"02" жовтня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2584/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,
секретар судового засідання Борисова Н.В.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Жосан Т.Ю.,
від відповідача: Бобуйок О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ" до відповідача: Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області про стягнення 95212,47 грн заборгованості,
зазначає наступне:
Зміст позовних вимог Позивача:
У липні 2025 року використовуючи систему "Електронний суд" Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ" (надалі - ТОВ "ООЕК", Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області (надалі - Рада, Відповідач) 317990,55 грн заборгованості, з яких 317286,72 грн основного боргу та 703,83 грн 3% річних.
Обґрунтування позовних вимог:
Фактичними підставами звернення із позовом до суду ТОВ "ООЕК" визначено неналежним виконанням взятих на себе Радою за укладеним 21.01.2025 договором про закупівлю електричної енергії у постачальника універсальних послуг № 04-9400-УП зобов'язань в частині своєчасної та остаточної оплати вартості спожитої упродовж квітня-червня 2025 року електричної енергії.
При цьому повідомляє, що обсяги спожитої електричної енергії встановлено на підставі даних АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ».
Обґрунтування позиції Відповідача:
Рада зазначає, що виставлені упродовж квітня-червня 2025 року рахунки на оплату містять занадто завищені обсяги споживання електричної енергії, в якості прикладу наводить раніше укладення договори разом із доказами споживання за аналогічними періодами минулих років.
Зазначає, що упродовж існування договірних взаємовідносин із ТОВ "ООЕК" відсутні випадки споживання електричної енергії в обсягах, більше аніж зазначено в укладених договорах.
Поряд із цим повідомляє суду, що трансформаторна підстанція, окрім Ради здійснює постачання електричної енергії іншим домоволодінням, фактично субспоживачам, при цьому кількість спожитої Радою електричної енергії завжди вираховувалось після віднімання спожитої субспоживачами електричної енергії.
Посилається на звернення до АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» задля встановлення обсягу споживання електричної енергії упродовж спірного періоду з урахуванням споживання субспоживачами.
Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтування позиції Позивача у відповіді на відзив:
Посилається на те, що формування рахунків на оплату відбувається на підстави отриманої від АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» як оператора системи розподілу інформації.
При цьому після початку розгляду справи отримано відповідну інформацію від АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» внаслідок яких відбулось коригування у бік зменшення обсягу спожитої електричної енергії (- 51569 кВт/год), відповідно зменшення обсягу заборгованості (- 222778,08 грн).
Повідомляє, що залишок заборгованості Ради складає 94508,64 грн основного боргу за спожиту упродовж квітня-червня 2025 року електричну енергію, а також про нараховані 703,83 грн 3% річних у зв'язку із відсутністю своєчасної та остаточної оплати.
Зазначає, що відносини із третіми особами (субспоживачами) не впливають на договірні правовідносини сторін у справі, що наділяє ТОВ "ООЕК" правом на звернення із позовом про стягнення вартості спожитої, проте не оплаченої, електричної енергії.
Процесуальні питання, вирішені судом:
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2025 позовній заяві ТОВ "ООЕК" присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 916/2584/25 та визначено суддю Господарського суду Одеської області Гута С.Ф. для її розгляду.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.07.2025 прийнято позовну заяву ТОВ "ООЕК" до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2584/25, задоволено заявлене ТОВ "ООЕК" у тексті позовної заяви клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та постановлено розгляду справу за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 05 серпня 2025 року.
31 липня 2025 року ТОВ "ООЕК" представлено заяву про зменшення розміру позовних вимог.
В судовому засіданні, призначеному на 05.08.2025 судом прийнято до розгляду заяву ТОВ "ООЕК" про зменшення розміру позовних вимог, враховуючи усні пояснення представника про допущену технічну помилку, ТОВ "ООЕК" просить стягнути з Ради 94508,64 грн основного боргу та 703,83 грн 3% річних.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.08.2025 відкладено розгляд справи на 04 вересня 2025 року.
04 вересня 2025 року представник Ради звернувся із клопотанням про відкладення розгляду справи.
Призначене на 04.09.2025 судове засідання не відбулось у зв'язку із оголошенням системою цивільної оборони у місті Одесі та Одеській області повітряної тривоги.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.09.2025 призначено розгляд справи на 18 вересня 2025 року.
