24 вересня 2025 року ЛуцькСправа № 140/4389/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Каленюк Ж.В.,
за участю секретаря судового засідання Клочко А.С.,
представника позивача Прибори П.І.,
представника відповідача Годунко М.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 грудня 2024 року: №0338372407 про застосування штрафних санкцій у розмірі 340,00 грн, №0338362407 про збільшення на 633698,60 грн суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та №0338392407 про збільшення на 52808,22 грн суми грошового зобов'язання з військового збору.
Позов обґрунтований тим, що за висновками акта документальної позапланової невиїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог податкового законодавства від 27 вересня 2024 року №22276-03-20-24-07/3726809779, проведеної ГУ ДПС У Волинській області, ОСОБА_1 допустив порушення податкового законодавства: не подав податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2023 рік, занизив загальний річний оподатковуваний дохід внаслідок недекларування грошових коштів, які надійшли від фізичних осіб на банківські рахунки із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) в сумі 3200498,00 грн, в результаті чого йому визначено суму податкових зобов'язань: 576089,64 грн з податку на доходи фізичних осіб за 2023 рік та 48007,47 грн з військового збору. Заперечення на акт перевірки не змінили висновків податкового органу.
Позивач не погоджується з висновками акта перевірки та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями. Вважає, що відповідач порушив процедуру проведення перевірки, тому акт перевірки є недопустимим доказом. Так позивач вказав, що не отримував копію наказу та повідомлення про проведення перевірки (призначалася за підпунктами 78.1.1, 78.1.2, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, далі - ПК України). Натомість фактичною підставою для призначення перевірки слугувала отримана від Національного банку України (далі - НБУ) податкова інформація про надходження переказів від фізичних осіб у значних розмірах із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 . Між тим зі змісту наказу не вбачається, яку саме інформацію про порушення платником податків вимог законодавства, що підпадають під предмет позапланової перевірки, отримало ГУ ДПС у Волинській області, яка стала у подальшому підставою для прийняття наказу від 12 червня 2024 року №2895-п про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки щодо ОСОБА_1 ; в наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють. У свою чергу використання податковим органом інформації (якщо така наявна) всупереч вимогам закону спричинює протиправність наступних дій контролюючого органу та рішень, прийнятих на її основі. Крім того, на переконання позивача, не може бути підставою для призначення перевірки ненадання пояснень та їх документальних підтверджень, оскільки жодних запитів він не отримував; надісланий контролюючим органом запит він не отримав не з його вини. Позивач стверджує, що до надходження акта перевірки він був позбавлений можливості надати пояснення щодо руху грошових коштів та підтверджуючі документи, оскільки контролюючий орган не дотримався вимог чіткості і зрозумілості й не вказав перелік необхідних інформації та документів, які слід було надати.
Позивач також вважає безпідставними висновки ГУ ДПС у Волинській області й по суті виявлених порушень.
З урахуванням наведеного позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами загального позовного провадження (а.с.50 том 1).
Ухвалою суду від 20 травня 2025 року задоволено заяву представника позивача -адвоката Прибори П.І. про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (а.с.62 том 1).
Ухвалою суду від 01 липня 2025 року, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено на тридцять днів строк підготовчого провадження (а.с.175 том 1).
Ухвалою суду від 22 липня 2025 року прийнято до розгляду заяву представника позивача про зміну предмета позову, а саме про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 грудня 2024 року №0338372407, від 28 березня 2025 року №0100922407 та №01000952407 (а.с.217 том 1).
Ухвалою суду від 22 липня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.218 том 1).
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнав та у їх задоволення просив відмовити (а.с.64-70 том 1). В обґрунтуванням цієї позиції відповідач вказав, що призначенню податкової перевірки стосовно ОСОБА_1 передувало надходження до Державної податкової служби України (далі - ДПС України) від НБУ інформації (листи від 20 березня 2024 року №24-0006/21625/БТ та від 09 серпня 2024 року №57-0008/60696/БТ) про надходження переказів від фізичних осіб у значних розмірах із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) на розрахунковий рахунок, у т.ч. ОСОБА_1 у сумі понад 3 млн. грн. У зв'язку із надходженням такої інформації ОСОБА_1 на його податкову адресу ГУ ДПС у Волинській області попередньо направлено запит від 10 травня 2024 року №1837/12/03-20-24-07 про надання пояснень та їх документальне підтвердження щодо підстав отримання коштів у значних обсягах. Поряд з тим податкове законодавство не зобов'язує податковий орган з'ясовувати причини невручення податкового запиту, який був надісланий на податкову адресу платника податків, яку він сам визначив.
