125/1599/25
3-зв/125/4/2025
про відвід судді
07.10.2025 року м. Бар Вінницька область
Суддя Барського районного суду Вінницької області Хитрук В.М., розглянувши заяву судді Барського районного суду Вінницької області Питель О.В. про самовідвід у справі, яка подана в межах розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 156 КУпАП,
У провадженні судді Барського районного суду Вінницької області Питель О.В. перебуває справа про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 156 КУпАП
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями судді Хитруку В.М. передано заяву судді Питель О.В. про самовідвід у справі.
Заява про самовідвід обґрунтована тим, що протокол про адміністративне правопорушення у справі склав поліцейський офіцер громади ОСОБА_2 , якого суддя Питель О.В. зазначила у Добровільній декларації про приватні інтереси як особу, з якою перебуває у близьких стосунках, що викликає сумнів у неупередженості судді.
У судове засідання особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не з'явилася.
Кодекс України про адміністративні правопорушення, положеннями якого регламентується порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, не містить спеціальних норм, що передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити відвід судді та, відповідно, не визначає порядку розгляду заяви про відвід.
Відповідно до вимог ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Складовою частиною права на справедливий суд, яке гарантується ст.6 Конвенції, є розгляд справи саме незалежним і безстороннім, неупередженим судом, яке з поміж іншого забезпечується правом на відвід суду, тому суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу за наявності обставин, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримуватися принципу правової визначеності (п. 53 рішення від 06.11.2008 у справі "Єлоєв проти України" (Yeloyev v. Ukraine), заява № 17283/02); п. 19 рішення від 18.12.2008 р. у справі "Новік проти України" (Novik v. Ukraine), заява № 48068/06), а Конституційний суд України у пунктах 3.4 і 3.6 свого рішення від 11.10.2011 (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що "не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям "правопорушення", а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому рішенні Конституційний суд України поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Таким чином, розгляд заяви про відвід судді в рамках справи про адміністративне правопорушення є можливим та таким, що направлений на захист прав особи щодо розгляду його справи безстороннім судом.
Норми чинного КУпАП не регулюють порядок вирішення питання про відвід судді, але з метою додержання принципу законності виникла необхідність у застосуванні принципу аналогії закону найбільш близької галузі - кримінального процесуального права при вирішенні цього питання, а саме, ст. 75, 81 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід.
Статтею 75 КПК України передбачено перелік обставин, що виключають участь судді в розгляді справи.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, зокрема, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
При вирішенні цієї заяви, суд керується положеннями кримінального процесуального законодавства України, а також враховує практику Європейського суду з прав людини.
У справі « Мироненко і Мартиненко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з усталеною практикою Суду наявність безсторонності суду має визначатися для цілей п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див. у справі Фей проти Австрії, Ветштайн проти Швейцарії). У кожній окремій справі слід визначити чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та сутність, що свідчать про те, що суд є безстороннім (див. у справі Пуллар проти Сполученого королівства).
Особиста безсторонність суду резюмується, поки не надано доказів протилежного (див. у справі Ветштайн проти Швейцарії).
У справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), заява № 9186/80, рішення від 26.10.1984, Європейський суд з прав людини зазначив, що «навіть видимість може бути важливою»…«правосуддя повинне не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться» (п. 26). Тому будь-який суддя, щодо якого є обґрунтовані підстави побоюватися браку безсторонності, має бути відведений.
Як аналогію, у відносинах що виникли, слід застосувати Рішення Ради суддів України від 05.09.2019 року № 40, у якому зазначається, що судді при здійсненні правосуддя, в яких стороною є особа - присяжний відповідного суду, для уникнення конфлікту інтересів необхідно виходити з приватного інтересу приймати до уваги весь спектр відносини (особисті, дружні, позасудові, тощо), які склались між ними. За умови відсутності приватного інтересу, конфлікт інтересів відсутній. У протилежному випадку конфлікт інтересів усувається у процесуальний спосіб.
Наведені вище доводи судді Барського районного суду Вінницької області Питель О.В. в заяві про самовідвід дають підстави стверджувати про упередженість при розгляді вказаної справи.
Таким чином, на переконання суду, наявні підстави стверджувати про існування у цій справі обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді Барського районного суду Вінницької області Питель О.В.
За встановлених обставин суд дійшов висновку, що заява судді Барського районного суду Вінницької області Питель Олени Віталіївни про самовідвід від участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 221, 252, 268, 325 КУпАП, ст. 75, 81 КПК України, суд,
Заяву судді Барського районного суду Вінницької області Питель О.В. про самовідвід задовольнити.
Відвести суддю Питель Олену Віталіївну від розгляду справи 125/1599/25 (провадження 3/125/577/2025).
Передати справу 125/1599/25 (провадження 3/125/577/2025) про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 156 КУпАП відповідальній особі Барського районного суду Вінницької області для здійснення повторного автоматизованого розподілу в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 35 КПК України.
Ухвала не підлягає оскарженню.
Суддя: