Дата документу 24.09.2025 Справа № 337/2838/25
Єдиний унікальний №337/2838/25 Слідчий суддя в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-сс/807/839/25 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія ст.183 КПК України
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянула 24 вересня 2025 року у м.Запоріжжя в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Запоріжжя, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7 - в режимі відеоконференції (EASYCON),
підозрюваного ОСОБА_6 - в режимі відеоконференції з приміщенням ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».
Захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 29 серпня 2025 року, якою задоволено клопотання слідчого та застосовано до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» на строк до 60 днів, тобто до 27 жовтня 2025 року включно, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави в розмірі 121120,00 грн. (сто двадцять одна тисяча сто двадцять гривень 00 копійок).
Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що більш м'які запобіжні заходи, зокрема, особисте зобов'язання, особиста порука, застава та домашній арешт не забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання наявним ризикам, які є достатньо високими. На неможливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, вказують і норми ч.8 ст.176 КПК України, які передбачають застосування під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються, в тому числі, у вчиненні злочину, передбаченого ст.407 КК України, виключно запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
В апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову, якою клопотання слідчого залишити без задоволення. Звільнити ОСОБА_6 з-під варти. У разі відмови у зазначених вимогах просить змінити ухвалу в частині розміру визначеної застави, а саме зменшити її до мінімального розміру встановленого ст.182 КПК України, або нижче вказаної межі.
В обґрунтування своїх вимог в апеляційній скарзі зазначає, що обраний підозрюваному запобіжний захід є занадто суворим і до останнього необхідно застосувати запобіжний захід не пов'язаний з обмеженням волі.
Вважає, що ухвала слідчого судді є незаконна, винесена з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадженню.
Вказує, що слідчим та прокурором не доведено наявність ризиків та обставин, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Зазначає, що слідчий суддя не врахував той факт, що 18 січня 2025 року останній отримав поранення при виконанні бойового завдання, був госпіталізований, а не як зазначено, самовільно залишив частину та не виконував обов'язків військової служби.
Повідомляє, що при обранні альтернативного запобіжного заходу слідчим суддею визначено завідомо непомірний розмір застави, оскільки не було враховано майновий стан підозрюваного, те, що останній добровільно повернувся на службу, отримав поранення, має на утриманні неповнолітню дитину.
Згідно з ухвалою слідчого судді, на цей час слідчим відділом ВП №5 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 29 січня 2024 року за №4202408237000074, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України (нез'явлення військовослужбовця вчасно без поважних причин на службу тривалістю понад три доби, вчиненого в умовах воєнного стану).
Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом командира певної військової частини від 13 січня 2023 року ОСОБА_6 зараховано до списків особового складу на певну посаду певної військової частини, та він вважається таким, що приступив до виконання обов'язків за вказаною посадою.
Однак, солдат ОСОБА_6 , будучи призваним на військову службу під час мобілізації в особливий період (ведення воєнного стану), достовірно знаючи обов'язки, передбачені чинним законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за таких обставинах.
Так, 26 червня 2023 року ОСОБА_6 вибув до КНП «Міська лікарня №3» ЗОР, де повинен був проходити лікування до 13 липня 2023 року. У зв'язку з закінченням лікуванням ОСОБА_6 був зобов'язаний 14 липня 2023 року повернутися до місця служби, а саме тимчасового місця дислокації певного підрозділу, що розташовується на певній території. Однак, будучи обізнаним про цей обов'язок, ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не з'явився до вказаного місця служби у визначену дату, та з 14 липня 2023 року обов'язки військової служби не виконував без поважних причин, проводив час на власний розсуд і був відсутній у місці служби до 18 січня 2025 року.
28 серпня 2025 року фактично о 11.20 год. ОСОБА_6 затримано за підозрою у вчиненні вказаного кримінального правопорушення в порядку ст.208 КПК України.
28 серпня 2025 року ОСОБА_6 письмово повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, а саме нез'явлення військовослужбовця вчасно без поважних причин на службу тривалістю понад три доби, вчиненого в умовах воєнного стану.
Захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 у судове засідання не з'явилася, була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання. У телефонному режимі зазначила, що вона не заперечує про розгляд апеляційної скарги без її участі. Клопотань про відкладення розгляду провадження не надсилала.
Підозрюваний ОСОБА_6 у судовому засіданні зазначив про можливість розгляду апеляційної скарги без участі його захисника - адвоката ОСОБА_8 .
