Справа 127/31047/25
Провадження 1-кс/127/12229/25
06 жовтня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
заявника ОСОБА_3 ,
дізнавача ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Вінницького міського суду Вінницької області скаргу ОСОБА_3 , на постанову дізнавача СД ВРУП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 від 20.06.2025 про закриття кримінального провадження № 12025025010000087 внесеного до ЄРДР 24.04.2025, за фіксації судового розгляду технічними засобами, -
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла скарга ОСОБА_3 , на постанову про закриття кримінального провадження № 12025025010000087 внесеного до ЄРДР 24.04.2025.
Скаргу заявник мотивував тим, що слідчим не було проведено експертизи на належність деталей, які заявнику продав ОСОБА_7 , а натомість слідчий призначив експертизу на визначення якості деталей, яку у м. Вінниці провести не можливо.
У скарзі заявник зазначає, що ОСОБА_7 його обдурив, привізши у липні 2024 року заявнику деталі зовсім для іншого двигуна, за які ОСОБА_7 взяв у заявника грошові кошти у розмірі 3920,00 гривень, пообіцявши що перевірить вказані деталі пізніше, проте зник.
Через пів року заявник зв'язався із ОСОБА_7 за допомогою поліції, проте останній надає, на думку заявника, неправдиві відомості про те, що був зайнятий і постійно змінює свої покази.
Із липня 2024 року заявник не може користуватись своїм транспортним засобом, який йому необхідний, оскільки він є особою з інвалідність внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС та має проблеми із опорно-руховим апаратом.
Заявник у скарзі стверджує, що деталі, які він придбав у ОСОБА_7 легко перевірити на належність, адже вони мають серійні номери та за допомогою комп'ютера можна дізнатись із якого вони двигуна. Проте слідчий такої перевірки не зробив, а призначив експертизу на якість деталей.
На підставі вищевикладеного, ОСОБА_3 , просив слідчого суддю скаргу задовольнити та скасувати постанову про закриття кримінального провадження № 12025025010000087 внесеного до ЄРДР 24.04.2025.
Під час судового розгляду заявник ОСОБА_3 , скаргу підтримав за обставин викладених у ній та просив задовольнити.
Дізнавач ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечив проти задоволення скарги, слідчому судді пояснив, що в ході досудового розслідування кримінального провадження було проведено ряд слідчих дій, за результатами яких встановлено відсутність складу кримінального правопорушення, а тому просив слідчого суддю відмовити в задоволенні скарги. Додатково надав слідчому судді матеріали кримінального провадження № 12025025010000087 внесеного до ЄРДР 24.04.2025 для їх дослідження.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заперечила проти задоволення скарги, слідчому судді пояснила, що на даний час дізнавачем проведено повне та об'єктивне досудове розслідування кримінального провадження, за результатом якого не встановлено доказів вчинення кримінального правопорушення, рішення слідчого про закриття кримінального провадження є законним та обґрунтованим, в даному випадку між заявником та ОСОБА_7 виникли цивільно-правові відносини, а тому просила слідчого суддю відмовити в задоволенні скарги у повному обсязі.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши матеріали скарги та матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався за фіксації судового процесу технічними засобами.
Забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора є однією із загальних засад кримінального провадження. Відповідно до ст. 24 КПК України це право гарантується кожному.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора:
1) бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;
2) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
3) рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;
4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, одним із близьких родичів або членом сім'ї, коло яких визначено цим Кодексом, та/або захисником померлого, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
5) рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;
6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;
7) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;
8) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником;
9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником;
10) повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником;
11) відмова слідчого, дізнавача, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.
