07.10.2025 року КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 533/399/25
Провадження № 2/533/266/25
(за правилами позовного провадження)
07 жовтня 2025 року Козельщинський районний суд Полтавської області
в складі: головуючого судді - Оксенюк М. М.,
за участю:
позивач - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Юрченко А.В.,
секретаря судового засідання - Кругловецького Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Козельщина цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Козельщинської селищної ради, про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,
Представник позивача адвокат Юрченко А.В. в інтересах позивача ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідача Козельщинської селищної ради, в якому просить визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на житловий будинок з господарчими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 з 1999 року почала постійно проживати в житловому будинку АДРЕСА_1 , а також зареєструвала там своє місце проживання.
Вказаний будинок на праві власності належав ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Померла ОСОБА_2 не мала правовстановлюючих документів на спірний будинок, а позивачка здійснювала за нею догляд до дня смерті та допомагала в побуті та господарстві.
Також, ОСОБА_2 перед смертю передала позивачці у володіння свій будинок АДРЕСА_1 .
Спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не відкривалась.
Окрім цього, позивачка проживає у вищезазначеному будинку більше 25 років. За час проживання та користування вказаним будинком нею зроблено поточний ремонт домоволодіння, проведено воду в будинок, встановлено металевий паркан та інше, що підтверджується актом обстеження житлового будинку.
Також, позивач ОСОБА_1 є стороною договору користування електричною енергією, за спірним будинком відсутня заборгованість за послуги електропостачання.
Дані факти свідчать про добросовісність та відкритість користування спірним житлом.
Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 26 травня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження, відкрито провадження у цивільній справі та призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 25 червня 2025 року.
Окрім цього даною ухвалою задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
Ухвалою суду від 25 червня 2025 року за ініціативою суду витребувано докази по справі.
Ухвалою суду від 058 вересня 2025 року закрито підготовче провадження у цивільній справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 07 жовтня 2025 року. Окрім цього задоволено клопотання представника позивача про виклик свідків.
Позивач ОСОБА_1 та представник позивача адвокат Юрченко А.В. в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили задоволити їх.
Відповідач Козельщинська селищна рада в судове засідання не з'явилася, але направила заяву в якій прохала розглянути цивільну справу без участі представника селищної ради, позовні вимоги визнають (а.с.46-47).
Суд, вислухавши позивача, представника позивача та свідків, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ч 3 та ч.4 ст.12, ч.1 та ч.2 ст.13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , актовий запис №16 від 29.07.1997, виданий Мануйлівською сільською радою Козельщинського району Полтавської області, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті. Місце смерті: село Мануйлівка Козельщинський район Полтавська область (а.с.41).
Відповідно до витягу з погосподарської книги №7 села Верхня Мануйлівка Мануйлівської сільської Ради народних депутатів Кременчуцького (раніше Козельщинського) району Полтавської області за 1991-1995 року, особовий рахунок № НОМЕР_1 рахувався за ОСОБА_2 , 1911 року народження (а.с.70
Згідно з довідкою виданою виконавчим комітетом Козельщинської селищної ради №12-06/2/112 від 20.05.2025 вбачається, що ОСОБА_1 дійсно проживала спільно з ОСОБА_2 до дня її смерті в АДРЕСА_1 та здійснювала догляд за останньою, допомагала в побуті та веденні домашнього господарства, купувала ліки та продукти харчування (а.с.9).
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні надала показання, що починаючи 1982 року є сусідкою покійної ОСОБА_2 . Позивач ОСОБА_1 дійсно проживала спільно з ОСОБА_2 до дня її смерті в АДРЕСА_1 , здійснювала догляд за останньою, допомагала в побуті та веденні домашнього господарства, купувала ліки, продукти харчування та здійснила її поховання. Позивач, після смерті ОСОБА_2 продовжує проживати у вищезазначену житловому будинку, облаштувала територію та зробила ремонт.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні надав аналогічні показання як і свідок ОСОБА_3 .
Відповідно до Інформаційної довідки зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину, вбачається що станом на 26.06.2025 спадкова справа на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 - не відкривалася (а.с.61).
Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , дата реєстрації 06.03.1997 (а.с. 6 на звороті).
З довідки виданої виконавчим комітетом Козельщинської селищної ради №12-06/2/88 від 17.04.2025 вбачається, що ОСОБА_1 згідно погосподарської книги №3 Мануйлівського старостинського округу за 2021-2025 роки під особистим № НОМЕР_2 належить житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1 . Рік побудови 1929. Присадибна земельна ділянка площею 0,1500 га перебуває в комунальній власності (а.с.7).
Згідно з актом обстеження житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 , від 17 квітня 2025 року, комісією у складі старости Мануйлівського старостинського округу виконавчого комітету Козельщинської селищної ради, працівників старостинського округу встановлено, що з 1999 року та по час обстеження у домогосподарстві проживає ОСОБА_5 ; за час проживання у даному домогосподарстві громадянка ОСОБА_1 провела такі роботи: пробурила свердловину для води та провела воду у будинок; постійно проводить поточні ремонти житлового будинку, як зовні, так і всередині; встановила металевий паркан; постійно тримає в порядку господарські будівлі та подвір'я (а.с.8).
Відповідно до довідки виданої КП «Кременчуцьке МБТІ Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області» від 31.03.2025 №61/1473 зазначено, що за даними архівного обліку станом на 28.12.2012 в КП «КМБТІ» право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстровано (а.с.10).
Факт володіння та користування позивачкою житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджено наступними доказами:
-довідкою ТОВ «Полтаваенергозбут» від 18.04.2023 (а.с.20) та копією договору №277/10 про користування електричною енергією від 03.02.2005 (а.с.18), відповідно до яких позивачка є споживачем електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 та немає заборгованості.
На замовлення позивачки КП «КМБТІ» виготовлено технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна та сформовано витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (документ №105 від 19.03.2025) щодо житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 . Також у витязі детально наведено підсумкові показники об'єкта нерухомого майна, літери будівель, їх площі та роки завершення будівництва (з 1929 по 1991), а саме: житловий будинок - літ. А; веранда - літ. а; сарай - - літ. Б; сарай - літ. б; вбиральня - літ. В; сінник - літ. Г; літній душ - літ. Д; колодязь - літ. к; огорожа - літ. №1 (а.с.11-17).
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
У Конституції України закріплені основні правові принципи регулювання відносин власності, головними з яких є принцип рівного визнання й захисту рівним чином усіх форм власності (статті 13, 41).
Конституційні положення про право власності відображені в нормах чинного законодавства, зокрема у статті 344 ЦК України, якою встановлені правила застосування набувальної давності як одного зі способів набуття права власності.
Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Виходячи із змісту вказаної статті, обставинами, які мають значення для справи і які повинен довести позивач, є такі: добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність, відсутність інших осіб, які претендують на це майно, відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності.
Набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб'єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.
Згідно з п.9-14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:
- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;
- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;
- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнішнім володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).
Якщо особа, яка заявляє про давність володіння, заволоділа чужим майном на підставі договору з його власником (оренди, зберігання тощо), який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять, а на рухоме майно - через п'ять років з часу спливу позовної давності за відповідними вимогами (частина третя статті 344 ЦК). При цьому строк позовної давності починає обчислюватись з моменту закінчення строку дії договору, якщо інший строк повернення речі не був установлений самим договором.
З огляду на положення статті 376 ЦК право власності за набувальною давністю на об'єкт самочинного будівництва не може бути визнано судом, оскільки цією нормою передбачено особливий порядок набуття права власності на нерухоме майно, що збудоване або будується на земельній ділянці, не відведеній для даної мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Ураховуючи положення статей 335 і 344 ЦК право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК).
Виходячи зі змісту статей 335 і 344 ЦК, взяття безхазяйної нерухомої речі на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вона розміщена, і наступна відмова суду в переданні цієї нерухомої речі у комунальну власність не є необхідною умовою для набуття права власності на цей об'єкт третіми особами за набувальною давністю.
