07 жовтня 2025 року м. Харків Справа № 905/479/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О.
без виклику учасників справи,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг»(вх.№1710Д/2)
на рішення Господарського суду Донецької області від 14.07.2025 (повне рішення складено 14.07.2025, суддя Макарова Ю.В.) у справі №905/479/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг», м.Київ
до Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків “Новий зелений квартал», м.Слов'янськ, Донецька область
про стягнення 59 455,92 грн,-
У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків “Новий зелений квартал» про стягнення суми основного боргу у розмірі 26515,95 грн, пені у розмірі 18585,74 грн, інфляційних втрат у розмірі 11530,86 грн, 3% річних у розмірі 2823,37 грн (всього 59455,92 грн).
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору №5200-ОСББ(23)-6 постачання природного газу від 06.11.2023 щодо повної та своєчасної оплати вартості спожитого газу за період листопад 2023 - березень 2024 років.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 14.07.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків “Новий зелений квартал» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» суму основного боргу у розмірі 26515,95 грн та судовий збір у розмірі 1080,33 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про таке:
- матеріалами справи підтверджується споживання відповідачем природного газу за спірний період, обсяги споживання відповідачем не спростовані, докази здійснення повного розрахунку за отриманий природний газ суду не надані. Отже, позовні вимоги в частині стягнення суми боргу у розмірі 26515,95грн є такими, що підлягають задоволенню;
- у зв'язку з несвоєчасною оплатою переданого споживачу природного газу за період листопад 2023-березень 2024 позивачем нараховані та заявлені до стягнення пеня у розмірі 18585,74 грн, інфляційні втрати у розмірі 11530,86 грн, 3% річних у розмірі 2823,37 грн;
- постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" від 05.03.2022 №206 (із змінами внесеними постановою КМУ №390 від 21.04.2023 та №1405 від 29.12.2023) встановлено заборону нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги;
- постанова Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" від 05.03.2022 №206 поширюється на об'єднання співвласників багатоквартирного будинку як юридичну особу, що створена та діє виключно в інтересах фізичних осіб - власників квартир та приміщень у житловому будинку;
- враховуючи викладене, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заявлених до стягнення 3% річних, пені та інфляційних втрат.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» з рішенням Господарського суду Донецької області частково не погодилось та звернулось 31.07.2025 через підсистему "Електронний суд" до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Донецької області від 14.07.2025 у справі №905/479/25 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 18 585,74 грн, трьох процентів річних в розмірі 2823,37 грн та інфляційних втрат в розмірі 11 530,86 грн скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на відповідача у справі.
Апеляційну скаргу позивач обґрунтовує такими доводами:
- частково відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд послався на постанову Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», Закон України «Про житлово - комунальні послуги», Закон України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» та фактично відніс відповідача до категорії колективного побутового споживача;
- суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що ОСББ є колективним побутовим споживачем, тобто, юридичною особою, що об'єднує споживачів власників жилих та нежилих приміщень у будинку та діє в інтересах фізичних осіб- власників квартир, які використовують поставлений позивачем газ виключно для своїх побутових потреб;
- такі висновки свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, оскільки у Законі України «Про ринок природного газу» та у законодавстві, що регулює ринок природнього газу відсутнє поняття «колективного побутового споживача»;
- Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», Закон України "Про житлово-комунальні послуги", Закон України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" не є правовою основою для регулювання відносин ринку природного газу;
- поняття «побутового споживача» чи «споживача» у розумінні Закону України «Про ринок природного газу» не допускає посередників (у тому числі, ОССБ юридичних осіб), адже споживання газу повинно відбуватися для власних потреб (подібна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 №569/5821/20). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.04.2019 у справі №904/1199/18 вказала, що ОСББ не є представником інтересів співвласників багатоквартирного будинку, а ОСББ діє від власного імені у відносинах з постачальником - юридичною особою ПАТ «Дніпрогаз»;
- суд першої інстанції не застосував норми ст. 22 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», яка передбачає, що ОСББ має право виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово- комунальних послуг виключно за умови прийняття рішення загальних зборів. У постанові Великої плати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №906/1308/19 (провадження №12-76гс20) зазначено про обов'язковість рішення загальних зборів співвласників ОСББ, у тому числі, і щодо визначення статусу колективного споживача;
- для визначення статусу колективного споживача для ОСББ є обов'язковим рішення загальних зборів співвласників ОСББ (проте, матеріали справи не містять такого рішення);
- судом першої інстанцій безпідставно застосовано до правовідносин положення постанови Кабінету Міністрів №206, оскільки положеннями Постанови передбачено звільнення від платежів за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням та не передбачено звільнення від відповідальності за постачання газу за договором, укладеним між позивачем та ОСББ;
