ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.09.2025Справа № 910/10495/24
Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Ягельської А.О, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження
справу № 910/10495/24
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового
фонду Солом'янського району м. Києва"
про стягнення 415 024,00 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Становова Ю.В.;
від відповідача: Мойсик М.В.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" через систему "Електронний суд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва" про стягнення 415 024,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок залиття приміщень філії "Центр забезпечення виробництва" АТ "Укрзалізниця", розташованих у житловому будинку №11/15 по проспекту Повітряних Сил (Повітрофлотському) у м. Києві, балансоутримувачем якого є відповідач, позивачу завдано матеріальні збитки (шкоду) в сумі 415 024,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов'язав відповідача подати протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов, в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, та встановив учасникам судової справи строк для подання витребуваних судом документів, а також додаткових заяв, клопотань до 02.10.2024.
01.10.2024 на адресу суду від відповідача надійшли відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує повністю, клопотання про розгляд справи з викликом сторін та клопотання про призначення судової експертизи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 постановлено розгляд справи №910/10495/24 здійснювати за правилами загального позовного провадження. Замінено розгляд справи по суті підготовчим засіданням. Призначено підготовче засідання по справі на 31.10.2024. При цьому, суд також дійшов висновку про витребування у відповідача доказів на підтвердження його заперечень щодо наданого позивачем Звіту про оцінку розміру матеріального збитку (шкоди), завданого приміщенням, що розташовані за адресою: м. Київ, пр-т Повітрофлотський, буд. №11/15, який складений суб'єктом оціночної діяльності у встановленому законом порядку.
25.10.2024 через канцелярію суду від відповідача отримано документи на виконання ухвали суду від 02.10.2024 у справі № 910/10495/24.
У підготовчому засіданні, відповідно до ст. 183 ГПК України, оголошено перерву до 28.11.2024.
25.11.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач просить відмовити відповідачу у клопотанні щодо призначення судової будівельно-технічної експертизи та позовні вимоги задовольнити повністю.
28.11.2024 через канцелярію суду від відповідача отримано заперечення на відповідь на відзив.
Присутній у судовому засіданні 28.11.2024 представник позивача заперечив проти задоволення клопотання відповідача про призначення судової будівельно-технічної експертизи, оскільки приміщення, які було пошкоджено внаслідок залиття, на даний час повністю вже відремонтовані, що виключає можливість їх огляду судовим експертом.
Представник відповідача просив задовольнити раніше подане клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, проведення якої доручити ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз», посилаючись на те, що Звіт про оцінку розміру матеріального збитку (шкоди), завданого приміщенням, що розташовані за адресою: м. Київ, пр-т Повітрофлотський, буд. №11/15, який був складений суб'єктом оціночної діяльності на замовлення позивача, містить приміщення, що не входили до складу приміщень, які були пошкодженні та зазначені в актах залиття від 28.11.2023 та від 21.02.2024.
Представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з необхідністю ознайомитися з поданими відповідачем запереченнями на відповідь на відзив.
У підготовчому засіданні, відповідно до ст. 183 ГПК України, оголошено перерву до 05.12.2024.
05.12.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення, до яких додано нові докази, зокрема, акти про залиття від 30.01.2020, від 09.04.2021, від 20.12.2021.
У підготовчому засіданні 05.12.2024 суд, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про залишення клопотання відповідача про призначення судової будівельно-технічної експертизи без розгляду, оскільки питання, яке ставиться позивачем у поданому клопотанні, не відповідає підставам заявленого позову та наявним у справі доказам, зокрема, матеріали справи не містять актів про залиття від 13.11.2023 та від 15.02.2024.