За наведених вище обставин, колегія суддів вважає за можливе провести апеляційний перегляд ухвали слідчого судді за відсутністю захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 , яка належним чином повідомлена про день, час та місце проведення апеляційного розгляду.
Заслухавши доповідь судді; аргументи підозрюваного ОСОБА_6 на підтримання апеляційної скарги; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та вважав, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, переглядаючи оскаржувану ухвалу у межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Згідно з вимогами ст.ст.177, 178 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою - є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.
На думку колегії суддів, слідчий суддя дотримався цих вимог закону при розгляді клопотання.
З наданих суду матеріалів кримінального провадження убачається, що наведені у клопотанні слідчого підстави для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою перевірялись слідчим суддею при розгляді клопотання. При цьому, у судовому засіданні заслухані пояснення підозрюваного, доводи його захисника, прокурора та з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України, слідчим суддею врахована вагомість наявних доказів вчинення кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_6 , дані про його особу, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у інкримінованому йому правопорушенні, а також конкретні обставини вказаного кримінального правопорушення.
Як убачається з наданих матеріалів провадження та встановлено слідчим суддею, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, а саме у нез'явленні військовослужбовця вчасно без поважних причин на службу тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, а саме: відомостями з матеріалів службового розслідування, проведеного відповідно до наказу командира певної військової частини; показаннями свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .
Окрім того, як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).
У рішенні Європейського Суду з прав людини «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року вказано на те, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності зі статтею 5 § 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення ані в момент арешту, ані під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.
Таким чином, слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.
Колегія суддів вважає, що надані слідчим та прокурором докази є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку, що ОСОБА_6 міг вчинити вищевказане кримінальне правопорушення, тобто про те, що підозра є обґрунтованою, а доводи захисника в апеляційній скарзі про протилежне спростовуються матеріалами провадження.
Об'єктивних даних, які б свідчили про те, що надані слідчим докази отримані з порушенням порядку, передбаченого Кримінальним процесуальним кодексом України, колегією суддів не встановлено.
Доводи сторони захисту про те, що 18 січня 2025 року ОСОБА_6 отримав поранення при виконанні бойового завдання, був госпіталізований, а не як зазначено, самовільно залишив частину та не виконував обов'язків військової служби, є передчасними та мають перевірятися під час досудового розслідування та оцінюватись у сукупності з іншими доказами. Досудове розслідування ще триває, всі обставини провадження встановлюються.
Перевіряючи доводи клопотання щодо наявності ризиків, про які вказано у клопотанні, слідчий суддя фактично дійшов висновку про те, що ризики, передбачені п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, існують, а саме ризики того, що підозрюваний може: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Разом з цим, слідчий суддя дійшов висновку про недоведеність існування ризиків, передбачених п.3 ч.1 ст.177 КПК України, навівши відповідне обґрунтування.
В цій частині висновки слідчого судді ніким не оспорюються.
Як зазначено вище, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, яке є тяжким злочином, за який передбачено суворе покарання - виключно у виді позбавлення волі на тривалий строк - від п'яти до десяти років.
З оскаржуваної ухвали убачається, що слідчий суддя при розгляді клопотання врахував фактичні обставини кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вищевказаному кримінальному правопорушенні, а також обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема відомості про особу підозрюваного, який раніше не судимий, не має міцних соціальних зв'язків та законного постійного джерела доходів.
Також, слідчий суддя звернув увагу в оскаржуваній ухвалі і на те, що ОСОБА_6 , за повідомленням військової частини 11 серпня 2025 року та 25 серпня 2025 року знов таки самовільно залишив військову частину.
З огляду на фактичні обставини провадження, ступінь тяжкості інкримінованого ОСОБА_6 правопорушення та суворість можливого покарання, а також враховуючи відомості про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про доведеність ризиків, вказаних у клопотанні, і про те, що інші запобіжні заходи будуть недостатніми для запобігання цим ризикам.
Свої висновки слідчий суддя належним чином вмотивував.
У зв'язку з викладеним, застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою є цілком обґрунтованим та відповідає вимогам ст.ст.177, 178 КПК України.
