ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області
Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88605
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
УХвала
"23" вересня 2025 р. м. Ужгород Справа №907/739/21
Суддя Господарського суду Закарпатської області Пригара Л.І.
при секретарі судового засідання - Нікулочкіній О.В.,
розглянувши заяву представника Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України», м. Київ в особі філії “Карпатський лісовий офіс», м. Ужгород Закарпатської області б/н від 19.08.2025 (вх. №02.3.1-02/7317/25 від 19.08.2025) про розстрочення виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 21.05.2025 у справі № 907/739/21 за позовом Закарпатської обласної прокуратури, м. Ужгород Закарпатської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, м. Ужгород Закарпатської області, Дубівської селищної ради Тячівського району, смт. Дубове Тячівського району Закарпатської області, Усть-Чорнянської селищної ради Тячівського району, смт. Усть-Чорна Тячівського району Закарпатської області, Нересницької сільської ради Тячівського району, с. Нересниця Тячівського району Закарпатської області до відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України», м. Київ в особі філії “Карпатський лісовий офіс», м. Ужгород Закарпатської області про стягнення 4 294 944,65 грн завданої шкоди,
з участю представників:
Прокуратури -
Позивача 1 -
Позивача 2 (стягувача) - не з'явився
Позивача 3 (стягувача) - не з'явився
Позивача 4 (стягувача) - не з'явився
Відповідача (боржника) - не з'явився
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 21.05.2025 у справі №907/739/21 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України», м. Київ в особі філії “Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України», м. Ужгород Закарпатської області шкоду, завдану порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в розмірі 4 294 944,65 грн до спеціальних фондів місцевих бюджетів органів місцевого самоврядування з подальшим перерозподілом до бюджетів відповідних рівнів, а саме: шкоду в сумі 3 503 251,05 грн - до місцевого бюджету Дубівської селищної ради Тячівського району, смт. Дубове Тячівського району Закарпатської області; шкоду в сумі 751 078,59 грн - до місцевого бюджету Усть-Чорнянської селищної ради Тячівського району, смт. Усть-Чорна Тячівського району Закарпатської області; шкоду в сумі 40 615,01 грн - до місцевого бюджету Нересницької сільської ради Тячівського району, с. Нересниця Тячівського району Закарпатської області. Присуджено до стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України», м. Київ в особі філії “Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України», м. Ужгород Закарпатської області на користь Закарпатської обласної прокуратури, м. Ужгород, Закарпатської області суму 64 424,17 на відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.
На примусове виконання рішення від 21.05.2025 у справі №907/739/21 Господарським судом Закарпатської області видано відповідні накази від 04.08.2025.
Представник Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України», м. Київ в особі філії “Карпатський лісовий офіс», м. Ужгород Закарпатської області через підсистему “Електронний суд» подав заяву б/н від 19.08.2025 (вх. №02.3.1-02/7317/25 від 19.08.2025), якою просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 21.05.2025 у справі №907/739/21 терміном на 8 місяців, шляхом сплати не пізніше 21 числа кожного місяця суми 536 868,08 грн, а саме:
на користь місцевого бюджету Дубівської селищної ради Тячівського району загальну суму 3 503 251,05 грн:
- не пізніше 21 вересня 2025 року - 437 906,38 грн;
- не пізніше 21 жовтня 2025 року - 437 906,38 грн;
- не пізніше 21 грудня 2025 року - 437 906,38 грн;
- не пізніше 21 січня 2026 року - 437 906,38 грн;
- не пізніше 21 лютого 2026 року - 437 906,38 грн;
- не пізніше 21 березня 2026 року - 437 906,38 грн;
- не пізніше 21 квітня 2026 року - 437 906,38 грн;
- не пізніше 21 травня 2026 року - 437 906,39 грн.