Відповідно до ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо: 1) встановлена відсутність події кримінального правопорушення; 2) встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення; 3) не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати; 3-1) не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров'я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі. Учасники кримінального провадження мають право заявляти клопотання прокурору про закриття кримінального провадження за наявності передбачених цим пунктом підстав; 3-1) не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров'я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі; 4-1) втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння; 5) помер підозрюваний, обвинувачений, особа, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв'язку з її смертю, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого; 6) існує вирок по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлена ухвала суду про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню; 7) потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов'язаного з домашнім насильством; 8) стосовно кримінального правопорушення, щодо якого не отримано згоди держави, яка видала особу; 9) стосовно податкових зобов'язань особи, яка вчинила дії, передбачені статтею 212 Кримінального кодексу України, досягнутий податковий компроміс відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України; 9-1) існує нескасована постанова слідчого, дізнавача, прокурора про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9 цієї частини, у кримінальному провадженні щодо того самого діяння, що розслідувалося з дотриманням вимог щодо підслідності. Учасники кримінального провадження мають право заявляти клопотання слідчому, дізнавачу, прокурору про закриття кримінального провадження за наявності передбачених цим пунктом підстав; 10) після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи.
З прохальної частини поданої скарги вбачається, що заявник просить скасувати постанову про закриття кримінального провадження № 12025025010000087.
Разом з тим, заявником до скарги на підтвердження своїх доводів додано постанову дізнавача СД ВРУП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_4 від 22.05.2025 про закриття кримінального провадження № 12025025010000087 внесеного до ЄРДР 24.04.2025.
На підставі вказаної інформації слідчим суддею було відкрито провадження у скарзі ОСОБА_3 , в порядку ст. 303 КПК України, саме на постанову дізнавача СД ВРУП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження № 12025025010000087 внесеного до ЄРДР 24.04.2025.
Проте, як вбачається з матеріалів кримінального провадження № 12025025010000087 внесеного до ЄРДР 24.04.2025, наданих слідчому судді для дослідження, постановою прокурора Вінницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_5 від 16 червня 2025 року постанову дізнавача СД ВРУП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_4 від 22.05.2025 про закриття кримінального провадження № 12025025010000087 внесеного до ЄРДР 24.04.2025 - скасовано, та досудове розслідування було продовжено.
В подальшому дізнавачем СД ВРУП ГУНП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_6 20 червня 2025 року винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12025025010000087 внесеного до ЄРДР 24.04.2025.
Таким чином, слідчим суддею з в ході судового розгляду встановлено, що заявник оскаржує постанову дізнавача СД ВРУП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 від 20.06.2025 про закриття кримінального провадження № 12025025010000087 внесеного до ЄРДР 24.04.2025.
Разом з тим, з матеріалів кримінального провадження № 12025025010000087 внесеного до ЄРДР 24.04.2025, вбачається, що 09.04.2025, через канцелярію Вінницького РУП до сектору дізнання надійшла ухвала слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області, (справа № 127/8621/25) від 25.03.2025 за заявою ОСОБА_3 , з приводу продажу 24.07.2024 року малознайомим чоловіком на ім'я ОСОБА_8 неякісної деталі на його автомобіль ОСОБА_3 , а також неякісного ремонту його автомобіля вказаним майстром, яке мало місце за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вулиця Сабарівське Шосе, 1-А, чим завдано йому матеріального збитку на суму 3920,00 гривень.
