07.10.2025 року КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 533/73/25
Провадження № 2/533/106/25
07 жовтня 2025 року селище Козельщина
Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді - Козир В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання - Заворотної К.Ю.,
представника позивача - адвоката Шевченка С.М. (у режимі ВКЗ),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог: Моторне (транспортне) страхове бюро України, про стягнення матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
24 січня 2025 року представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Шевченко Станіслав Миколайович звернувся від імені та в інтересах позивачки до Козельщинського районного суду Полтавської області зі позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про стягнення матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у якій просив суд:
1) стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 73967,63 грн різниці між вартістю відновлювального ремонту автомобіля «Renault Megane», державний номерний знак НОМЕР_1 , та сумою страхового відшкодування;
2) стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 15000,00 грн;
3) стягнути з відповідача понесені судові витрати у розмірі 20211,20 грн, які складаються зі сплаченого судового збору у розмірі 1211,20, витрат на проведення транспортно-товарознавчої експертизи у сумі 4000,00 грн та витрат на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 15000,00 грн.
Процесуальні дії/рішення у справі
29 січня 2025 року ухвалою Козельщинського районного суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання на 04 березня 2025 року (а.с. 56-59).
Цією ж ухвалою суду залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Моторне (транспортне) страхове бюро України.
24.02.2025 до суду від третьої особи Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшли письмові пояснення (а.с.67-72).
27.02.2025 від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Сердюка Олександра Олександровича надійшла заява про вступ у справу як представника (а.с. 89).
27.02.2025 від представника позивачки - адвоката Шевченка Станіслава Миколайовича надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с.92), яке ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 03.03.2025 задоволено (а.с. 95-96).
03.03.2025 від представника відповідача - адвоката Сердюка О.О. надійшла заява про відкладення розгляду справи (а.с. 98).
Протокольною ухвалою суду від 04.03.2025 заяву представника відповідача задоволено, судове засідання відкладено на 26 березня 2025 року (а.с. 100).
12 березня 2025 року представником відповідача - адвокатом Сердюком О.О. подано до суду відзив на позовну заяву, в якому представник просив поновити строк на подання відзиву та відмовити позивачці у позові (а.с. 102-109).
23 березня 2025 року через систему «Електронний суд» надійшло клопотання від представника відповідача - адвоката Сердюка Олександра Олександровича про зупинення провадження у справі до розгляду справи № 533/789/24 Полтавським апеляційним судом (а.с. 111-113).
Ухвалою суду від 26 березня 2025 року у задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Сердюка О.О. про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву відмовлено. Прийнято до розгляду відзив представника відповідача на позовну заяву. Клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі задоволено. Зупинено провадження у справі № 533/73/25 до набрання законної сили постановою суду у справі № 533/789/24 (а.с. 119-123).
Постановою Полтавського апеляційного суду від 15 травня 2025 року постанову судді Козельщинського районного суду Полтавської області від 24 жовтня 2024 року у справі № 533/789/24 залишено без змін (а.с. 137-140).
30.05.2025 до Козельщинського районного суду Полтавської області з Полтавського апеляційного суду повернуто справу № 533/789/24.
Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 04 червня 2025 року провадження у справі поновлено. Судове засідання призначено на 03.07.2025 (а.с. 141-142).
23 червня 2025 року через систему «Електронний суд» надійшло клопотання від представника відповідача - адвоката Сердюка Олександра Олександровича про зупинення провадження у справі до розгляду справи № 533/790/24 Полтавським апеляційним судом (а.с. 144-145).
Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 03 липня 2025 року у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі відмовлено (а.с.160-164).
Також протокольною ухвалою суду від 03.07.2025 у задоволенні клопотання представника позивачки - адвоката Шевченка С.М. про виклик і допит експерта відмовлено, у судовому засіданні оголошено перерву до 01.09.2025 (а.с. 156-159).
Протокольною ухвалою суду від 01.09.2025 за клопотанням представника відповідача судове засідання відкладено на 02.10.2025. (а.с. 171-172).
У судовому засіданні представник позивачки - адвокат Шевченко С.М. позовні вимоги підтримав та просив їх задовільнити.
Відповідач, його представник та представник третьої особи у судове засідання не з'явилися, були належним чином повідомленні про місце, дату та час чергового судового засідання (а.с. 176-178).
Судовий розгляд справи проведено 02.10.2025 за участю представника позивачки у режимі ВКЗ.
Аргументи сторін
Позиція позивача (а.с. 3-10)
16 серпня 2024 року, приблизно о 14 години 20 хвилин ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Volkswagen Touareg», державний номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись на 73 км автодороги М-22 Полтава-Олександрія у селі Підгорівка Кременчуцького району, порушуючи вимоги п. 14.6 Правил дорожнього руху України та вимоги дорожньої розмітки 1.1, здійснював обгін на перехресті автомобіля «Renault Megan», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , яка рухалася у попутному із відповідачем напрямку та розпочала здійснювати поворот ліворуч на автодорогу у напрямку до селища Козельщина Кременчуцького району, та допустив зіткнення із даним автомобілем.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений автомобіль позивачки та позивачці було завдано матеріальні збитки.