Крім того, виходячи з предмету та підстав позовних вимог, з огляду на обставини, що входять до предмету доказування по справі, з огляду на приписи ч. 4 ст. 74 та ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про витребування у позивача доказів, пов'язаних зі складанням Звіту про оцінку розміру матеріального збитку (шкоди), завданого приміщенням, що розташовані за адресою: м. Київ, пр-т Повітрофлотський, буд. №11/15 та підтвердженням розміру завданих збитків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 клопотання Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва" про призначення судової будівельно-технічної експертизи у справі №910/10495/24 залишено без розгляду. Відкладено підготовче засідання на 16.01.2025 та витребувано у позивача: оригінал (для огляду) та належним чином засвідчену копію (для долучення до матеріалів справи) договору на проведення оцінки, укладеного з суб'єктом оціночної діяльності Закір'яровою В.В.; докази оплати послуг оцінювача за договором на проведення оцінки; письмові пояснення щодо відмінностей між датою оцінки та датою складання Звіту про оцінку розміру матеріального збитку (шкоди), завданого приміщенням, що розташовані за адресою: м. Київ, пр-т Повітрофлотський, буд. №11/15; документальне підтвердження розміру заявленої шкоди, враховуючи, що спірні приміщення, розташовані за адресою: м. Київ, пр-т Повітрофлотський, буд. №11/15, є відремонтованими (акти виконаних робіт, накладні на придбання матерів, платіжні інструкції про оплату та інше).
30.12.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив та нове клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.
31.12.2024 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи належним чином засвідченої копії договору на проведення оцінки, укладеного з суб'єктом оціночної діяльності Закір'яровою В.В.; доказів оплати послуг оцінювача за договором на проведення оцінки; актів приймання виконаних будівельних робіт за січень-квітень та вересень 2024 року.
15.01.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшли заперечення на нове клопотання відповідача про призначення судової будівельно-технічної експертизи.
16.01.2025 через систему «Електронний суд» та через канцелярію суду від представника відповідача отримано заперечення на заяву позивача від 15.01.2025, в яких відповідач просить не приймати до уваги заперечення позивача на клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.
Присутній у судовому засіданні 16.01.2025 представник відповідача просив задовольнити клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.
Представники позивача залишили розгляд клопотання на розсуд суду.
У підготовчому засіданні, відповідно до ст. 183 ГПК України, оголошено перерву до 23.01.2025.
22.01.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.
Присутній у судовому засіданні 23.01.2025 представник позивача будь-яких заяв та клопотань процесуального характеру суду не подав та не заявляв.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2025 у справі № 910/10495/24 задоволено клопотання Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва" про призначення судової будівельно-технічної експертизи. Призначено у справі № 910/10495/24 судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої у встановлений законом строк, доручено Товариству з обмеженою відповідальністю "Незалежний інститут судових експертиз" (вул. Левка Лук'яненка, буд. 21, корп. 3, оф. 7, м. Київ, 042070).
19.06.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "Незалежний інститут судових експертиз" повернуто на адресу Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10495/24 разом з висновком експерта № 10569 від 09.06.2025 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 поновлено провадження у справі №910/10495/24. Підготовче засідання у справі № 910/10495/24 призначено на 17.07.2025. Запропоновано учасникам справи завчасно до судового засідання ознайомитись через систему «Електронний суд» з висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 10569 від 09.06.2025.
Присутній у судовому засіданні 17.07.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив призначити справу до судового розгляду по суті.
Представник відповідача не заперечував щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду.
Ураховуючи відсутність у підготовчому засіданні 17.07.2025 будь-яких заяв і клопотань представників сторін, суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 21.08.2025, яка занесена до протоколу судового засідання від 17.07.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2025 відкладено судове засідання у справі на 18.09.2025, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача після закінчення сигналу «повітряна тревога».
Присутній у судовому засіданні 18.09.2025 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з мотивів і доводів, наведених у позовній заяві.
Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив, посилаючись на обставини, наведені у відзиві на позовну заяву.
У судовому засіданні 18.09.2025, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
17.04.2020 між Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва" (за договором - Підприємство) та Філією "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (за договором - Власник) укладено Договір про надання послуг №374/901 (надалі - договір).
Пунктом 1.1. договору визначено, що предметом цього договору є забезпечення Підприємством надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій - у житловому будинку № 11/15 по проспекту Повітряних сил (Повітрофлотському) у місті Києві, а Власником - забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах, що передбачені цим договором.
Підприємство забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будинку пропорційно до займаної власником площі приміщення, яка становить 881,3 кв.м., а власником - забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах, що передбачені цим договором. Приміщення використовується для розміщення офісу, працюючих 80 осіб, вхід окремий, 1-й поверх (п.1.2. договору).