В ході досудового розслідування, в якості потерпілого допитано ОСОБА_3 , який повідомив про те, що влітку 2024 року шукав автомобільні запчастини та натрапив на чоловіка на ім'я ОСОБА_8 , який займається ремонтом автомобілів, зокрема марки УАЗ. Поспілкувавшись із ним з приводу встановлення двигуна на авто, дізнався що це можливо зробити без великих фінансових витрат та часу пов'язаних із переобладнанням автомобіля, а саме без обрізання піддону двигуна, оскільки ОСОБА_8 знає такий вид піддону який може бути встановлений із двигуном «ОМ601.942-2.3 Дизель» на марки УАЗ-31514. В такому випадку потрібно ставити піддон в комплекті з масляним насосом. В подальшому ОСОБА_9 із ОСОБА_8 домовились про те, що він привезе піддон із масляним насосом та вони його встановлять. Через декілька днів потому, ОСОБА_8 привіз вказані запчастини та встановив їх на двигун, за що отримав кошти в сумі 3920 гривень, які включали в себе вартість запчастин, доставку та виконану роботу. В подальшому ОСОБА_3 самостійно приступив до встановлення двигуна на автомобіль, що зайняло близько двох місяців. Коли він завершив то почав телефонувати до ОСОБА_8 , щоб запустити та перевірити роботу двигуна, однак він не виходив на зв'язок протягом тижня. Через що, ОСОБА_3 вирішив запустити двигун самостійно, що в нього вдалося та він побачив що не має тиску в двигуні. Тоді він ще раз зателефонував до ОСОБА_8 , той підняв слухавку, повідомив що був зайнятий так як перебуває в місті Дніпро. ОСОБА_3 повідомив йому про те, що в двигуні немає тиску, він відповів що такого не може бути та щоб я перевірив клапан у масляному насосі, на що ОСОБА_3 сказав що не буде туди лізти та щоб ОСОБА_8 приїхав та виправив несправність. Тоді ОСОБА_8 сказав що приїде але коли сказати не може так як він постійно зайнятий, в подальшому телефонував до нього час від часу та коли пройшло близько двох тижнів ОСОБА_3 сказав ОСОБА_8 , що якщо він не приїде то звернеться із заявою до поліції. Передача коштів чоловіку на ім'я ОСОБА_8 в сумі 3920,00 гривень здійснювались на підставі усних домовленостей. Жодних розписок, квитанцій та актів робіт не складалось. Грошові кошти були сплачені за масляний піддон марки MERCEDES-BENZ серійний номер НОМЕР_1 , масляний насос марки MERCEDES-BENZ серійний номер НОМЕР_2 , трубку щупа невідомої марки, доставку до мого гаражного приміщення та установка на двигун. Вказані автомобільні запчастини знаходились у вживаному стані та мали на собі сліди експлуатації. Жодних письмових гарантій від ОСОБА_8 щодо запчастин не надавалось.
В якості свідка допитано ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який повідомив про те, що влітку 2024 року до нього за порадою звернувся чоловік на ім'я ОСОБА_9 , який попросив відремонтувати автомобіль марки УАЗ, на що ОСОБА_7 відмовився , бо було багато іншої роботи. Тоді ОСОБА_9 сказав що зробить все самостійно, тільки попросив ОСОБА_7 порадити як саме вирішити його проблему. Несправність полягала в тому, що ОСОБА_9 хотів встановити двигун з іншого автомобіля, та піддон двигуна не підходив за розміром. ОСОБА_7 дав ОСОБА_9 пораду, щоб той встановив піддон та масляний насос з двигуна ОМ 646 із заднім розташуванням масляної ванни. Після ОСОБА_9 почав його просити придбати вказані запчастин, та по можливості Їх встановити, аргументуючи тим що він пенсіонер. ОСОБА_7 погодився допомогти, знайшов необхідні запчастини, а саме масляний піддон вартістю 1400 гривень, масляний насос вартістю 2000 гривень. Доставка запчастин коштувала близько 300 гривень. Також було доукомплектовано щупом вартістю 200 гривень. Після ОСОБА_7 на власному автомобілі привіз ОСОБА_9 вказані запчастини, отримав від ОСОБА_9 кошти які він витратив на запчастини. Вказані запчастини були вживані відповідно гарантії на них не надавали, але вони були справні. ОСОБА_9 попросив допомогти йому встановити запчастини, але ОСОБА_7 відмовив, так як вони про це не домовлялись та останнього не було часу. ОСОБА_7 надав пораду як правильно це зробити. ОСОБА_9 хотів йому віддячити, але він відмовився, та усі поради та іншу допомогу надав безкоштовно. Через декілька місяців ОСОБА_9 подзвонив та повідомив, що має до нього претензії, оскільки одна із запчастин не працює, а саме масляний насос не дає належного тиску. ОСОБА_7 запропонував звернутись до будь якого СТО для перевірки та в разі несправності компенсувати та викупити масляний насос, на що ОСОБА_9 повідомив що буде звертатись до поліції.