Як пояснив відповідач, перевірку призначено на підставі підпунктів 78.1.1, 78.1.2, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, тобто з не тільки з підстав отримання податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, а й з підстав неподання платником в установлений законом строк податкової декларації про майновий стан і доходи. Копія наказу ГУ ДПС у Волинській області та письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки надіслані на адресу платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідно до вимог підпункту 42.2 статті 42 ПК України, що дозволяло розпочати перевірку. З огляду на наявну податкову інформацію, отримання коштів позивачем кваліфіковано як інші доходи, крім зазначених у статті 165 ПК України, які підлягають включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником податків в річній декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації) за 2023 рік. За відомостями центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - ЦБД ДРФО) у ОСОБА_1 відсутні доходи у вказаній сумі, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір у джерела виплати не нараховано та не перераховано, а позивач не надав жодних документів, які б підтверджували підстави отримання таких сум грошових коштів ані до заперечення на акт податкової перевірки, ані до скарги на податкові повідомлення-рішення, ані до позовної заяви.
Відповідач зауважив, що ОСОБА_1 скористався правом на оскарження податкових повідомлень-рішень від 11 грудня 2024 року №0338372407, №0338362407 та №0338392407 та рішенням ДПС України його скаргу задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення №0338362407 та №0338392407 в частині визначення основного платежу, штрафних санкцій (зменшено суму доходу), в результаті чого прийнято нові податкові повідомлення-рішення від 28 березня 2025 року №0100922407 та №0100952407: грошові зобов'язання розраховано із суми доходу 3129286,64 грн, отриманого у 2023 році від фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі).
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Ухвалою суду від 10 вересня 2025 року витребувано у ДПС України копії листів НБУ від 20 березня 2024 року №24-0006/21625/БТ та від 09 серпня 2024 року №57-0008/60696/БТ з додатками до них (в частині інформації стосовно ОСОБА_1 ) (а.с.236-237 том 1).
У судовому засіданні представники сторін підтримали доводи, на яких ґрунтуються їхня позиція у заявах по суті справи.
Заслухавши вступне слово представників сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд встановив такі обставини.
На підставі наказу від 15 серпня 2024 року №1895-п (а.с.33 том 1) та повідомлення про проведення перевірки від 15 серпня 2024 року №941 (а.с.84 том 1) у період з 18 по 24 вересня 2024 року ГУ ДПС у Волинській області провело документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року, за результатами якої було складено акт перевірки від 27 вересня 2024 року №27276/03-20-24-07/ НОМЕР_1 (а.с.19-23 том 1).
За змістом акта перевірки, в ході аналізу інформації, яка надійшла від ДПС України листами від 26 березня 2024 року №8651/7/99-00-24-01-02-07 та від 21 серпня 2024 року №23858/7/99-00-24-04-03-07 щодо значних обсягів переказів між рахунками фізичних осіб з використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) у 2023 році та додаткових відомостей щодо обсягів видаткових і прибуткових операцій фізичних осіб із зазначенням номерів рахунків та банків, у яких вони відкриті (надані листом НБУ від 20 березня 2024 року №24-0006/21625/БТ та від 09 серпня 2024 року №57-0008/60696/БТ), установлено надходження у 2023 році на розрахункові рахунки платника податків ОСОБА_1 переказів у значних розмірах від фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі), а саме у сумі 3200498,00 грн. Згідно з відомостями ЦБД ДРФО у 2023 році ОСОБА_1 нараховано та виплачено дохід за ознакою 101 (заробітна плата, нарахована (виплачена)) у сумі 0 грн. та дохід за ознакою 126 (дохід, отриманий платником податку як додаткове благо) у сумі 62,11 грн; доходи у сумі 3200498,00 грн відсутні, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір у джерела виплати не нараховано та не перераховано.
За висновками акта перевірки податковим органом встановлено порушення платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 вимог податкового законодавства, а саме:
- підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 176.1 статті 176, пункту 179.1 статті 179 ПК України: неподання податкової декларацій про майновий стан і доходи за 2023 рік;
- підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 та пункту 167.1 статті 167 ПК України: заниження загального річного оподатковуваного доходу внаслідок недекларування грошових коштів, які надійшли від фізичних осіб на банківський рахунок із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) в сумі 3200498,00 грн, в результаті визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2023 рік у сумі 576089,64 грн (3200498,00 грн х 18%);
- підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164, підпунктів 1.2, 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, в результаті визначено суму податкове зобов'язання з військового збору у сумі 48007,47 грн (3200498,00 грн х 1,5%).