Ураховуючи положення статей 16, 344, 396 ЦК, до набуття права власності на майно за набувальною давністю особа, яка володіє майном, має право на захист свого володіння від третіх осіб, які не є власниками майна і не мають прав на володіння цим майном в силу іншої передбаченої законом чи договором підстави. Таким чином, давнішній володілець має право на захист свого володіння відповідно до вимог статей 387, 391 ЦК.
Під час розгляду позову про витребування майна із чужого незаконного володіння, пред'явленого давнішнім володільцем, застосуванню підлягають також положення статті 388 ЦК за наявності відповідних заперечень з боку відповідача.
Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнішньому володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.
Виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.
Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 Цивільного кодексу України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Проте не будь-який об'єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об'єкт володіння має бути законним.
Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнішній строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.
Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об'єкт давнішнього володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об'єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.
Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнішнього володіння. При цьому володілець не зобов'язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.
Давнішнє володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 Цивільного кодексу України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 Цивільного кодексу України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.
Давнішнє володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.
Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.
Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.
За змістом частини першої статті 344 Цивільного кодексу України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.
Саме такі правові висновки зробила Велика палата Верховного Суду у справі № 910/17274/17 (постанова від 14.05.2019), які є цілком застосовними до даної справи.
Правові висновки Верховного Суду України у справі № 6-253цс16 (постанова від 13 квітня 2016 року) щодо правильності застосування ст. 120 Земельного кодексу України, на які посилалася представниця позивачки у позовній заяві, суд у даній справі не застосовує, так як висновки ВС у наведеній справі не стосуються спірних правовідносин.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 добросовісно та відкрито володіє нерухомим майном, що є предметом позову. Таке володіння не переривалося, починаючи з 1997 року. Наявність інших осіб, які б претендували на це майно, судом під час судового розгляду справи встановлено не було. Позивач не має жодного юридичного титулу щодо нерухомого майна, оскільки лише була зареєстрованою та спільно проживала до дня смерті зі спадкодавцем. Отже, фактичне володіння позивачем нерухомими майном є безтитульним, оскільки не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном.
Суд звертає увагу на те, що спадкова справа на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 не відкривалася. Спадкоємці, які виявили бажання успадкувати спадкове майно відсутні. Територіальна громада не зверталася до суду із заявою про визнання відумерлою спадщиною спадкового майна після смерті спадкодавця. Громадянка ОСОБА_2 померла, і це унеможливлює набуття позивачем права власності на нерухоме майно у інший спосіб, окрім як через звернення до суду.
Отже, суд вважає, що володіння позивачем нерухомим майном, про визнання права власності на яке вона просить суд, є добросовісним та безтитульним; відкритим та безперервним з 1997 року; нерухомість не є самочинним будівництвом; власник майна померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; таке майно не вилучене із цивільного обороту; об'єкт володіння є законним; відсутня норма закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною даністю, а тому встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності є підставою для набуття позивачкою права власності за набувальною давністю та задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Згідно зі ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору у сумі 2893 гривні 73 копійки (а.с.1).
Відповідно до частини першої статі 141 ЦПК України судові витрати у справі, пов'язані зі сплатою судового збору, при ухваленні рішення про задоволення позову підлягають стягнення з відповідач на користь позивача.
Разом з тим, враховуючи те, що в судовому засіданні представник позивача та позивач просили суд судові витрати у справі, які пов'язані зі сплатою судового збору залишити за позивачем, суд вважає за доцільне вказану заяву задовольнити, залишивши за позивачем судові витрати у справі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 10-13, 76-83, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 253-355, ЦПК України, нормами матеріального права та висновками Верховного Суду, наведеними у мотивувальній частині рішення, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Козельщинської селищної ради, про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) право власності за набувальною давністю на житловий будинок та господарські споруди, а саме: житловий будинок - літ. А; веранда - літ. а; сарай - літ. Б; сарай - літ. б; вбиральня - літ. В; сінник - літ. Г; літній душ - літ. Д; колодязь - літ. к; огорожа - літ. №1, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення може бути оскаржене впродовж тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Козельщинський районний суд.
Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повний текст рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя М. М.Оксенюк