від 20.05.2020 в справі №580/17/20 і суд не вбачає підстав відступу від нього у цій справі.
Відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, у розумінні пункту 7 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України має наслідком повернення позовної заяви позивачеві.
Відповідно до пункту 7 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Враховуючи викладене, позовну заяву необхідно повернути Волинській обласній прокуратурі в інтересах держави, в особі Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей.
Керуючись пунктом 7 частини четвертої статті 169, 171, 172, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Прийняти до провадження справу №903/497/24.
Адміністративний позов заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія Азарту» про стягнення заборгованості - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою і доданими до неї документами не пізніше наступного дня після її постановлення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня підписання ухвали суддею.
Суддя В.І. Смокович