На акт перевірки ОСОБА_1 подав заперечення (а.с.24-26 том 1).
ГУ ДПС у Волинській області листом від 29 листопада 2024 року №4508/12/03-20-24-07-20 інформувало позивача про розгляд заперечень 06 грудня 2024 року та останнього запрошено до ГУ ДПС у Волинській області (а.с.79 том 1).
Листом від 06 грудня 2024 року №18713/6/03-20-24-07-06 повідомило ОСОБА_1 про результати розгляду заперечення на акт перевірки. Оскільки до заперечення не надано письмових пояснень та їх документального підтвердження, які спростовують висновки акта перевірки, то такі висновки залишено без змін (а.с.29 том 1).
На підставі акта перевірки від 27 вересня 2024 року №27276/03-20-24-07/3726809779, висновки якого Комісією з розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок залишено без змін, ГУ ДПС у Волинській області 11 грудня 2024 року прийняло податкові повідомлення-рішення:
№0338372407 (форми «ПС») про застосування відповідно до пункту 120.1 статті 120 ПК України за неподання декларації про майновий стан та доходи за 2023 рік штрафних санкцій у розмірі 340,00 грн (а.с.14 том 1);
№0338362407 (форми «Р») про збільшення на 633698,60 грн суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб (з них основний платіж - 576089,64 грн, штрафна (фінансова) санкція (штраф) - 57608,96 грн) (а.с.16 том 1);
№0338392407 (форми «Р») про збільшення на 52808,22 грн суми грошового зобов'язання з військового збору (з них основний платіж - 48007,47 грн, штрафна (фінансова) санкція (штраф) - 4800,75 грн) (а.с.15 том 1).
За результатами розгляду скарги позивача на податкові повідомлення-рішення (а.с.40-42 том 1) рішенням ДПС України від 26 березня 2025 року №8482/6/99-00-06-01-02-06 підтверджено правильність висновків акта перевірки, водночас встановлено, що контролюючим органом при визначенні загальної суми доходу від переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі), отриманого ОСОБА_1 у 2023 році, не врахована інформація надана листом НБУ від 09 серпня 2024 року №57-0008/60696/БТ. При цьому ДПС на підставі зазначеного документа встановлено, що загальна сума отриманого ОСОБА_1 доходу становить 3129286,64 грн. ДПС України залишено без змін податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області від 11 грудня 2024 року №0338372407 та скасовано податкове повідомлення-рішення №0338362407 в частині визначення основного платежу - 12818,04 грн, штрафної санкції - 1281,80 грн; податкове повідомлення-рішення №0338392407 в частині визначення основного платежу - 1068,17 грн, штрафної санкції - 106,81 грн; в інших частинах рішення залишено без змін.
ГУ ДПС у Волинській області на підставі рішення ДПС України прийняло нові податкові повідомлення-рішення від 28 березня 2025 року: №0100922407 про визначення грошових зобов'язань з військового збору у сумі 51633,24 грн (з них основний платіж - 46939,30 грн, штрафна санкція - 4693,94 грн), №0100952407 про визначення грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб у сумі 619598,76 грн (з них основний платіж - 562271,60 грн, штрафна санкція - 56327,16 грн) (а.с.85-86).
Податкові повідомлення-рішення від 11 грудня 2024 року №0338372407, від 28 березня 2025 року №0100922407, №0100952407 є предметом оскарження у цьому спорі (з урахуванням заяви про зміну предмета позову).
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов'язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.
Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України установлено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
За змістом пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
За обставин цієї справи ГУ ДПС у Волинській області була призначена і проведена саме документальна позапланова невиїзна перевірка.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України).
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Пунктом 78.5 статті 78 ПК України обумовлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.
За правилами пунктів 79.1, 79.2 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова (пункт 79.3 статті 79 ПК України).
З аналізу наведених норм можна виснувати, що проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків передує видача керівником (його заступником) контролюючого органу наказу. Можливість проведення контролюючим органом такого виду перевірки законодавець пов'язує з належним і завчасним повідомленням платника податків про її проведення на підставі наказу, у якому визначено підстави перевірки, її вид, питання, які будуть перевірятися, та за який період, строк проведення перевірки.
