про залишення позовної заяви без руху
06 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/11083/25
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Каленюк Ж.В., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій в частині невключення до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані 15 днів щорічної відпустки за 2021 рік, за невикористані 30 днів щорічної відпустки за 2022 рік, за невикористані 35 днів щорічної відпустки за 2023 рік, за невикористані 98 днів щорічних додаткових відпусток як учаснику бойових дій за 2017-2023 роки; зобов'язання здійснити перерахунок грошової компенсації за невикористані 15 днів щорічної відпустки за 2021 рік, за невикористані 30 днів щорічної відпустки за 2022 рік, за невикористані 35 днів невикористаної щорічної відпустки за 2023 рік, за 98 днів невикористаних щорічних додаткових відпусток як учаснику бойових дій за 2017-2023 роки, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, обрахованого з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», та провести їх виплату за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до пунктів 3, 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Цей спір виник щодо невключення до складу грошового забезпечення позивача сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій.
Спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Однак положення статті 122 КАС України не містять норм, які б врегульовували строк звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23 зазначила, що норма статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01 липня 2022 року №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19 липня 2022 року (далі - Закон №2352-ІХ), частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у новій редакції.
Так частиною першою статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-ІХ) встановлено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Частиною другою статті 233 КЗпП України передбачено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України).
З урахуванням пункту 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, у постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23 дійшов висновку, за змістом якого якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону №2352-IX, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-IX).
В названій постанові Верховний Суд зазначив, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
Не можна погодитися із твердженнями представника позивача про дотримання строку звернення до суду.
Згідно з долученим до позовної заяви витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 07 березня 2023 року №62 позивач виключений зі списків частини та усіх видів забезпечення 07 березня 2023 року з проведенням розрахунку при звільненні. Так із змісту наказу від 07 березня 2023 року №62 слідує, що ОСОБА_1 при звільненні необхідно виплатити грошову компенсацію за невикористані 15 днів щорічної відпустки за 2021 рік, за невикористані 30 днів щорічної відпустки за 2022 рік, за невикористані 35 днів щорічної відпустки за 2023 рік, за невикористані 98 днів щорічних додаткових відпусток як учаснику бойових дій за 2017-2023 роки.
Отже, про виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткових відпусток позивач дізнався з наказу від 07 березня 2023 року №62, а після отримання нарахованих сум компенсації вважається, що позивач повинен був дізнатися про те, що йому не було виплачено грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової оплачуваної відпустки у відповідному розмірі.
Із цим позовом позивач звернувся до суду тільки 28 вересня 2025 року, тобто із пропуском тримісячного строку звернення до суду.
Натомість позивач через свого представника вперше почав вчиняти активні дії щодо з'ясування нарахування та утримання грошового забезпечення за 2016-2023 роки лише у лютому 2025 року, тобто після спливу тримісячного строку (після виключення зі списків частини та всіх видів забезпечення).
Отримання позивачем листа відповідача від 07 березня 2025 року №2887вих не може змінювати моменту, з якого останній повинен був дізнатися про порушення своїх. Однак якщо й рахувати момент отримання листа від 07 березня 2025 року №2887вих як початок обчислення тримісячного строку звернення до суду із цим позовом, то такий строк минув задовго до звернення до суду.
Триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Позивач не подав заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, чим не дотримав приписи частини шостої статті 161 КАС України.
За правилами частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з частинами першою, другою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Оскільки позовна заява не відповідає зазначеним вище вимогам, встановленим статтею 161 КАС України, а також відповідно до частини першої статті 123 КАС України, позовну заяву належить залишити без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Позивачу у цей строк необхідно усунути зазначені недоліки позовної заяви шляхом подання (надіслання) до суду заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.
Керуючись статтями 123, 160, 161, 169, 171, 248 КАС України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.
Суддя Ж.В. Каленюк