25.09.2025 м. Дніпро Справа № 904/5306/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Паруснікова Ю.Б.,
суддів: Іванова О.Г., Чередка А.Є.
секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Іррігатор Україна» на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2025 у справі № 904/5306/24 (суддя Дичко В.О.), повний текст додаткового рішення складено 26.03.2025
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іррігатор Україна», м. Одеса
до Фермерського господарства «Агропартнер Плюс 21», смт Петриківка, Дніпровський район, Дніпропетровської області
про стягнення 624 873,99 грн, -
1. Короткий зміст клопотання про стягнення судових витрат та додаткового рішення суду першої інстанції.
Господарський суд Дніпропетровської області розглянув позов ТОВ «Іррігатор Україна» до ФГ «Агропартнер Плюс 21» про стягнення 891 115,83 грн, з яких рішенням від 11.03.2025 частково задовольнив позов - стягнув 496 800,69 грн (основний борг, 36% річних та судовий збір).
16.03.2024 через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Дніпропетровської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Іррігатор Україна» надійшло клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу по справі № 904/5306/24. За змістом вказаного клопотання позивач просить стягнути з Фермерського господарства «Агропартнер Плюс 21» судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 44 555,79 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2025 у задоволенні клопотання ТОВ «Іррігатор Україна» про стягнення з ФГ «Агропартнер Плюс 21» витрат на професійну правничу допомогу в сумі 44555,79грн - відмовлено.
2. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи.
Не погоджуючись із додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2025 у справі № 904/5306/24, ТОВ «Іррігатор Україна» оскаржує його в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду та просить скасувати зазначене рішення і ухвалити нове - про задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 44 555,79 грн.
Скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно, з надмірним формалізмом і всупереч наданим доказам відмовив у задоволенні заяви, не врахувавши, що правнича допомога фактично була надана: адвокат здійснював представництво в усіх судових засіданнях, готував процесуальні документи на підставі Доручення № 2, оплата гонорару підтверджена платіжною інструкцією, а акт надання послуг складено відразу після завершення судового розгляду, що відповідає умовам договору.
Оскаржуване рішення, на думку апелянта, не відповідає принципам справедливості, суперечить практиці Верховного Суду щодо фіксованого гонорару, ігнорує стандарт вірогідності доказів, а також позбавляє позивача права на компенсацію фактично понесених та необхідних витрат, тому підлягає скасуванню.
3. Короткий зміст вимог відзиву на апеляційну скаргу та узагальнені доводи.
ФГ «Агропартнер Плюс 21» правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.
Суд першої інстанції, розглядаючи заяву ТОВ «Іррігатор Україна» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, встановив, що 11.11.2024 між ТОВ «Іррігатор Україна» та адвокатським об'єднанням «Франклін Сайрос» в особі керуючого партнера Молодецького Ростислава Анатолійовича було укладено Доручення № 2 до договору про надання правничої допомоги № 01-08/08/24а від 01.08.2024 (а. с. 22, далі - Доручення).
Відповідно до умов цього Доручення, Адвокатське об'єднання зобов'язувалося надати клієнту правничу допомогу щодо захисту його інтересів у справі про стягнення дебіторської заборгованості з ФГ «Агропартнер Плюс 21», зокрема через підготовку документів, подання позову та представництво інтересів у суді, включаючи участь у засіданнях і комунікацію через систему «Електронний суд».
Правнича допомога, що надається за цим Дорученням, включає наступні дії:
1.1. Аналіз документів щодо підстав та обґрунтованості вимог клієнта у відповідності до положень чинного законодавства.
1.2. Підготовка правової та процесуальної позиції та викладення її у позовній заяві та інших процесуальних документах.
1.3. Представництво інтересів клієнта в суді, зокрема комунікація з судом через систему «Електронний суд», у тому числі шляхом участі у судових засіданнях в режимі відеоконференції та подання документів.
1.4. Здійснення інших процесуальних дій в інтересах клієнта у разі необхідності.
У Дорученні було визначено, що фіксований гонорар за виконання вказаних послуг становить 5% від ціни позову, а самі послуги охоплюють супровід справи до моменту ухвалення рішення судом першої інстанції. Також сторони погодили, що після виконання Доручення має бути складено акт про надання правничої допомоги.
На підтвердження надання адвокатом Молодецьким Ростиславом Анатолійовичем професійної правничої допомоги подано ордер серії ВН № 1442730 від 18.11.2024 на надання правничої допомоги ТОВ «Іррігатор Україна», виданий на підставі договору про надання правничої допомоги № 01-08/08/24а від 08.08.2024 (а. с. 8), Доручення № 2 від 11.11.2024 до договору про надання правничої допомоги № 1-08/08/24а від 01.08.2024 (а. с. 22) та платіжну інструкцію № 277 від 02.01.2025 (а. с. 108).
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати включають судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 126 ГПК України витрати на правничу допомогу адвоката несуть сторони, за винятком випадків, коли така допомога надається за рахунок держави, а їх розподіл здійснюється за результатами розгляду справи. Розмір витрат на правничу допомогу визначається на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів обсягу і вартості послуг і має бути співмірним із складністю справи, обсягом і часом виконаних робіт, а також значенням справи для сторін.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат встановлюється судом на підставі наданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), які подаються до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення.
Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає гонорар адвоката як винагороду за надання правничої допомоги, що встановлюється договором з урахуванням складності справи, кваліфікації адвоката, фінансового стану клієнта та інших істотних обставин, і має бути розумним та відповідати витраченому часу.
Суд має право покласти на відповідача лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (ч. 1 ст. 130 ГПК України).
Відповідно до ст. 244 ГПК України додаткове рішення може бути ухвалено у разі невирішення судом питання про судові витрати. Таке рішення ухвалюється тим самим складом суду в межах десяти днів з моменту надходження відповідної заяви, з можливістю виклику сторін у разі необхідності.
У справі, що розглядалася, додаткове рішення було прийнято в установленому процесуальному порядку.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач не надав належних та допустимих доказів понесених витрат на правничу допомогу, оскільки ним не подано договору про надання правничої допомоги та акта виконаних робіт, передбаченого відповідним Дорученням.
Крім того, судом встановлено допущену в Дорученні технічну помилку в реквізитах договору про надання правничої допомоги - замість правильної дати укладення договору 08.08.2024 було зазначено 01.08.2024, що викликало сумнів у зв'язку доручення з відповідним договором.
Право на відмову у відшкодуванні витрат належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи.
Центральний апеляційний господарський суд, перевіривши доводи апеляційної скарги ТОВ «Іррігатор Україна», дійшов висновку про їх необґрунтованість із таких підстав:
- посилання апелянта на технічний характер помилки у реквізитах Доручення № 2 не спростовує встановленої судом першої інстанції відсутності належних доказів зв'язку між цим документом і конкретною справою. Відповідно до ч. 1 ст. 74, ст. 76, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень, а належними є ті докази, які підтверджують обставини, що входять у предмет доказування. Формальні неточності у правових документах, які перешкоджають однозначному встановленню факту укладення договору в межах певної справи, не можуть вважатися неістотними. Отже, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що подані матеріали не містять достатніх даних для ідентифікації договірних відносин між клієнтом та адвокатом саме у межах справи № 904/5306/24;
- згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити, визначається судом на підставі поданих доказів, що підтверджують понесення таких витрат.
Акт приймання-передачі наданих адвокатом послуг є первинним обліковим документом, що підтверджує факт отримання послуг клієнтом та засвідчує обсяг виконаних адвокатом робіт, що є обов'язковим для компенсації. Проте, на момент розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення (25.03.2025) акт надання правничої допомоги в матеріалах справи був відсутній, що виключало можливість суду першої інстанції перевірити обсяг та характер фактично виконаних робіт. Той факт, що акт було складено наступного дня (26.03.2025), не може бути підставою для його врахування, оскільки суд ухвалює рішення на підставі наявних у справі матеріалів, а не гіпотетичних майбутніх доказів. Відтак суд першої інстанції діяв у межах процесуальних повноважень;
- апелянт безпідставно посилається на додаткову постанову Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 910/12155/22, оскільки у тій справі факт надання правничої допомоги та її оплата були підтверджені належними доказами (договором, актом, ордером та квитанцією). У даному ж випадку відсутні належні документи, які б підтверджували прийняття клієнтом результатів наданих послуг або обсяг фактично виконаних робіт. Сам по собі факт участі адвоката у судових засіданнях не є достатнім доказом для визначення конкретного розміру витрат без їх підтвердження;
- посилання апелянта на стандарт «вірогідності доказів» і заборону надмірного формалізму, не звільняє сторону від обов'язку подання належних та допустимих доказів.
Принцип вірогідності доказів (ст. 79 ГПК) не скасовує вимог належності (ст. 76 ГПК) та допустимості (ст. 77 ГПК). Належним доказом обсягу та вартості фактично наданої послуги, згідно зі сталим підходом, є детальний опис робіт (послуг) та Акт приймання-передачі. Відсутність останнього на момент розгляду питання робить доказову базу неповною, а не просто менш вірогідною. У даному випадку, відмова ґрунтується на недоведеності самого факту приймання-передачі послуг клієнтом.
Суд першої інстанції не виявив формалізму, а навпаки діяв у межах чітких процесуальних вимог щодо доведення понесення витрат. Як неодноразово наголошував Верховний Суд (постанови від 25.02.2021 у справі № 922/2538/20, від 23.09.2021 у справі № 910/14454/20), належними доказами понесення витрат на правничу допомогу є саме документи (договір, акт приймання-передачі виконаних робіт), що підтверджують надання послуг, а не припущення про їх наявність.
Отже, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують законності та обґрунтованості додаткового рішення від 25.03.2025.
Апеляційна скарга ТОВ «Іррігатор Україна» підлягає залишенню без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2025 - без змін.
6. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Апеляційний господарський суд, розглянувши апеляційну скаргу ТОВ «Іррігатор Україна» та перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2025 у межах доводів апеляційної скарги, дійшов висновку, що суд першої інстанції всебічно та повно дослідив обставини справи, правильно застосував норми матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не спростовують висновків суду першої інстанції. Підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення не встановлено.
Відтак, керуючись ст. 269, 275, 276 ГПК України, апеляційна скарга ТОВ «Іррігатор Україна» підлягає залишенню без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2025 - без змін.
Керуючись ст. ст. 129, 275 - 282 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Іррігатор Україна» - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2025 у справі № 904/5306/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 07.10.2025.
Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков
Судді: О.Г. Іванов
А.Є. Чередко