Згідно з пунктом 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав:
отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (підпункт 78.1.1);
платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звітність для податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, якщо їх подання передбачено законом (підпункт 78.1.2);
особою не надано у встановлений строк пояснення, документи або іншу інформацію на письмовий запит контролюючого органу, надісланий відповідно до пункту 44-1.3 статті 44-1, підпункту 8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 цього Кодексу (підпункт 78.1.26).
В наказі ГУ ДПС у Волинській області від 15 серпня 2024 року №2895-п є посилання на вказані норми ПК України. Окрім того, наказ містить фактичні підстави, які зумовили призначення перевірки: неподання декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік, а також ненадання ОСОБА_1 пояснень та їх документальних підтверджень на запит від 10 травня 2025 року №1837/12/03-20-24-07. Цим наказом визначено повести документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року з метою дослідження питань дотримання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та плати податків і зборів, дотримання вимог податкового законодавства.
Отже, зміст наказу дозволяє ідентифікувати номер та дату запиту, відповідь на який не було надано платником, а також вид податкової декларації та період, за який така не була подана (про майновий стан і доходи за 2023 рік).
Судом встановлено (й про це є посилання в акті перевірки), що ДПС України листами від 26 березня 2024 року №8651/7/99-00-24-01-02-07 та від 21 серпня 2024 року №23858/7/99-00-24-04-03-07 (а.с.181-186 том 1) на адресу Головних управлінь ДПС в областях направлено інформацію щодо значних обсягів переказів між рахунками фізичних осіб з використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) у 2023 році, надану листом НБУ від 20 березня 2024 року №24-0006/21625/БТ (вх. ДПС №33529/5 від 22 березня 2024 року), та додаткові відомості щодо обсягів видаткових і прибуткових операцій фізичних осіб із зазначенням номерів рахунків та банків, у яких вони відкриті, надані листом НБУ від 09 серпня 2024 року №57-0008/60696/БТ (вх. ДПС №87431/5 від 20 серпня 2024 року). Інформація містила відомості і стосовно позивача (а.с.182 зворот,183 зворот - 186 том 1).
Так листом від 20 березня 2024 року №24-0006/21625/БТ (а.с.2-4 том 2) НБУ повідомлено ДПС України, що за результатами нагляду за діяльністю банків та надавачів платіжних послуг, а також аналізу операцій клієнтів - фізичних осіб, які використовують електронні платіжні засоби (ЕПЗ), виявлено значні обсяги операцій поповнення рахунків фізичних осіб, що може свідчити про порушення податкового законодавства в аспекті ухилення від сплати податків. У листі також йшлося про опрацювання звернень Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей й отримана інформація може свідчити про правопорушення та/або використовуватися для запобігання, виявлення, припинення розслідування правопорушень, притягнення до відповідальності винних осіб, ЕПЗ яких брали участь у схемі обходження заборони здійснення платежів на користь осіб, які організують, проводять азартні ігри на території України без відповідної ліцензії.
Листом НБУ від 09 серпня 2024 року №57-0008/60696/БТ (а.с.6-7 том 2) надано відомості про обсяг видаткових та прибуткових операцій фізичних осіб в розрізі рахунків та банків, у яких вони відкриті (а.с.8-11 том 2). Відповідно до цієї інформації на банківські рахунки ОСОБА_1 , відкриті в AT «Банк Кредит Дніпро», AT «Універсал Банк», AT «ТАСКОМБАНК», ПАТ Банк «Восток», AT «КредоБанк», АТ «Райффайзен Банк», AT «СЕНС Банк», AT «Акцент-Банк», AT КБ «ПриватБанк», AT «ПУМБ», здійснювались перекази коштів фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) на загальну суму 3200498,00 грн.
Аргументи представника позивача у судовому засіданні про те, що відповідач не мав правових підстав використовувати отриману від НБУ інформацію, яка становить банківську таємницю, є необґрунтованими, оскільки згідно з частиною п'ятою статі 62-2 Закону України від 07 грудня 2000 року №2121-III «Про банки і банківську діяльність» Національний банк України має право розкривати органам державної влади інформацію, що становить банківську таємницю та зібрану під час виконання ним його функцій, якщо така інформація може свідчити про правопорушення та/або використовуватися для запобігання, виявлення, припинення, розслідування правопорушень, притягнення винних осіб до відповідальності за їх вчинення.