На користь місцевого бюджету Усть-Чорнянської селищної ради Тячівського району загальну суму 751 078,59 грн:
- не пізніше 21 вересня 2025 року - 93 884,82 грн;
- не пізніше 21 жовтня 2025 року - 93 884,82 грн;
- не пізніше 21 грудня 2025 року - 93 884,82 грн;
- не пізніше 21 січня 2026 року - 93 884,82 грн;
- не пізніше 21 лютого 2026 року - 93 884,82 грн;
- не пізніше 21 березня 2026 року - 93 884,83 грн;
- не пізніше 21 квітня 2026 року - 93 884,83 грн;
- не пізніше 21 травня 2026 року - 93 884,83 грн.
На користь місцевого бюджету Нересницької сільської ради Тячівського району загальну суму 40 615,01 грн:
- не пізніше 21 вересня 2025 року - 5076,88 грн;
- не пізніше 21 жовтня 2025 року - 5076,88 грн;
- не пізніше 21 грудня 2025 року - 5076,88 грн;
- не пізніше 21 січня 2026 року - 5076,88 грн;
- не пізніше 21 лютого 2026 року - 5076,88 грн;
- не пізніше 21 березня 2026 року - 5076,87 грн;
- не пізніше 21 квітня 2026 року - 5076,87 грн;
- не пізніше 21 травня 2026 року - 5076,87 грн;
В обґрунтування необхідності вчинення судом означеної процесуальної дії представник заявника (боржника, відповідача) покликається, зокрема, на те, що на даний момент в категорії спорів про відшкодування шкоди навколишнього природного середовища склалася практика покладення на постійного лісокористувача відповідальності по всіх фактах незаконної порубки деревини на території державного лісового фонду і така практика створює значне фінансове навантаження на ДП “Ліси України» в особі філії “Карпатський лісовий офіс», оскільки такі витрати не передбачені у фінансовому плані підприємства і є непрогнозованими. Так, протягом останнього часу з філії “Карпатський лісовий офіс» ДП присуджено до стягнення значні суми коштів за іншими судовими рішеннями (справи №907/731/16, №914/20/25, №907/611/22).
Як стверджує заявник, на сьогоднішній день відповідач (боржник) перебуває у складному фінансовому становищі, що значно ускладнює виплату одним платежем суми 4 294 944,65 грн. заподіяної шкоди, і сплата одразу усієї суми заборгованості негативно вплине на господарську діяльність боржника та на можливість виконання зобов'язань перед контрагентами і бюджетними платежами усіх рівнів.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 25.08.2025 заяву представника Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України», м. Київ в особі філії “Карпатський лісовий офіс», м. Ужгород Закарпатської області б/н від 19.08.2025 (вх. №02.3.1-02/7317/25 від 19.08.2025) про розстрочення виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 21.05.2025 у справі № 907/739/21 призначено до розгляду в судовому засіданні на 11.09.2025 з викликом уповноважених представників учасників спору та з урахуванням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і графіку розгляду інших справ, що перебувають у провадженні судді Пригари Л.І.
Ухвалою суду від 11.09.2025 розгляд заяви про розстрочення виконання рішення суду у справі №907/739/21 відкладено на 23.09.2025 з врахуванням поданого представником заявника (боржника, відповідача) та погодженого прокурором і представником позивача 1 клопотання про відкладення розгляду заяви про розстрочення виконання рішення суду у даній справі на іншу дату.
Представник заявника (боржника, відповідача) через підсистему “Електронний суд» подав клопотання б/н від 23.09.2025 (вх. №02.3.1-02/8256/25 від 23.09.2025), за змістом якого просить відкласти розгляд заяви про розстрочення виконання рішення суду у даній справі на іншу дату у зв'язку із його зайнятістю в іншому судовому процесі.
Розглянувши подане представником заявника (боржника, відповідача) клопотання про відкладення розгляду заяви про розстрочення виконання рішення у даній справі на інший термін, суд приходить до висновку про відмову в його задоволенні з огляду на таке.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
У даному контексті суд зазначає, що сторони мають не тільки процесуальні права, але й процесуальні обов'язки.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до ст. 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Частина 4 вказаної статті регламентує, що суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.
Зловживання правом має місце, коли під видимою формальною реалізацією прав учасника провадження, що визначені ст. 43 ГПК України, такий учасник провадження має намір затягувати судовий процес.