За добровільною згодою ОСОБА_3 30.04.2025 проведено огляд місця події, а саме автомобільних запчастин, які знаходились в гаражному приміщенні по АДРЕСА_1 . В ході ОМП оглянутий масляний піддон, який був у вживаному стані із явними слідами експлуатації марки MERCEPES-BEN2 № R6460141402 та масляного насоса тієї ж марки у вживаному стані з явними слідами експлуатації із серійним № А 611181004798066 PRM6 та трубка щупа невідомого походження у вживаному стані із наявними слідами експлуатації.
За результатами огляду місця події призначено судову транспортно-товарознавчу експертизу. Відповідно до висновку експерта № 1038/25-21 від 16.05.2025, станом на липень 2024 року: вартість масляного насосу марки MERCEDES-BENZ серійний номер А611181004798066DRM6 коливалась в межах 656,64…1735,99 грн; вартість масляного піддону марки MERCEDES-BENZ серійний номер R64601402 коливалась в межах 656,64…1735,99 грн. За створення тиску та подачу мастила в двигун, відповідає масляний насос, за умови, якщо він у справному стані.
Таким чином, за результатами дізнання встановлено, що ОСОБА_3 домовився із ОСОБА_7 про допомогу в купівлі вживаних деталей до вживаного двигуна. На виконання домовленості ОСОБА_7 придбав обумовлені вживані деталі, передав ОСОБА_3 за кошти в сумі 3920 грн. Враховуючи результати судової транспортно-товарознавчої експертизи, вартість наданих ОСОБА_7 деталей знаходиться у межах середньої вартості таких деталей у вільному продажу. ОСОБА_3 підтвердив, що ці деталі вдалося встановити на двигун, проте двигун не працює, оскільки, можливо є проблеми з роботою, наданого ОСОБА_7 масляного насосу.
Викладені вище обставини підтвердили та не заперечували ні ОСОБА_3 , ні ОСОБА_7 .
Таким чином, між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 фактично укладено за викладених вище обставин усний цивільно-правовий правочин. На виконання даного правочину ОСОБА_7 виконав ряд дій, у тому числі передав ОСОБА_3 обумовлені товари. Разом з тим, внаслідок того, що двигун, який ремонтує ОСОБА_3 , не працює в останнього виникли претензії щодо якості та робочого стану однієї із перелічених деталей, а саме масляного насосу.
Розмежування між цивільно-правовими обов'язками та кримінальним правопорушенням ґрунтується на правовій природі правопорушення, його наслідках та підставі відповідальності.
Цивільно-правові обов'язки базуються на правовідносинах, а кримінальне правопорушення - на суспільній небезпечності діяння. Головна відмінність - у підставі відповідальності: порушення договору чи заподіяння шкоди (цивільне) vs. вчинення злочину (кримінальне).
Враховуючи той факт, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 існували суто договірні цивільно-правові відносини, у даному діянні вбачається відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, так як ОСОБА_7 , здійснюючи даний правочин з ОСОБА_3 не мав на меті безоплатно привласнити кошти, а зобов'язання не виконати, адже отримання майна з умовою виконання якого-небудь зобов'язання може бути кваліфіковане як шахрайство, якщо встановлено, що винна особа вже в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, а зобов'язання - не виконувати.
Принциповим у цьому питанні є встановлення і доведення поза розумним сумнівом, що особа, умисно, з корисливих мотивів заволодіваючи чужим майном або набуваючи права на майно шляхом обману чи зловживання довірою, зокрема й беручи на себе при цьому певні зобов'язання, одразу не мала наміру їх виконувати, використовуючи певні правовідносини як спосіб реалізації умислу, спрямованого на заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою. Висновок про це може бути зроблений, у тому числі й виходячи із сукупності фактичних дій такої особи.