У постанові Верховного Суду від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23 зазначено, що наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності, натомість є підставою саме для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.
Як виснував Верховний Суд у постанові від 22 лютого 2023 року у справі №620/309/20, аналіз норми підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України дає підстави для висновку, що виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями. За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.
Під час розгляду справи установлено, що ОСОБА_1 . ГУ ДПС у Волинській області надіслало лист від 10 травня 2024 року №1837/12/03-20-24-07 про надання інформації та її документальне підтвердження (а.с.27 том 1). У запиті повідомлено про надходження від НБУ інформації щодо значних обсягів переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) у 2023 році, неподання ОСОБА_1 декларації про майновий стан та доходи за 2023 рік. У зв'язку із наведеним запропоновано надати пояснення та його документальне підтвердження, зокрема, але не виключно, про рух коштів по розрахункових рахунках за 2023 рік з розшифровкою призначення платежу протягом 15 робочих днів.
Пунктом 42.2 статті 42 ПК України встановлено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно з пунктом 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Таким чином, документи вважаються належним чином врученими платнику податків (без використання електронного кабінету): надіслані за податковою адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Водночас, у разі надіслання документів поштою, крім отримання платником цієї кореспонденції на пошті, вони також вважаються врученими у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
За приписами пункту 45.1 статті 45 ПК України платник податків фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків в контролюючому органі. Платник податків фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Відповідно до пунктів 70.1, 70.2, 70.7 статті 70 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків. До Державного реєстру вноситься інформація про осіб, які є громадянами України. До облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення вноситься така інформація: прізвище, ім'я та по батькові; дата народження; місце народження (країна, область, район, населений пункт); місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство; серія, номер свідоцтва про народження, паспорта (аналогічні дані іншого документа, що посвідчує особу), ким і коли виданий. Фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Як обумовлено пунктом 42.3 статті 42 ПК України, якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.
З відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (відповідь на запит про реєстраційні дані фізичної особи - платника податків) видно, що податковою адресою ОСОБА_1 є така адреса: АДРЕСА_1 (а.с.206 том 1).
Розпорядженням голови Волинської обласної державної адміністрації від 27 травня 2016 рок №216 перейменовано, залишивши попередню нумерацію за об'єктами нерухомого майна, об'єкти топоніміки (вулиці, провулки, площі, парки, сквери) населених пунктів Волинської області, зокрема, провулок Жовтневий у селищі Маневичі Волинської області на Квітковий (а.с.168-172 том 1).
У довідці оператором поштового зв'язку вказано про причини невручення поштового відправлення - неправильно вказана адреса (а.с.28).
Однак ГУ ДПС у Волинській області лист від 10 травня 2024 року №1837/12/03-20-24-07 про надання інформації та її документальне підтвердження надіслало у встановленому порядку на податкову адресу позивача, яку підтверджено відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, тож за правилами пункту 42.5 статті 42 ПК України незалежно від причин його невручення лист вважається врученим платнику.
По суті запитуваної інформації позивач пояснень не надав.
Зміст наказу дає підстави для висновку, що документальну невиїзну перевірку проведено не лише через ненадання відповіді на запит, направлений у зв'язку із отриманням інформації від НБУ про надходження на банківські рахунки фізичної особи ОСОБА_1 у 2023 році грошових коштів у загальній сумі 3200498,00 грн, а й у зв'язку із відсутністю поданих позивачем до органів ДПС податкової декларації про майновий стан та доходи за 2023 рік.
Наявність хоча б однієї підстави, передбаченої пунктом 78.1 статті 78 ПК України, є достатньою для проведення документальної позапланової перевірки платника податків.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду у постанові від 22 травня 2020 у справі №825/2328/16 порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення. Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі). Отже, саме по собі можливе порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.
Ключовим питанням при наданні оцінки можливим процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення». Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №813/1790/18.
На переконання суду, за встановлених обставин у відповідача були правові підстави для призначення позапланової документальної невиїзної перевірки.
Як встановлено з матеріалів справи, наказ ГУ ДПС у Волинській області від 15 серпня 2025 року №2895-п (а.с.33 том 1) разом із повідомленням про проведення перевірки від 15 серпня 2024 року №941 (а.с.84 том 1) надіслані ОСОБА_1 16 серпня 2024 року (за 30 днів до проведення перевірки) на податкову адресу: АДРЕСА_1 (а.с.35 том 1) та поштове відправлення (№060089095495), надіслане рекомендованим листом з повідомленням про вручення, на цей раз повернуто оператором поштового зв'язку з довідкою про причини невручення «за закінченням терміну зберігання».
