Справа № 502/1441/25
(заочне)
07 жовтня 2025 року м. Кілія
Кілійський районний суд Одеської області
у складі:
головуючого - судді Балан М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Кітреску О.М.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження
за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
до
ОСОБА_2
про
стягнення заборгованості за договорами позики
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Кілійського районного суду Одеської області з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення боргу.
В обґрунтування позовної заяви зазначив, що 02.12.2021 року відповідно до письмової розписки від 02.12.2021 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 отримав від позивача, ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень на своє лікування.. Вказані кошти, відповідач зобов'язався повернути до 01.03.2022 року Окрім того, у вказаній розписці зазначено, що в разі невиконання зобов'язань, Боржник зобов'язався повернути грошові кошти у подвійному розмірі. На неодноразове звернення до Боржника з усною вимогою щодо погашення заборгованості, він посилається на скрутне матеріальне становище. Станом на день подання позову, Боржник зобов'язання за розпискою не виконав у повному обсязі. На неодноразові прохання позивача щодо повернення грошових коштів, відповідач повідомляє, що у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем він не має змоги повернути їх. У зв'язку з неможливістю інакше, ніж у судовому порядку, захистити свої права, позивач змушений звернутися до суду.
На підставі вищезазначеного, позивач просив суд:
-стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 року на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 заборгованість за договором розписки в розмірі 40 000 (сорок тисяч) гривень.
Ухвалою судді Кілійського районного суду Одеської області від 07.08.2025 року за даним позовом відкрито спрощене провадження у справі, про що повідомлені сторони.
Враховуючи, що позивач в позові зазначив, що не заперечує проти заочного вирішення справи, беручи до уваги, що відповідач належним чином повідомлений в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, не подав відзив, суд ухвалює заочне рішення по справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справ в порядку спрощеного провадження за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши повно та всебічно наявні матеріали справи, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до письмової розписки від 02.12.2021 року, підписаної особисто відповідачем встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов'язався повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суму, котру брав на своє лікування в м. Одесе, а саме 20 000 (двадцять тисяч) гривень. Зобов'язався повернути вказану суму до 01.03.2022 року. У випадку наповнення в строк, зобов'язався повернути в два рази більше.
Однією з засад цивільного законодавства України, відповідно до п. п. 3, 5, 6 ст. 3 ЦК України є: свобода договору; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
При цьому, згідно з ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
У ст. ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності із ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України договір позики - це угода, за якою одна особа (позикодавець) передає іншій особі (позичальникові) безоплатно або за певну винагороду у власність гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або рівну кількість речей того ж роду і якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або з інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Борговим документом, що підтверджує укладання договору позики між відповідачем та позивачем є розписки, які посвідчують передання йому визначеної грошової суми. Таким чином, так як договір позики це односторонній договір, то у відповідача виник обов'язок повернути позикодавцю грошові кошти у такій самій сумі, відповідно до ст. 1049 ЦК України.
Письмова форма договору позики через його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15, та правової позиції Верховного Суду у постановах від 10 грудня 2018 року у справі № 319/1669/16, від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16, від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16 розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 лютого 2021 року у справі №755/11600/18.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Правові висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).
Щодо можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року в справі № 14-134цс18 вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов'язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.
Окрім того, статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
З досліджених судом доказів, наданих позивачем, встановлено, що відповідач взяв на себе зобов'язання повернути позивачу грошові кошти в передбачений строк. Зобов'язання з повернення коштів відповідач підтвердив своїм підписом, що жодним чином не було оспорено в ході розгляду справи.
Таким чином суд вважає доведеним, що вказаною розпискою підтверджується зобов'язання відповідача повернути позивачу грошові кошти у відповідному розмірі та у вказані в них строки.
Таким чином, враховуючи, що судом встановлено факт отримання відповідачем грошових коштів за розпискою від 02.12.2021 року у позику, суд також вважає доведеним той факт, що відповідачем порушено терміни повернення грошових коштів, у зв'язку з тим, що відповідач зобов'явся повернути кошти у подвійному розмірі в разі порушення зобов'язань, приходить до висновку про задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача суми боргу.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справив усіх судових інстанціях звільняються: особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
У зв'язку з чим, у відповідності ст. 141 ЦПК України, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь держави.
На підставі ст. ст. 3, 12, 15, 16, 202-204, 207, 610, 611, 625, 626-629, 631, 1046-1050 ЦК України, керуючись ст. ст. 2, 6-13, 81, 89, 141, 258, 264-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позов - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ) - суму заборгованості за договором позики від 02.12.2021 р. у розмірі 40000 (сорок тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 суму судового збору на користь держави у розмірі 1211, 20 гривень.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Кілійського районного суду М. В. Балан