06 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/5089/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Наш стандарт» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Наш стандарт» (далі - ТзОВ «БК «Наш стандарт», відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 72850,03 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч вимогам частини першої статті 19 Закону України від 21.03.1991 №875-ХІІ “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон №875-ХІІ) відповідач у 2024 році не забезпечив норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості 1 особа. Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 71808,93 грн, яка відповідачем в добровільному порядку не була сплачена. За несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій відповідачу нарахована пеня в сумі 1041,10 грн, яку позивач просить стягнути із сумою адміністративно-господарських санкцій в примусовому порядку.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 16.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (а.с. 12).
В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а.с. 16-18) відповідач зазначає, що в 2024 році відповідачем до податкового органу було подано 4 квартальні податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (надалі - податковий розрахунок). В податковому розрахунку за І квартал 2024 року відповідачем вказано середньооблікову кількість штатних працівників: в січні - 10 осіб, в лютому - 10 осіб та в березні 10 осіб (копія розрахунку за I квартал додається). Водночас, 31.01.2024 товариством було звільнено 1 працівника ОСОБА_1 на підставі його заяви від 30.01.2024 та наказу №310124-1 від 31.01.2024. При заповненні податкової звітності, в Додатку 1ДФ до податкового розрахунку за 1 та 2 місяць 1 кварталу відповідачем було внесено відомості про нарахування заробітної плати ОСОБА_1 . Разом з тим, останній був звільнений 31.01.2024, що відображено в додатку 5 до податкового розрахунку за І квартал 2024 року. Виплата, яка була проведена ОСОБА_1 в лютому 2024 року є розрахунковими коштами при звільненні. Оскільки розрахунок, на який посилається позивач, здійснено в автоматизованому режимі та отримано в порядку взаємодії від Пенсійного фонду України, ним не враховуються фактичні дані та відсутня технічна можливість подати уточнення або ж змінити середньооблікову чисельність працівників в графі 101 податкового розрахунку за квартал до реальної.
Також, в Додатку 1ДФ до податкового розрахунку за 3 місяць 1 кварталу відповідачем помилково було вказано наявність трудової книжки в ОСОБА_2 , в той час як останній був прийнятий на посаду інженера з охорони праці за сумісництвом та не повинен включатися до облікової кількості штатних працівників.
23.04.2024 відповідачем було подано податковий розрахунок за 1 квартал 2024 року з відміткою «звітний новий», в якому зазначено правильні відомості щодо відсутності у відповідача трудової книжки сумісника - ОСОБА_2 . Таким чином, відповідачем було допущено помилку при заповненні податкового розрахунку за І квартал 2024 року щодо сумісника ОСОБА_2 , яка була виправлена шляхом подання нового податкового розрахунку 23.04.2024.
Враховуючи зазначені обставини вважає, що відповідач не мав нормативного обов'язку створювати робоче місце для особи з інвалідністю, оскільки середньооблікова кількість працівників не досягла 8 осіб, як передбачено ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю». Відтак, накладення адміністративно-господарських санкцій є необґрунтованим, а тому в задоволенні позову просить відмовити.
Позивач у відповіді на відзив не погодився з аргументами відповідача та просив позов задовольнити, з підстав наведених у позовній заяві (а.с. 81-83).
Відповідач у запереченні на відповідь на відзив (а.с. 88-89) зазначив, що наданий позивачем автоматизований розрахунок заснований на помилковому значенні рядка 101 податкового розрахунку за І квартал 2024 року. Автоматизований розрахунок не враховує особливостей подання та коригування звітності до податкового органу, а тому, первинні документи з питань кадрового обліку мають пріоритетне значення. Просив у задоволенні позову відмовити.
Позивач у відповіді на заперечення на відповідь на відзив (а.с. 94-95) зазначив, що оскільки відповідач не вжив усіх можливих заходів для недопущення правопорушення, встановлені законом підстави для звільнення відповідача від сплати АГС та пені в даному випадку відсутні.
Інших заяв по суті справи на адресу суду не надходили.
Перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що відповідно до витягу з централізованого банку даних з проблем інвалідності (ЦБІ), наданого Пенсійним фондом України Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, середньооблікова кількість штатних працівників ТзОВ «БК «Наш стандарт» у 2024 році становить 8 працівників, а осіб з інвалідністю у вказаний період - 0 (а.с. 7).
Відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю для ТзОВ «БК «Наш стандарт» становить 1 особа, за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю позивачем нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції у сумі 71808,93 грн, виходячи з розміру середньорічної заробітної плати (143617,86 грн) (а.с.5).
У зв'язку з несплатою відповідачем адміністративно-господарських санкцій у встановлений термін відповідачу нарахована пеня в сумі 1041,10 грн (а.с.3).
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, що гарантують їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, визначає Закон №875-ХІІ.
Відповідно до частини третьої статті 18 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З наведеного слідує, що на роботодавців покладено обов'язки із забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування, які полягають у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць; у створенні для них умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; у забезпеченні інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством; у наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю.
Згідно з частинами першою, другою, третьою статті 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
З огляду на середньооблікову кількість штатних працівників у ТзОВ «БК «Наш стандарт» у 2024 році (8 працівників) згідно з наявним в матеріалах справи витягом з централізованого банку даних з проблем інвалідності (а.с. 7) за вимогами статті 19 Закону №875-ХІІ для відповідача норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить одне робоче місце.
Частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга статті 20 Закону №875-ХІІ).
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 20 Закону №875-ХІІ адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України. У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.
Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для суб'єктів господарювання, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу.