Згідно із п.6.3 договору, Підприємство зобов'язане утримувати внутрішньобудинкові мережі в належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт, вживати своєчасних заходів до запобігання аварійним ситуаціям та їх ліквідації, усунення порушень щодо надання послуг в установлені законодавством строки.
Пунктом 6.8 договору встановлено, що Підприємство зобов'язане відшкодовувати Власнику збитки, завдані його майну та (або) приміщенню шкоду, заподіяну життю чи здоров'ю працівників позивача внаслідок ненадання послуг або надання послуг неналежної якості.
У відповідності до п.7.2 договору Підприємство несе відповідальність згідно із законом, вимогами чинного законодавства за: неналежне надання або ненадання послуги, що призвело до заподіяння збитків майну та (або) приміщенню власника шкоди його життю чи здоров'ю, шляхом відшкодування збитків; зниження кількісних і якісних показників послуг, або перевищення строків проведення ремонтно-профілактичних робіт шляхом зменшення розміру плати. Якість надання послуг визначається відповідно до затвердженої органом місцевого самоврядування структури, періодичності та строків надання послуг; перевищення встановлених строків проведення аварійно-відбудовних робіт шляхом виплати власнику компенсації у встановленому чинним законодавством розмірі 1% щомісячної плати, за послугу за кожну добу її ненадання; порушення зобов'язань, визначених цим договором.
Пунктом 10.1 договору сторонами установлено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020 року. Сторони домовилися, що умови цього договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладання з 01.06.2017 року.
Відповідно до п. 10.2 договору, у разі, коли за місяць до закінчення дії цього договору однією із сторін не заявлено у письмовій формі про розірвання договору або необхідність його перегляду, цей договір вважається щороку продовженим.
Доаказів розірвання вказаного договору матеріали справи не містять, а відтак, Договір про надання послуг №374/901 від 17.04.2020 є чинним на день розгляду справи.
Згідно з додатком №1 від 13.01.2020 "Перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та їх вартість" до договору, до переліку послуг, що надаються відповідачем, входить технічне обслуговувань внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання, холодного водопостачання, водовідведення, централізованого опалення та зливової каналізації.
Як зазначає позивач, упродовж 2023-2024 років з вини відповідача відбулися неодноразові залиття каналізаційними стоками нежилого (офісного) приміщення позивача, а саме: 13.11.2023, 22.11.2023, 15.02.2024, що підтверджується актами від 28.11.2023 та від 21.02.2024, складеними комісійно за участю представників позивача та відповідача, копії яких долучені до матеріалів справи.
Відповідно до Акту від 28.11.2023, причинами залиття приміщень позивача №№ 3, 27, 1, 2, 5, 6, 14, 37, 38, 39 є аварійне пошкодження трубопроводів внутрішньо-будинкових мереж каналізації, розташованих на технічному поверсі, в межах вказаних приміщень, яке сталося внаслідок понаднормових термінів ефективної експлуатації зазначених мереж відповідно додатку 5 до п. 5.6.1. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства України від 17.05.2005 № 76.
У відповідності до Акту від 21.02.2024, причиною залиття приміщень позивача №№ 3, 9, 10, 12, 29, 30, 31, 32 є аварійне пошкодження трубопроводів внутрішньо-будинкових мереж холодного водопостачання, розташованих на технічному поверсі, в межах вказаних приміщень яке сталося внаслідок понаднормових термінів ефективної експлуатації зазначених мереж відповідно додатку 5 до п. 5.6.1. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства України від 17.05.2005 № 76.
Отже, внаслідок залиття приміщень філії «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця», розташованих у житловому будинку № 11/15 по проспекту Повітряних Сил (Повітрофлотському) у м. Києві, балансоутримувачем якого є відповідач, позивачу завдано матеріальні збитки (шкоду) в сумі 415 024,00 грн, що підтверджується Звітом суб'єкта оціночної діяльності-фізичної особи підприємця Закір'ярової Валентини Василівни про оцінку розміру матеріального збитку (шкоди), завданого приміщенням, що розташовані за адресою: м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, буд. № 11/15.
З метою досудового врегулювання спору, позивач надіслав відповідачу претензію від 16.07.2024 за № ЦЗВ-20/3302 з вимогою щодо відшкодування завданого розміру матеріального збитку (шкоди) в сумі 415 024,00 грн.
