ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.09.2025Справа № 910/4119/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Невечери С.А., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД АГРОБІЗНЕС"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГК ХІМ-ТРЕЙД"
про стягнення 171513,02 грн
представники сторін:
від позивача: Стріла В.М.
від відповідача: Васьківський Л.М.
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД АГРОБІЗНЕС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГК ХІМ-ТРЕЙД" про стягнення 3 452 556,05 грн, з яких: 3 281 043,03 грн - основний борг, 155872,02 грн - пеня, 15641,00 грн - 3% річних.
З урахуванням прийнятої судом заяви про зменшення розміру позовних вимог, позивач просив стягнути з відповідача 171513,02 грн (155872,02 грн пені та 15641,00 грн 3% річних).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №ДГ-КАР-GK-72268 від 05.11.2024 в частині повної та своєчасної поставки товару.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 вказану позовну заяву залишено без руху.
09.04.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 16.04.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 910/4119/25, розгляд справи постановив здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 22.05.2025.
25.04.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути 171513,02 грн (155872,02 грн пені та 15641,00 грн 3% річних).
21.05.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У підготовчому засіданні 22.05.2025 суд постановив протокольну ухвалу без оформлення окремого документа про прийняття заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.
Також у підготовчому засіданні 22.05.2025 суд постановив протокольну ухвалу без оформлення окремого документа про задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та відкладення підготовчого засідання на 12.06.2025.
23.05.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції, яка задоволена ухвалою суду від 26.05.2025.
10.06.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли відзив на позов та заява про поновлення строку на подання відзиву.
12.06.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли заперечення (на відповідь на відзив) та додаткові пояснення у справі.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 12.06.2025 відмовив у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ГК ХІМ-ТРЕЙД" про поновлення строку на подання відзиву, відзив залишив без розгляду.
У підготовчому засіданні 12.06.2025 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 17.07.2025.
15.07.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про відкладення засідання по суті.
У судове засідання 17.07.2025 представники сторін не з'явились.
Господарський суд міста Києва відклав розгляд справи по суті на 11.09.2025.
У судовому засіданні 11.09.2025 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення засідання по суті на 25.09.2025.
У судовому засіданні 25.09.2025 судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення у порядку ст.240 Господарського процесуального кодексу України.
Позиція позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання укладеного між сторонами договору №ДГ-КАР-GK-72268 від 05.11.2024, здійснив попередню оплату погодженого у специфікаціях №СП-KAP-GK-72268/1 від 05.11.2024 та №СП-KAP-GK-72268/2 від 12.11.2024 товару на загальну суму 8749448,06 грн.
08.11.2024 та 19.11.2024 відповідно до умов договору позивач перерахував відповідачу попередню оплату в сумі 8749448,06 грн.
За твердженням позивача, відповідач мав поставити товар у строк до 31.01.2025, однак поставив товар частково.
Станом на дату подачі позову не було поставлено товар по специфікації №СП-KAP-GK-72268/1 від 05.11.2024 на суму 1093681,01 грн та по специфікації №СП-KAP-GK-72268/2 від 12.11.2024 на суму 2187362,02 грн. Всього вартість непоставленого товару за договором становила 3281043,03 грн.
В подальшому, під час розгляду справи відповідачем здійснено повернення попередньої оплати.
У зв'язку з простроченням поставки товару, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача 155872,02 грн пені та 15641,00 грн 3% річних.
Позиція відповідача
Господарський суд міста Києва ухвалою від 12.06.2025, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2025, відмовив у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ГК ХІМ-ТРЕЙД" про поновлення строку на подання відзиву, відзив залишив без розгляду.
05.11.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГК ХІМ-ТРЕЙД", як постачальником та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД АГРОБІЗНЕС", як покупцем укладено договір №ДГ-КАР-GK-72268 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати в обумовлені строки у власність в обумовлені строки у власність покупцеві товар, зазначений у специфікації (специфікаціях) до цього договору (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з пунктом 3.1. договору постачальник здійснює поставку покупцю товару (партії товару), зазначеного в специфікації, вільного від будь-яких прав та вимог третіх осіб протягом строку дії договору на умовах поставки, визначених в специфікаціях, згідно ІНКОТЕРМС (Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати (редакція 2010 року).
Відповідно до п. 3.2. договору поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі транспортної інструкції покупця, яка надається постачальнику в письмовій (електронній) формі.
Якщо поставка товару здійснюється у напіввагонах, цистернах, мінераловозах, у такому випадку постачальник передає товар протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати надання транспортної інструкції покупцем, якщо інший строк не погоджений сторонами у відповідній специфікації (п. 3.3. договору).
Ціна товару зазначається у специфікаціях до цього договору, які є невід'ємною частиною нього договору (пункт 5.1. Договору).
У п. 5.3 договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, на умовах зазначених в специфікації(-ях). При проведенні оплата покупець у призначені платежу обов'язково вказує дату та номер цього договору.
