Дата документу 24.09.2025Справа № 554/2428/25
Провадження № 2/554/2373/2025
24 вересня 2025 року Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого - судді Савченко Л.І.
за участю секретаря судового засідання - Титаренко Д.В.
позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - Панченко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Полтавської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування,-
Позивач ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до Полтавської міської ради про встановлення факту проживання ОСОБА_1 однією сім'єю із спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , понад п'ять років без реєстрації шлюбу з вересня 2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також про визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування на 2/5 частини житлового будинку, яка складається із: вбиральні - 4,7 кв.м., кухні -9,6 кв.м., кімнати - 15, 4 кв.м., кімнати - 8,9 кв.м., коридору - 8,7 кв.м., всього загальною площею 38,6 кв.м., житловою площею 24, 3 кв.м., з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , розташованої на земельній ділянці площею 819 кв.м.
В обґрунтування позову вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , з яким ОСОБА_1 проживала як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу. 12.08.2024 року позивач звернулася із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Медвєдєвої В.І., яка постановою від 27.08.2024 року № 318/02-31 відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину з тих підстав, що позивачкою не надано документів, які б підтверджували факт родинних відносин. Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер чоловік позивачки і вона залишилася вдовою. ОСОБА_3 був їхнім сусідом, позивачка та її чоловік познайомилися з ОСОБА_3 ще у 2003 році та підтримували дружні стосунки. ОСОБА_3 проживав одиноко, його батьки померли. Спочатку ОСОБА_1 та ОСОБА_3 допомагали один одному, а з вересня 2007 року вирішили проживати однією сім'єю як чоловік і жінка. Весь час вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, оскільки у ОСОБА_4 була невелика пенсія, яка складала 3335, 69 грн., а позивачка мала пенсію та працювала до 80 років у лікарні та отримувала заробітну плату понад 10 000 грн. Доказом фактичного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 як чоловіка та жінки є те, що лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_3 було видане сину ОСОБА_1 , проведення поховання ОСОБА_3 . ОСОБА_1 , якій допомагав її син, оскільки остання є особою з інвалідністю 2-ої групи, акт про спільне проживання, фото таблиця спільно придбаного майна та проведення ремонту частини житлового будинку належного ОСОБА_3 за спільні кошти та кошти сина позивачки. Також, коли у ОСОБА_3 погіршилося здоров'я, він написав заповіт на ім'я сина ОСОБА_1 , однак не встиг його посвідчити нотаріально. Таким чином, є підстави для встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як чоловіка і жінки понад п'ять років, що потрібно для оформлення спадщини після смерті останнього. Також, враховуючи, що визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку є винятковим засобом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, прохала визнати право власності на спадкове майно.
Ухвалою суду від 27 лютого 2025 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження, задоволено клопотання про виклик свідків, витребувано докази по справі.
Від представника відповідача Полтавської міської ради Кущ Я. до суду надійшов відзив на позов, в якому проти задоволення позову заперечує. Вважає, що позивачем не доведено факту спільного проживання однією сім'єю належними та допустимими доказами, а надані докази вказують лише на дружній та добросусідський характер відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , а не на відносини, притаманні подружжю. Позовні вимоги про визнання права власності на спадкове майно за умов для оформлення спадкових прав нотаріусом є передчасними, оскільки у разі доведення позивачем факту спільного проживання із спадкодавцем на момент смерті останнього, ОСОБА_1 матиме право оформити свої спадкові права в нотаріальному порядку.
Ухвалою суду від 05 травня 2025 року закрито підготовче провадження по справі, задоволено клопотання про виклик свідків.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позов підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представник відповідача у судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомлено.
Суд, заслухавши позивача та його представника, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про часткове задоволення позову, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що слідує із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого Київським відділом ДРАЦС у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 28 лютого 2024 троку, а/з 283 (а.с.24).
Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається із 2/5 частин жилого будинку по АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.02.2003 року після смерті матері ОСОБА_5 , реєстровий № 31 (а.с.31).
12 серпня 2024 року до Приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Медвєдєвої В.І. надійшла заява ОСОБА_1 про прийняття спадщини за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 (а.с.88).
Постановою приватного нотаріуса Медвєдєвої В.І. від 27 серпня 2024 року у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого ОСОБА_3 . ОСОБА_1 відмовлено, у зв'язку із ненаданням жодних документів, що підтверджують факт родинних або інших відносин ОСОБА_1 зі спадкодавцем (а.с.98).
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.13), а ОСОБА_3 проживав за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.20), тобто були сусідами.