Вказані висновки слідчого судді стороною захисту не спростовані з наданням відповідних доказів.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя врахував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість тримання особи під вартою.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, та ті, що заявлені підозрюваним при апеляційному розгляді, на думку колегії суддів, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Твердження сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, перевірялися слідчим суддею та спростовані в оскаржуваній ухвалі.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя врахував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість тримання особи під вартою.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, та ті, що заявлені підозрюваним при апеляційному розгляді, на думку колегії суддів, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Твердження сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, перевірялися слідчим суддею та спростовані в оскаржуваній ухвалі.
Доводи сторони захисту про неповноту з'ясування обставин справи слідчим суддею та про невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам справи є безпідставними, оскільки суперечать матеріалам справи і змісту оскаржуваної ухвали.
Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, а доводи апелянта про протилежне суперечать матеріалам провадження і змісту цієї ухвали.
Щодо твердження сторони захисту про те, що обраний підозрюваному запобіжний захід є занадто суворим і до останнього необхідно застосувати запобіжний захід не пов'язаний з обмеженням волі, колегія суддів звертає увагу на таке.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею перевірялося питання щодо можливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Разом з тим, в ухвалі зазначені обставини, з урахуванням яких слідчий суддя дійшов висновку про неможливість застосування до підозрюваного іншого ніж тримання під вартою запобіжного заходу.
Вказані висновки слідчого судді підозрюваним і стороною захисту не спростовані з наданням відповідних доказів, та з цими висновками погоджується і колегія суддів.
Окрім того, відповідно до вимог ч.8 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених в т.ч. статтею 407 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Стосовно доводів сторони захисту про те, що при обранні альтернативного запобіжного заходу слідчим суддею визначено завідомо непомірний розмір застави, оскільки не було враховано майновий стан підозрюваного, те, що останній добровільно повернувся на службу, отримав поранення, має на утриманні неповнолітню дитину, колегія суддів звертає увагу на таке.
Слідчим суддею при визначенні розміру застави враховано вимоги ч.3 ст.183 КПК України, відповідно до яких, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до вимог ч.4 ст.182 КПК України, розмір застави визначений слідчим суддею з урахуванням обставин кримінальних правопорушень, майнового стану підозрюваного, даних про його особу підозрюваного, тяжкості кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_6 , яке відноситься до категорії тяжких злочинів, та встановлених ризиків, які є високими.
Таким чином, слідчий суддя дійшов правильного висновку про можливість визначення розміру застави, що становить 121120,00 грн. (сто двадцять одна тисяча сто двадцять гривень 00 копійок, як альтернативу застосованому запобіжному заходу у виді тримання під вартою, оскільки саме такий розмір застави зможе достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків, що в свою чергу не суперечить положенням ч.5 ст.182 КПК України.
З урахуванням обставини кримінальних правопорушень, майнового, сімейного стану підозрюваного та встановлених ризиків, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для зменшення розміру застави, визначеного слідчим суддею.
Більш того, колегія суддів зауважує, що з слідчим суддею було визначено заставу у майже мінімальному розмірі, передбаченому п.2 ч.5 ст.182 КПК України, як альтернативного запобіжного заходу.
Доводи сторони захисту про протилежне не є переконливими з огляду на фактичні обставини провадження, відомості про особу підозрюваного та встановлені ризики.
З матеріалів провадження та з оскаржуваної ухвали убачається, що всі обставини, що мають значення для правильного вирішення клопотання, слідчим суддею дослідженні повно і всебічно.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі стороною захисту, та заявлені під час апеляційного розгляду, на думку колегії суддів, правильності висновків суду першої інстанції теж не спростовують.
Дані про те, що підозрюваний за станом здоров'я не може утримуватися в умовах СІЗО, в матеріалах провадження відсутні.
Разом з тим, відповідно до вимог ст.197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
Як убачається із протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 28 серпня 2025 року, ОСОБА_6 було фактично затримано 28 серпня 2025 року, а тому останній день 60-денного строку припадає на 26 жовтня 2025 року, замість 27 жовтня 2025 року, як про це помилково зазначено в оскаржуваній ухвалі.
Таким чином, вказана ухвала в зазначеній частині підлягає зміні на підставі ст.ст.407-409 КПК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.
Керуючись ст.407, 409, 422 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 29 серпня 2025 року, якою задоволено клопотання слідчого та застосовано до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» на строк до 60 днів, тобто до 27 жовтня 2025 року включно, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави в розмірі 121120,00 грн. (сто двадцять одна тисяча сто двадцять гривень 00 копійок), змінити в частині строку дії ухвали, встановивши цей строк до 26 жовтня 2025 року включно.
У решті ухвалу залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4