ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
07 жовтня 2025 року Справа № 906/835/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Тимошенко О.М. , суддя Юрчук М.І.
розглянувши без повідомлення учасників справи заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Мініча Григорія Григоровича про ухвалення додаткового рішення у справі №906/835/24
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду Житомирської області, ухваленого 01.05.25р. суддею Вельмакіною Т.М. о 14:31 у м.Житомирі, повний текст складено 12.05.25р. у справі № 906/835/24
за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Житомирське обласне управління АТ "Ощадбанк"
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Національний гостинець"
2. ОСОБА_2
3. ОСОБА_1
про солідарне стягнення 591 371,70 грн
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2025 у справі №906/835/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Житомирської області від 01.05.25 у справі № 906/835/24 задоволено частково.
Рішення господарського суду Житомирської області від 01.05.25 у справі № 906/835/24 скасовано в частині стягнення 291371,85 грн заборгованості за простроченими процентами.
Прийнято в цій частині нове рішення про відмову в позові.
Викладено резолютивну частину рішення господарського суду Житомирської області від 01.05.25 у справі № 906/835/24 в наступній редакції.
" 1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Національний гостинець" (12402, Житомирська область, Житомирський район, село Оліївка, вул. Петра Болбочана, буд. 58, ід. код 39935220), з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ід. номер НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12г, ід. код 00032129) в особі філії - Житомирське обласне управління Акціонерного товариства "Ощадбанк" (10003, м. Житомир, вул. Перемоги, 15, ід. код 09311380): 299999,85 грн заборгованості за простроченим кредитом.
В решті позову відмовити.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Національний гостинець" (12402, Житомирська область, Житомирський район, село Оліївка, вул. Петра Болбочана, буд. 58, ід. код 39935220) на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12г, ід. код 00032129) в особі філії - Житомирське обласне управління Акціонерного товариства "Ощадбанк" (10003, м. Житомир, вул. Перемоги, 15, ід. код 09311380) 1500 грн витрат зі сплати судового збору.
4. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12г, ід. код 00032129) в особі філії - Житомирське обласне управління Акціонерного товариства "Ощадбанк" (10003, м. Житомир, вул. Перемоги, 15, ід. код 09311380) 1500 грн витрат зі сплати судового збору.
5. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ід. номер НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12г, ід. код 00032129) в особі філії - Житомирське обласне управління Акціонерного товариства "Ощадбанк" (10003, м. Житомир, вул. Перемоги, 15, ід. код 09311380) 1500 грн витрат зі сплати судового збору."
3. Стягнуто з Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (10003, м. Житомир, вул. Перемоги, 15, ід. код 09311380) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ід. номер НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) 5244,70 грн витрат зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.
22.09.2025 від представника ОСОБА_1 - адвоката Мініча Григорія Григоровича надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №906/835/24 з додатками. Розгляд даної заяви здійснити у відсутність відповідача 3 та представника відповідача 3.
Ухвалою суду від 23.09.2025 розгляд заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Мініча Григорія Григоровича про ухвалення додаткового рішення у справі №906/835/24 призначено до розгляду без повідомлення учасників справи.
Разом з тим, 29.09.2025 від Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Житомирське обласне управління АТ «Ощадбанк» подало заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення суду та клопотання про зменшення розміру витрат а професійну правничу допомогу, у яких просить у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Мініча Григорія Григоровича про ухвалення додаткового рішення у справі 906/835/24 - відмовити.
Разом з тим, зазначає, що у разі, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №906/835/24 - зменшити розмір судових витрат відповідача 3, з урахуванням порушення останнім порядку заявлення таких витрат, складності справи, кількості витраченого представником Відповідача 3 часу на надання правової допомоги, наданими документами на підтвердження виконання робіт з надання правової допомоги та у відповідності до практики Верховного Суду, так як кількість годин за надання правової допомоги та вартість наданих послуг в даній справі, що, начебто витрачена адвокатом, є завищеною та не співмірною з обсягом наданої правової допомоги. Крім того, просить розгляд заяви на ухвалення додаткового рішення у справі №906/835/24 проводити в судовому засіданні, з повідомленням/викликом сторін поза межами приміщення суду, за участю представника АТ «Ощадбанк» Вовчука Миколи Васильовича (РНОКПП НОМЕР_3 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3 ) в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, шляхом використання системи відеоконференцзв'язку EasyCon.