Батьки ОСОБА_3 - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 померли, що слідує із свідоцтв про смерть серії НОМЕР_2 від 22 лютого 1091 року та серії НОМЕР_3 від 10 червня 2002 року відповідно (а.с.33-34).
ІНФОРМАЦІЯ_6 помер чоловік позивачки ОСОБА_8 , що слідує із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 24 червня 2004 року (а.с.17).
Після смерті чоловіка, ОСОБА_1 з ОСОБА_3 спочатку підтримували дружні стосунки, а з вересня 2007 року почали проживати разом, вести спільне господарство, мали спільний бюджет.
Вказані обставини підтвердили у судовому засіданні свідки.
Так, свідок ОСОБА_9 показала, що є знайомою ОСОБА_1 . Її чоловік та ОСОБА_3 навчалися в одній школі № 3 та були друзями. Потім ОСОБА_3 виїхав до Одеської області, а повернувся, коли померла його мати. З ОСОБА_1 познайомилися на похороні матері ОСОБА_3 , останній жив з нею в одному дворі. Після цього вони почали спілкуватися, дружити. Потім ОСОБА_3 захворів, вони його провідували, з лікарні його забрала до себе ОСОБА_1 . Його квартира була в занедбаному стані і він перейшов жити до неї. ОСОБА_3 не мав сім'ї, про дітей не говорив, крім ОСОБА_1 у нього нікого не було. Вони проживали разом, вели спільне господарство, мали бюджет, він відчував турботу за нього. Вони були у них в помешканні, бачили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 живуть разом.
Свідок ОСОБА_10 показав, що ОСОБА_1 є його матір'ю. Після смерті його батька, його мати почала проживати як подружжя з ОСОБА_3 . Він знав останнього з дитинства, жили в одному дворі. Весь побут мати з ОСОБА_3 вели разом, якщо він платить за квартиру та ходить на базар, то вона, наприклад, готувала їжу. Також вони всі разом проводили вільний час, вечорами відпочивали у дворі. За той період, що він знає ОСОБА_3 , у нього ніяких родичів не було.
Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні показав, що мешкає по АДРЕСА_3 з 1973 року. Син ОСОБА_1 є його другом, вони разом гуляли в дитинстві, ходять один до одного в гості. ОСОБА_3 є сусідом з 2006 чи 2007 року. Наскільки йому відомо, вони з ОСОБА_1 проживали разом, вели спільне господарство, мали спільний бюджет жили як подружжя. Він сприймав ОСОБА_3 як чоловіка ОСОБА_1 . Знає, що ОСОБА_3 ховав син ОСОБА_1 . Ні скільки йому відомо, то він був одинокий, його родичів ніколи не бачив. Також знає, що ОСОБА_3 хворів, а ОСОБА_1 його врятувала.
Свідок ОСОБА_12 показала, що ОСОБА_1 є її сусідкою багато років. Вона проживає за адресою: АДРЕСА_3 від дня народження, а тому знає всіх сусідів. Знає, що ОСОБА_1 була одружена із ОСОБА_13 , потім він помер, а ОСОБА_1 спочатку товаришувала, а пізніше почала жити із ОСОБА_3 як чоловік і жінка. Вони разом працювали на дачі, в будинку ОСОБА_1 були речі ОСОБА_3 , ліжко, так як у його квартирі були погані умови для проживання. Разом вони почали жити приблизно з 2008 року. Знає, що сім'ї у ОСОБА_3 не було. Похованням займалися ОСОБА_1 та її син ОСОБА_14 .
Із показів свідка ОСОБА_15 , наданих у судовому засіданні, вбачається, що він живе поряд із ОСОБА_1 , вони дружили сім'ями з її цивільним чоловіком. Знає, що вони прожили разом як чоловік і жінка мінімум 15 років, вели спільне господарство, ходили на ринок, мали спільний бюджет, разом харчувалися. Проживали вони у ОСОБА_1 , так як квартира ОСОБА_3 була в занедбаному стані. Вони разом їздили на дачу, робити ремонт, вели себе як чоловік та дружина.
Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні показав, що знає ОСОБА_1 з 1996 року, коли потрапив у відділення гастроентерології обласної лікарні, де остання його лікувала. Після цього вони підтримують стосунки. Він часто допомагав ОСОБА_1 виконувати сантехнічні роботи, копав каналізацію, проводив електрику. У будинку ОСОБА_1 бачив ОСОБА_3 , який допомагав йому копати траншею. Тобто допомагав йому, як господар. Бачив, як вони спілкуються між собою, думає, що вони жили як чоловік і дружина.
Із наданого Лікарського свідоцтва про смерть № 68 від 27 лютого 2024 року на ім'я ОСОБА_3 слідує, що останнє видане ОСОБА_10 (а.с.25-26).