З урахуванням приписів пункту 42.5 статті 42 ПК України наказ від 15 серпня 2025 року №2895-п разом із повідомленням про проведення перевірки від 15 серпня 2024 року №941 вважаються врученими ОСОБА_1 .
Верховний Суд сформував усталений підхід (зокрема, у постановах від 06 серпня 2019 року у справі №520/8681/18, від 11 червня 2020 року у справі №823/1606/17, від 12 серпня 2021 року у справі №640/3605/19), що наказ вважається надісланим контролюючим органом в порядку, встановленому законом, у разі повернення за закінченням терміну зберігання поштою наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки, направленого на податкову адресу платника податків рекомендованим поштовим відправленням.
Наведене спростовує твердження позивача у позовній заяві про неповідомлення його у встановленому порядку про проведення перевірки та про необхідність подання до перевірки документів стосовно питань, з яких вона призначена.
Документальну позапланову невиїзну перевірку позивача розпочато 18 вересня 2024 року, тобто з дотриманням тридцятиденного терміну від дати надсилання йому повідомлення і копії наказу.
Тож суд констатує, що посадовими особами відповідача були виконані всі умови пункту 79.2 статті 79 ПК України, які надають право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки платника податків.
Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
За змістом абзацу пункту 44.6 статті 46 ПК України якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Як передбачено пунктом 86.7 статті 86 ПК України, у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
Тобто, платник податків не позбавлений права надати документи, пов'язані з документальною перевіркою, і після її завершення (якщо вони з об'єктивних причин не були надані під час перевірки або ж не були враховані контролюючим органом); такі документи відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України мають бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення за результатами перевірки.
До початку проведення перевірки чи під час перевірки позивач не надав жодних документів. Поряд з тим представник позивача подав заперечення на акт перевірки, у яких стверджував, що ОСОБА_1 не отримував дохід, який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та є підставою для сплати військового збору, а отримані кошти за кілька хвилин відправлялися на рахунки інших фізичних осіб. До заперечень долучено виписки по банківських рахунках позивача (а.с.24-26, 101-163 том 1).
Згідно з підпунктами 86.7.1, 86.7.3 пункту 86.7 статті 86 ПК України розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Платник податків має право брати участь у процесі розгляду матеріалів перевірки особисто або через свого представника. Безпосередньо під час розгляду матеріалів перевірки платник податку має право надавати письмові та/або усні пояснення з приводу предмета розгляду.
Позивачу забезпечено можливість взяти участь в процесі розгляду матеріалів перевірки, про що йому надіслано лист від 29 листопада 2024 року №4508/12/03-20-24-07-20 (а.с.72, 79 том 1).
Відсутність платника податку або його представника, повідомленого в передбаченому цією статтею порядку про час і місце розгляду матеріалів перевірки, не є перешкодою для розгляду матеріалів перевірки (абзац другий підпункту 86.7.3 пункту 86.7 статті 86 ПК України).
Відповідач, розглянувши заперечення на акт перевірки, повідомив позивача про відмову у врахуванні вимог заперечення на акт (лист від 06 грудня 2024 року №18713/6/03-20-24-07-06) (а.с.29 том 1).
Суд погоджується із відповідачем, що заперечення на акт перевірки не містять пояснень щодо підстав надходження коштів на рахунки позивача у 2023 році у значних обсягах. Долучені до заперечення на акт перевірки банківські виписки з деяких банків жодним чином не спростували дані отримані податковим органом від НБУ.
По суті виявлених податковою перевіркою порушень, що лягли в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, суд зазначає таке.
Відповідач на підставі відомостей ЦБД ДРФО про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору у період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року, відомостей про відсутність поданих до органів ДПС податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік, а також інформації НБУ, відповідно до якої за вказаний період ОСОБА_1 перераховано кошти в розмірі 3200498,00 грн, дійшов висновку, що поповнення рахунків однієї фізичної особи з використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) різними фізичними особами у значному обсязі та за відсутності в отримувача належного документального обґрунтування підстав для одержання таких грошових коштів свідчить про отримання ОСОБА_1 у 2023 році доходів в розмірі 3200498,00 грн у вигляді інших доходів.