Враховуючи усне клопотання представника Ради про відкладення розгляду справи та відсутність заперечень представника ТОВ "ООЕК" проти цього, протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.09.2025 відкладено розгляд справи на 02 жовтня 2025 року.
Частинами 1 та 2 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
В свою чергу, частиною 3 статті 2 ГПК України встановлено, що одним із основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Відповідно до положень статті 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Згідно із приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку "розумності строку" розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнецов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України"), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи вищенаведене, з метою дотримання принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності сторін перед законом та судом, значення справи для сторін, господарським судом здійснювався розгляд справи в межах розумного строку з метою наданням можливості учасниками справи реалізувати процесуальні права для викладення позицій та виступу із вступними словами.
В процесі розгляду справи представник ТОВ "ООЕК" підтримував заявлені позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову в повному обсязі, представник Ради натомість заперечував проти задоволення заявлених вимог та наполягав на відмові у задоволенні позову.
В ході розгляду даної справи Господарським судом Одеської області, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
02 жовтня 2025 року в судовому засіданні судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судом:
21 січня 2025 року Рада звернулась до ТОВ "ООЕК" із заявою-приєднанням, відповідно до якої приєднуються до умов Договору на умовах комерційної пропозиції Постачальника: Комерційна пропозиція № 1/1-УП; ЕІС-код об'єкта (площадки вимірювання) - 62X6264827090628 (62Z6264827090628), 62X3932381090767 (62Z393238109067); Найменування Оператора системи, з яким Споживач уклав договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії - АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ».
21 січня 2025 року між ТОВ "ООЕК" (Постачальник) та Радою (Споживач) укладено Договір про закупівлю електричної енергії у постачальника універсальних послуг № 04-9400-УП (Договір), умовами пункту 1.1 якого передбачено, що цей Договір встановлює порядок та умови постачання електричної енергії споживачу постачальником універсальних послуг (далі Постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633. 634, 641.642 Цивільного кодексу України. Закону України «Про публічні закупівлі» та абз.3,4 п.3.1.7 Правил роздрібного ринку електричної енергії, що затверджені Постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 (ПРРЕЕ).
Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та ПРРЕЕ. затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року №312, та є однаковими для всіх споживачів.
Далі по тексту цього Договору Постачальник або Споживач іменуються Сторона, а разом Сторони (пункт 1.2).
За цим Договором Постачальник продає електричну енергію, за кодом СРV за ДК 021:2015-09310000-5 - Електрична енергія (універсальна послуга). Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Цей Договір укладається на підставі Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 року № 1178
Кількість електричної енергії за цим Договором визначено в обсязі 25000 кВт*год. відповідно до Додатку 2 «Обсяги очікуваного споживання (постачання) електричної енергії Споживачу» (пункт 2.1).
Обов'язковою умовою для постачання електричної енергії Споживачу є наявність у Постачальника укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого Споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії (пункт 2.2).
Строк постачання електричної енергії (надання універсальної послуги): з 01.01.2025 по 31.12.2025 (пункт 2.3).
Місце постачання електричної енергії (надання універсальної послуги): згідно Додатку 1 «Заява-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг» (пункт 2.4).
Ціна цього договору становить 108000,00 грн (Сто вісім тисяч гривень 00 копійок), в тому числі ПДВ 18000, 00 грн (Вісімнадцять тисяч гривень 00 копійок).
Споживач розраховується з Постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього Договору… (пункт 5.1).
Спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції Постачальника. Для одного об'єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни на електричну енергію (пункт 5.2).
Ціна на електричну енергію визначається Постачальником у разі дотримання умов надання універсальних послуг, визначених у пункті 3.1 глави 3 цього Договору, та у відповідності до методики (порядку) розрахунку ціни на електричну енергію, затвердженої Регулятором або згідно встановлених нормативних актів (пункт 5.3).
Ціна на електричну енергію встановлюється з дотриманням вимог, передбачених Законом України «Про ринок електричної енергії» і ПРРЕЕ. Сторони домовилися про те, що ціна на електричну енергію, сформована Постачальником відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, повинна бути обов'язкова для Сторін з дати її введення в дію (пункт 5.5).
Ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися Постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни (пункт 5.7).
Оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 (п'яти) робочих днів від дати отримання Споживачем цього рахунка, або протягом 5 (п'яти) робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем.
Всі платіжні документи, що виставляються Постачальником Споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені Сторонами цього Договору також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних вебсайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо комерційної якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки (пункт 5.10).
Споживач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії у складі вартості (ціни) електричної енергії Постачальника.
При виставленні рахунку за спожиту електричну енергію Споживачу Постачальник зобов'язаний окремо вказувати оплату за послугу з розподілу електричної енергії та оплату вартості електричної енергії (пункт 5.13).
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством (пункт 9.1).
Спори та розбіжності, що можуть виникнути із виконання умов цього Договору, у разі якщо вони не будуть узгоджені шляхом переговорів між Сторонами, можуть бути вирішені шляхом звернення Споживача до Інформаційно-консультаційного центру по роботі із споживачами електричної енергії, що створюється Постачальником згідно з Положенням про Інформаційно-консультаційний центр по роботі із споживачами електричної енергії, затвердженим постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 12 березня 2009 року №299, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 6 квітня 2009 року за №308/16324 (із змінами) (далі - Положення про ІКЦ).
Під час вирішення спорів Сторони мають керуватися порядком врегулювання спорів, встановленим ПРРЕЕ та Положенням про ІКЦ (пункт 11.1).
Цей Договір укладається на строк до 31.12.2025 року, та набирає чинності з моменту підписання договору сторонами, якщо інше не визначено умовами цього Договору.
Відповідно до п. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України Сторони прийшли до взаємної згоди, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли з 01.01.2025 року.
Дія цього Договору може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в Договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку (пункт 13.1).
Представлена копія Договору містить проставлені представниками підписи та скріплена печатками контрагентів.
Додатком № 2 до Договору визначено обсяги очікуваного споживання (постачання) електричної енергії Споживачу: Січень - Листопад по 2,083; Грудень 2,087; разом 25,00 (тис. кВт/год).
Комерційною пропозицією № 1/1-УП передбачено, що ціна (тариф) па електричну енергію становить 4,32 грн з ПДВ за кВт/год; територія діяльності ТОВ "ООЕК" місто Одеса та Одеської області, в межах якої здійснюють діяльність з розподілу електричної енергії оператори систем розподілу (передачі), зокрема - АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ».
Споживач здійснює оплату за спожиту електричну енергію протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника. Споживач має право здійснити попередню оплату (пункт 5 Комерційної пропозиції).
15 квітня 2025 року ТОВ "ООЕК" виставлено Раді рахунок на оплату № 04-9400/1 за квітень 2025 року на загальну суму 103132,80 грн з ПДВ. Спожито за ЕІС-кодом 62Z6264827090628 19233 кВт/год, а за 62Z3932381090767 - 9415 кВт/год, разом 28648 кВт/год.
06 травня 2025 року Рада звернулась до АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» із запитом, в якому посилається на отримання від ТОВ "ООЕК" рахунок на оплату № 04-9400/1 за спожиту у квітні 2025 року електричну енергію, у той же час зазначає, що визначений обсяг споживання електричної енергії спожито абонентами, підключеними до трансформаторної підстанції, яка розташована на території Ради.
Просить провести перевірку правомірності виставленого рахунку та здійснити його коригування.
08 травня 2025 року Рада звернулась до АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» із запитом, в якому посилається на отримання від ТОВ "ООЕК" рахунок на оплату № 04-9400/1 за спожиту у квітні 2025 року електричну енергію обсягом 28648 кВт/год, котрий значно перевищує очікуване споживання (постачання).
Зазначає, що виставлений рахунок є необґрунтованим, просить провести перевірку правомірності виставленого рахунку та здійснити його коригування.
16 травня 2025 року ТОВ "ООЕК" виставлено Раді рахунок на оплату № 04-9400/1 за травень 2025 року на загальну суму 92617,20 грн з ПДВ. Спожито за ЕІС-кодом 62Z6264827090628 12155 кВт/год, а за 62Z3932381090767 - 13572 кВт/год, разом 25727 кВт/год.