24 жовтня 2024 року постановою Козельщинського районного суду Полтавської області у справі № 533/789/24 за даним фактом відповідач ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та до нього було застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 гривень.
Постановою Козельщинського районного суду Полтавської області від 24.10.2024 у справі № 533/790/24 провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за даним фактом було закрите на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю в її діях складу і події адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Внаслідок вчинення відповідачем адміністративного правопорушення та, як наслідку, пошкодження автомобіля, позивачці ОСОБА_1 було спричинено матеріальну та моральну шкоду, які, відповідно, виразилася у необхідності нести витрати на ремонт пошкодженого автомобіля та у сильних душевних переживаннях через пошкодження належного позивачеві майна.
У зв'язку з тим, що відповідачем не було застраховано цивільно-правову відповідальність відповідно дог вимог законодавства, позивачка звернулася до МТСБУ зі заявою про здійснення регламентної виплати, яку отримала у розмірі 50213,62 грн.
З метою встановлення реального розміру заподіяної шкоди позивачка звернулася до судового експерта, який за результатами проведення транспортно - товарознавчого дослідження надав висновок, відповідно до якого вартість матеріального збитку становить 60503,21 грн, а вартість відновлювального ремонту транспортного засобу без урахування коефіцієнту фізичного зносу складає 124181,25 грн.
ОСОБА_1 пошкодженням належного їй автомобіля було заподіяно матеріальну шкоду та для відновлення свого порушеного права (відновлення автомобіля до стану, в якому той знаходився перед пошкодженням) необхідно витратити грошові кошти на проведення повного відновлювального ремонту у сумі 124181,25 грн. Матеріальну шкоду позивачеві було заподіяно внаслідок протиправних дій відповідача ОСОБА_2 .
Тобто стягненню підлягає 73967,63 грн із розрахунку 124181,25 грн - вартості відновлювального ремонту; 50213,62 гривень суми регламентної виплати, оскільки відшкодування завданої матеріальної шкоди з урахуванням коефіцієнту зносу на заміну деталей, не забезпечить відновлення прав позивача у попереднє становище, яке існувало до порушення такого його права.
Також представник позивачки зазначав, що позивачці завдано моральної шкоди, оскільки, по-перше, їй спричинена майнова шкода у розмірі, що є для неї значним, по друге, з моменту дорожньо-транспортної пригоди вона не змогла відновити пошкоджений автомобіль до стану, у якому той знаходився перед дорожньо-транспортною пригодою, що кожен день нагадує про той неприємний інцидент, пов'язаний із пошкодженням автомобіля, порушення її прав, а також той факт, що вже п'ять місяців пройшло з моменту дорожньо-транспортної пригоди, а їй відшкодовано менше 50 % від загальної суми, яка необхідна їй для відновлення автомобіля.
Представник позивачки вважав, що в даному випадку справедливим відшкодуванням моральної шкоди буде стягнення з відповідача моральної у розмірі 15000,00 грн.
При нормативному обґрунтуванні позову позивачка та її представник посилалися на статті 11, 22, 23, 1166, 1187-1188, 1194 ЦК України, статті 4, 28 ЦПК України, статті 29, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», правові висновки Верховного Суду України у справі № 6-961цс15 (постанова від 02 грудня 2015 року), у справі № 754/1108/15-ц (постанова від 27.03.2019); у справі № 496/1691/19 (постанова від 01 березня 2023 року), у справі № 761/11472/15-ц (постанова від 28 листопада 2018 року).
У судовому засіданні представник позивачки підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Позиція відповідача (а.с. 102-105)
У відзиві на позовну заяву представник відповідача - адвокат Сердюк Олександр Олександрович зазначав, що вони з відповідачем вважають позовні вимоги необґрунтованими та незаконними, а викладені у ньому обставини такими, що не відповідають дійсності та не знаходять свого підтвердження наданими доказами.
На думку представника відповідача, позовні вимоги дуже суперечливі і незрозумілі, наявна інформація у наданих позивачкою документах викликає обґрунтований сумнів у законності її дій та вимог і створює уяву про бажання позивачки вирішити свої фінансові питання за рахунок відповідача - без належних на те підстав.
Збиток внаслідок ДТП був оцінений у 50213,68 грн та вказана сума була відшкодована третьою особою у повному обсязі. На замовлення позивачки матеріальний збиток був оцінений 60503, 21 гривень, а вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнту зносу заявлена як 124181,25 грн.
Представник зазначав, що відповідач не запрошувався позивачкою ні на огляди автомобіля оцінювачем, ні на дефектування автомобіля на СТО, що передбачено п. 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Мінюсту України та Фонду Держмайна № 142/5/2092 від 24.11.2003. Тому відповідач вважає, що не всі зафіксовані під час оглядів та дефектування автомобіля позивачки пошкодження, виникли у результаті його дій під час ДТП.
На думку відповідача деякі пошкодження мали місце до ДТП, а деякі позиції щодо ремонту автомобіля не мають відношення до ДТП і були приписані згодом з метою завищення вартості ремонту.
