Справа № 695/1814/25
Номер рядка у звіті 197
07 жовтня 2025 року м. Золотоноша Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань: ОСОБА_2
прокурора: ОСОБА_3
обвинуваченого: ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області кримінальне провадження №12025250370000398 від 14.04.2025 у відношенні
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Зорівка, Золотоніського району, Черкаської області, українця, громадянина України, освіта професійно технічна, пенсіонера, одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей та малолітніх дітей не має, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.263 ч.1 КК України,-
ОСОБА_4 , у невстановлені слідством час та місці, в порушення Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576 та Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622, діючи з прямим умислом, без передбаченого законом дозволу, незаконно придбав, у невстановлений слідством спосіб, бойовий уніфікований підривник дистанційної дії до ручних гранат модернізований УЗРГМ, який є засобом підриву для ручних гранат типу Ф-1, РГД-5, РГ-42 та корпус ручної бойової оборонної осколкової гранати Ф-1, що споряджений конструктивно оформленим зарядом бризантної вибухової речовини нормальної потужності - тротилом масою 50-56 грамів, які відповідно до висновку експерта № КСЕ-19/124-25/5920 від 17.04.2025, у конструктивному поєднанні відносяться до вибухових пристроїв та придатні до проведення вибуху, та в подальшому, незаконно, без передбаченого законом дозволу, у невстановлений слідством час, переніс їх до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де, без передбаченого законом дозволу, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, зберігав до моменту виявлення та вилучення працівниками Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області 14.04.2025 у період часу з 01 години 39 хвилин до 01 години 58 хвилин.
Вказаними умисними діями, які виразились в придбанні, носінні та зберіганні вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.263 ч.1 КК України.
07.10.2025 року між прокурором Золотоніської окружної прокуратури Черкаської області ОСОБА_3 , якому на підставі ст.37 КПК України надані повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 на підставі ст.ст. 468, 469, 470, 472 КПК України було укладено угоду про визнання винуватості.
Згідно змісту угоди, яка скріплена підписами сторін, обвинувачений повністю визнав себе винним в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні та зобов'язався: беззастережно визнати у судовому провадженні свою вину в обсязі обвинувального акту, у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст.263 ч.1 КК України, тобто у придбанні, носінні та зберіганні вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, погоджуючись на призначення покарання за ст.263 ч.1 КК України у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбуття покарання з іспитовим строком, та покласти обов'язки передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 та п.п. 2, 4 ч. 3 ст. 76 КК України.
В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України та наслідки невиконання угоди, встановленні ст. 476 КПК України.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.263 ч.1 КК України визнав повністю. У скоєному щиро розкаявся. Заключивши відповідну угоду про визнання винуватості, він цілком розуміє надані йому законом права, а також роз'яснені йому судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст. 473 КПК України, - щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст. 394 і ст. 424 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених ст. 474 ч. 4 п. 1 КПК України, а саме, права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину інкримінованих кримінальних правопорушень, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заявлення клопотань, права надання суду своїх доказів, а також, характер пред'явленого обвинувачення, відповідно до якого він визнає себе винним, вид покарання, і інші заходи, які можливо будуть застосовані до нього у разі затвердження зазначеної угоди судом, в тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені у ст. 476 КПК України. При цьому зазначив, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання та просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене покарання. Крім того, обвинувачений вказав, що вищезазначена угода про визнання винуватості укладена ним з прокурором добровільно без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.
У судовому засіданні прокурор Золотоніської окружної прокуратури Черкаської області ОСОБА_3 зазначив, що при укладенні угоди про визнання винуватості були враховані обставини, передбачені ст. 470 КПК України, дотримані вимоги процесуального та матеріального права, просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_5 також вважав можливим затвердити угоду про визнання винуватості, зазначивши, що при укладенні угоди між його підзахисним та прокурором були дотримані правила та вимоги, передбачені кримінальним процесуальним законодавством України та Кримінальним кодексом України, при цьому обвинуваченим вищезазначена угода була укладена з прокурором добровільно, без застосування насильства, примусу та погроз.
Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз'яснивши та з'ясувавши у обвинуваченого про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого ОСОБА_4 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному кримінальному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості з наступних підстав.
Відповідно до ст.468 КПК УКраїни у кримінальному провадженні можуть бути укладені такі види угод:
1) угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим,
2) угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Відповідно до ст.469 ч.2 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.
Відповідно до ст.469 ч.4 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо:
1) кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (крім кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією);
2) корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи (осіб) у вчиненні будь-якого корупційного кримінального правопорушення чи кримінального правопорушення, пов'язаного з корупцією, та якщо інформація щодо вчинення такою особою (особами) кримінального правопорушення буде підтверджена доказами, і за умови повного або часткового (з урахуванням характеру та ступеня участі особи у вчиненні злочину) відшкодування підозрюваним або обвинуваченим завданого збитку або заподіяної шкоди (якщо такі збитки або шкода були завдані);
2-1) корупційних кримінальних проступків, нетяжких або тяжких корупційних злочинів, а також кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, у разі відсутності ознак вчинення цих кримінальних правопорушень у співучасті, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, і за умови повного відшкодування підозрюваним або обвинуваченим завданого збитку або заподіяної шкоди (якщо таких збитків або шкоди було завдано);
3) особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.
Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопрушення, у зв"язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення угоди.
На підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК України, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , а його дії органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані за ст.263 ч.1 КК України, як придбання, носіння та зберігання вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.
В силу положення ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ст.263 ч.1 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
На виконання вимог ст. 474 КПК України судом з'ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, визначені п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосоване, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Обвинуваченому роз'яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.
Судом встановлено, що ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про визнання винуватості від 07.10.2025 року між прокурором Золотоніської окружної прокуратури Черкаської області ОСОБА_3 та обвинуваченим в зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_4 відповідає вимогам ст. 469, ст. 472 КПК України. Під час досудового розслідування обвинуваченим скарги не подавались.
Умови даної угоди - не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Обставин, які пом"якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України судом не встановлено.
Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно ст.67 КК України є вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань - не вбачається.
Згідно ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконався, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Виходячи з викладеного, перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.
Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ст. 474 ч. 7 КПК України, судом не встановлено.
Запобіжній захід стосовно ОСОБА_4 не обирати.
Долю речових доказів вирішити на підставі ст.100 КПК України.
Цивільний позов не заявлений.
Процесуальні витрати за проведення експертизи № КСЕ-19/124-25/5920 від 17.04.2025, вартість якої складає 3565 грн. 60 коп. відповідно до ст. 124 КПК України підлягають стягненню з ОСОБА_4 .
Керуючись ст. 373, ст.ст. 374, 474,475,476 КПК України, суд-
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 07 жовтня 2025 року між прокурором Золотоніської окружної прокуратури Черкаської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025250370000398 від 14.04.2025, стосовно ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.263 ч.1 КК України.
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 263 ч.1 КК України, і призначити йому узгоджене сторонами покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк на 1 (один) рік.
Відповідно до п.п. 1,2 ч. 1, п.п. 2, 4 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу пробації; повідомляти уповноважений орган пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.
Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави процесуальні витрати у сумі 3565 (три тисячі п"ятсот шістдесят п"ять) гривень грн. 60 коп.
Речові докази: DVD+R-диск, на якому зафіксовано відео з «бодікамер» поліцейських від 13.04.2025 - зберігати у матеріалах кримінального провадження; сейф-пакет №5372421, до якого поміщені уламки з бойової гранати Ф-1 та рештки підривника УЗРГМ, який передано до кімнати зберігання речових доказів Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області - знищити.
Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку виключно з підстав, визначених у ч.3 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду через Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області.
Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.
Суддя ОСОБА_1