07 жовтня 2025 р. Справа № 120/12338/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державної судової адміністрації України про визнання протиправною та скасування постанови,
01.09.2025 до Вінницького окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовані протиправністю оскаржуваної постанови державного виконавця від 20.08.2025 про закінчення виконавчого провадження ВП № 78611370 з примусового виконання виконавчого листа по справі № 120/15125/24, виданого 20.05.2025 Вінницьким окружним адміністративним судом.
Ухвалою суду від 04.09.2025 зазначену позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, які в послідуючому позивачем були усунуті.
Надалі, 19.09.2025 ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), з урахуванням особливостей, визначених ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Цією ж ухвалою суд в порядку статті 49 КАС України залучив до участі у страві в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Державну судову адміністрацію України. Окрім цього, зазначеною ухвалою також витребувано у відповідача додаткові докази необхідні для розгляду справи.
До суду 28.09.2025 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення позовної заяви. Вказує, що 15.07.2025 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Даною постановою роз'яснено боржнику про необхідність виконати рішення суду потягом 10 робочих днів. Копію постанови в порядку вимог частини другої статті 28 Закону, скеровано боржнику до електронного кабінету, зареєстрованому у підсистемі ЄСІТС «Електронний суд». Крім того, 15.07.2025 державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (стягнуто з боржника витрати виконавчого провадження у розмірі 341,46 грн.) та постанову про стягнення виконавчого збору (стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 32000 грн.).
Відповідно до вимог ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Станом на 05.08.2025 боржником не здійснено жодних заходів направлених на виконання рішення суду, у зв'язку з чим державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника в сумі 5100 грн. Даною постановою повторно повідомлено боржника про необхідність виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
У зв'язку з тим, що станом на 20.08.2025 рішення суду залишилося невиконаним, боржником не здійснено заходів направлених на виконання рішення суду, про поважні причини невиконання судового рішення боржником державного виконавця не повідомлено, 20.08.2025 державним виконавцем Відділу винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 10200,00 грн. та зобов'язано боржника виконати рішення протягом 10 робочих днів.
Оскільки боржником не вжито заходів щодо виконання рішення суду, 20.08.2024 державним виконавцем відповідно до вимог ст. 63, 75 Закону надіслано подання (повідомлення) до слідчого відділу Печерського управління поліції ГУНП в м. Києві щодо порушення кримінального провадження за фактом умисного невиконання посадовими особами Державної судової адміністрації України рішення суду. Відповідно до вимог ст. 63 Закону, виконавче провадження підлягає закінченню на підставі пункту 11 частини першої ст. 39 Закону.
За таких обставин відповідач вважає, що приймаючи спірну постанову державний виконавець вжив всіх необхідних заходів примусового виконання рішення, а тому правомірно дійшов висновку про наявність підстав для закінчення виконавчого провадження згідно п. 11 частини першої ст. 39 Закону.
Враховуючи вищенаведене представник відповідача просить відмовити у задоволенні даного адміністративного позову.
Окрім того, відповідачем заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, в задоволення якого судом було відмовлено.
Від третьої особи до суду жодних письмових пояснень щодо предмета спору не надходило.
У відповідності до вимог частини 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 14.04.2025 у справі №120/15125/24 адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено. Зокрема, зобов'язано Державну судову адміністрації України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області бюджетними асигнуваннями за КЕКВ 2113 "Суддівська винагорода" для здійснення видатків з виплати присудженої рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28.02.2023 у справі №120/9594/22 суддівської винагороди судді Іллінецького районного суду Вінницької області ОСОБА_1 за період із 04 жовтня 2022 р. по 09 травня 2023 р. у розмірі 548 306,64 грн. (п'ятсот сорок вісім тисяч триста шість гривень 64 копійки.).
20.05.2025 Вінницьким окружним адміністративним судом на виконання вищенаведеного судового рішення виданий виконавчий лист №120/15125/24.
Надалі, 15.07.2025 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян О.Г. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №78611370. Крім того, 15.07.2025 державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження та постанову про стягнення виконавчого збору.
Надалі 05.08.2025 державним виконавцем винесена постанова про накладення на боржника штрафу в сумі 5100 грн. за невиконання рішення суду без поважних причин. Також, цією постановою повторно повідомлено боржника про необхідність виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
В подальшому 20.08.2025 державним виконавцем винесена наступна постанова про накладення на боржника штрафу в розмірі 10200 грн. за невиконання судового рішення та в черговий раз зобов'язано Державну судову адміністрацію України виконати судове рішення.