Представник відповідача зазначав, що у висновку експерта № 149, датованому 25.09.2024, наявні маніпулювання з метою завищення вартості ремонту, а саме у додатку № 3 до висновку вказано автомобіль, обладнаний автоматичною трансмісією та у іншій комплектації, що не відповідає автомобілю щодо якого проводилось дослідження. Відсутні будь-які підтвердження необхідності заміни багатьох запчастин, наприклад, на думку експерта капот автомобіля підлягає ремонту, а двері - ні. Відсутнє будь-яке обґрунтування необхідності заміни рульового механізму. Також неврахована обставина того, що деякі деталі є дешевими аналогами, а не оригінальними запчастинами.
При нормативному обґрунтуванні відповідач та його представник посилалися на статті 22, 23 ЦК України, статті 137, 180 ЦПК України, постанову Пленуму Верховного Суду України від 13 березня 2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеною небезпеки» правові висновки Верховного Суду України у справі № 755/9215/15-ц (постанова від 19 лютого 2020 року).
Позиція третьої особи (а.с. 67-72)
Моторне (транспортне) страхове бюро України вважало, що позовні вимоги у частині стягнення розміру різниці між вартістю відновлювального ремонту та вартістю матеріального збитку підлягають задоволенню.
У поясненнях МТСБУ зазначало, що в дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 16.08.2024 за участю транспортного засобу «Фольксваген», державний номерний знак НОМЕР_2 , та транспортного засобу «Рено», державний номерний знак НОМЕР_1 , має нести відповідальність винна особа у дорожньо-транспортній пригоді.
Відповідно до п. 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобі вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
При розрахунку страхового відшкодування МТСБУ було застосовано коефіцієнт фізичного зносу, внаслідок чого було розраховано та виплачено регламентну виплату з урахуванням приписів ст. 29 Закону України № 1961-IV.
Розмір страхового відшкодування розраховується на підставі звіту та становить суму відновлювального ремонту з урахуванням зносу на змінені деталі та вирахуванні ПДВ, у разі ненадання доказів проведення ремонту транспортного засобу.
Таким чином, МТСБУ було зменшено розмір відшкодування на суму ПДВ та сплачено кошти у розмірі 50213, 62 грн.
Винна особа - відповідач не вправі вимагати враховувати зношеність деталей, оскільки відшкодовує шкоду у розмірі реальних витрат, понесених внаслідок ДТП.
Отже, на думку МТСБУ, позовні вимоги у частині стягнення розміру різниці між вартістю відновлювального ремонту та вартістю матеріального збитку, розрахованого на підставі Закону № 1961-IV, не суперечить ст. 22, 1192, 1194 ЦК України та підлягають задоволенню.
Щодо розміру моральної шкоди - покладалися на розсуд суду.
При нормативному обґрунтуванні третя особа посилалася на статті 22, 1187-1188, 1192, 1194 ЦК України, статті 2, 22, 29, 36, 39 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Міністерством України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, постанову Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», правові висновки Верховного Суду України у справі № 914/1319/16 (постанова від 14 червня 2017 року), у справі № 352/1384/18 (постанова від 02 лютого 2022 року).
Фактичні обставини справи, встановлені судом
З копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вбачається, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу Renault Megane, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; рік випуску 2010 (а.с. 13).
Відповідно до копії полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-220868525 у період з 13.05.2024 по 12.05.2025 транспортний засіб Renault Megane, державний номерний знак НОМЕР_1 , був забезпечений. Страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, - 320000,00 грн; за шкоду, заподіяну майну, - 160000,00 грн; франшиза - 0,00 грн (а.с. 15).
Постановою Козельщинського районного суду Полтавської області від 24 жовтня 2024 року у справі № 533/789/24 постановлено визнати винним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді адміністративного штрафу (а.с.16-18).
З цієї ж постанови суду вбачається, що 16 серпня 2024 року о 14 годині 20 хвилин на автомобільній дорозі М-22 «Полтава-Олександрія», 73 км, у селі Підгорівка, керуючи транспортним засобом Volkswagen Touareg, державний номерний знак НОМЕР_2 , громадянин ОСОБА_2 здійснив обгін транспортного засобу, який рухався в попутному напрямку, а саме на перехресті, при цьому, перетнувши суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, внаслідок чого сталося зіткнення з транспортним засобом Renault Megane, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , яка в той момент здійснювала поворот ліворуч на перехресті. У результаті зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 14.6 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 10.10.2001 № 1306, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.
Окрім цього у постанові суду міститься посилання як на доказ, наданий працівниками поліції до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, - схему місця дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 16 серпня 2024 року о 14 годині 20 хвилин на автомобільній дорозі М-22 «Полтава-Олександрія», 73 км, у с. Підгорівка, відповідно до якої транспортний засіб - легковий універсал - Volkswagen Touareg, державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 , отримав механічні пошкодження, а саме: «переднє праве крило, передній бампер, права передня та задні двері, права стойка, заднє праве крило, молдінги крила та дверей з правої сторони, передній правий диск, задній лівий диск», транспортний засіб - легковий - Renault Megane, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , отримав механічні пошкодження, а саме: «передня ліва фара, передній бампер, диск і шина передня ліва, переднє ліве крило, дзеркало заднього виду з лівої сторони, передня ліва дверка, протитуманна ліва фара».
