ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.10.2025Справа № 910/4115/25
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Суми-Продресурс-2009"
про ухвалення додаткового рішення
у справі № 910/4115/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Суми-Продресурс-2009"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенергобуд 2006"
про стягнення 1 003 231,88 грн
Суддя Удалова О.Г.
без виклику представників сторін
У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/4115/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Суми-Продресурс-2009" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенергобуд 2006" про стягнення 1 003 231,88 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.08.2024 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 574 692,84 грн основного боргу, 77 556,35 грн пені, 42 941,65 грн інфляційних втрат, 8 261,55 грн, 3% річних, 283 392,81 грн основного боргу, 12 771,64 грн пені, 2 267,14 грн інфляційних втрат, 1 278,56 грн 3% річних, 15 047,44 грн судового збору.
02.09.2025 через підсистему "Електронний суд" до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення, сформована в системі 01.09.2025, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн.
Ухвалою суду від 09.09.2025 прийнято до розгляду заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у даній справі, а також встановлено відповідачу строк для подання письмових пояснень чи заперечень стосовно клопотання про розподіл судових витрат у даній справі до 16.09.2025.
Копія вказаної ухвали суду доставлена до електронного кабінету позивача та представника 09.09.2025.
15.09.2025 від відповідача надійшла заява відповідно, в якій сторона просить суд зменшити розмір витрат позивача на правничу допомогу до 5 000,00 грн. Заперечуючи проти покладення витрат на правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн, відповідач посилається на те, що розмір витрат позивача не відповідає критерію розумності та часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт, а також вказує, що позивачем не було документально доведено, що ним понесені витрати на правову допомогу.
Приймаючи додаткове рішення у справі № 910/4115/25, суд виходив з наступного.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 5 ст. 126 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Так, у попередньому (орієнованому) розрахунку суми судових витрат позивач вказував про понесення витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 100 000,00 грн.
У заяві про ухвалення додаткового рішення позивач просив покласти на відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн
На підтвердження понесення витрат позивачем надані:
- копія ордеру серії ВМ № 1064150 від 27.03.2025;
- копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії СМ № 000478 від 27.07.2017;
- копія ордеру серії ВМ № 4072215 від 01.09.2025;
- копія договору про надання юридичних послуг від 20.03.2025, укладеного між фізичною особою Сивенком В.М. (надалі - адвокат/виконавець) та ТОВ «Суми-Продресурс-2009» (позивач/замовник);
- копія акту приймання-передачі наданих послуг від 01.09.2025.
Розглянувши надані позивачем докази, оцінивши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, а також заперечення відповідача, суд зазначає про наступне.
Відповідно до пункту 1.1 договору виконавець (адвокат) зобов'язався в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, за завданням замовника надати юридичні послуги, а саме: здійснити комплекс заходів по захисту прав та охоронюваних законом інтересів Замовника щодо стягнення у судовому порядку дебіторської заборгованості з ТОВ «Київенергобуд 2006» за договорами поставки деревини за 2024 рік та 2025 рік у розмірі 574 692,84 грн - основний борг за договором 2024 року, 283 392,81 грн - основний борг за Договором 2025, а також штрафні санкції, а всього на суму 1 003 231,88 грн.
Згідно з п. 1.2 договору надання послуг включає в себе: підготовку відповідних документів до боржника з метою повернення грошових кошів; підготовку відповідного позову до суду щодо стягнення з ТОВ «Київенергобуд 2006» грошових коштів; представництво інтересів замовника у судах першої, другої та третьої інстанції. Замовник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, оплатити ці послуги (сплатити винагороду) та виконати інші зобов'язання, визначені в цьому договорі.
Як погоджено в п. 3.1 договору, розмір винагороди виконавця за послуги, визначені в п.п. 1.1, 1.2 договору, становить 100 000,00 грн винагороди за підготовку документів до суду та ведення судової справи, які оплачуються замовником на користь виконавця протягом 3 днів з моменту набрання рішенням суду першої інстанції законної сили щодо стягнення заборгованості у розмірі, передбаченому у п. 1.1 цього договору.
Вказаний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
01.09.2025 між позивачем та Сивенком В.М. підписано акт на суму 50 000,00 грн, зокрема, вказаним актом узгоджено наступні послуги: консультації щодо правових механізмів захисту прав замовника у справі; підготовка та подання до суду позову щодо стягнення з ТОВ «Київенергобуд-2006» заборгованості.
Розглянувши надані суду докази, дослідивши доводи позивача, викладені в заяві про ухвалення додаткового рішення, а також доводи відповідача, наведені у запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення, суд вказує наступне.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 "Послуги. Загальні положення" підрозділу 1 розділу III Книги п'ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
За приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому втручання суду в договірні відносини між адвокатом та його клієнтом в частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому в статті 43 Конституції (Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду).
Водночас, у пункті 6.1 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи".
У наведеній постанові колегія суддів зазначила, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об'єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Судом не беруться до уваги посилання відповідача на те, що позивачем документально не підтверджено понесення ним витрат на правничу допомогу, з огляду на таке.
Позивачем надано договір про надання юридичних послуг, акт приймання-передачі послуг, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю адвоката Сивенка В.М.
При цьому умовами договору передбачена оплата послуг після набрання рішенням законної сили, тобто відсутність доказів оплати послуг не вказує на те, що такі послуги не будуть оплачені.
Водночас, відповідно до висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, витрати на оплату правничої допомоги підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх сторона уже сплатила чи їх вона ще має сплатити.
Поряд з цим, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат позивача на правничу допомогу, оскільки фактично позивачем надані послуги зі складання та подання позовної заяви, інші заяви по суті позивачем не подавались, у зв'язку з чим суд вважає, що вартість послуг зі складання позовної заяви в сумі 50 000,00 грн є завищеною.
При цьому розгляд даної справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, що, у свою чергу, не потребувало проведення судових засідання та збільшення часу надання послуг з правничої допомоги.
Фактично відносини, які складались між позивачем та відповідачем, є відносинами купівлі-продажу (поставки), що для досвідченого юриста не потребувало значних затрат часу на складання та написання позовної заяви, відповідачем під час розгляду даної справи не подано заперечень щодо позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає покладанню на відповідача, до 10 000,00 грн, інші витрати на правничу допомогу - залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Суми-Продресурс-2009" про стягнення судових витрат у справі № 910/4115/25 задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенергобуд 2006" (04052, місто Київ, вул. Глибочицька, будинок 40, прим. 60 (в літ. Н.П.), код 34355587) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суми-Продресурс-2009" (40010, Сумська обл., м. Суми, вул. Заводська, 1, код 36437535) 10 000,00 грн (десять тисяч грн 00 коп.) витрат на правничу допомогу.
3. В решті заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст додаткового рішення підписано 07.10.2025.
Суддя О.Г. Удалова