Суд зазначає, що стаття 83 ПК України встановлює перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок. Підпункт 83.1.2 пункту 83.1 статті 83 ПК України до таких матеріалів відносить, зокрема, податкову інформацію.
У підпункті 14.1.171 пункту 14.1 статті 14 ПК України вказано, що податкова інформація вживається у значенні, визначеному Законом України «Про інформацію».
Відповідно до статті 1 Закону України від 02 жовтня 1992 року №2657-XII «Про інформацію» інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Згідно з пунктом 72.1.3 пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від банків, інших фінансових установ - інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків.
За правилами пункту 73.1 статті 73 ПК України інформація, визначена у статті 72 цього Кодексу, безоплатно надається контролюючим органам періодично або на окремий письмовий запит контролюючого органу у терміни, визначені пунктом 73.2 цього Кодексу.
Отже, наведене вказує на те, що висновки податкового органу за наслідками здійсненого ним контрольного заходу можуть, серед іншого, ґрунтуватись і на податковій інформації, до якої відносяться будь-які відомості та/або дані, що стосуються предмета перевірки. Надана банками, іншими фінансовими установами інформація відноситься до податкової та є підставою для врахування при формуванні висновків про дотримання чи порушення платником податків норм податкового законодавства.
У розглядуваному випадку лист НБУ (містить відомості щодо періоду і розміру отриманого особою доходу та дає можливість ідентифікувати таку особу) був у розпорядженні ДПС України, тому може бути підставою для висновків податкових органів при проведенні податкової перевірки в розумінні статті 83 ПК України.
В той же час платник податків, який не згоден із відповідністю такої інформації дійсним обставинам справи або ж вважає, що розмір заниженого ним податкового зобов'язання є меншим, вправі подати до контролюючого органу або ж в ході судового розгляду справи відповідні докази, які спростовують доводи суб'єкта владних повноважень. Це зумовлено специфікою поставленого в провину платнику податків порушення, а саме заниження загального оподатковуваного доходу, у зв'язку з чим контролюючому органу достатньо довести саме факт отримання останнім доходу у періоді, що перевірявся. У разі заперечення таких обставин платник податків повинен надати докази, які свідчитимуть: про відсутність такого доходу взагалі; наявність підстав вважати його неоподатковуваним або його зменшення; застосування ставки податку, відмінної від базової тощо.
Необхідно наголосити, що позивач не заперечив та не спростував факт надходження у 2023 році грошових коштів у сумі 3200498,00 грн на банківські рахунки, які йому належать.
Не надано ні контролюючому органу (на будь-якому етапі податкової перевірки), ні суду пояснень та будь-якого документального підтвердження щодо правової природи отриманих позивачем на його банківські рахунки коштів, що вказує на неспроможність документально спростувати висновки податкового органу про отримання позивачем у 2023 році доходів, без їх належного обліку, звітності і оподаткування.
Підсумовуючи сказане, суд під час розгляду справи не встановив такі порушення процедури проведення документальної невиїзної перевірки та оформлення акта перевірки, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності.
Тому суд не знаходить підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у зв'язку з процедурними порушеннями, які, на думку позивача, існували при призначенні та проведенні документальної невиїзної перевірки та оформлення її результатів.
По суті спірних податкових повідомлень-рішень суд зазначає таке.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України, дохід з джерелом їх походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України.
Згідно з підпунктом 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Відповідно до пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.
Статтею 165 ПК України визначено доходи, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.
За правилами підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу. Відповідно до пункту 164.3 статті 164 ПК України при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і не грошовій формах.
Аналіз наведених норм права вказує, що будь-які кошти, які надходять фізичній особі на її картковий банківський рахунок, є доходом, якщо особа не доведе, що ці кошти не підпадають під виключення, які визначені статтею 165 ПК України.
Під час податкової перевірки за відомостями, наданими НБУ, встановлено, що у 2023 році наявні значні обсяги переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі), а саме обсяг зарахувань на банківські рахунки позивача становить 3200498,00 грн, обсяг списань 3192637,00 грн (а.с.5, 8-11 том 2).
Р2Р-платежі (з англ. person-to-person) - це грошові перекази фізичних осіб «з карти на карту». P2P-транзакції зазвичай використовуються для оплати послуг або покупок у приватних продавців на онлайн-ринках, також такі платежі можуть використовуватися і для переказів коштів з іншою метою.
Позивач жодним чином не обґрунтовує походження значних сум грошових переказів від фізичних осіб з використанням електронних платіжних засобів, а доводи позову зводяться до посилання на судові рішення касаційної інстанції про необґрунтованість проведення перевірки, чому суд уже надав оцінку.