За висновком суду у справі № 533/789/24 в діях громадянина ОСОБА_2 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки останній як учасник дорожнього руху допустив порушення Правил дорожнього руху (підпункт «а» п. 14.6), що спричинило пошкодження транспортного засобу потерпілої.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 15 травня 2025 року постанову судді Козельщинського районного суду Полтавської області від 24 жовтня 2024 року у справі № 533/789/24 залишено без змін (а.с. 137-140).
Доказів страхування цивільно-правової відповідальності відповідача як особи, винної у скоєнні ДТП, матеріали справи не містять.
Постановою Козельщинського районного суду Полтавської області від 24 жовтня 2024 року у справі № 533/790/24 провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в її діях складу і події адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с. 19-20).
З листа МТСБУ у справі № 107717 вбачається, що МТСБУ розглянуло справу щодо відшкодування шкоди, заподіяної у результаті дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), яка мала місце 16.08.2024 о 14 годині 20 хвилин за участю транспортного засобу марки Renault, державний номерний знак НОМЕР_1 , та прийняло рішення про виплату відшкодування шкоди у розмірі 50213,68 грн (а.с. 22).
Відповідно до висновку експерта від 25.09.2024 № 149, виконаного за заявою ОСОБА_1 , вартість матеріального збитку власнику автомобіля Renault Megane, державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок пошкодження ДТП, яка сталась 16.08.2024, складає 60503,21 грн (а.с. 23-28).
Згідно з калькуляцією ремонту після ДТП, що є додатком № 1 до висновку експерта № 149 від 25.09.2024, загальна вартість ремонту складає 124181, 25 коп. (а.с.29-30).
На фототаблиці, яка є додатком № 2 до висновку експерта № 149 від 25.09.2024, зафіксовані пошкодження транспортного засобу Renault Megane, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 31-36).
У протоколі огляду транспортного засобу № 149, що є додатком № 4 до висновку експерта, наведено характер пошкоджень, отриманих транспортним засобом Renault Megane, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 38).
З платіжної інструкції від 23.09.2024 № 0.0.3902388322.1 вбачається, що ОСОБА_1 сплатила кошти ФОП ОСОБА_4 у розмірі 4000,00 грн з призначенням платежу: судова транспортно-товарознавча експертиза Renault Megane № НОМЕР_1 (а.с. 40).
Застосовані судом норми права та висновки Верховного Суду
Частинами першою та другою статті 22 Цивільного кодексу України (ЦКУ) визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За статтею 23 ЦКУ особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 ЦКУ майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно зі ч. 1 ст. 1167 ЦКУ моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У відповідності до ч. 1, 2 ст. 1187 ЦКУ джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів... Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 188 ЦКУ).
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно зі статтею 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV (тут та надалі - у редакції, чинній на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, - Закон № 1961-IV) з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
При використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу (п. 21.3). У разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом (п. 21.4).
Відповідно до підпункту ґ пункту 2.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат "Зелена картка") про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Пунктом 2.1 статті 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ), потерпілі (стаття 4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Відповідно до статті 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (далі по тексту рішення - Методика), у цій Методиці наведені нижче поняття вживаються у такому значенні:
- аварійне пошкодження - будь-які пошкодження, крім експлуатаційних, особливістю яких є механізм їх утворення внаслідок контактування зі сторонніми об'єктами, у тому числі вибоїнами чи просіданнями дорожнього покриття на проїжджій частині, що призвело до деформації чи руйнування і відповідно до необхідності ремонту чи заміни складника, або контактування з агресивним середовищем, що призвело до необхідності ремонту (заміни) складника. Події, що призвели до аварійних пошкоджень, як правило, потребують інформування про них відповідних державних органів згідно із законодавством;
- відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин;
- експлуатаційний знос - утрата елементами конструкції КТЗ своїх початкових технічних характеристик, споживчих властивостей або придатності внаслідок дії умов експлуатації та впливу навколишнього природного середовища;
- фізичний знос КТЗ (його складників) - утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників).
Згідно з п. 2.3 Методики вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ.
Відповідно до п. 2.4 Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно з Законом «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Саме такий правовий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 754/1108/15-ц.
Схожий правовий висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 17.01.2020 (справа № 916/2554/17), відповідно до якого відповідач як власник транспортного засобу, водія якого визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, згідно зі статтями 1187, 1194 ЦК України зобов'язаний відшкодувати позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, яка підлягає зменшенню на суму франшизи.
Також у постанові від 05.12.2018 (сп. № 752/19570/15-ц) Касаційний цивільний суд Верховного Суду зробив висновок, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Також Верховний Суд у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 910/4790/19 зробив такий висновок: страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми - статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 Цивільного кодексу України відшкодовує особа, яка завдала збитків.
У відповідності до положень частини 6 статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Висновки суду та мотиви прийнятого рішення
Щодо матеріальної (майнової шкоди) шкоди
З матеріалів справи вбачається, що 16.08.2024 відбулася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобіля під керуванням відповідача ОСОБА_2 та автомобіля під керуванням позивачки (потерпілої) ОСОБА_1 .
У результаті ДТП транспортний засіб під керуванням потерпілої - позивачки ОСОБА_1 було пошкоджено, а позивачці, відповідно, завдано матеріальних збитків.