Відповідно до супровідного листа та фіскального чеку АТ «УКРПОШТА» ТОВ "ООЕК" надіслано 16.05.2025 Раді рахунки на оплату за спожиту у квітні та травні 2025 року електричну енергії.
Відповідно до представленої роздруківку відстеження статусу доставки 20.05.2025 Радою отримано поштову кореспонденцію.
12 червня 2025 року ТОВ "ООЕК" виставлено Раді рахунок на оплату № 04-9400/1 за червень 2025 року на загальну суму 68655,60 грн з ПДВ. Спожито за ЕІС-кодом 62Z6264827090628 10575 кВт/год, а за 62Z3932381090767 - 8496 кВт/год, разом 19071 кВт/год.
Відповідно до супровідного листа та фіскального чеку АТ «УКРПОШТА» ТОВ "ООЕК" надіслано 12.06.2025 Раді рахунки на оплату за спожиту у червні 2025 року електричну енергії.
Відповідно до представленої роздруківку відстеження статусу доставки 14.06.2025 Радою отримано поштову кореспонденцію.
18 червня 2025 року АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» представлено ТОВ "ООЕК" інформацію про споживача - Раду, відповідно до якою останньою у квітні 2025 року спожито 28648 кВт/год, у травні 2025 - 25727 кВт/год, а у червні - 19071 кВт/год (відповідні обсяги розподілені АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» як оператором системи розподілу).
01 липня 2025 року Рада звернулась до АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» та ТОВ "ООЕК" із запитом, в якому посилається на отримання від ТОВ "ООЕК" попередження (повідомлення) про припинення постачання електроенергії за укладеним Договором, у зв'язку із наявністю значної заборгованості.
Посилається на отримання рахунку на оплату № 04-9400/1 за спожиту у квітні 2025 року електричну енергію, у той же час зазначає, що визначений обсяг споживання електричної енергії спожито абонентами, підключеними до трансформаторної підстанції, яка розташована на території Ради.
Зазначає, що станом на дату складання листа відбувається перевірка абонентів, підключених через відповідну трансформаторну підстанцію, у зв'язку із чим посилається, що виставлені до її закінчення не вважаються правомірними.
Просить провести перевірку правомірності виставлених упродовж квітні-червня 2025 року рахунків та здійснити їх коригування.
31 липня 2025 року АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» представлено ТОВ "ООЕК" інформацію про споживача - Раду, відповідно до якою останньою у квітні 2025 року спожито 3737 кВт/год, у травні 2025 - 10040 кВт/год, а у червні - 8100 кВт/год (відповідні обсяги розподілені АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» як оператором системи розподілу).
Інформація містить позначки нараховано у квітні 2025 року 28648 кВт/год, у травні 2025 - 25727 кВт/год, а у червні - 19071 кВт/год, а також - коригування у -24911 кВт*год у квітні, -15687 кВт*год у травні та -10971 кВт*год у червні
Відповідно до представленого ТОВ "ООЕК" розрахунку заборгованості за Радою обліковується 95212,47 грн, з яких 94508,64 грн боргу за спожиту упродовж квітня-червня 2025 року електричну енергію та 703,83 грн нарахованих 3% річних у зв'язку із простроченням зобов'язань із оплати вартості спожитої електричної енергії.
Розрахунок містить позначки «-222778,08 грн» та «-51569 кВт*год».
Ключове питання, яке постало перед судом у цій справі:
Предметом позову у справі у матеріально-правова вимога ТОВ "ООЕК" до Ради про стягнення 95212,47 грн вартості поставленої першим та спожитої другим електричної енергії на підставі дослідженого судом Договору упродовж спірного періоду.
Відтак, суду необхідно встановити наявність договірних правовідносин між сторонами у справі, відповідний обсяг прав та обов'язків кожної із сторін Договору, в тому числі стосовно визначення обсягу переданої/спожитої електричної енергії, а також чи було порушено права внаслідок дій (бездіяльності) іншої особи.
Джерела права, які підлягають застосуванню при ухваленні судового рішення:
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини 3 статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права.