Однак, листом від 07.08.2024 за № 108/38-3214 відповідач відмовив у задоволенні претензії позивача, посилаючись на відсутність своєї вини у завданні збитків.
Оскільки відповідач претензії позивача не задовольнив, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача збитків у сумі 47108,00 грн, нанесених шляхом залиття адміністративних приміщень (у редакції заяви про зменшення позовних вимог) та стягнення витрат, пов'язаних із проведенням експертного дослідження у сумі 15072,00 грн.
Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що до обов'язків КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва" відноситься проведення виключно поточного ремонту спільного майна багатоквартирного будинку. При цьому, роботи капітального характеру не передбачені кошторисом витрат на утримання зазначеного будинку та прибудинкової території. Співвласники будинку відповідачу кошти на капітальний ремонт не сплачуються, а отже у підприємства відсутній обов'язок проводити такий ремонт. З наданих позивачем доказів не вбачається наявності неправомірної повединки відповідача, причинного зв'язку між залиттям та протиправною поведінкою відповідача, а також вини у спричиненні шкоди та виникнення аварійної ситуації.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, юридичні особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх оспорюваних або порушених прав.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Як встановлено у ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно із частиною першою ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Із наведеної норми вбачається, що однією з підстав виникнення зобов'язання є заподіяння шкоди іншій особі. На відміну від зобов'язань, які виникають із правомірних актів, цей вид зобов'язань виникає із неправомірних актів, яким є правопорушення, тобто протиправне, винне заподіяння шкоди деліктоздатною особою. Деліктне (позадоговірне) зобов'язання виникає там, де заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов'язальних відносинах або шкода виникла незалежно від існуючих між сторонами зобов'язальних правовідносин.
Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення).
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я, тощо).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавана шкоди.
Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки 2) збитків 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками 4) вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Як убачається з матеріалів справи, позивач є власником нежитлового приміщення площею 881,3 кв.м. житловому будинку № 11/15 по проспекту Повітряних сил (Повітрофлотському) у місті Києві.
Як установлено судом та не заперечується сторонами, упродовж 2023-2024 років відбулися неодноразові залиття каналізаційними стоками нежилого (офісного) приміщення позивача, а саме: 13.11.2023, 22.11.2023, 15.02.2024, що підтверджується актами від 28.11.2023 та від 21.02.2024, складеними комісійно за участю представників позивача та відповідача, копії яких долучені до матеріалів справи.
Так, відповідно до Акту від 28.11.2023, причинами залиття приміщень позивача №№3, 27, 1, 2, 5, 6, 14, 37, 38, 39 є аварійне пошкодження трубопроводів внутрішньо-будинкових мереж каналізації, розташованих на технічному поверсі, в межах вказаних приміщень, яке сталося внаслідок понаднормових термінів ефективної експлуатації зазначених мереж відповідно додатку 5 до п. 5.6.1. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства України від 17.05.2005 № 76.
У відповідності до Акту від 21.02.2024 причиною залиття приміщень позивача №№ 3, 9, 10, 12, 29, 30, 31, 32 є аварійне пошкодження трубопроводів внутрішньо-будинкових мереж холодного водопостачання, розташованих на технічному поверсі, в межах вказаних приміщень яке сталося внаслідок понаднормових термінів ефективної експлуатації зазначених мереж відповідно додатку 5 до п. 5.6.1. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства України від 17.05.2005 № 76.
Відповідно до Звіту суб'єкта оціночної діяльності-фізичної особи підприємця Закір'ярової Валентини Василівни про оцінку розміру матеріального збитку (шкоди), завданого приміщенням, що розташовані за адресою: м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, буд. № 11/15, складеного 14.06.2024, розмір матеріального збитку становить 415024,00 грн.
Під час розгляду справи відповідач заперечив щодо розміру матеріального збитку, визначеного у Звіті суб'єкта оціночної діяльності-фізичної особи підприємця Закір'ярової Валентини Василівни.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2025 у справі № 910/10495/24 задоволено клопотання Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва" про призначення судової будівельно-технічної експертизи. Призначено у справі № 910/10495/24 судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої у встановлений законом строк, доручено Товариству з обмеженою відповідальністю "Незалежний інститут судових експертиз".