Матеріальні збитки позивачці ОСОБА_1 завдані у результаті протиправних дій відповідача ОСОБА_2 , що полягають у порушенні ним п. 14.6 ПДР (пп. а).
Такі обставини встановлені постановою суду, яка набрала законної сили, та є обов'язковою у відповідності до приписів ч. 6 ст. 82 ЦПК України для суду, що розглядає дану справу про правові наслідки дій відповідача, стосовно якого ухвалено постанову.
Відповідачем не надано доказів наявності у нього страхового полісу (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди.
Доказів добровільної сплати завданої шкоди позивачці відповідач до суду також не надав.
У зв'язку з тим, що на момент настання ДТП відповідач не мав чинного договору страхування цивільно-правової відповідальності, МТСБУ було прийнято рішення здійснити регламентну виплату на користь позивачки (потерпілої особи) у сумі 50213,62 грн на підставі положень ст. 29 Закону України № 1961-IV.
Висновком експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження підтверджено, що вартість матеріального збитку власнику автомобіля Renault Megane, № НОМЕР_1 , внаслідок пошкодження ДТП, яка сталась 16.08.2024, складає 60503,21 грн.
У даній справі позивачкою доведено наявність усіх обов'язкових елементів для відшкодування шкоди відповідачем, а саме наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки відповідача як заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Доведено належними та достатніми доказами, що завдані збитки настали внаслідок протиправних дій відповідача, та доведено безпосередній причинний зв'язок між діями відповідача та заподіянням шкоди.
Водночас відповідач не довів, що в його діях немає вини у заподіянні шкоди.
Посилання представника відповідача на п. 5.2 Методики суд уважає безпідставним, адже відповідно до положень наведеного пункту виклик заінтересованих осіб для технічного огляду зі зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату, - у разі потреби, а не в обов'язковому порядку.
Верховний Суд у справі № 910/7328/23 (постанова від 16 липня 2024 року) зазначив, що відсутність представника замовника при проведенні експертного дослідження не може саме по собі вказувати на наявність перешкод у його проведенні, недостовірність дослідження та висновку експерта. Як положення Закону України "Про судову експертизу" (обов'язки судового експерта) та "Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень", затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 за № 53/5, так і ГПК України не передбачає обов'язкову участь іншого учасника справи при проведенні експертного дослідження (п. 7.59).
Ствердження представника відповідача про те, що не всі пошкодження автомобіля виникли у результаті ДТП, - є недоведеним припущенням. Адже відповідач та представник відповідача не позбавлені були можливості заявити клопотання про призначення повторної експертизи за наявності сумнівів у висновку експерта, наданого стороною позивача.
Безпідставними є й твердження зі сторони відповідача про те, що у додатку № 3 до висновку експерта вказано, що автомобіль обладнаний автоматичною трансмісією та є іншої комплектації, що, на думку сторони відповідача, свідчить про наявність маніпулювання з боку експерта з метою завищення вартості ремонту автомобіля. Так, з дослідницької частини висновку (а.с. 27) та зі самого додатку № 3 до висновку вбачається, що у додатку № 3 «Бюлетень авто товарознавця» наведено ціну ідентичного (аналогічного) автомобіля з метою визначення ринкової вартості пошкодженого автомобіля на підставі загальної формули для коригування ринкової вартості колісного транспортного засобу.
Висновок експерта не викликає сумнівів у його об'єктивності та обґрунтованості, складений особою, яка відповідає вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу", а тому приймається до судом до уваги як належний та допустимий доказ у розумінні статей 77, 78 ЦПК України на підтвердження розміру завданого позивачці матеріального збитку.
Відповідач та/або його представник, враховуючи принцип змагальності сторін, не скористалися своїм правом на спростування наведеного та зі свого боку будь-яких експертних висновків не надали, у тому числі і не ставили перед судом питання щодо призначення у справі повторної чи додаткової експертизи.
Статтею 10 ЦПК України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Системний аналіз змісту вказаних норм процесуального законодавства свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом .. Такий правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №910/21067/17 та у постанові від 15.06.2021 у справі №916/2479/17.
До того ж, при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати достатність поданих експертові об'єктів дослідження; повноту відповідей на поставлені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи (схожа правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №520/8073/16, від 12.02.2020 у справі №457/906/17, від 15.06.2021 у справі №916/2479/17, від 07.06.2022 у справі №916/302/16).
Суд за загальним правилом статті 89 ЦПК України, надаючи оцінку висновку експерта, складеному на замовлення позивачки, як доказу у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами, встановив, що висновок не викликає сумнівів у його об'єктивності і обґрунтованості; висновок складений особою, яка відповідає вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу"; предметом висновку є дослідження обставин, які входять до предмета доказування у цьому спорі; висновок не містить суперечностей між дослідницькою частиною та підсумковим висновком; узгоджується з іншими матеріалами справи, а тому суд приймає його до уваги як належний та допустимий доказ у розумінні статей 77, 78 ЦПК України на підтвердження розміру завданих матеріальних збитків.
Разом з тим, слушними суд уважає зауваження представника відповідача щодо розміру матеріального збитку, пред'явленого до стягнення.