Разом з тим, суд погоджується із відповідачем, що поповнення рахунків однієї фізичної особи (у цьому випадку ОСОБА_1 ) з використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) різними фізичними особами у значному обсязі та за відсутності в отримувача належного документального обґрунтування підстав для одержання таких грошових коштів свідчить про отримання такою особою доходів у вигляді інших доходів (підпункт 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 ПК України).
Порядок нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету визначено статті 168 ПК України. Відповідно до підпункту 168.2.1 пункту 168.2 цієї статті, платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.
Як передбачено підпунктом 168.2.2 пункту 168.2 статті 168 ПК України, особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності або не є особою, яка перебуває на обліку у контролюючих органах як особа, що провадить незалежну професійну діяльність.
Згідно з пунктом 167.1 статті 167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Відповідно до підпунктів 1.2, 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Суд наголошує, що за загальним правилом кожна особа, яка отримує дохід, зобов'язана сплачувати податок на доходи фізичних осіб, військовий збір. При цьому ПК України відносить до доходів фізичної особи будь-які доходи, отримані платником податків у відповідному періоді, окрім тих, що не підлягають оподаткуванню, чи підлягають зменшенню на суму податкової знижки або ж із застосуванням меншої ставки податку.
Суд вкотре повторює, що заперечуючи проти доводів контролюючого органу, позивач мав пояснити походження коштів та довести, що вони не є «іншим доходом» в розумінні статті 164 ПК України.
Оскільки під час перевірки відповідач встановив, що за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року платник податків ОСОБА_1 отримав доходи у сумі 3200498,00 грн, що надійшли на його банківські рахунки, а також враховуючи це та факт ненадання позивачем жодних первинних документів з приводу одержання такої суми коштів, відповідач цілком підставно встановив порушення підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168, підпунктів 1.2, 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» у зв'язку з отриманням платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 у 2023 році грошових коштів від фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі), в результаті чого не був нарахований та сплачений податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків та військовий збір за ставкою 1,5 відсотка від суми доходу.
Окремо суд зазначає, що за інформацією, яка надійшла від НБУ (додаток до листа від 20 березня 2024 року №24-0006/21625/БТ), загальна сума доходу від переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі), отриманого ОСОБА_1 у 2023 році, становить 3200498,00 грн. Частково скасовуючи податкові повідомлення-рішення від 11 грудня 2024 року №0338362407 та №0338392407, ДПС України вказала, що згідно з листом НБУ від 09 серпня 2024 року №57-0008/60696/Б, загальна сума доходу ОСОБА_1 від таких операцій становить 3129286,64 грн (3200498,00 грн - 71211,47 грн), тобто не врахована сума надходжень у вересні 2023 року на рахунок позивача в АТ «Кредобанк» (а.с.9 том 2), тож розрахунок податкових зобов'язань та штрафних санкцій проведено з цієї суми: 563271,60 грн - податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб (3129286,64 грн х 18 %), 56327,16 грн (штрафна санкція у розмірі 10% від основного платежу); 46939,30 грн - військовий збір (основна сума), 4693,94 грн (штрафна санкція).
Пунктом 123.1 статті 123 ПК України визначено, що вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв'язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.
За наведеного правового регулювання, донарахування контролюючим органом до податку на доходи фізичних осіб та військового збору штрафної (фінансової) санкції розміром 10 відсотків є обґрунтованим.
Таким чином, суд не знаходить підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 березня 2025 року №0100922407 та №0100952407.
Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню від 11 грудня 2024 року №0338372407 суд зазначає, що відповідно до вимог підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Пунктом 49.1 статті 49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Згідно з підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, у тому числі самозайнятих осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
Відповідно до пункту 179.1 статті 179 ПК України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Матеріали справи не містять доказів подання платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Волинській області за 2023 рік податкової декларації про майновий стан і доходи у зв'язку із отриманим доходом у 2023 році у вигляді інших доходів (переказів від фізичних осіб з використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі)).
Згідно з пунктом 120.1 статті 120 ПК України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Отже, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 11 грудня 2024 року №0338372407 про застосування штрафних санкцій у розмірі 340,00 грн є правомірним.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати відповідно до статті 139 КАС України не підлягають відшкодуванню позивачу.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44106679) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк
Повний текст рішення складено 03 жовтня 2025 року