про залишення заяви без руху
Справа № 126/2243/25
Провадження № 2-а/126/68/2025
"06" жовтня 2025 р. м. Бершадь
Суддя Бершадського районного суду Вінницької області Рудь О.Г.
розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, суд приходить до висновку, що позовну заяву подано із порушенням вимог встановлених ст.ст. 160, 161 КАС України виходячи з наступного.
Згідно п. 2 ч.5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Згідно ч. 1 ст. 42 КАС України учасниками справи є сторони, треті особи.
Згідно частин 1 та 3 ст. 43 КАС України здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами), адміністратором за випуском облігацій.
Згідно з положеннями ст. 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
У тексті позовної заяви вказано відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Так, суд звертає увагу на те, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача.
Отже належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (п. 8.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 року у справі № 910/15792/20).
За власною ініціативою суд не може залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем. Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача (наведену правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 року у справі № 910/7122/17).
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки). Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.
Саме територіальні центри комплектування та соціальної підтримки забезпечують виконання військового обов'язку громадянами України, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, здійснюють взяття, зняття та виключення з військового обліку в установленому порядку та призов громадян на військову службу.
Відповідно до пункту 7 Розділу І Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства. Отже, вони самостійно можуть бути відповідачами у судах.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, обласних, міст Києва та Севастополя.
Зважаючи на це та на зміст позовної заяви, ІНФОРМАЦІЯ_1 не має статусу юридичної особи, відповідно не може бути залучений до участі у справі в будь-якій процесуальній якості.
Враховуючи наведене суд пропонує позивачеві в порядку усунення недоліків позову визначитись з суб'єктним складом спору та у разі врахування зазначеного, викласти позов у новій редакції, надавши суду відповідну кількість примірників виходячи з кількості учасників спору та вказати належним чином ідентифікаційні дані сторін.
Крім того, згідно з ч.ч.1-2 ст.160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
При цьому п. 4 ч. 5 ст.160 КАС України передбачено, що в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу згідно ч.1 ст. 5 КАС України, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло.
Водночас, за приписами ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Суд зазначає, що обов'язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено саме на позивача, саме для цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що міститься в статті 160 КАС України. Суд також зауважує, що цей обов'язок не може бути перекладено на суд, оскільки саме позивач є зацікавленим в ефективному захисті своїх прав та ефективному здійснені судочинства за його позовною заявою.
Позовна заява може містити декілька позовів, якщо вони стосуються одного предмета спору.
Так, позивач може звертатися з кількома різними позовними вимогами в одному позові, якщо ці вимоги пов'язані з одним спірним правовідношенням або ґрунтуються на спільних підставах. Проте, в одному позові може бути заявлено лише одну матеріально-правову вираху, хоча вона й може мати декілька похідних вимог.
Матеріально-правова вимога - це суть порушеного права, викладена у формі позову, де позивач просить суд захистити його право. Це конкретна вимога позивача до відповідача, що є одночасно предметом позову і способом захисту порушеного права.
Тобто позовні вимоги повинні відповідати предмету позову, тобто тому, про що саме просить позивач, аби захистити своє право.
При цьому, позовні вимоги позивача не відповідають вимогам чіткості і зрозумілості, оскільки позивач в позові звертається з альтернативними вимогами, які містять різний предмет позову.
Крім того, до матеріалів позовної заяви позивачем додані лише скріншоти з додатку «Резерв+», проте вони не можуть бути прийняті судом як саме витяг з застосунку «Резерв+».
Тому, позивачу необхідно надати суду військово-обліковий документ в електронній формі, відповідно до Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559, який може прийнятий судом як витяг з застосунку «Резерв+».
Також згідно зі ст.79 КАС України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
Статтею 80 КАС України встановлено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в ч. 2 та 3 ст. 79 цього Кодексу. У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено:1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення, при цьому індивідуальні ознаки постанови (найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, серію, дату її постановлення, опис обставин правопорушення, зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність і т.і.) не зазначає та її копію до матеріалів позову не додає, при цьому належних доказів, що ним здійснено усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідної копії постанови не надано.
Крім того, згідно ч. 2, 4, 5 ст. 94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.
З матеріалів справи слідує, що копії документів, які подані позивачем, не містять будь-яких відміток про засвідчення копії документів, що додані до позову.
Крім цього, відповідно до п. 8 ч. 5 ст. 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Позивачем до позовної заяви додано копії документів, проте всупереч вказаних вимог не зазначено на наявності у нього або іншої особи оригіналів вказаних письмових доказів.
Також згідно з п.11 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначається власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
В порушення вимог п. 11 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві відсутнє власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
За приписами ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Зважаючи на наведене, позовна заява подана без додержання вимог, встановлених ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, тому суд вважає за необхідне залишити цю позовну заяву без руху.
На підставі викладеного, керуючись статтями 161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без руху.
Надати позивачу строк для виправлення недоліків тривалістю в 5 днів з дня отримання даної ухвали.
Роз'яснити позивачу, що при невиконанні вимог даної ухвали, зазначена позовна заява буде повернута позивачеві.
Повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленого законом.
Ухвала суду є остаточною та апеляційному оскарженню не підлягає.
Суддя О. Г. Рудь