Згідно зі статтею 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У даному контексті суд звертає увагу на те, що представник заявника (боржника, відповідача) не зазначив об'єктивної неможливості проведення судового засідання з розгляду заяви про розстрочку виконання рішення у даній справі, призначеного на 23.09.2025, без його участі.
Що ж стосується наведених останнім обставин в обґрунтування причин його неявки в судове засідання, то суд зазначає, що такі не можуть бути визнані поважними, адже не є об'єктивно непереборними. Боржник (відповідач) як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.03.2019 у справі №910/12842/17.
Суд звертає увагу представника заявника (боржника, відповідача) на те, що розгляд справ в інших судах не може мати привілеїв та переваг по відношенню до розгляду заяви про відстрочку виконання рішення у справі №907/739/21 в Господарському суді Закарпатської області.
За аналогічним клопотанням представника заявника (боржника, відповідача) розгляд заяви про відстрочку виконання рішення у справі №907/739/21 вже відкладався ухвалою суду від 11.09.2025.
При цьому суд приймає до уваги те, що в силу приписів частини 2 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, заява про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Тобто наведена норма процесуального кодексу встановлює чіткі строки розгляду судом заяви про розстрочку виконання рішення і не ставить їх в залежність від участі представників стягувачи чи боржника у судовому засіданні, в якому розглядається така заява.
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в Рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
За наведених обставин, суд вважає за можливе розглянути заяву про розстрочення виконання судового рішення у даній справі без участі представника боржника (відповідача у справі).
За змістом поданої через підсистему “Електронний суд» заяви б/н від 23.09.2025 (вх. №02.3.1-02/8264/25 від 23.09.2025) прокурор заперечила проти задоволення поданої представником заявника (боржника, відповідача) заяви про розстрочення виконання рішення у даній справі, покликаючись на відсутність у боржника обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, обов'язкова наявність яких визначена положеннями ч. 3 ст. 331 ГПК України.
Представник позивача 1 (стягувача) через підсистему “Електронний суд» подала заперечення б/н від 23.09.2025 (вх. №02.3.1-02/8278/25 від 23.09.2025), якими заперечила проти задоволення поданої представником заявника (боржника, відповідача) заяви про розстрочення виконання рішення у даній справі. Заперечуючи проти надання стороні відповідача (боржника) розстрочки виконання рішення у даній справі строком на 8 місяців представник позивача 1 (стягувача) вказує на те, що відповідачем (боржником) у змісті поданої суду заяви не наведено обставин, з якими пов'язується можливість надання розстрочки виконання судового рішення у відповідності до вимог ч. 3 ст. 331 ГПК України.
Стягувачі (позивачі 2, 3, 4) явку уповноважених представників в судове засідання по розгляду заяви про розстрочення виконання рішення суду у даній справі не забезпечили, причин неявки суду не повідомили, письмово висловлених позицій щодо заяви про розстрочення виконання рішення суду у даній справі не надали.
Проаналізувавши подану представником Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України», м. Київ в особі філії “Карпатський лісовий офіс», м. Ужгород Закарпатської області заяву б/н від 19.08.2025 (вх. №02.3.1-02/7317/25 від 19.08.2025) про розстрочення виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 21.05.2025 у справі № 907/739/21, суд не вбачає правових підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (ст. 1291 Конституції України).
Частиною 2 статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
У рішенні Конституційного Суду України від 13.12.2012 у справі №18-рп/2012 зазначено, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Глоба проти України» від 05.07.2012, пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначив, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторив, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Терем ЛТД», Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 зазначено, що неможливість для заявника отримати результат виконання рішення суду, винесеного на його або її користь, складає втручання у право на мирне володіння майном, яке викладено у першому параграфі ст.1 Протоколу №1 до Конвенції.
У справі “Чіжов проти України» від 17.05.2005 Європейський суд з прав людини вказав, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії статті 6 Конвенції.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі “Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (абз. 1 ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
З аналізу вказаної норми права вбачається, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.05.2024 у справі №906/1035/23.