Відповідно до Висновка експерта № 10569 від 09.06.2025, складеного за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, розмір матеріальної шкоди, завданої залиттям приміщень, що належать Акціонерному товариству «Українська залізниця» та розташовані за адресою: м. Київ, пр. Повітряних Сил, буд. № 11/15, становить 650 442,36 грн.
Позивач під час розгляду справи позовні вимоги залишив незмінними.
Суд зазначає, що обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Крім того, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Суд зазначає, що рішення у конкретній справі приймається господарським судом за результатами дослідження безпосередньо цим судом належних і допустимих доказів, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи. Виходячи із принципу диспозитивності господарського судочинства, місцевий господарський суд наділений виключною компетенцією щодо оцінки доказів при розгляді справи по суті, як суд першої інстанції. Така оцінка повинна ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні доказів у судовому процесі, з врахуванням сукупності всіх обставин. У випадку якщо суд приходить до висновку, що для надання оцінки певним обставинам справи необхідні спеціальні знання, суд вправі призначити судову експертизу.
Під час розгляду справи суд першої інстанції повинен діяти незалежно та неупереджено, здійснюючи оцінку доказів відповідно до своїх внутрішніх переконань, безпосередньо, повно, всебічно, об'єктивно в їх сукупності, керуючись законом.
Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands від 27.10.1993 (n. 33), та Ankerl v. Switzerland від 23.10.1996 (n. 38) встановлено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Рівність засобів включає: розумну можливість представляти справу в умовах, що не ставлять одну сторону в суттєво менш сприятливе становище, ніж іншу сторону; фактичну змагальність; процесуальну рівність; дослідження доказів, законність методів одержання доказів; мотивування рішень. Крім того, принцип змагальності тісно пов'язаний з принципом рівності, тоді як рівноправність сторін - один із необхідних елементів принципу змагальності, "без якого змагальність як принцип не існує". Рівноправність сторін є суттю змагальності, бо тільки через рівні можливості сторін можлива реалізація принципу змагальності.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Дульський проти України" від 01.06.2006 (заява №61679/00), зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури. Більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та визначає строк для їх отримання.
Відповідачем не надано власного висновку, складеного суб'єктом оціночної діяльності, або інших доказів, які б підтверджували інший розмір шкоди, завданої позивачу.
Заперечень щодо Висновку експерта № 10569 від 09.06.2025, складеного за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, сторони під час вирішення спору суду не заявляли.
За наведених вище обставин, суд приймає в якості належного та допустимого доказу на підтвердження розміру завданої позивачу шкоди Висновок експерта № 10569 від 09.06.2025, складений за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи на виконання ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2025 у справі № 910/10495/24.
Водночас, за приписами ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Таким чином, виходячи з зібраних у справі доказів, суд дійшов висновку щодо доведення розміру шкоди, завданої позивачу.
Що стосується відповідальної за завдану позивачу шкоду особу, суд зазначає наступне.
Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 09.03.2011 № 307 «Про впорядкування надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в м. Києві» визначено, що роботи з капітального характеру не передбачені кошторисом витрат на утримання будинку та прибудинкової території.
У пункті 11 Додатку (структура, періодичність та строки надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), згідно вказаного вище розпорядження, передбачено поточний ремонт конструктивних елементів внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання та зливної каналізації і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження. До складу робіт віднесено регламенті роботи згідно затвердженого графіку поточного ремонту, складеного за результатами загальних оглядів житлових будинків, звернень та заявок споживачів, з періодичністю виконання за графіком протягом року з приміткою, що роботи виконуються у випадку запланованих витрат на виконання відповідних робіт.
Таким чином, на відповідача покладено обов'язок у проведенні поточного ремонту з певною періодичністю у випадку наявності запланованих витрат на виконання відповідних робіт.
Згідно положень Порядку обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15.08.2018 № 219 (далі - Порядок обслуговування), зазначено, що поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку складається з комплексу робіт, що спрямовані на систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей інженерного обладнання. Поточний ремонт має проводитися з періодичністю, що забезпечує ефективну експлуатацію в періодах між капітальним ремонтом.