Із Свідоцтва про поховання ОСОБА_3 від 24.02.2024 року вбачається, що воно видане на ім'я ОСОБА_10 (а.с.27).
Вказані докази узгоджують із показами свідків, які вказували, що поховання ОСОБА_3 здійснював син ОСОБА_1 - ОСОБА_10 .
З Акту спільного проживання осіб на день смерті від 02.10.2024 року, підписаного гр.. ОСОБА_17 , ОСОБА_10 та ОСОБА_15 вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на день смерті останнього проживали разом та вели спільне господарство (а.с.29).
25.02.2024 року ОСОБА_3 написав розпорядження, в якому зазначив, що є в добрій пам'яті, але відчуваючи невідворотнє, складає заповіт на ОСОБА_1 та її сина ОСОБА_10 , а саме на квартиру на ділянці В.Чорновола, 31-а, землю під садок, під квіти та інші потреби, а також хатнє начиння, враховуючи дрібні ложки нові та б/в, килими, меблі, посуд та інше (а.с.21).
Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, що слідує зі змісту ст. 1264 ЦК України.
Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
В п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК ( 2947-14 ) про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
Суд вважає, що позивач ОСОБА_1 довела, що проживала спільно разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім'єю як дружина та чоловік, понад п'ять років без реєстрації шлюбу з вересня 2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 , а встановлення вказаного факту породжує для позивача юридичні наслідки, від яких залежать її майнові права на спадщину.
Разом з тим, позовні вимоги про визнання права власності на спадкове майно задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.
Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні визначено Законом України "Про нотаріат", глава 7 розділу ІІІ якого, передбачає видачу свідоцтва про право на спадщину.
Так, згідно ч. 1 ст. 67 Закону України "Про нотаріат", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім'я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.
Нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна (ч. 1ст. 68 Закону України "Про нотаріат").
Відповідно до ч. 2, 3 Постанови Пленуму Верховного суду України 30.05.2008 N 7 «Про судову практику у справах про спадкування» - Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
Захист права - це використання передбачених законом способів (можливостей, інструментів) для поновлення свого порушеного, визнання невизнаного, чи присудження оспорюваного права. Право на захист особа здійснює на свій розсуд (стаття 20 ЦК).
Згідно п.п.4.1, 4.2 частини 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріус перевіряє наявність підстав для закликання до спадкування за законом осіб, які подали заяви про видачу свідоцтва та, що доказом таких родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин.
Відмовляючи позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину, нотаріус послалась на недоведеність факту родинних чи інших відносин між спадкодавцем та заявником.
Отже, наявні умови для одержання позивачем в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, тому суд не може перебирати на себе функції нотаріуса, а тому в задоволенні позову в частині визнання за позивачем права власності на спадкове майно у вигляді 2/5 частини житлового будинку, яка складається із: вбиральні - 4,7 кв.м., кухні -9,6 кв.м., кімнати - 15, 4 кв.м., кімнати - 8,9 кв.м., коридору - 8,7 кв.м., всього загальною площею 38,6 кв.м., житловою площею 24, 3 кв.м., з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , розташованої на земельній ділянці площею 819 кв.м., необхідно відмовити.
Посилання представника позивача на правову позицію Верховного Суду у постанові від 26.07.2023 року у справі № 641/3893/20, в якій вказано, що право власності у порядку спадкування може бути визнано у судовому порядку, є помилковим, оскільки правовідносини у даній справі та справі, яка розглядається, не є релевантними, оскільки у справі № 641/3893/20 у видачі свідоцтва про право на спадщину було відмовлено, у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України, та враховуючи, що позивач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю другої групи та звільнена від сплати судового збору на підставі п.9 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», однак у судовому засіданні заявила, що покладає витрати зі сплати судового збору на себе, то суд приходить до висновку про стягнення з неї на користь держави судового збору за позовну вимогу, яка була задоволена, у сумі 1211 грн. 20 коп. За позовну вимогу, у задоволенні якої судом було відмовлено, судовий збір у сумі 1211 грн. 20 коп. віднести на рахунок держави.
Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 229, 247, 263, 354 ЦПК України, суд ,-
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Встановити факт проживання ОСОБА_1 однією сім'єю із спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , понад п'ять років без реєстрації шлюбу з вересня 2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 1211 грн. 20 коп.
Решту суми судового збору віднести на рахунок держави.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Відповідач - Полтавська міська рада, місце знаходження: 36000 м.Полтава, вул.Соборності, 36, код ЄДРПОУ 24388285.
Повне рішення складено 03 жовтня 2025 року.
Суддя Л.І. Савченко