- укладений між позивачем та відповідачем Договір постачання природного газу не належить до договору, за яким відповідачу надаються житлово-комунальні послуги в розумінні приписів Закон України "Про житлово-комунальні послуги", оскільки такий договір не є індивідуальним, який укладається між співвласником багатоквартирного та виконавцем відповідної комунальної послуги. Позивач не надавав, а відповідач не отримував житлово-комунальні послуги за спірним Договором про постачання природного газу, отже підстави для застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відсутні;
- безпідставним є застосування судом до спірних правовідносин положень Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» в частині звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання. Відповідно до п. 1 цієї Постанови, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. В той же час, відповідач не є населенням в розумінні Закону України «Про житлово - комунальні послуги» та Постанови №206, а є юридичною особою у відповідності до статті 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»;
- уклавши Договір Сторони досягли усіх істотних умов Договору та відповідно взяли на себе зобов'язання, визначені умовами Договору, який за своєю суттю не є Договором про надання житлово-комунальних послуг;
- враховуючи зазначене, рішення суду першої інстанції в частині відмови в стягненні пені, 3% річних та інфляційних втрат є таким, що не ґрунтується на нормах права, які регулюють спірні правовідносини, не відповідає вимогам статті 179, 184 ГК України, Закону України «Про ринок природного газу» та Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а тому підлягає скасуванню.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2025, для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Донецької області від 14.07.2025 у справі №905/479/25. Постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Донецької області від 14.07.2025 у справі №905/479/25 у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження). Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 15 днів з дня вручення даної ухвали. Витребувано у Господарського суду Донецької області матеріали справи №905/479/25.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2025, у звязку із знаходженням у відпустці судді Мартюхіної Н.О., для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 та ч. 8 ст. 252 ГПК України, у разі здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами, досліджує докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, судове засідання не проводиться.
За ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на те, що ціна позову у даній справі (59 455,92 грн) є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд апеляційної інстанції розглядає дану справу за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи.
На час ухвалення цієї постанови клопотання будь-якого із учасників справи про розгляд справи в порядку загального позовного провадження до Східного апеляційного господарського суду не надходили.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Із змісту доводів та вимог апеляційної скарги вбачається, що позивач не погоджується з рішенням місцевого господарського суду лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних та просить ухвалити нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити. Відтак, перегляд рішення Господарського суду Донецької області від 14.07.2025 у даній справі №905/479/25 відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України здійснюється судом апеляційної інстанції лише в оскаржуваній частині.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила таке.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 06.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (далі - постачальник, позивач) та Об'єднання співвласників багато квартирних будинків “Новий зелений квартал» (далі - споживач, відповідач, ОСББ) укладено договір постачання природного газу №5200-ОСББ (23)-6 (далі - договір).
Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов'язується поставити споживачеві, якій є виробником теплової енергії в розумінні пп.1 пункту 4 Положення (об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або житлово-будівельним (житловим, обслуговуючим) кооперативом або управителем багатоквартирних будинків), природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
За умовами п. 1.4 договору споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього договору у споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та оператором газорозподільної мережі (надалі - Оператор ГРМ) та присвоєний Оператором ГРМ персональний ЕІС-код та/або укладений договір транспортування природного газу між споживачем та Оператором газотранспортної системи (надалі - Оператор ГТС) та присвоєний Оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об'єкти споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережі).
Відповідальність за достовірність інформації, зазначеної в цьому пункті, несе споживач.
Пунктом 5.1 договору погоджено, що споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку:
- 70 відсотків вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;
- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до 15-го числа (включно) місяця наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту/актів приймання-передачі, фактична вартість переданого споживачу природного газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.3 пункту 3.5 цього договору.
Оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у розділі 14 цього договору. Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розраховуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умов відсутності заборгованості за попередні розрахункові періоди за цим договором (п.5.4 договору).
У разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п.5.1 та/або строків оплати за п.8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п.7.2 договору).
Відповідно до п.13.1 договору останній набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності) та діє до “ 15» квітня 2024 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.