Так, зі вступної частини висновку експерта вбачається, що на вирішення експерту постановлено було таке питання: яка вартість матеріального збитку власнику автомобіля Renault Megane, № НОМЕР_1 , внаслідок пошкодження у ДТП, яка сталася 16.08.2024?
Висновок експерта на поставлене питання є однозначним - 60503,21 грн.
Те, що з додатку № 1 до висновку «Калькуляція ремонту» вбачається, що вартість ремонту автомобіля (яка бралася за основу для розрахунку експертом вартості матеріального збитку) становить 124181,25 грн (а.с. 30), не змінює відповідь експерта (висновок) на поставлене перед ним питання, адже позивачка чи її представник самостійно формулювали питання для експертного дослідження та не позбавлені були можливості на вирішення експерта поставити питання в іншій редакції, якщо планували пред'явити до стягнення з відповідача не вартість матеріального збитку, а вартість відновлювального ремонту.
Отже суд уважає, що доведений розмір збитків позивачці становить 60503,21 грн, а різниця, відповідно, між вартістю матеріального збитку та регламентною виплатою МТСБУ становить 10289,59 грн (60503,21 - 50213,62 = 10289,59), а не 73967,63 грн, як уважали позивачка та її представник.
Ураховуючи вищевикладене, суд уважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково на суму 10289,59 грн. У стягненні 63678,04 грн слід відмовити (73967,63 - 10289,59 = 63678,04).
Посилання представника відповідача на висновки Верховного Суду у справі № 352/1384/18 (постанова від 02 лютого 2022 року), де вирішувалося питання порядку переходу до страховика права вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, - є безпідставними, адже обставини наведеної справи не є релевантними до обставин даної справи.
Висновкам Верховного Суду у справі № 914/1319/16 (постанова від 14.06.2017), на яку також посилався представник відповідача, аргументуючи відзив, а також висновкам Верховного Суду, на які посилався представник позивачки у позовній заяві, висновки суду у даній справі не суперечать.
Щодо моральної шкоди
Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
Позивачка просила загалом стягнути з відповідача 15000,00 грн, обґрунтовуючи це тим, що їй завдано моральної шкоди, оскільки по-перше їй спричинена майнова шкода у розмірі, що є для неї значним, по-друге, з моменту дорожньо-транспортної пригоди вона не змогла відновити пошкоджений автомобіль до стану, у якому той знаходився перед дорожньо-транспортною пригодою, що кожен день нагадує про той неприємний інцидент, пов'язаний із пошкодженням автомобіля, порушення її прав, а також той факт, що вже п?ять місяців пройшло з моменту дорожньо-транспортної пригоди, а їй відшкодовано менше 50 % від загальної суми, яка необхідна їй для відновлення автомобіля. При цьому, позивачеві невідомо, коли б відповідач самостійно вирішив б відновити її права, попри свій обов'язок.
Факт вчинення відповідачем ОСОБА_2 дорожньо-транспортної пригоди, у результаті якої було пошкоджено транспортний засіб, винуватість ОСОБА_2 у вчинення автопригоди, порушенні ним Правил дорожнього руху та пошкодженні майна позивачки є встановленим на підставі постанови судді Козельщинського районного суду Полтавської області від 24.10.2024 у справі № 533/789/24.
Такі обставини, встановлені стосовно відповідача постановою суду в адміністративній справі, не підлягають доказуванню у даній справі, та не спростовані відповідачем (ч. 5 ст. 82 ЦПК). У відповідності до ч. 6 ст. 82 ЦПК України така постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої прийнято постанова суду у питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 761/14285/16-ц, участь у ДТП, пошкодження власного майна безумовно негативно вплинуло на моральний стан позивача та призвело до моральних страждань.
Суд уважає, що неправомірними по відношенню до позивачки діями відповідача, що полягали, у вчиненні ДТП, пошкодженні транспортного засобу позивачки, відсутності активних дій, спрямованих на добровільне залагодження конфлікту та відшкодування залишку шкоди, очевидно, що могла бути завдана моральна шкода позивачці.
Разом з тим, суд уважає, що заявлений позивачкою розмір моральної шкоди є дещо завищений. Керуючись принципом справедливості, виваженості, розумності, суд приходить до висновку, що від неправомірних дій відповідача позивачка дійсно зазнала моральних страждань, та задовольняє позовні вимоги в цій частині частково, а саме у розмірі 10000,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог (5000,00 грн) у цій частині суд відмовляє.
На переконання суду, такий розмір є розумним, справедливим та співмірним понесеним позивачкою стражданнями, внаслідок вчинення відповідачем дорожньо-транспортної пригоди, та зважаючи на поведінку відповідача у подальшому (невжиття ним заходів з метою добровільного відшкодування шкоди).
Розподіл судових витрат
Згідно зі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Матеріалами справи підтверджено сплату позивачкою при зверненні до суду судового збору у сумі 1211,20 грн (а.с. 1, 2).
З урахуванням того, що позов позивачки підлягає задоволенню частково (22,81 % від ціни позову), суд на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України приходить до висновку про стягнення судових витрат у вигляді судового збору з відповідача на користь позивачки у сумі 276,27 грн.