Відповідно до ч.ч. 1-3,5 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
За наведеного, оскільки судова колегія призначила розгляд вказаної заяви про ухвалення додаткового рішення без повідомлення учасників справи, а тому не підлягає задоволенню клопотання представника АТ «Ощадбанк» про проведення судового засідання, з повідомленням/викликом сторін у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, шляхом використання системи відеоконференцзв'язку EasyCon.
Отже, розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Мініча Григорія Григоровича про ухвалення додаткового рішення у справі №906/835/24 без повідомлення учасників справи колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.
Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України визначено, однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Згідно частин 1, 2 статті 16 ГПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").
Згідно зі статтею 30 цього Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як уже зазначалося, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Так, відповідно до правил частини 1 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно частини 3 вказаної статті попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи
Застосування механізму "попереднього визначення судових витрат" фактично забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити їх неспівмірність, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а тому забезпечує дотримання принципу змагальності.
Господарський процесуальний кодекс України визначає певні етапи механізму розподілу судових витрат, а саме урегульовує, що з метою їх розподілу (у тому числі і на правничу допомогу) зацікавлена сторона повинна спочатку з першою заявою по суті спору подати попередній їх розрахунок, а у процесі розгляду справи (до закінчення судових дебатів) зробити заяву про компенсацію, із одночасним наданням відповідних доказів понесених витрат або подати такі докази протягом п'яти днів після судового рішення. Недотримання процесуальних вимог щодо кожного з етапів має відповідний наслідок - можливу відмову у їх розподілі. Безпосередньо відмова (при відсутності попереднього розрахунку) застосовується судом із використанням дискреційних повноважень, оскільки у статті передбачене модальне дієслово: "може".
У цьому контексті, першою процесуальною заявою по суті спору для позивача є позовна заява. Зокрема, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи (частина 1 статті 161 ГПК України). Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина 2 статті 161 ГПК України).
Відповідно до статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з правилами частини 2 статті 42 ГПК України, учасники справи (серед іншого) зобов'язані: подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Отже, усі докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані позивачем у визначені процесуальними нормами строки, а неможливість подання доказів у такі строки повинна бути письмово доведена позивачем до суду та належним чином обґрунтована.
Як убачається із матеріалів справи у суді першої інстанції у відзиві на позов адвокатом Мінічем Г.Г. не зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат та взагалі не зазначено про необхідність розподілу судових витрат.
Разом з тим, матеріалами справи встановлено, що 01.05.2025 адвокат Мініч Г.Г. подав для долучення до матеріалів справи промову (заключне слово) представника відповідача 3, у якій вказує, що на виконання вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України відповідач 3 заявляє, що розмір витрат які відповідач 3 сплатив або буде зобов'язаний сплатити у зв'язку із розглядом справи, буде повністю подано відповідачем 3 протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Та у прохальній частині промови просить розподілити судові витрати.
При цьому ж, адвокатом Мінічем Г.Г., також, не визначено орієнтовного чи конкретно визначеного розміру судових витрат.
За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із вирішенням спору у відповідному судовому рішенні. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості своєчасно подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин; подачі відповідної заяви про це до закінчення судових дебатів; наявності належного обґрунтування поважності причин, що перешкоджають подачі доказів до закінчення судових дебатів.
Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Однак така заява має бути чітко сформульована та належно обґрунтована. Процесуальний закон не визначає конкретну процесуальну стадію на якій має бути зроблена заява, але встановлює граничний строк звернення із такою заявою - до закінчення судових дебатів (схожі висновки наведені у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21 та від 31.05.2022 у справі №917/304/21).
Рішення по суті даного спору постановлено судом 01.05.2025.
Звертаючись із заявою про стягнення судових витрат до суду апеляційної інстанції адвокатом Мінічем Г.Г., у якості доказів понесення таких витрат у суді першої інстанції у сумі 59100 грн, долучено копії наступних документів: договір №15/08-24/ФО від 15.08.2024, додаток №1 до договору №15/08-24/ФО від 15.08.2024, у якому визначено, що мінімальна вартість послуг бюро за даним договором становить 59100,00 грн, ордер на надання правничої допомоги від 16.08.2024 серія АМ №1097520, платіжну інструкцію №49994075SB від 19.08.2025 на суму 6 000,00 грн та платіжну інструкцію №@2PL360612 на суму 53100,00 грн та акту від 21.05.2025 на суму 59100,00 грн.
Отже, тільки звертаючись до суду апеляційної інстанції через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" із заявою про ухвалення додаткового рішення адвокат визначив розмір судових витрат понесених у суді першої інстанції і подав відповідні докази.