Предметом шахрайства є не тільки майно, але й право на майно. Право на майно - документ, що дозволяє отримати у свою власність майно (наприклад, заповіт на квартиру, договір дарування машини). Об'єктивна сторона шахрайства полягає у заволодінні майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. В результаті шахрайських дій потерпілий - власник, володілець, особа, у віданні або під охороною якої знаходиться майно, добровільно передає майно або право на майно винній особі. Безпосередня участь потерпілого у передачі майнових благ і добровільність його дій є обов'язковими ознаками шахрайства, які відрізняють його від викрадення майна та інших злочинів проти власності.
Способами вчинення шахрайства є: 1) обман; 2) зловживання довірою.
Обман як спосіб шахрайського заволодіння чужим майном чи придбання права на таке майно полягає у повідомленні потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних відомостей, повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілого, з метою введення в оману потерпілого. Таким чином, обман може мати як активний (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей про певні факти, обставини, події), так і пасивний (умисне замовчування юридичне значимої інформації) характер. У другому випадку для наявності шахрайства необхідно встановити, що бездіяльність винного призвела до помилки потерпілого щодо обов'язковості або вигідності передачі майна (права на майно) шахраєві, була причиною добровільної передачі потерпілим майнових благ. Якщо особа заволодіває чужим майном, свідомо скориставшись чужою помилкою, виникненню якої вона не сприяла, вчинене не може визнаватися шахрайством.
Зловживання довірою полягає у недобросовісному використанні довіри з боку потерпілого: для заволодіння чужим майном чи правом на нього винний використовує особливі довірчі стосунки, які склалися між ним та власником чи володільцем майна. Такі стосунки можуть виникати внаслідок особистого знайомства, родинних або дружніх зв'язків, рекомендацій інших осіб, зовнішньої обстановки, цивільно-правових або трудових відносин, соціального статусу винного чи інших осіб тощо. Як шахрайство, вчинене шляхом зловживання довірою, слід розглядати отримання кредиту, попередньої оплати за товари чи виконання робіт (авансу), укладення договору позики, укладення договору прокату тощо без наміру повернути отримані кошти чи інші матеріальні цінності, виконати відповідну роботу, повернути борг чи отримані у користування речі. Отримання майна під умовою виконання якого-небудь зобов'язання може кваліфікуватися як шахрайство лише в тому разі, коли винна особа ще в момент заволодіння цим майном мала мету його присвоїти, а зобов'язання - не виконувати.
Суб'єктивна сторона шахрайства характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.
У зв'язку з вищевикладеним орган досудового розслідування прийшов до висновку, що у даній ситуації відсутній склад кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, оскільки не вбачається, що ОСОБА_7 не мав на меті безоплатно заволодіти коштами ОСОБА_3 і фактично передав потерпілому обумовлені деталі, до якості яких у потерпілого є претензії.
З характеру обставин, що склалися, не можливо стверджувати, що ОСОБА_7 на момент придбання у сторонніх осіб мав можливість перевірити якість роботи масляного наносу, окрім візуального огляду. Більше того, за результатами візуального огляду, наданих потерпілим у ході дізнання деталей не встановлено механічних пошкоджень, які б унеможливлювали їх встановлення та подальшу експлуатацію. Ці обставини також вказують на відсутність умислу у ОСОБА_7 шахрайським шляхом заволодіти коштами ОСОБА_3 .
Більше того, ОСОБА_3 стверджує, що можливо лише масляний насос перебуває у неробочому стані. За даний масляний насос, згідно показань самого ж ОСОБА_3 та показань ОСОБА_7 потерпілий заплатив 2000 гривень.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX до ст. 51 КУпАП внесено зміни, за якими збільшено до неоподатковуваних мінімумів доходів громадян межу між адміністративною та кримінальною відповідальністю за викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення розтрати.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року у справі № 278/1566/21 зроблено висновок, що: «зміни, внесені Законом України № 3886-IX, мають зворотну дію часі. У ході з'ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений у ст. 51 КУпАП, має враховуватися розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з огляду на положення п. підрозд. 1 розд. ХХ та п. п. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України».