Крім того представник позивачки просив стягнути з відповідача на користь позивачки витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15000,00 грн, на витрати залучення експерта - 4000,00 грн, на підтвердження яких надав відповідні докази.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
У відповідності до ч. 2-6 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Суд також має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Зі сторони позивачки на підтвердження витрат на правничу допомогу було надано такі докази (копії):
1) договір про надання правової допомоги від 19 серпня 2024 року № 69/24, укладений між адвокатом Шевченком Станіславом Миколайовичем та ОСОБА_1 (а.с. 42-43), відповідно до якого адвокат зобов'язується надавати правову допомогу замовнику в якості захисника під час розгляду справи про притягнення замовника до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУПАП згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР №112974 та як представника потерпілої у справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_2 , та під час процедури стягнення страхового відшкодування та матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок пошкодження автомобіля замовника під час ДТП, яка мала місце 16.08.2024 року на автодорозі Полтава - Олександрія у с, Підгорівка Кременчуцького району Полтавської області (п. 1.1); загальний розмір оплати по даному договору складає 15000,00 грн (п. 3.2);
2) рахунок-фактуру № 69/24 від 19.08.2024, відповідно до якого юридичні послуги відповідно до договору № 69/24 від 19.08.2024 складають 15000,00 грн (а.с. 44);
3) копії квитанцій, відповідно до яких ОСОБА_1 сплатила кошти ФОП ОСОБА_5 у загальному розмірі 15000,00 грн (а.с.45-47).
3) детальний опис наданих послуг, відповідно до якого адвокатом Шевченко С.М. було надано ОСОБА_1 професійну правничу допомогу, а саме: 1) усна консультація із загальних питань права, що стосуються конкретної ситуації клієнта щодо можливості пред'явлення позову про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; 2) участь у розгляді справ про адміністративне правопорушення № 533/789/24 та № 533/790/24, отримання копій постанов суду у даних справах; 3) підготовка позовної заяви з додатками, роздруківка у 5 примірниках (а.с.9).
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву не погодився з таким розміром правової допомоги, заявленої до стягнення, та звертав увагу суду, що позивачка вимагає компенсації за всі юридичні послуги, які вона нібито отримувала протягом останніх півроку.
Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Зі сторони позивачки надано усі необхідні докази на підтвердження розміру понесених нею витрат на правничу допомогу у строки, що передбачені ч. 8 ст. 141 ЦПК України, у тому числі: договір про надання правничої допомоги, розрахунок гонорару за надану правничу (правову) допомогу, квитанцію про сплату гонорару у розмірі, визначеному договором. Такі докази завчасно були направлені відповідачеві.
Оцінюючи заявлений позивачкою до відшкодування розмір витрат на оплату послуг адвоката на відповідність критеріям, визначеним ч. 4 ст. 137 ЦПК України, суд погоджується з доводами представника відповідача про невідповідність таких послуг як представництво адвоката у справах про адміністративні правопорушення № 533/789/24 та № 533/790/24, отримання копій постанов суду у даних справах, оскільки надання таких послуг є поза межами даного цивільного провадження.
19 квітня 2024 року у справі № 916/101/23 Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду виснував, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами (п. 43).
У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (п. 63).
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц) (п. 67).
Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (п. 68).
Відповідно до детального опису наданих послуг адвокатом Шевченко С.М. було надано ОСОБА_1 професійну правничу допомогу, а саме: 1) усна консультація із загальних питань права, що стосуються конкретної ситуації клієнта щодо можливості пред'явлення позову про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; 2) участь у розгляді справ про адміністративні правопорушення № 533/789/24 та 533/790/24, отримання копій постанов суду у даних справах; 3) підготовка позовної заяви з додатками, роздруківка у 5 примірниках (а.с. 48).
Вартості кожної з послуг окремо адвокатом не зазначено. Сума гонорару адвоката за участь у трьох справах: № 533/789/24, № 533/790/24 та № 533/73/25 - є загальною - 15000,00 грн. З копій платіжних інструкцій також убачається, що позивачка оплачувала поступово за отриману нею в адміністративних справах (№ 533/789/24, № 533/790/24) та у даній цивільній справі (№ 533/73/25) правничу допомогу, а саме: 13.08.2024 - 4000,00 грн; 19.08.2024 - 3000,00 грн; 20.09.2024 - 8000,00 грн.
Зважаючи на відсутність доказів щодо вартості правничої допомоги у кожній з наведених справ, суд виходить з того, що останній платіж позивачки на користь адвоката за договором, здійснений 20.09.2024 у сумі 8000,00 грн, стосується даної справи.
Така сума витрат є документально підтвердженою, співмірною зі складністю даної справи та обсягом правничої допомоги, наданої адвокатом; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); значенням справи для сторін та їх поведінку.
Оскільки позовна заява позивачки підлягає задоволенню частково (22,81 % від загальної ціни позову), то на підставі п. 3 ч. 2 ст. 141, ст. 137 ЦПК України з відповідача на користь позивачки слід стягнути судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу у сумі 1824,80 грн (8000,00 грн х 22,81 % = 1824,80 грн).
На думку суду, судові витрати, понесені позивачкою, у такому розмірі відповідають критеріям реальності (їх дійсності та необхідності), розумності та не є явно несправедливими. Решту суми витрат (6175,20 грн) слід залишити за позивачкою.