Враховуючи наведене, представником відповідача 3 адвокатом Мінічем Г.Г. не дотримано наведених вимог частини 1 статті 124 ГПК України у питанні подачі орієнтовного розрахунку суми судових витрат з першою процесуальною заявою, оскільки сума судових витрат була визначена останнім лише у заяві, яка подана у суді апеляційної інстанції, тобто після ухвалення рішення судом першої інстанції по суті.
Таким чином, з урахуванням викладених обставин, слід вважати що, адвокатом Мінічем Г.Г. першу заяву про подання доказів понесення витрат на правову допомогу зроблено 01.05.2025, на стадії розгляду справи по суті - в якій так і не визначено орієнтовний розмір попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач 3 поніс чи які очікує понести у зв'язку із розглядом даного спору.
При цьому, що з поданих останнім доказів при зверненні до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, слідує, що договір №15/08-24/ФО та додаток №1 до договору №15/08-24/ФО від 15.08.2024 були укладені між клієнтом та адвокатом ще 15.08.2024, якими і було визначено порядок надання відповідних послуг та їх вартість. Крім того, як убачається із платіжних доручень клієнт сплатив адвокату згідно платіжної інструкції №49994075SB від 19.08.2025 суму 6 000,00 грн та №@2PL360612 на суму 53100,00 грн.
Наведене дає підстави для висновку про те, що представником відповідача 3 порушено процесуальний порядок реалізації принципу відшкодування судових витрат сторони.
При цьому, як зазначає колегія суддів мотиви такого порушення не наведені заявником.
Разом з тим, апеляційний суд зауважує, що вказівка у частині 8 статті 129, частині 1 статті 221 ГПК України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину.
Так, підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.
В даному випадку, враховується правова позиція Верховного Суду щодо наслідків подання попереднього розрахунку суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, разом з першою заявою по суті спору, а на більш пізніх стадіях. Так у постановах Верховного суду у справах № 922/676/21 від 14.12.2021, № 905/716/20 від 08.04.2021, № 916/2087/18 від 31.03.2021, № 922/3812/19 від 10.12.2020 зазначається, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.
При цьому, у справі № 922/676/21 Верховний Суд окремо звертає увагу, на те, що подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності.
Як уже зазначалося, заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, з визначенням розміру (суми) таких витрат - а саме 59100 грн, а також документи, які підтверджують факт понесення витрати, представник відповідача 3 подав до суду апеляційної інстанції, тобто фактично після ухвалення рішення по справі судом першої інстанції.
Разом з тим суд апеляційної інстанції, звертає увагу, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129, 221 ГПК України, кореспондується з її обов'язками: зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; подати відповідні докази до закінчення судових дебатів, або ж заявити про неможливість їх подання до закінчення судових дебатів у справі, навівши обґрунтування поважності причин, що перешкоджають своєчасній подачі доказів; у разі якщо сторона зробила відповідну заяву до закінчення дебатів, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Саме своєчасне звернення сторони із заявою про стягнення судових витрат є передумовою розгляду судом питання про розподіл судових витрат.
Також, Верховний Суд неодноразово акцентував увагу на те, що потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи не заявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов'язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №161/5317/18 (провадження №61-3454св22), Верховного Суду від 20.04.2023 у справі №917/527/18).
Згідно частини 2 статті 124 ГПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд відмовляє у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Таким чином, враховуючи вище наведене, перевіривши всі доводи сторін, які заслуговують на увагу, апеляційний суд з урахуванням зазначених висновків Верховного Суду колегія суддів приходить до висновку, що представником відповідача 3 порушено процесуальний порядок реалізації принципу відшкодування витрат на правову допомогу, не включено такі витрати до попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, відповідно у задоволенні заяви в частині вирішення питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу надану в суді першої інстанції в розмірі 59 100,00 грн слід відмовити.
Разом з тим, з приводу витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 59137,19 грн (30 000, 00 мінімальна вартість послуг згідно із додатком №2 до договору від 15.08.2025 та 29137,19 грн гонорар успіху) колегія суддів зауважує наступне.
Як зазначалося вище, згідно частини 2 статті 124 ГПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд відмовляє у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Так, скаржник подаючи 02.06.2025 апеляційну скаргу на рішення суду від 01.05.2025 також не зазначив попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат.
При цьому, скаржником до заяви про ухвалення додаткового рішення було долучено копію додатку №2 від 21.05.2025, акту від 17.09.2025 на суму 59137,19 грн (30 000, 00 мінімальна вартість послуг згідно із додатком №2 до договору від 15.08.2025 та 29137,19 грн гонорар успіху) та платіжну інструкцію №@2PL722502 від 23.05.2025 на суму 30 000,00 грн та платіжну інструкцію №@2PL705477 від 18.09.2025 на суму 30 000,00 грн.
Отже, суму 30 000,00 грн відповідачем 3 було сплачено до звернення із апеляційною скаргою.
У скарзі скаржником лише було вказано, що відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України повідомляє, що розмір судових витрат, які відповідач 3 сплатить або матиме сплатити у зв'язку із розглядом справи, буде подано протягом п'яти днів після прийняття постанови апеляційним судом. Крім того, у прохальній частині просить вирішити питання розподілу судових витрат.
Колегія суддів зазначає, що зазначення у апеляційній скарзі та у її прохальній частині узагальненої вимоги про вирішення питання розподілу судових витрат не може розцінюватись як належне звернення до суду із заявою, у якій стороною визначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або які очікує понести у зв'язку із розглядом справи або про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини, без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення та розмір.
Таким чином, враховуючи вище наведене, апеляційний суд з урахуванням зазначених висновків вище Верховного Суду зазначає, що відповідачем 3 порушено процесуальний порядок реалізації принципу відшкодування витрат на правову допомогу, не включено такі витрати до попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, відповідно у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення по справі у сумі 30000, 00 грн слід відмовити.
Щодо «гонорару успіху» у розмірі 29 137,19 грн колегія суддів зазначає таке.
При розгляді вимоги заяви щодо оплати "гонорар успіху" адвоката колегія суддів враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, відповідно до яких, у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis vs. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що з урахуванням практики ЄСПЛ не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
15 вересня 2022 року у постанові по справі № 915/294/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду сформулював правовий висновок щодо стягнення "гонорару успіху" у призмі пропорційності цих витрат фактично понесеним судовим витратам на правничу допомогу.
Тобто колегія суддів виходить з того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат (відшкодування їх за рахунок іншої сторони) у формі "гонорару успіху", суд повинен виходити не з договору між адвокатом та клієнтом, який створює саме для них права та обов'язки, та погодженого ними розміру гонорару (в даному випадку вирахуваного ними у відсотковому співвідношенні від суми незадоволених позовних вимог), а й з пропорційності цих витрат фактично понесеним судовим витратам, безпосередньо пов'язаним з розглядом справи, які визначені адвокатським бюро та оцінені судом, зокрема з точки зору складності цієї справи та розумної необхідності цих судових витрат для даної справи. Адже саме розмір витрат, понесених відповідачем на фактично надані реальні та неминучі послуги на правничу допомогу, і саме з метою досягнення певного правового результату вирішення конфлікту сторін - відмови позивачеві у позові, кореспондується з витратами, які має право відшкодувати на свою користь відповідач як судові витрати, понесені ним на сплату гонорару успіху, за рахунок позивача.
Як убачається із додатку №2 від 21.05.2025 до договору від 15.08.2024 у п. 6 сторони погодили, що гонорар успіху складає 10% від суми на яку буде зменшено суму стягнення з клієнта по даній справі рішенням апеляційного суду у порівнянні з рішенням Господарського суду Житомирської області від 01.05.2025 у господарській справі №906/835/24 (без урахування судових витрат).
У акті здачі - приймання наданих правничих послуг від 17.09.2025 сторони також, визначили, у п. 4.2, що гонорар успіху складає 29 137,19 грн.
Оцінивши подані заявником докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, у вигляді "гонорару успіху", колегія суддів зауважує, що заявником підтверджено понесені витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, а заявлений розмір витрат відповідає критерію співмірності, реальності та розумності з огляду на предмет заявлених позовних вимог, ціну позову, а також результат вирішення спору для відповідача 3.
Заперечення позивача про неспівмірність не беруться судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки як убачається із матеріалів справи, адвокат брав участь у розгляді даної справи як у суді першої, так і апеляційної інстанції, подавав відзив на позов, клопотання з процесуальних питань, подавав апеляційну скаргу, отже в межах укладеного договору адвокатом була проведена відповідна робота на користь його клієнта.
Таким чином заява адвоката Мініча Г.Г. в частині стягнення з позивача на користь ОСОБА_1 29 137,19 грн «гонорару успіху» є правомірною.