При вирішенні спору суд також бере до уваги те, що питання, пов'язані з обліком штатних працівників, регулюються Інструкцією зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за № 1442/11722 (далі - Інструкція № 286), дія якої згідно із пунктом 1.1 поширюється на всі юридичні особи, їх філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, а також на фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю.
В пункті 2.1 Інструкції визначено, що в облікову кількість штатних працівників включаються усі наймані працівники, які уклали письмово трудовий договір (контракт) і виконували постійну, тимчасову або сезонну роботу один день і більше, а також власники підприємства, якщо, крім доходу, вони отримували заробітну плату на цьому підприємстві.
Облікова кількість штатних працівників визначається на певну дату звітного періоду, наприклад, на перше або останнє число місяця, включаючи прийнятих працівників і виключаючи тих, які вибули в цей день (пункт 2.2 Інструкції).
Підпунктом 2.6.1. п. 2.6. Інструкції встановлено, що не включаються до облікової кількості штатних працівників такі категорії, прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств.
Отже законодавством визначено, що до облікового складу штату працівників не включаються працівники, прийняті на роботу за сумісництвом.
Пунктом 3.2 Інструкції передбачено, що середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору.
Облікова кількість штатних працівників за кожен день має відповідати даним табельного обліку використання робочого часу працівників, на підставі якого визначається кількість працівників, які з'явились або не з'явились на роботу.
Відповідно до підпунктів 3.2.1., 3.2.5 пункту 3.2 Інструкції визначено, що середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого - по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.
Середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем у звітному Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум отриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за І квартал 2024 року у рядку 101 «Середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період, осіб» було зазначено 10, 10, 10 осіб (а.с. 21 зворот), за II квартал 2024 року - 8, 6, 6 осіб (а.с. 43 зворот), за ІІІ квартал 2024 року - 7, 7, 7 осіб (а.с. 54 зворот), за IV квартали 2024 року - 7, 7, 6 осіб (а.с. 63 зворот).
Водночас, з матеріалів справи слідує, що згідно з наказом ТзОВ «БК «Наш стандарт» від 31.01.2024 № 310124-1 «Про звільнення» було звільнено працівника ОСОБА_1 із займаної посади «будівельника-монтажника» на підставі поданої ним заяви від 30.01.2024 за згодою сторін (а.с. 35-36).
При заповненні податкової звітності, в Додатку 1ДФ до податкового розрахунку за 1 та 2 місяць 1 кварталу відповідачем внесено відомості про нарахування заробітної плати ОСОБА_1 . Разом з тим, ОСОБА_1 був звільнений 31.01.2024, що відображено в додатку 5 до податкового розрахунку за І квартал 2024 року, поданого 19.04.2024 (дата припинення трудових відносин ОСОБА_1 - 31.01.2024) (а.с. 32 зворот-33). Також як слідує з Реєстру застрахованих осіб Державного загальнообов'язкового державного соціального страхування Форми ОК-5 (а.с. 105) страхувальником ТзОВ «БК «Наш стандарт» відображено відомості про застраховану особу ОСОБА_1 , відповідно до яких ОСОБА_1 була нарахована та виплачена заробітна плата у січні 2024 року (31 день) в сумі 12450,00 грн, у лютому (0 днів) 12654,00 грн.
Вказане, на думку суду, свідчить про те, що ОСОБА_1 у лютому 2024 року не працював у ТзОВ «БК «Наш стандарт» та йому не нараховувалась та не виплачувалась заробітна плата за цей місяць, а виплата, яка проведена ОСОБА_1 в лютому 2024 року є розрахунковими коштами при звільненні.
Також як слідує із матеріалів справи, на ТзОВ «БК «Наш стандарт» з 29.02.2024 прийнято на посаду інженера з охорони праці за сумісництвом ОСОБА_2 , про що свідчить наказ про прийняття на роботу від 28.02.2024 № 28022024-1 (а.с. 37).
Відомості про працівника за сумісництвом помилково відображені в Додатку 1 до Податкового розрахунку за березень 2024 року ТзОВ «БК «Наш стандарт», поданому 19.04.2024 (а.с. 23 зворот-24).
У зв'язку з чим, 23.04.2024 відповідачем подано податковий розрахунок за 1 квартал 2024 р. з відміткою «звітний новий», в якому в графі «Категорія особи» замість «1» - наймані працівники (з трудовою книжкою), виправлено на «2» - наймані працівники (без трудової книжки) стосовно працівника ОСОБА_2 (а.с. 40 зворот-41).
Отже, з урахуванням приписів вищевказаної Інструкції №286 вказаний працівник не включається до середньооблікової кількості штатних працівників у березні 2024 року.
Як слідує із податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за I-IV квартали 2024 року ТзОВ «БК «Наш стандарт» в графі № 101 зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників за вказані періоди становить: за І квартал 2024 року - 10+10+10 (без виключення в лютому 2024 року ОСОБА_1 , який звільнений 31.01.2024 та без виключення в березні 2024 року ОСОБА_2 , який прийнятий на роботу за сумісництвом), за ІІ квартал 2024 року - 8+6+6, за ІІІ квартал 2024 року - 7 +7 +7, за IV квартал 2024 року 7 + 7 + 6.
Отже, з урахуванням приписів Інструкції № 286, середньооблікова кількість штатних працівників у ТзОВ «БК «Наш стандарт» в 2024 році становила 7,42 осіб: (10+9+9) + (8+6+6) + (7+7+7) + (7+7+6) / 12.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що у відповідача, з огляду на середньооблікову чисельність штатних працівників за 2024 рік у кількості менше 8 осіб, відсутній обов'язок створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та до ТзОВ «БК «Наш стандарт» не можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році згідно із частиною першою статті 20 Закону № 875-ХІІ, в зв'язку з чим у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Наш стандарт» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя Р.С. Денисюк