У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до приписів статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
В свою чергу, вимоги встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України передбачають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 ГК України (в редакції чинній на час укладення Договору та виникнення спірних правовідносин) відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 ГК України (в редакції чинній на час укладення Договору та виникнення спірних правовідносин), в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Частиною 1 статті 275 ГК України (в редакції чинній на час укладення Договору та виникнення спірних правовідносин) встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно із частинами 1,6 та 7 статті 276 ГК України (в редакції чинній на час укладення Договору та виникнення спірних правовідносин) загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. У разі якщо енергія виділяється в рахунок замовлення на пріоритетні державні потреби (ліміту), енергопостачальник не має права зменшувати абоненту цей ліміт без його згоди. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Відповідно до частини 1 статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Частиною 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
В свою чергу частини 1-3 статті 692 ЦК України передбачають, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Пунктом 4.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії (надалі - ПРРЕЕ) передбачено, що розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів.
Відповідно до пункту 4.3 ПРРЕЕ дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
Розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну (пункт 4.12 ПРРЕЕ).
Пунктом 4.21 ПРРЕЕ встановлено, що оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватись згідно зі строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом. Зазначені строки не можуть бути меншими за 5 днів з дня надання платіжного документа споживачу.
Відповідно до пункту 5.2.1 ПРРЕЕ електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.
Згідно із пунктом 5.5.5 ПРРЕЕ споживач електричної енергії зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Пунктом 38 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що комерційний облік електричної енергії - сукупність процесів та процедур із забезпечення формування даних щодо обсягів виробленої, відпущеної, переданої, розподіленої, спожитої, імпортованої та експортованої електричної енергії у визначений проміжок часу з метою використання таких даних для здійснення розрахунків між учасниками ринку.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 46 "Про ринок електричної енергії" оператор системи розподілу забезпечує комерційний облік відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 06.11.2018 № 1345 видано АТ "ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії.
Окрім того, умовами комерційної пропозиції передбачено, що діяльність з розподілу електричної енергії оператори системи розподілу/передачі здійснює АТ "ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ".
Абзацом 1 пункту 2.3.3 ПРРЕЕ передбачено, що електроустановки споживачів мають бути забезпечені необхідними розрахунковими засобами вимірювальної техніки для розрахунків за спожиту електричну енергію, технічними засобами контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності, а також (за бажанням споживача) суміщеними з лічильником електричної енергії або окремими засобами вимірювальної техніки для контролю якості електричної енергії.
При цьому приписами ПРРЕЕ, а саме абзацами 3-5 пункту 2.3.5, передбачено, що у разі виникнення у споживача сумніву у правильності показів засобів вимірювальної техніки та/або обсягів споживання електричної енергії, на підставі яких здійснювались нарахування у пред'явленому до оплати документі, споживач подає про це заяву оператору системи/постачальнику послуг комерційного обліку, а у разі виникнення сумніву у правильності суми у пред'явленому до оплати документі щодо оплати за постачання або розподіл (передачу) електричної енергії - учаснику роздрібного ринку, який надав розрахунковий документ.
Учасник ринку протягом 5 робочих днів від дня одержання заяви перевіряє документ (рахунок) щодо оплати електричної енергії, послуг з розподілу (передачі), комерційного обліку електричної енергії, компенсації перетікань реактивної електричної енергії тощо, у разі необхідності звертається в установленому Кодексом комерційного обліку порядку щодо перевірки даних комерційного обліку.
На підставі отриманих за результатами перевірки даних комерційного обліку електропостачальник, оператор системи та постачальник послуг комерційного обліку за необхідності проводять відповідні коригування.
За результатами перевірки учасник роздрібного ринку повідомляє споживача.
Положеннями пункту 2.3.11 ПРРЕЕ встановлено, що комерційний облік на роздрібному ринку електричної енергії організовується адміністратором комерційного обліку та здійснюється постачальниками послуг комерційного обліку відповідно до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", Кодексу комерційного обліку та цих Правил.
В свою чергу, пункт 2.3.12 ПРРЕЕ передбачає, що споживання електричної енергії за відповідним тарифом (ціною) відповідно до комерційної пропозиції має бути забезпечене окремим комерційним обліком.
Окремі площадки вимірювання мають бути забезпечені засобами вимірювальної техніки, які дають можливість організувати комерційний облік за відповідним тарифом (ціною) на всій площадці вимірювання.