Згідно з п. 7.6 договору за порушення строків поставки товару або недопоставку товару постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару, партії товару, поставку якого прострочено, за кожний день затримання передачі товару.
Відповідно до п. 12.1 договору, договір набирає чинності з моменту його укладення та діє до 31.12.2025, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.
05.11.2024 між сторонами погоджено та підписано Специфікацію №СП-KAP-GK-72268/1, за умовами якої відповідач зобов'язався поставити позивачу товар - Карбамід марки Б, біг-бег 700 кг, у кількості 252 тонн, вартістю 5468405,04 грн, умови оплати: 100% попередня оплата; період поставки: з 01.01.2025.
12.11.2024 між сторонами погоджено та підписано Специфікацію №СП-KAP-GK-72268/2, за умовами якої відповідач зобов'язався поставити позивачу товар - Карбамід марки Б, біг-бег 700 кг, у кількості 151,2 тонн, вартістю 3281043,02 грн, умови оплати: 100% попередня оплата; період поставки: з 01.01.2025.
На виконання умов договору позивачем сплачено позивачу попередню оплату на суму 8749448,06 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 13292 від 06.11.2024 на суму 5468405,04 грн та № 13350 від 13.11.2024 на суму 3281043,02 грн.
Як зазначає позивач та не заперечує відповідач, 08.11.2024 позивачем направлено відповідачу транспортну інструкцію № 08/11 щодо поставки напіввагонами товару згідно специфікації №СП-KAP-GK-72268/1.
Також 19.11.2024 позивачем направлено відповідачу транспортну інструкцію № 19/11 щодо поставки напіввагонами товару згідно специфікації №СП-KAP-GK-72268/2.
На виконання умов договору та специфікацій відповідачем було поставлено позивачу товар загальною вартістю 5 468 405,05 грн, що підтверджується видатковими накладними: № GK-250114091 від 14.01.2025 на суму 1093681,01 грн, № GK-250121111 від 21.01.2025 на суму 1093681,01 грн, № GK-250122099 від 22.01.2025 на суму 1093681,01 грн, № GK-250202013 від 02.02.2025 на суму 1093681,01 грн та № GK-250307070 від 07.03.2025 на суму 1093681,01 грн. Із вказаних видаткових накладних вбачається, що відповідно до Специфікації №СП-KAP-GK-72268/1 товар поставлено на суму 4374724,04 грн, а відповідно до Специфікації №СП-KAP-GK-72268/2 - на суму 1093681,01 грн.
Спір у справі виник у зв'язку із тим, що в порушення умов укладеного між сторонами договору, відповідач допустив прострочення поставки товару на суму1093681,01 грн за Специфікацією №СП-KAP-GK-72268/1 та на суму 2187362,02 грн за специфікацією №СП-KAP-GK-72268/2, внаслідок чого позивач на підставі п.7.6. договору за період з 03.02.2025 по 02.04.2025 нарахував пеню у сумі 155872,02 грн, а також 15641,00 грн 3% річних.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Як вбачається із транспортних інструкцій, постачання товару здійснюється у напіввагонах.
У п. 3.3 договру сторони погодили, що якщо поставка товару здійснюється у напіввагонах, цистернах, мінераловозах, у такому випадку постачальник передає товар протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати надання транспортної інструкції покупцем, якщо інший строк не погоджений сторонами у відповідній специфікації.
В свою чергу, як встановив суд вище, у специфікаціях сторони лише погодили період поставки з 01.01.2025, та не встановили присічного (кінцевого) строку/терміну, в який мав бути поставлений товар.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 вказала, що при визначенні строку (терміну) виконання зобов'язання судам необхідно враховувати загальні положення ЦК України про порядок визначення та обчислення строків (термінів), зокрема, щодо початку і закінчення строку (терміну), а також умови вчиненого сторонами спору правочину, на підставі якого виникло зобов'язання.
Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Частиною першою статті 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Отже, виходячи з п. 3.3 договору, товар мав бути поставлений за Специфікацією №СП-KAP-GK-72268/1 - у строк до 09.12.2024, за Специфікацією №СП-KAP-GK-72268/2 - у строк до 19.12.2024, однак враховуючи умови специфікацій, поставка мала розпочатись з 01.01.2025, що є суперечливим.
В свою чергу позивач зазначає, що поставка товару мала відбутись у строк до 31.01.2025.
Враховуючи умови договору, зміст специфікацій та транспортних інструкцій, суд дійшов висновку, що товар мав бути поставлений протягом 30 календарних днів з визначеної у специфікації дати (01.01.2025), враховуючи, що транспортні інструкції були направлені раніше, тобто до 31.01.2025.
Тобто поставка мала бути здійснена протягом 30 днів, але не з дати надання транспортної накладної, як це вказано в абзаці 1 пункту 3.3. договору, а з дати, встановленої у специфікації - з 01.01.2025.
Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Судом встановлено, що відповідач поставив позивачу товар частково, на суму 5 468 405,05 грн, а отже допустив прострочення поставки товару на суму 3281043,01 грн.
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач допустив прострочення поставки товару на загальну суму 3281043,01 грн, а отже наявні правові підстави для застосування до відповідача відповідальності за порушення строків поставки.
Згідно зі статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.
Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом з ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).
За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
За умовами пункту 7.6 договору за порушення строків поставки товару або недопоставку товару постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару, партії товару, поставку якого прострочено, за кожний день затримання передачі товару.
Позивач здійснює нарахування пені за період з 03.02.2025 по 02.04.2025.
Здійснивши перерахунок пені за періоди, визначені позивачем на суму 3281043,01 грн, суд встановив, що розмір пені є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення.
Однак, оскільки суд згідно із ч. 2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення не може виходити за межі позовних вимог, то позовні вимоги про стягнення пені суд задовольняє в межах заявлених вимог, а саме у сумі 155 872,02 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних в сумі 15641,00 грн, що нараховані за період з 03.02.2025 по 02.04.2025, то суд зазначає таке.
Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.
У загальних положеннях Цивільного кодексу України про купівлю-продаж (стаття 693) передбачена можливість проведення попередньої оплати товару та правила, пов'язані зі здійсненням такої оплати.
Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.
Суд вважає необґрунтованою позицію позивача щодо початку нарахування 3% річних з 03.02.2025 (наступний день з кінцевого строку поставки товару), з огляду на таке.
Так, зі змісту частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (такі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі №910/3611/23, від 09.02.2023 у справі №910/5041/22, від 07.02.2018 у справі №910/5444/17).
Альтернативність у діях покупця і невизначеність ставить під сумнів, яке саме зобов'язання є простроченим з боку відповідача: грошове повернути кошти попередньої оплати чи зобов'язальне (не грошове) вчинити дії по передачі майна (товару). Позивач (покупець за договором) пред'явленням відповідачу вимоги про повернення попередньої чітко визначив, що його вимога полягає у поверненні грошових коштів попередньої оплати і саме з цього моменту виникає прострочення постачальника (відповідача у справі).
Суд також враховує, що до моменту пред'явлення покупцем вимоги до продавця про повернення суми попередньої оплати відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, користування продавцем грошовими коштами попередньої оплати як сумою позики буде вважатися правомірним. Натомість після пред'явлення покупцем продавцю такої вимоги (про повернення суми попередньої оплати відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України) за умови непоставки продавцем покупцю товару та неповернення суми попередньої оплати у продавця виникає грошове зобов'язання з повернення суми попередньої оплати, а користування продавцем цими коштами буде неправомірним. У такому випадку покупець втрачає право на нарахування продавцю на суму цих коштів процентів, передбачених частиною третьою статті 693 Цивільного кодексу України, та разом з цим набуває право на нарахування та стягнення з продавця процентів, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, що нараховуються внаслідок прострочення боржником (у даному випадку - продавцем) грошового зобов'язання (з повернення попередньої оплати) та які є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання на відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима.
Наведені висновки узгоджуються та відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах Великої Палати Верховного суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц, від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16, а також у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 вересня 2020 року у справі №916/4693/15.
В той же час, матеріали справи не містять доказів, що до звернення з позовом у цій справі позивач звертався до відповідача з вимогою про повернення попередньої оплати.
Так, на виконання вимог ухвали суду, позивач 12.06.2025 надав додаткові пояснення, до яких долучив вимогу вих №1 від 19.02.2025 та вимогу від 17.03.2025 вих № 2.
Однак, суд зазначає, що позивачем не надано доказів направлення відповідачу вимоги вих №1 від 19.02.2025.
Щодо направлення вимоги від 17.03.2025 вих № 2, то позивачем надано скрін-шот з електронної пошти, однак із наданого скріншоту неможливо встановити направлення вимоги відповідачу, оскільки графа "кому" є нечитабельною. Крім того, з наданого скрін-шоту неможливо встановити і документ, який було направлено.
З матеріалів справи вбачається, що кошти попередньої оплати відповідач повернув на вимогу, що направлялась вже після звернення з позовом до суду.
Отже, на переконання суду, позивачем не доведено, що у період з 03.02.2025 по 02.04.2025 відповідач не є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання з повернення попередньої оплати, а тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення 15641,00 грн 3% річних.
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД АГРОБІЗНЕС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГК ХІМ-ТРЕЙД", а саме в частині стягнення 155 872,02 грн пені.
За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГК ХІМ-ТРЕЙД" (01010, місто Київ, вул.Острозьких Князів, будинок 32/2, поверх 4, офіс 416, ідентифікаційний код 43746250) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД АГРОБІЗНЕС" (33016, Рівненська обл., місто Рівне, ВУЛИЦЯ БУДІВЕЛЬНИКІВ, будинок 1, ідентифікаційний код 37022936) 155 872,02 грн пені та 2201,49 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 07.10.2025.
Суддя С.О. Турчин