Разом з тим, колегія суддів зауважує, що апеляційну скаргу відповідача 3 було частково задоволено, а тому вказана сума підлягає частковому задоволенню пропорційно задоволених вимог. Відповідно підлягає стягненню з позивача на користь відповідача 3 судові витрати у вигляді «гонорару успіху» у розмірі 14 355,89 грн.
Крім того, щодо розгляду заяви в частині вирішення питання про розподіл судових витрат щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 10 644,70 грн, то колегія суддів зауважує, що такі витрати були вирішені у постанові від 16.09.2025, а саме вказано, що судові витрати на оплату судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог у відповідності до статті 129 ГПК та визначено суму у розмірі 5244,70 грн, яка підлягає стягненню з позивача на користь відповідача 3. Таким чином, відповідно до ст. 244 ГПК України, слід відмовити у стягненні цієї суми, так як вказане питання вже було вирішене апеляційним судом.
Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2422,40 грн за оскарження ухвали суду від 01.05.2025, то суд апеляційної інстанції на підставі ч. 9 ст. 129 ГПК України вважає, що оскільки спір по суті виник внаслідок неправомірних дій відповідачів незалежно від результатів вирішення спору та враховуючи ч. 5 ст. 129 ГПК України, зокрема поведінку сторони під час розгляду справи, судовий збір сплачений адвокатом за перегляд ухвали від 01.05.2025 в частині накладення штрафу необхідно залишити за адвокатом Мінічем Г.Г.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02.02.2024 у cправі № 910/9714/22 зазначив таке: « 6.40. … у частині п'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Разом з тим, щодо стягнення поштових витрат понесених представником відповідача 3 за розгляд справи 906/835/24, колегія суддів вказує таке.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Як убачається із заяви про ухвалення додаткового рішення заявник просить стягнути з позивача поштові витрати у сумі 172 грн за надіслання відзиву на позовну заяву ОСОБА_2 та ТОВ «Національний гостинець», у сумі 90 грн за надіслання ОСОБА_2 заяви про ухвалення додаткового рішення, у сумі 90 грн за надіслання ОСОБА_2 апеляційної скарги на рішення від 01.05.2025 та у сумі 90 грн за надіслання ОСОБА_2 апеляційної скарги на ухвалу суду від 01.05.2025 в частині накладення штрафу на адвоката Мініча Г.Г.
Загальна сума витрат на поштові відправлення складає 442 грн з прикладенням описів вкладень та квитанцій на оплату поштових послуг.
Колегія суддів розглянувши подану заяву в частині поштових витрат вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, у сумі 176 грн, відповідно до п.4 ч. 3 ст. 123 ГПК України оскільки витрати у сумі 90 грн пов'язані із надсиланням ОСОБА_2 заяви про ухвалення додаткового рішення не пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Разом з тим, колегія суддів зауважує, що оскільки позивач не є ініціатором прийняття судом 1 інстанції ухвали про накладення штрафу, накладення штрафу, а також його подальше скасування жодним чином не впливає на права та обов'язки позивача, а тому поштові витрати у сумі 90 грн за надіслання ОСОБА_2 апеляційної скарги на ухвалу суду від 01.05.2025 в частині накладення штрафу на адвоката Мініча Г.Г. не підлягають стягненню з позивача на користь адвоката Мініча Г.Г.
Крім того, поштові витрати у сумі 86 грн за надіслання відзиву на позовну заяву ТОВ «Національний гостинець» також, не підлягають стягненню із позивача на користь відповідача 3, оскільки відповідно до норм ст. 42 ГПК якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов'язку надсилання копій документів такому учаснику справи.
За наведеного, суд апеляційної інстанції зауважує, що заява представника відповідача 3 підлягає частковому задоволенню, а саме підлягають стягненню з позивача на користь відповідача 3 витрати на правничу допомогу у сумі 14 355,89 грн та поштові витрати у сумі 176 грн. В решті заяви слід відмовити.
Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право за заявою сторони винести додаткове рішення, якщо не вирішено питання про розподіл господарських витрат.
Керуючись ст. ст. 123, 124, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Мініча Григорія Григоровича про ухвалення додаткового рішення у справі №906/835/24 задоволити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (10003, м. Житомир, вул. Перемоги, 15, ід. код 09311380) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ід. номер НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) 14 355,89 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції та 176 грн поштових витрат. В решті - відмовити.
3. Доручити господарському суду Житомирської області видати наказ на виконання цієї додаткової постанови.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
5. Справу № 906/835/24 повернути до Господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя Миханюк М.В.
Суддя Тимошенко О.М.
Суддя Юрчук М.І.