Звертаючись до суду, позивач зазначав, що на виконання умов договору протягом листопада 2023 - березня 2024 років ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» передало у власність відповідача природній газ на загальну суму 509874,60грн, в підтвердження чого надав суду акти приймання-передачі природного газу від 30.11.2023 (обсяг споживання 10,19305 тис.куб.м) на суму 77302,94 грн; від 31.12.2023 (обсяг споживання 15,46856 тис.куб.м) на суму 117311,81 грн; від 31.01.2024 (обсяг споживання 16,89469 тис.куб.м.) на суму 128127,42грн.; від 29.02.2024 (обсяг споживання 12,66502 тис. куб.м) на суму 96050,09 грн; від 31.032.2024 (обсяг споживання 12,00998 тис.куб.м) на суму 91082,34 грн.
Залишок заборгованості у розмірі 26515,95 грн залишився несплаченим, що стало підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення суми боргу за спожитий газ у розмірі 26 515,95 грн, а також фінансових санкцій за порушення дисципліни розрахунків за договором, а саме, 3% річних у розмірі 2823,37 грн, інфляційних втрат у розмірі 11530,86 грн та пені у розмірі 18585,74 грн.
Суд першої інстанції за наслідком розгляду позовних вимог про стягнення основної суми боргу дійшов висновку про доведеність позивачем факту постачання, а відповідачем - споживання природного газу за спірний період. За висновком суду, обсяги споживання відповідачем не спростовані, докази здійснення повного розрахунку за отриманий природний газ суду не надані. У зв'язку з цим, суд вважав, що позовні вимоги в частині стягнення суми боргу у розмірі 26515,95 грн є такими, що підлягають задоволенню.
Поряд з цим, у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 18585,74 грн, 3% річних у розмірі 2823,37 грн та інфляційних втрат у розмірі 11530,86 грн судом відмовлено. Зокрема, як вважав суд, постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" від 05.03.2022 №206 встановлено заборону нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. За висновком суду, постанова Кабінету Міністрів України №206 поширюється на об'єднання співвласників багатоквартирного будинку як юридичну особу, що створена та діє виключно в інтересах фізичних осіб - власників квартир та приміщень у житловому будинку.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні пені у розмірі 18585,74 грн, 3% річних у розмірі 2823,37 грн та інфляційних втрат у розмірі 11530,86 грн є предметом апеляційного перегляду.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам колегія суддів зазначає таке.
За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). За приписами ч. 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Стаття 174 ГК України передбачає, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За умовами ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 1 та 2 ст. 217 ГК України ).
Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За умовами пункту 7.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавствам і цим договором.
Пунктом 7.2 договору визначено, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Встановлені у справі обставини свідчать, що ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" належним чином виконало свої зобов'язання за договором, передавши у власність відповідача у період листопад 2023-березень 2024 років газ загальною вартістю 509874,60 грн.
У п.5.1 договору сторони дійшли згоди, що споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку:
- 70 відсотків вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;
- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до 15-го числа (включно) місяця наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту/актів приймання-передачі, фактична вартість переданого споживачу природного газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.3 пункту 3.5 цього договору.
Враховуючи вищевикладені умови договору, відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок з позивачем наступним чином:
- за листопад 2023 до 15.01.2024 (включно);
- за грудень 2023 до 15.02.2024 (включно);
- за січень 2024 до 15.03.2024 (включно);
- за лютий 2024 до 15.04.2024 (включно);
- за березень 2024 до 15.05.2024 (включно).
Оскільки відповідач виконав свої зобов'язання щодо часткової оплати вартості поставленого природного газу із порушенням строків, встановлених у договорі, позивачем нараховано відповідачу: пеню у розмірі 18585,74 грн за період з 16.01.2024 по 15.11.2024, 3% річних у розмірі 2823,37 грн за період з 16.01.2024 по 29.04.2025 та інфляційні втрати у розмірі 11530,86 грн за період з 01.05.2024 по 31.03.2025.
Апелянт, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в часині відмови у стягненні пені, 3% річних та інфляційних втрат в апеляційній скарзі не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ОСББ є колективним побутовим споживачем, тобто , юридичною особою, що об'єднує споживачів власників жилих та нежилих приміщень у будинку та діє в інтересах фізичних осіб- власників квартир, які використовують поставлений позивачем газ виключно для своїх побутових потреб. Апелянт вважає, що такі висновки свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, оскільки у Законі України «Про ринок природного газу» та у законодавстві, що регулює ринок природнього газу відсутнє поняття «колективного побутового споживача».
Скаржник вважає, що Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», Закон України "Про житлово-комунальні послуги", Закон України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", не є правовою основою для регулювання відносин ринку природного газу.
Зазначає, що поняття «побутового споживача» чи «споживача» у розумінні Закону України «Про ринок природного газу» не допускає посередників (у тому числі, ОССБ юридичних осіб), адже споживання газу повинно відбуватися для власних потреб (подібна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 №569/5821/20).
Зазначає, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02.04.2019 у справі №904/1199/18, вказала, що ОСББ не є представником інтересів співвласників багатоквартирного будинку, а ОСББ діє від власного імені у відносинах з постачальником - юридичною особою постачальником.
Суд першої інстанції не застосував норми ст. 22 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», яка передбачає, що ОСББ має право виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово- комунальних послуг виключно за умови прийняття рішення загальних зборів. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №906/1308/19 (провадження №12-76гс20) зазначено про обов'язковість рішення загальних зборів співвласників ОСББ, у тому числі, і щодо визначення статусу колективного споживача. Водночас, житлово-комунальні послуги мають іншу правову природу від постачання газу, тому основою для правового регулювання даних відносин є Закон України «Про ринок природного газу».
На думку скаржника, для визначення статусу колективного споживача для ОСББ є обов'язковим рішення загальних зборів співвласників ОСББ. Проте матеріали справи не містять такого рішення.
Зважаючи на таке, апелянт вважає, що судом першої інстанцій безпідставно застосовано до спірних правовідносин положення Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» в частині звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання. Зокрема, відповідно до п. 1 Постанови №206, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. В той же час, вважає апелянт, відповідач не є населенням в розумінні Закону України «Про житлово - комунальні послуги» та Постанови №206, а є юридичною особою у відповідності до статті 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; колективний договір про надання комунальних послуг (далі - колективний договір) - договір про надання комунальних послуг, який укладається з виконавцем комунальних послуг за рішенням співвласників (на умовах, визначених у рішенні співвласників (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) та є обов'язковим для виконання всіма співвласниками; колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.
Так, Закон України "Про ринок природного газу" виокремлює серед суб'єктів ринку природного газу категорії побутового споживача та споживача:
1) побутовий споживач (відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону) - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність;
2) споживач (відповідно до п. 37 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
Згідно із ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.
Частиною 1 ст. 385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна (ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").
Статтями 4 та 6 вказаного Закону передбачено, що об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об'єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках).
Управління багатоквартирним будинком здійснює об'єднання через свої органи управління (ч. 1 ст. 12 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласники зобов'язані разом з іншим забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна.
Згідно зі ст. 12 вказаного Закону витрати на управління багатоквартирним будинком включають, зокрема, витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна.
Так, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновниками та учасниками юридичної особи Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Новий зелений квартал» є громадяни України.
Вид діяльності визначений як - Комплексне обслуговування об'єктів (основний).
Відповідно до протоколу №1 Установчих зборів власників квартир та нежитлових приміщень будинків АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 від 25.09.2012, що міститься в матеріалах справи, за участі 70 жильців, було створено об'єднання співвласників багатоквартирних будинків - ОСББ "Новий зелений квартал".
Відповідно до п. 1.1 Статуту ОСББ "Новий зелений квартал" , Об'єднання створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків №16, №18, АДРЕСА_3 відповідно до Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирних будинків» для управління, належного утримання і використання майна, що перебуває у загальному користуванні.
Об'єднання створено виключно для обслуговування , ремонту і реконструкції житлових будинків та утримання прибудинкової території за кошти членів об'єднання (п. 1.3. Статуту).
Відповідно до п.1.7 статуту об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між членами об'єднання.
Пунктом 11.1 Статуту ОСББ "Новий зелений квартал" член об'єднання має право:
- брати участь в управлінні об'єднанням у порядку визначеному Законом “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» і статутом об'єднання;
- обирати та бути обраним до складу статутних органів об'єднання;
- знайомитись з протоколами загальних зборів, робити з них виписки;
- одержувати в установленому порядку інформацію про діяльність об'єднання.
За змістом п. 2.1 Статуту, метою створення об'єднання є забезпечення захисту прав його членів, відповідно до пункту 11.1 цього статуту, та дотримання ними обов'язків, щодо належного утримання, використання неподільного і загального майна житлового комплексу, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Завданням та предметом діяльності об'єднання, між іншого, є забезпечення сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості….
В даному випадку споживач - ОСББ “Новий зелений квартал» саме в інтересах співвласників уклав договір з постачальником (позивачем) про постачання природного газу і такий договір укладено саме з метою забезпечення потреб співвласників багатоквартирного будинку. Зважаючи на мету створення ОСББ "Новий зелений квартал", діяльність ОСББ спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов його функціонування та сприяння отриманню співвласниками багатоквартирного будинку комунальних послуг. Отже, діяльність ОСББ "Новий зелений квартал" є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючого суб'єкта, а не комерційною діяльністю з метою отримання прибутку.
Колегія суддів зазначає, що ОСББ має особливий статус, відмінний від інших юридичних осіб, оскільки створюється та функціонує як непідприємницьке товариство згідно з окремим Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", має статус неприбутковості, та не є суб'єктом господарювання, використовує природний газ як споживач для власних потреб та не використовує для перепродажу.
ОСББ як юридична особа не має свого власного споживання. Згідно норм чинного законодавства ОСББ сприяє отриманню співвласниками багатоквартирного будинку комунальних послуг, зокрема газу. Цей газ постачається у багатоквартирний будинок виключно задля функціонування спільного майна співвласників та для задоволення побутових (спільно-побутових) потреб співвласників.
Так, у постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі №916/3837/21 Суд зазначив, що об'єднання співвласників багатоквартирного будинку не є фізичною особою чи фізичною особою-підприємцем, а як юридична особа не має свого власного споживання. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, згідно норм чинного законодавства, сприяє отриманню співвласниками багатоквартирного будинку комунальних послуг, зокрема постачанню та розподілу електричної енергії.
Близькі за змістом висновки щодо правового визначення юридичної особи, створеної шляхом об'єднання споживачів (фізичних осіб), викладені у постановах Верховного Суду: 1) від 22.01.2025 у справі №916/1071/24, від 09.04.2025 у справі №916/847/24 у правовідносинах з постачання природного газу споживачу (обслуговуючому кооперативу), у яких Верховний Суд виходив з того, що обслуговуючий кооператив як юридична особа, що створена шляхом об'єднання власників квартир, зокрема фізичних осіб, які у розумінні Закону України "Про ринок природного газу" є побутовими споживачами, споживаючи природний газ для вироблення теплової енергії виключно для забезпечення потреб таких осіб, є колективним побутовим споживачем; 2) від 30.11.2022 у справі №916/3837/21 у правовідносинах з постачання електричної енергії споживачу (ОСББ), у якій Верховний Суд виходив з того, що "ОСББ має особливий статус, відмінний від інших юридичних осіб, оскільки створюється та функціонує як непідприємницьке товариство згідно окремого спеціалізованого Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", має статус неприбутковості, та не є суб'єктом господарювання, не використовує електричну енергію для власних потреб. Отже, ОСББ в частині споживання електричної енергії на побутові потреби по аналогії закону підпадає під визначення "колективний побутовий споживач" електроенергії, у випадку, коли ці організації об'єднують мешканців у багатоквартирних будинках та діють в їхніх інтересах для забезпечення комфортних умов проживання у будинку"; 3) у постанові від 12.09.2022 у справі №361/5632/21 у правовідносинах з постачання електричної енергії споживачу (садівничому об'єднанню), у якій Верховний Суд виходив з того, що садівниче об'єднання є колективним побутовим споживачем, який закуповує електричну енергію у електропостачальника і здійснює подачу електроенергії до садових будинків членів об'єднання; 4) від 22.04.2024 у справі №511/1915/20, у якій Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду виходив з того, що садівниче товариство є колективним споживачем електроенергії на підставі єдиного договору, укладеного між товариством і постачальником.
Отже, такі висновки є цілком застосовним за аналогією, оскільки правова природа відносин "постачальник - колективний споживач - кінцевий споживач (фізична особа)" є ідентичною незалежно від виду комунальної послуги (висновки з аналогічного питання викладені в постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №904/3697/24 від 22.07.2025).
Колегія суддів також зазначає, що Верховний Суд у постанові від 22.01.2025 у справі №916/1071/24 досліджуючи питання що з приводу правового статусу відповідача (Обслуговуючого кооперативу) як споживача природного газу зазначив, що статтею 1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що:
побутовий споживач - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність (пункт 23);
захищені споживачі - побутові споживачі, приєднані до газорозподільної системи, підприємства, установи, організації, що здійснюють надання важливих суспільних послуг та приєднані до газотранспортної або газорозподільної системи, а також виробники теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об'єктів, не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподільної системи (пункт 10).
Суд відзначив, що Закон України «Про ринок природного газу» не містить визначення таких понять як то «колективний споживач», «колективний побутовий споживач» тощо, про що також зазначає апелянт.
Поряд з цим, Суд виснував, що згідно зі статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.