Окрім цього, відповідно до ч. 12 ст. 141 ЦПЦ України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
Третя особа МТСБУ просила суд стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 1000,00 грн, позовні вимоги позивачки у частині вимог про стягнення матеріального збитку - підтримувала, в іншій частині - покладалася на розсуд суду.
Зі сторони третьої особи на підтвердження витрат на правничу допомогу було надано такі докази (копії):
1) договір № 4.1/12-10/2021 про надання послуг у сфері права від 12.10.2021 (а.с.75-80), укладений між Моторне (транспортне) страхове бюро України (замовник) та Адвокатським об'єднанням «ІНС.ЛОУ ГРУП» (виконавець), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець за винагороду приймає на себе зобов'язання надавати послуги у сфері права (далі - послуги) (п. 1.1); вартість послуг, що надаються виконавцем у справах, у яких замовник є відповідачем (співвідповідачем, цивільним відповідачем) або третьою особою, а також в інших випадах, визначається наступним чином: 1000,00 грн - у справі, в якій замовник є третьою особою (п. 5.2.1); оплата здійснюється замовником шляхом перерахування суми винагороди на рахунок виконавця на підставі акту приймання-передачі наданих послуг, який складається виконавцем раз на місяць та передається замовнику у місяці, наступному за звітним, у двох екземплярах разом із матеріалами справи (п. 5.3);
2) додаткову угоду від 28.12.2021 до договору № 4.1/12-10/2021 про надання послуг у сфері права від 12.10.2021 (а.с. 80 (на звороті) -81), у відповідності до якої викладено пункт 4.17 у такій редакції: «Виконавець зобов'язаний щомісячно до 15 числа кожного місяця направити Замовнику погоджені Акти виконаних робіт підписані у Сервісі «Вчасно»;
3) додаткову угоду від 05.02.2025 (а.с. 82), відповідно до якої замовником передано, а виконавцем прийнято на ведення від імені замовника справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 88967,63 грн, де МТСБУ є третьою особою.
Такі докази були направлені відповідачу (а.с. 87).
Відповідач клопотання про зменшення розміру витрат третьої особи на правничу допомогу з підстав їх неспівмірності до суду не подав.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами
розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено
стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Такі висновки зробив
Верховний Суд у справі № 922/449/21.
На думку суду, судові витрати у заявленому розмірі, понесені третьою особою, відповідають критеріям реальності (їх дійсності та необхідності), розумності та не є явно несправедливими та обтяжливими для відповідача. Розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову. Оскільки третя особа підтримувала позивачку, та суд задовольнив позовні вимоги частково, то на підставі ч. 12, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь МТСБУ слід стягнути понесені третьою особою витрати на правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 228,10 грн (1000,00 х 22,81 % = 228,10).
Також згідно з п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до ч. 6-9 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до платіжної інструкції від 23.09.2024 № 0.0.3902388322.1 ОСОБА_1 сплатила кошти ФОП ОСОБА_4 у розмірі 4000,00 грн з призначенням платежу: судова транспортно-товарознавча експертиза Renault Megane, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Розмір витрат на залучення експерта належним чином підтверджено позивачкою, такий розмір є співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом, зі сторони відповідача клопотання про зменшення витрат на оплату послуг експерта заявлено не було. Отже, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню сума витрат на залучення експерта пропорційно до розміру задоволених позивних вимог у сумі 912,40 грн (4000,00 х 22,81 % = 912,40). Решту суми витрат слід залишити за позивачкою.
Керуючись статтями 12, 76, 77, 81, 133, 137, 139, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, нормами матеріального права та висновками Верховного Суду, наведеними у мотивувальній частині рішення, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог: Моторне (транспортне) страхове бюро України, - про стягнення матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування матеріального збитку - 10289 гривень 59 копійок.
Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди - 10000,00 гривень.
Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у загальній сумі 3013 гривень 47 копійок, у тому числі: судовий збір у сумі 276 гривень 27 коп.; витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1824 гривень 80 коп.; витрати на проведення транспортно-товарознавчої експертизи у сумі 912 гривень 40 коп.
Стягнути зі ОСОБА_2 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 228 гривень 10 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ; тел.: НОМЕР_4 ).
Представник позивача: адвокат Шевченко Станіслав Миколайович (адреса: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_3 ; тел.: НОМЕР_6 , НОМЕР_7 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_8 ; тел: НОМЕР_9 ).
Представник відповідача: адвокат Сердюк Олександр Олександрович (адреса: вул. Мироносицька, буд 91, м. Харків, Харківська область, 61002; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_10 ; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_4 ; тел.: НОМЕР_11 ).
Третя особа: Моторне (транспортне страхове) бюро України (місцезнаходження: Русанівський бульвар, буд. 8, м. Київ, 02154; ідентифікаційний код юридичної особи: 21647131; електронна пошта: mtibu@mtibu.kiev.ua; тел.: 380442392030).
Повне рішення складено та підписано суддею 07 жовтня 2025 року. Рішення не оголошувалося у зв'язку з неявкою учасників справи на оголошення.
Суддя В.П. Козир