Відповідно до пункту 2.3.14 ПРРЕЕ постачальник послуг комерційного обліку забезпечує зняття показів засобів вимірювальної техніки відповідно до Кодексу комерційного обліку.
Відповідно до приписів Кодексу комерційного обліку (надалі - ККО) електричної енергії:
точка комерційного обліку (ТКО) - фізична або умовна (віртуальна) точка (як елемент інформаційної моделі ринку), ідентифікована відповідним EIC-кодом, якої стосуються дані комерційного обліку електричної енергії, які використовуються для розрахунків між учасниками ринку електричної енергії та/або для формування звітності;
автоматизована система постачальника послуг комерційного обліку електричної енергії (АС ППКО) - автоматизована система або сукупність автоматизованих систем, що забезпечують виконання заявлених функцій постачальника послуг комерційного обліку електричної енергії;
Приписами пункту 8.1.2 ККО електричної енергії передбачено, що покази лічильників для кожної ТКО за період інтеграції мають зчитуватися АС ППКО зі всіма цифрами після коми. Покази лічильників в індивідуальних побутових та малих непобутових споживачів мають зчитуватися в цілих кВт·год.
Положення пункту 8.6.1 ККО передбачають, що зчитування показів з лічильників, встановлених у споживачів, може здійснюватися споживачем, а також оператором системи або ППКО (у ролі ОЗД) відповідно до цього Кодексу та умов договору.
Пункт 8.6.7 ККО передбачає, що зчитування показів (збір даних) з лічильників у непобутових та колективних побутових споживачів у разі відсутності можливості їх автоматизованого дистанційного зчитування провадиться споживачем щомісяця на перше число місяця, наступного за розрахунковим. При обладнанні вузлів обліку засобами дистанційної передачі даних інформація про покази лічильників за розрахунковий місяць формується відповідним ППКО через канали дистанційного зв'язку.
В свою чергу, приписами пункту 8.6.8 ККО встановлено, що непобутові та колективні побутові споживачі зобов'язані протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця надати оператору системи звіт про покази лічильників за розрахунковий місяць. Наведені у звіті останні фактичні покази лічильників вважаються показами на початок першої доби календарного місяця.
Окрім того, пунктом 8.6.15 ККО встановлено, що дані, отримані від споживача, при проведенні процедур їх перевірки та в розрахунках мають менший пріоритет ніж дані, отримані безпосередньо оператором системи або ППКО.
При цьому у разі виявлення у платіжному документі помилкових показів лічильника споживач має повідомити про це відповідного оператора системи/ППКО та електропостачальника та надати фактичні покази лічильника. Водночас індивідуальному побутовому споживачу достатньо надати фактичні покази лічильника оператору системи розподілу або електропостачальнику (пункт 8.6.16 ККО).
Крім того, пунктом 8.6.17 ККО передбачено, що оператор системи/ППКО має забезпечити протягом п'яти робочих днів від дня отримання відповідного повідомлення проведення перевірки вказаних у рахунку показів лічильника, а в разі потреби протягом 20 робочих днів забезпечити перевірку лічильника та, у разі потреби, виправити помилкові дані, та проінформувати споживача про результати перевірки. Електропостачальник, оператор системи та споживач за ініціативою однієї зі сторін оформлюють акт звірки спожитої та сплаченої електричної енергії відповідно до отриманих фактичних показів ЗКО.
Пунктом 5.9.4 ККО передбачено що якщо до технологічних електричних мереж основного споживача приєднані електроустановки інших суб'єктів господарювання, власників мереж тощо, розрахунковий облік має бути організований основним споживачем таким чином, щоб забезпечити складення балансу електричної енергії у власних технологічних електричних мережах для проведення комерційних розрахунків відповідно до обраної основним споживачем комерційної пропозиції електропостачальника в розрахунковому періоді.
Частиною 3 статті 14 ЦК України встановлено, що виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За частинами 1 та 2 статті 614 ЦК України вбачається, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Разом з цим частини 2 статті 625 ЦК визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
У рішенні від 03.01.2018 "Віктор Назаренко проти України" (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі "Беер проти Австрії" (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06 лютого 2001 року).
Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову із посиланням на норми права, які застосував/не застосував суд, та мотиви їх застосування/не застосування:
Судом встановлено, що також не заперечується учасниками справи та не ставиться під сумнів, факт укладення між ТОВ "ООЕК" як Постачальником та Радою як Споживачем дослідженого Договору, умовами якого передбачено зобов'язання ТОВ "ООЕК" із продажу (постачання) Раді електричної енергії, в свою чергу Рада взяла не себе зобов'язання із оплати вартості спожитої електричної енергії на умова комерційної пропозиції із ціною 4,32 грн за кВт/год.
Судом не встановлено підстав нікчемності укладеного правочину, так само жодною із сторін не заявлено вимогу про визнання Договору недійсними, відтак в силу приписів статті 204 ЦК України укладений між ТОВ "ООЕК" та Радою договір є правомірними.
При цьому, умовами комерційної пропозиції передбачено, що територія діяльності ТОВ "ООЕК" місто Одеса та Одеської області, в межах якої здійснюють діяльність з розподілу електричної енергії оператори систем розподілу (передачі), зокрема - АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ».
Як зазначалось, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 06.11.2018 № 1345 видано АТ "ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії.
В процесі розгляду справи Рада не заперечувала проти факту укладення Договору, посилаючись на незгоду із обсягом спожитої, за посиланням ТОВ "ООЕК", електричної енергії.
В свою чергу, приписи пункту 8.6.1 ККО передбачають, що зчитування показів з лічильників, встановлених у споживачів, може здійснюватися споживачем, а також оператором системи або ППКО (у ролі ОЗД) відповідно до цього Кодексу та умов договору.
При цьому пункт 8.6.15 ККО встановлює, що дані, отримані від споживача, при проведенні процедур їх перевірки та в розрахунках мають менший пріоритет ніж дані, отримані безпосередньо оператором системи або ППКО.
В процесі розгляду справи Радою не представлено до матеріалів справи фактичних показів лічильників упродовж спірного періоду, поряд із цим ТОВ "ООЕК" представлено отримані від АТ "ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" як оператора системи розподілу інформацію, відповідно до якої Раді у квітні 2025 року розподілено (поставлено) 3737 кВт/год, у травні - 10040 кВт/год, а у червні 8100 кВт/год.
Відтак, з огляду на відсутність представлених Радою показів лічильник упродовж спірного періоду, господарський суд неспроможний спростувати позицію ТОВ "ООЕК" про споживання Радою відповідної кількості електричної енергії, заснованої на представленій АТ "ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" як оператором системи розподілу інформації.
Окрім того, в силу приписів пункту 5.9.4 ККО Рада має складати розрахунковий баланс таким чином, щоб мати можливість співвідношення між власним електроспоживанням та електроспоживанням підключених через її технологічні мережі субабонентів.
При цьому, після досліджених судом звернень Ради до АТ "ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ", останнім представлено ТОВ "ООЕК" відповідне коригування розрахунків у бік зменшення, що знайшло своє відображення у представленій заяві про зменшення розміру позовних вимог.
Враховуючи викладене, господарський суд доходить до висновку, що ТОВ "ООЕК" як Постачальником доведено факт передачі (постачання) Раді електричної енергії у квітні 2025 року обсягом 3737 кВт/год, у травні - 10040 кВт/год та у червні 8100 кВт/год.
У той же час, суд доходить до висновку, Радою як Споживачем в порушення приписів статей 525,526,610,629,692,712 ЦК України, статей 193,275,276 ГК України та умов Договору своєчасно та остаточно вартість отриманого товару (електричної енергії) не сплатило, не дивлячись на те, що з урахуванням частини 1 статті 530, частини 1 статті 692, частини 1 статті 712, пункту 3 Комерційної пропозиції строк виконання зобов'язання у розмірі 94508,64 грн настав, з яких 16143,84 грн за 3737 кВт/год, спожитих у квітні, 43372,80 грн за 10040 кВт/год, спожитих у травні, та 34992 грн за 8100 кВт/год, спожитих у червні 2025 року.
Іншого Радою суду не доведено і не представлено доказів своєчасної та остаточної оплати вартості отриманого товару разом із фактичними показання приладів обліку упродовж спірного періоду.
Відтак суд вважає наявними правові підстави для стягнення з Ради на користь ТОВ "ООЕК" 94508,64 грн основного боргу (заборгованості за спожиту упродовж квітня-червня 2025 року електричну енергію).