За змістом статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Суд відзначив, що відповідач згідно з нормами чинного законодавства є юридичною особою, яка утворена шляхом об'єднання співвласників багатоквартирних будинків/об'єднанням споживачів, з метою сприяння в отриманні співвласниками багатоквартирного будинку, зокрема, комунальних послуг, які включають в себе і постачання та розподіл природного газу (теплової енергії). При цьому така теплова енергія постачається у багатоквартирний будинок (будинки) виключно для задоволення побутових (спільно-побутових) потреб співвласників будинків.
Тобто, за висновком Суду, відповідач має особливий статус, відмінний від інших юридичних осіб, оскільки створюється та функціонує як непідприємницький кооператив згідно з окремим Законом України "Про кооперацію" та Законом України "Про житлово-комунальні послуги", має статус неприбутковості, та не є суб'єктом господарювання, не використовує теплову енергію для власних потреб; як юридична особа, що створена шляхом об'єднання власників квартир, зокрема фізичних осіб, які у розумінні Закону України «Про ринок природного газу» є побутовими споживачами, споживаючи природний газ для вироблення теплової енергії виключно для забезпечення потреб таких осіб, є колективним побутовим споживачем.
Вище встановлено, що відповідно до Статуту відповідача, метою діяльності ОСББ "Новий зелений квартал" є забезпечення захисту прав його членів, сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості, об'єднання не є прибутковою організацією та не має на меті отримання прибутку.
Тобто у даному випадку відповідач має особливий статус, відмінний від інших юридичних осіб, оскільки створюється та функціонує як непідприємницьке об'єднання згідно з окремим Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирних будинків» та Законом України "Про житлово-комунальні послуги", має статус неприбутковості, та не є суб'єктом господарювання, не використовує теплову енергію для власних потреб.
Ураховуючи вищенаведене, з огляду на встановлені обставини даної справи та правове регулювання спірних правовідносин у своїй сукупності, колегія суддів відзначає, що відповідач, як юридична особа, що створена шляхом об'єднання власників квартир, зокрема фізичних осіб, які у розумінні Закону України «Про ринок природного газу» є побутовими споживачами, споживаючи природний газ для вироблення теплової енергії діє виключно для забезпечення потреб таких осіб та є колективним побутовим споживачем природного газу.
Посилання апелянта на висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 02.04.2019 у справі №904/1199/18 не можуть бути прийнято судом апеляційної інстанції, оскільки висновки Верховного Суду у справі №904/1199/18 викладено за інших фактичних обставин та предмету спору, що розглядався Судом в межах справи №904/1199/18.
За таких підстав колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що об'єднання співвласників багатоквартирного будинку є колективним побутовим споживачем, тобто, юридичною особою, що об'єднує споживачів - власників жилих та нежилих приміщень у будинку та діє в інтересах фізичних осіб - власників квартир, які використовують поставлений позивачем газ виключно для своїх побутових потреб (надані відповідачем послуги з опалення та постачання гарячої води населенню).
24.02.2022 Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, який триває і на даний час.
Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати житлово- комунальних послуг в період воєнного стану" від 05.03.2022 № 206 (із змінами внесеними постановою КМУ від 29.12.2023), далі - Постанова №206) встановлено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні", до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово- будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації).
Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28.02.2025 №376, на дату винесення рішення Слов'янська міська територіальна громада віднесена до території можливих бойових дій.
З огляду на викладене, враховуючи встановлену Кабінетом Міністрів України заборону нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, колегія суддів приходить до висновку, що приписи Постанови №206 поширюються на правовідносини з об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Новий зелений квартал", розташованого в м. Слов'янськ, як юридичну особу, що створена та діє виключно в інтересах фізичних осіб - власників квартир та приміщень у житловому будинку. Проведене позивачем до стягнення нарахування фінансових санкцій у вигляді пені, 3% річних та інфляційних втрат за період дії воєнного стану протирічить наведеним положенням Постанови №206.
Зважаючи на таке, колегія суддів вважає обґрунтованим та правильним висновок господарського суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат є такими, що суперечать положенням абзацу 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 та не підлягають задоволенню, з огляду на відсутність у позивача права на їх нарахування. Викладені у апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги позивача.
На підставі вищевикладеного, рішення Господарського суду Донецької області від 14.07.2025 у справі №905/479/25 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на заявника апеляційної скарги
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Донецької області від 14.07.2025 у справі №905/479/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст.ст. 286 - 289 ГПК України.
Повну постанову складено 07.10.2025.
Головуючий суддя В.В. Лакіза
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя О.О. Крестьянінов