м. Вінниця
30 вересня 2025 р. Справа № 120/18248/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Свентуха Віталія Михайловича,
за участю:
секретаря судового засідання: Коломієць М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, заяву про зміну способу та порядку виконання судового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
в провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням судді Шаповалової Т.М. від 21 січня 2022 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з 01.04.2019 року з врахуванням при її обчисленні у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, згідно довідки Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції №9598 від 20.10.2021. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перерахувати та виплачувати з 01.04.2019 року пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції №9598 від 20.10.2021, з врахуванням при її обчисленні у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262- ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, з урахуванням виплачених сум.
11.09.2025 року до суду надійшла заява представника позивача про зміну способу та порядку виконання судового рішення, в якій заявник просить змінити спосіб і порядок виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 січня 2022 року у справі №120/18248/21-а із зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перерахувати та виплачувати з 01.04.2019 року пенсію на підставі довідки Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції №9598 від 20.10.2021, з врахуванням при її обчисленні у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, з урахуванням виплачених сум, на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.04.2019 по день проведення перерахунку, в сумі 145414,97 грн.
Розпорядженням керівника апарату Вінницького окружного адміністративного суду №30 від 11 вересня 2025 року, у зв'язку з перебуванням судді Шаповалової Т.М. у довготривалій відпустці, призначений повторний автоматизований розподіл заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення.
За результатами повторного автоматизованого розподілу, заяву про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення передано на розгляд судді Свентуху В.М.
Ухвалою суду від 16.09.2025 року заяву представника позивача про зміну способу та порядку виконання судового рішення призначено до розгляду у судовому засіданні.
25.09.2025 представником Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подано письмові пояснення, в яких останній заперечив щодо задоволення заяви позивача про зміну способу та порядку виконання судового рішення, оскільки в Головного управління відсутні правові підстави для виплати донарахованих сум пенсії за судовим рішенням за рахунок власних коштів, оскільки статтею 8 Закону України №2262 обумовлено здійснення таких виплат виключно за рахунок коштів Державного бюджету України.
Стягувач та боржник у судове засідання не з'явились, проте клопотали про розгляд заяви без їх участі.
Згідно з частиною 2 статті 378 КАС України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Згідно із положеннями частина 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи у порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути заяву про зміну способу і порядку виконання рішення суду без участі заявника та осіб, які беруть участь у справі, за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Дослідивши зміст заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення та додані до неї матеріали, судом встановлено наступне.
Частинами першою, третьою статті 378 КАС України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувала чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Відповідно до частин 2, 3 статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 373 КАС України).
Отже, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для виконання, а у разі відсутності добровільного виконання судових рішень воно забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина 1 статті 5 Закону №1404-VIII).
Відповідно до частини 3 статті 33 Закону № 1404-VIII, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Статтею 7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05 червня 2012 року № 4901-VI передбачено, що виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
При цьому, заявником не надано докази, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату або що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення.
Суд зауважує, що поняття "спосіб і порядок виконання судового рішення" має спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено КАС України. Натомість порядок виконання судового рішення означає визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти вжиття адміністративним судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановлені раніше порядок і спосіб. Ці заходи повинні забезпечити виконання конкретного судового рішення і не поширюватися на відносини, які виникли після його ухвалення.
Водночас, змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті, торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду, а також змінювати обраний судом при ухваленні цього рішення спосіб відновлення порушеного права позивача.
Мета зміни способу та порядку виконання рішення суду полягає у тому, щоб усунути обставини, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання такого судового рішення.
Тобто, зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви.
Суд зазначає, що під час прийняття рішення у цій справі не досліджувалося питання та не визначався розмір перерахованої пенсії. А тому задоволення заяви у такий спосіб, про який просить заявник, не узгоджується з приписами статті 378 КАС України.
Крім того, у матеріалах справи відсутні докази того, що у разі зміни способу і порядку виконання судового рішення на стягнення рішення суду буде виконане.
Суд зауважує, що враховуючи дискреційність повноважень відповідача щодо здійснення розрахунку на виконання рішення суду у цій справі, зміна застосованого судом способу захисту (зобов'язання вчинити вказані дії без визначення сум виплат) на фактично стягнення конкретних сум (які хоча і були розраховані відповідачем при проведенні перерахування пенсії позивача на підставі та на виконання судового рішення у цій справі, але безпосередньо судом не присуджувалися у конкретних розмірах), не відповідатиме юридичній сутності та змісту інституту, регламентованому статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки зміна на підставі статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.
Дійсно, положення як процесуального так і матеріального закону вказують на те, що суд може змінити спосіб і порядок виконання рішення однак лише за наявності обставин, що ускладнюють його виконання або роблять його неможливим.
Так, з'ясовані в ході розгляду поданої заяви обставини свідчать про те, що фактична неможливість здійснення виплати перерахованої суми пенсії обумовлено відсутністю відповідного бюджетного фінансування на здійснення таких виплат.
Відтак, оскільки виконання рішення суду залежить виключно від бюджетного фінансування, то його виконання можливо і в такий спосіб як зобов'язання виплатити позивачеві пенсію (здійснити виплату донарахованої суми пенсії), хоча і за певних умов (такими умовами є здійснення належного фінансування на виплату заборгованості з Державного бюджету України).
Тобто, зміна способу виконання судового рішення у такому випадку не призведе до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування Державою витрат по виплаті заборгованості з пенсійних виплат позивачу.
Також суд зазначає, що у даному випадку має місце часткове виконання судового рішення у справі №120/18248/21-а від 21.01.2022 року, оскільки відповідачем вчиняються дії на виконання цього рішення, зокрема, донараховані позивачу кошти в сумі 145414,97 грн. включено до Реєстру судових рішень, який ведеться органами Пенсійного фонду України, а отже, посилання заявника на абзац 2 частини третьої статті 378 КАС України є безпідставним.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про зміну способу і порядку виконання судового рішення по даній справі.
Подібних висновків дотримується Сьомий апеляційний адміністративний суд у постановах від 08.05.2025 по справі №560/11202/23, від 08.05.2025 по справі №240/6519/21, від 18.06.2025 по справі №120/9916/24, від 15.07.2025 по справі №240/5898/24, від 18.08.2025 року по справі №240/8728/20 та від 26.08.2025 року по справі №240/6516/21.
Керуючись ст.ст. 14, 248, 256, 378 КАС України, -
У задоволенні заяви представника позивача про зміну способу та порядку виконання судового рішення по справі №120/18248/21-а від 21.01.2022 року - відмовити.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 06.10.2025 року.
Суддя Свентух Віталій Михайлович