При цьому із представлених Радою звернень до АТ "ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" вбачається факт отримання та обізнаності із виставленими ТОВ "ООЕК" рахунками.
Окрім заявлених до стягнення 94508,64 грн заборгованості, ТОВ "ООЕК" просить стягнути з Ради 703,83 грн нарахованих 3% річних у зв'язку із відсутністю своєчасної та остаточної оплати.
Частина 2 статті 625 ЦК визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2018 у справі № 922/4544/16, від 26.04.2018 у справі № 910/11857/17, від 16.10.2018 у справі № 910/19094/17, від 06.11.2018 у справі № 910/9947/15, від 29.01.2019 у справі № 910/11249/17, від 19.02.2019 у справі № 910/7086/17, від 10.09.2019 у справі № 920/792/18.
Нарахування, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК, не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання. Подібний за змістом правовий висновок викладений в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 920/505/22.
У постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 913/869/14 вказано: "Разом із тим ст.617 ЦК встановлено загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок дії непереборної сили, у той час як норми ст.625 ЦК, яка визначає відповідальність за порушення саме грошового зобов'язання незалежно від наявності чи відсутності вини боржника, є спеціальними, конкретизуючими і не передбачають жодних підстав звільнення від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання (ч.1 ст.625 ЦК). Ураховуючи викладене, можна дійти висновку, що порушення відповідачем умов Договору щодо оплати товару є підставою для нарахування визначених ст.625 ЦК платежів, а наявність обставин непереборної сили за Договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами".
Перевіривши представлений ТОВ "ООЕК" розрахунок заявлених до стягнення 703,83 грн 3% річних, судом встановлено, що останній виконано у відповідності до приписів та методології законодавства України.
Відтак суд вважає наявними правові підстави для стягнення з Ради на користь ТОВ "ООЕК" 703,83 грн нарахованих 3% річних.
Висновок чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку:
Спираючись на викладене вище, судом встановлено факт порушення Радою взятих на себе за укладеним Договором зобов'язань в частині своєчасної та остаточної оплати вартості отриманої від (поставленої) ТОВ "ООЕК" електричної енергії, що наділяє останнє як Постачальником правом на звернення із позовом до суду про примусове стягнення із першого як Споживача вартості спожитої електричної енергії разом із нарахованими 3% річними.
Висновок про те, яке судове рішення слід ухвалити за результатом розгляду справи:
Заявлені ТОВ "ООЕК" вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме стягненню з Ради підлягає 94508,64 грн основного боргу та 703,83 грн 3% річних
Висновок про те, як слід здійснити розподіл судових витрат:
Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до статті 7 Закону України ,,Про Державний бюджет України на 2025 рік" …прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2025 року складає 3028,00 грн…
Підпунктами 1 та 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір" визначено ставки судового збору за подання до господарського суду: позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Звертаючись із позовом ТОВ "ООЕК" з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог та у відповідності до підпункту 1 пункт 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" мало сплатити до Державного бюджету України 2422,40 грн (не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб), втім сплачено 3906,15 грн.
Відтак, ТОВ "ООЕК" має право на звернення із клопотання про повернення з Держаного бюджету України 1483,75 грн (3906,15 грн - 2422,40 грн = 1483,75 грн) надлишково сплаченого судового збору.
Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, стягненню з Ради на користь ТОВ "ООЕК" підлягає 2422,40 грн (або відповідне пропорційне співвідношення у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України).
Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,129,165,231,232,233,237,238,240,241
Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ" до відповідача: Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області про стягнення 95212,47 грн заборгованості задовольнити.
Стягнути з Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області (67663, Одеська обл., Одеський р-н, с. Усатове, пров. Урядовий, буд. 63, Код ЄДРПОУ 04377888) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ" (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 88, Код ЄДРПОУ 42114410) 94508/дев'яносто чотири тисячі п'ятсот вісім/грн 64 коп. основного боргу, 703/сімсот вісім/грн 83 коп. 3% річних та 2422/дві тисячі чотириста двадцять дві/грн 40 коп. витрат зі сплати судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.
Повний текст складено 07 жовтня 2025 р.
Суддя С.Ф. Гут