Дія Порядку обслуговування поширюється на управителів або інших осіб, уповноважених співвласниками багатоквартирного будинку на виконання робіт з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води.
Як установлено судом, взаємовідносини між сторонами регламентуються Договором про надання послуг №374/901 від 17.04.2020, відповідно до п. 6.3 якого, передбачено, що відповідач зобов'язаний утримувати внутрішньобудинкові мережі в належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт, вживати своєчасних заходів до запобігання аварійним ситуаціям та їх ліквідації, усунення порушень щодо надання послуг в установлені законодавством строки.
При цьому, в умовах укладеного між сторонами договору відсутнє розподілення поняття поточного чи капітального ремонту, а покладено обов'язок на Підприємство з утримання в належному стані внутрішньобудинкові мережі, проводити ремонт, вживати заходи до запобігання аварійним ситуаціям до їх ліквідації. Тобто, здійснювати такі види робіт, які забезпечують нормальне функціонування та технічний стан внутрішньобудинкових мереж.
Крім того, обов'язок відповідача щодо проведення капітального ремонту також унормовано в Правилах надання послуги з управління багатоквартирним будинком та Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 № 712 (далі - Правила надання послуг).
Правила надання послуг визначають порядок надання послуги з управління багатоквартирним будинком (далі - послуга з управління), що здійснюється управителем на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (далі - договір управління).
У договірних відносинах між позивачем та відповідачем, саме останній виступає, як управитель багатоквартирного будинку.
При цьому, доказів перебування вказаного будинку на балансі/управлінні будь-якої іншої особи матеріали справи не містять.
Відповідно до п. 9 Правила надання послуг, послуга з управління включає поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.
Як установлено вище, поточний ремонт проводиться в період між капітальними ремонтами.
Внутрішньо-будинкові мережі технічного поверху (між другим та третім поверхами) є спільним майном багатоквартирного будинку та знаходиться на балансі відповідача, тобто не є власністю позивача.
Обов'язок з належного утримання та вжиття відповідних заходів за технічною експлуатацією та виконання ремонту (капітального/поточного) покладається на суб'єкта господарювання, в розпорядженні якого знаходиться об'єкт, тобто на відповідача.
Згідно п. 10 Правил надання послуг, встановлено, що під час надання послуги з управління управитель забезпечує виконання робіт та послуг з утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території, що входять до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території.
У кошторис витрат на утримання будинку, який сплачується позивачем входить поточний ремонт внутрішньобудинкових мереж.
При цьому, п. 24 Правил надання послуг, передбачена можливість надходження внесків на капітальний ремонт спільного майна будинку. Проте, у матеріалах справи відсутні будь-які належні докази, що свідчать про вжиття відповідачем заходів з організації таких надходжень.
Крім того, згідно п. 27 Правил надання послуг, за результатами технічного огляду будинку управитель інформує співвласників багатоквартирного будинку про необхідність капітального ремонту (заміни) спільного майна багатоквартирного будинку у порядку, визначеному умовами договору. Під час інформування управитель надає співвласникам рекомендований план капітального ремонту (заміни) спільного майна багатоквартирного будинку.
В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що свідчать про обізнаність співвласників багатоквартирного будинку 11/15 по проспекту Повітряних Сил у м. Києві про необхідність проведення капітального ремонту (заміни) труб системи холодного водопостачання та системи водовідведення.
Таким чином, за наявних у справі доказів убачається, що саме на відповідача покладено обов'язки щодо технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем: гарячого водопостачання, холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання, зливової каналізації, а також проведення поточного ремонту конструктивних елементів, внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання та зливової каналізації і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження, що розміщені на закріпленій в установленому порядку прибудинковій території (в тому числі спортивних, дитячих та інших майданчиків).
За таких обставин справи, суд вважає доведеним наявність усього складу цивільного правопорушення для настання відповідальності у вигляді відшкодування завданої цим порушенням шкоди.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» (вул. Мацієвича Левка, 6, м. Київ, 03186; код ЄДРПОУ 35756919) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Єжи Гедройця, 5; код ЄДРПОУ 40075815) завданий матеріальний збиток (шкоду) в сумі 415 024,00 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 4980 грн 29 коп.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано: 07.10.2025.
Суддя А.І. Привалов