Оскільки судове рішення залишилось не виконаним та боржником не вжито заходів щодо його виконання, 20.08.2025 державним виконавцем відповідно до вимог ст. 63, 75 Закону надіслано повідомлення до слідчого відділу Печерського управління поліції ГУНП в м. Києві щодо притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб Державної судової адміністрації України за невиконання судового рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14.04.2025 по справі №120/15125/24, а також щодо внесення відповідних відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Як наслідок направлення вказаного повідомлення, цього ж дня - 20.08.2025 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян О.Г. винесена спірна постанова про закінчення виконавчого провадження ВП №78611370 на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження".
Не погоджуючись із вказаною постановою позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи суд виходить із такого.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі також Закон №1404-VIII) установлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 5 Закону №1404 встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
З огляду на ч.1 ст.13 Закону №1404, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону №1404 виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частин першої-третьої статті 63 Закону № 1404 за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
При цьому, відповідно до п. 11 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
Статтею 74 Закону №1404 визначено порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби.
Зокрема, частиною 1 статті 74 Закону №1404 передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 74 Закону №1404 рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Як встановлено судом, постанова державного виконавця від 20.08.2025 про закінчення виконавчого провадження ВП № 78611370 з примусового виконання виконавчого листа №120/15125/24, виданого Вінницьким окружним адміністративним судом 20.05.2025, винесена на підставі п. 11 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якого виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону. Остання ж передбачає саме неможливість виконання рішення без участі боржника.
Однак суд вважає, що саме по собі вчинення дій, визначених ст. 63 Закону N 1404-VIII, як то, накладення штрафу та направлення повідомлення до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем вжито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20.01.2021 року по справі № 619/562/18 належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що набрало законної сили, що свідчить про повноту виконавчих дій, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дій, що є недопустимим з огляду на статтю 129-1 Конституції України.
Так, відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно із статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини зауважив, що "право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін" ("Жовнер проти України", N 56848/00, § 33, ЄСПЛ, від 29 червня 2004 року). А у справі "Войтенко проти України" від 29.06.2004, заява N 18966/02 було вказано, що нездатність держави виконувати рішення через відсутність достатніх бюджетних коштів не може слугувати виправданням такого невиконання.
Європейський суд з прав людини у рішенні "Юрій Миколайович Іванов проти України" наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.
Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені ст. 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (Піалопулос та інші проти Греції, Юрій Миколайович Іванов проти України, Горнсбі проти Греції).
У справах Шмалько проти України, Іммобільяре Саффі проти Італії ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов'язань (рішення у справі Сук проти України та інші).
Відповідно до рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів № 13 (2010) щодо ролі суддів у виконанні судових рішень, у державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов'язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх «ex-officio». Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.
Відтак, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, складовою права на справедливий суд.
Як уже наголошувалося судом вище, з матеріалів справи слідує, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14.04.2025 у справі №120/15125/24 не є виконаним.
У постанові від 04.03.2020 у справі № 750/11948/17 Верховним Судом викладено висновок, що накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам про вчинення кримінального правопорушення є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа та не можуть уважатись достатнім вчиненням виконавчих дій, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).
Судом встановлено, що за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця рішення суду залишилось невиконаним, що суперечить основним завданням виконавчого провадження та фактично нівелює принцип обов'язковості судового рішення.
Ураховуючи наведене вище, суд вважає, що постанова старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян О.Г. про закінчення виконавчого провадження №78611370 від 20.08.2025 з примусового виконання виконавчого листа №120/15125/24, виданого Вінницьким окружним адміністративним судом 20.05.2025, винесена передчасно й за відсутності доказів, які би підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.
З огляду на викладене суд вважає, що така постанова державного виконавця є протиправною, а тому підлягає скасуванню. Відповідно, позовні вимоги позивача належить задовольнити.
Додатково суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 41 Закону України "Про виконавче провадження", у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат пов'язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат у цій справі не вирішується.
Керуючись статтями 9, 72, 90, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 268, 269, 287, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян Олени Грайровни про закінчення виконавчого провадження від 20.08.2025 у виконавчому провадженні ВП № 78611370 з примусового виконання виконавчого листа № 120/15125/24, виданого Вінницьким окружним адміністративним судом 20.05.2025.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
За змістом положень абз. 2 ч. 1 ст. 295 КАС України якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 07.10.25.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
Відповідач: Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622);
Третя особа: Державна судова адміністрація України (вул. Липська, буд. 18/5, м. Київ, код ЄДРПОУ 26255795).
Суддя Слободонюк Михайло Васильович