Згідно з п. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн., крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної п. п. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
На час передачі коштів ОСОБА_3 кримінальна відповідальність з огляду на викладене вище наставала за заволодіння шахрайським шляхом коштами в сумі від 3028 гривень. Таким чином, навіть у випадку припущення, що ОСОБА_7 хотів безпідставно отримати від ОСОБА_3 кошти за масляний насос у сумі 2000 грн., такі дії не є кримінально караними, оскільки ця сума менше, ніж та з якої настає кримінальна відповідальність.
Крім цього, відповідно до ч. 4 ст. 40-1 КПК України дізнавач, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення дізнавача.
У даному кримінальному провадження є можливість, зокрема, призначити та провести судово транспортно-товарознавчої експертизи на предмет: ступеню зносу та робочого стану, наданих ОСОБА_7 деталей; можливості їх встановлення на двигун ОСОБА_3 і чи працює наданий масляний насос із відповідним двигуном; визначення того чи саме масляний насос знаходиться у неробочому стані, чи, можливо сам двигун є не робочий.
Проте, з огляду на викладені вище обставини не вбачається за доцільне призначати та проводити таку експертизу через встановлення відсутності складу кримінального правопорушення у діях ОСОБА_7 . Проведення такої експертизи є невиправданим витрачанням коштів з державного бюджету у скрутний час війни.
Фактичне дослідження вказаних вище питань виходить за межі ст. 91 КПК України, оскільки вирішення питань якості, стану зносу, приналежності до наведеного двигуна вказаних деталей носять цивільно-претензійний характер, і можуть встановлюватися у випадку розгляду судом цивільної справи за позовом ОСОБА_3 . Органи дізнання не є тими органами, які зобов'язані збирати докази для підготовки та подачі цивільного позову у порядку цивільного судочинства.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, проаналізувавши матеріали кримінального провадження орган досудового розслідування дійшов висновку, що в даному випадку відсутній склад кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
Слідчий суддя, з огляду на обставини встановлені під час судового розгляду, вважає обґрунтованим висновок дізнавача про відсутність, в даному конкретному випадку складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що дізнавачем під досудового розслідування кримінального провадження проведено усі необхідні для повного та об'єктивного досудового розслідування слідчі дії, в результаті чого прийнято законне та обґрунтоване рішення про закриття кримінального провадження.
Відповідно до ст. 11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення. Не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.
Таким чином, з огляду на норми чинного законодавства підставами вважати діяння саме кримінально караним є наявність в таких діяннях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки кримінального правопорушення. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події кримінального правопорушення.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали скарги ОСОБА_3 , матеріали кримінального провадження, з врахуванням пояснень учасників судового розгляду приходить до висновку, що дізнавачем повно та всебічно проведено досудове розслідування кримінального провадження, здійснено перевірку обставин справи, та прийнято законне та обґрунтовано рішення про закриття кримінального провадження на підставі вимог п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, а тому вимоги заявника у поданій скарзі є необґрунтованими та недоведеними.
Крім того, подана до суду заявником скарга є необґрунтованою і з тих причин, що не містить додатків у повному обсязі підтверджуючих обґрунтування викладені у скарзі.
Стаття 307 КПК України визначає, що за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про:
1) скасування рішення слідчого чи прокурора;
1-1) скасування повідомлення про підозру;
2) зобов'язання припинити дію;
3) зобов'язання вчинити певну дію;
4) відмову у задоволенні скарги.
Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що в судовому засіданні встановлено, що скарга ОСОБА_3 , на постанову дізнавача СД ВРУП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 від 20.06.2025 про закриття кримінального провадження № 12025025010000087 внесеного до ЄРДР 24.04.2025 є необґрунтованою та безпідставною, а тому слідчий суддя дійшов висновку, що в задоволенні скарги слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 284, 303, 306, 309, 369, 370, 372 КПК України, слідчий суддя, -
В задоволенні скарги ОСОБА_3 , на постанову дізнавача СД ВРУП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 від 20.06.2025 про закриття кримінального провадження № 12025025010000087 внесеного до ЄРДР 24.04.2025 - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Слідчий суддя