Так, питання про задоволення заяви сторони про розстрочку виконання рішення суду вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання судового рішення.
Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, із певним інтервалом у часі. При цьому, розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
У рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 визначено, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як позивача, так і відповідача.
Розстрочення виконання судового рішення не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан позивача. Розстрочення виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку після оцінки обставин справи, наведених учасниками справи, наданих ними обґрунтувань та дослідження доказів.
Законодавець у будь-якому випадку пов'язує надання розстрочки виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення. Отже підставою для розстрочки виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк, встановлений судом.
Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, надати розстрочку виконання рішення.
За змістом ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З огляду на вищевикладене, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення, при цьому, винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочення або відстрочення виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
Тому особа, яка подала заяву про розстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.
Водночас, питання щодо розстрочення виконання рішення належить до дискреційних повноважень суду та є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та дослідження доказів.
Так, встановлення та підтвердження факту наявності обставин, на які посилається заявник, можливо лише внаслідок сукупного аналізу відповідних доказів щодо наявності зазначених обставин, що безпосередньо ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у момент звернення рішення до виконання.
У даному випадку, суд дійшов висновку, що наведені представником заявника (боржника, відповідача) обставини не свідчать про неможливість виконання рішення суду у даній справі, а лише відображають стан поточної підприємницької діяльності заявника, що не є обставинами, з якими закон пов'язує можливість розстрочення виконання судового рішення.
При цьому, обставини, на які посилається представник заявника (боржника, відповідача) у заяві, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для боржника у даний час та можливість настання негативних наслідків у зв'язку з цим, свідчать про негативні явища в поточній діяльності відповідача (боржника), яка є самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю.
Разом з тим, суд звертає увагу, що наявність у підприємства відповідача кредиторської заборгованості, на підтвердження чого представник заявника (боржника, відповідача) надає копії судових рішень, не є належною підставою для розстрочки виконання рішення суду, оскільки зазначені докази не підтверджують факт складного фінансового стану боржника.
Водночас боржник жодним чином не довів наявності виняткових обставин, що ускладнюють саме виконання рішення або роблять його неможливим, а аргументи щодо необхідності надання розстрочки такого виконання не пов'язуються з наявністю таких обставин.
Крім того, суд зважає, що належних доказів реальної можливості виконати рішення суду за умови надання розстрочки виконання боржником не надано, а згоди прокурора та стягувачів на розстрочення виконання рішення суду не отримано.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
З огляду на викладене та враховуючи те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист, суд зазначає, що з урахуванням інтересів позивачів (стягувачів) та ступеня вини відповідача у виникненні спору, розстрочення виконання рішення суду в даній справі суперечитиме завданням господарського судочинства, якими, зокрема, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до законодавства України при вирішенні питання щодо доцільності розстрочення виконання судового рішення судом враховуються матеріальні інтереси обох сторін, а розстрочення виконання рішення суду у цій справі може призвести до порушення майнових інтересів позивачів (стягувачів).
Згідно з ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Виходячи із змісту ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до п. 1, 2 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З аналізу наведеного вище, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви представника Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України», м. Київ в особі філії “Карпатський лісовий офіс», м. Ужгород Закарпатської області б/н від 19.08.2025 (вх. №02.3.1-02/7317/25 від 19.08.2025) про розстрочення виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 21.05.2025 у справі № 907/739/21.
Керуючись ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України
суд ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні заяви представника Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України», м. Київ в особі філії “Карпатський лісовий офіс», м. Ужгород Закарпатської області б/н від 19.08.2025 (вх. №02.3.1-02/7317/25 від 19.08.2025) про розстрочення виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 21.05.2025 у справі № 907/739/21 відмовити.
2. Копію ухвали надіслати учасникам спору.
3. Ухвала господарського суду набирає законної сили на підставі ст. 235 Господарського процесуального кодексу України. Апеляційна скарга на ухвалу суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ухвали). Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду.
4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повна ухвала складена та підписана 07.10.2025.
Суддя Л.І. Пригара