ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
06 жовтня 2025 року Справа № 924/182/25 (924/608/25)
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуюча суддя Коломис В.В., суддя Крейбух О.Г. , суддя Саврій В.А.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику представників сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітоліт" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 17 липня 2025 року у справі №924/182/25(924/608/25) (суддя Гладюк Ю.В.)
за позовом Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітоліт"
про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу
в межах справи №924/182/25
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітоліт"
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 17 липня 2025 року у справі №924/182/25(924/608/25) позов Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітоліт" про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу в межах справи №924/182/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітоліт", задоволено.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітоліт" на користь Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області грошові кошти в сумі 305 225,47 грн.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітоліт" в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 4578,38 грн.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, ТОВ "Фітоліт" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду в частині стягнення 95618,65 грн орендної плати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з ТОВ "Фітоліт" орендної плати в розмірі 95 618,65 грн.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення Господарським судом Хмельницької області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітоліт" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 17 липня 2025 року у справі №924/182/25(924/608/25). Встановлено позивачу строк для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) апелянту копії відзиву та доданих до нього документів протягом 10 (десяти) днів з дня отримання даної ухвали, з урахуванням положень статті 263 Господарського процесуального кодексу України. Роз'яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз. 1 ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК Українирозгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз. 2 ч. 10 ст. 270 ГПК України).
Враховуючи те, що ціна позову у даній справі не перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також беручи до уваги категорію та складність справи, характер спірних правовідносин та предмет доказування, які вказують на незначну складність даної справи та з огляду на оскарження рішення місцевого господарського суду в частині стягнення 95 618,65 грн орендної плати, колегія суддів вирішує розглядати справу №924/182/25(924/608/25) за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю "Фітоліт" перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Хмельницькій області та є платником податку.
За даними Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області за товариством з обмеженою відповідальністю "Фітоліт" рахується податковий борг на загальну суму 305 225,47 грн, який виник по:
1) рентній платі за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення, на підставі: розрахунку з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин №9130611951 від 12.05.2025, в сумі 8 326,45 грн; розрахунку з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин №9130612207 від 12.05.2025, в сумі 29 220,81 грн; розрахунку з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин №9130612496 від 12.05.2025, в сумі 36 893,73 грн; розрахунку з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин №9130612568 від 12.05.2025 в сумі 88 175,01 грн.; розрахунку з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин №9130612654 від 12.05.2025 в сумі 46 692,74 грн;
2) орендній платі з юридичних осіб, на підставі:
- податкового розрахунку земельного податку №9069672077 від 18.03.2025, згідно дати нарахування: 18.03.2025 в сумі 3 297,19 грн; 31.03.2025 в сумі 3 297,19 грн; 30.04.2025 в сумі 3 297,19 грн; 30.05.2025 в сумі 3 297,19 грн.
- податкового розрахунку земельного податку №9037151393 від 19.02.2025, згідно дати нарахування: 31.03.2025 в сумі 27 476,63 грн; 30.04.2025 в сумі 27 476,63 грн; 30.05.2025 в сумі 27 476,63 грн.
3) екологічному податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, на підставі податкової декларації екологічного податку №9130267743 від 12.05.2025, в сумі 298,08 грн (з урахуванням переплати в розмірі 615,43 грн.).
У зв'язку з несплатою ТОВ "Фітоліт" грошових зобов'язань, які набули статусу податкового боргу, Головне управління Державної податкової служби у Хмельницькій області звернулося до суду з позовом про стягнення з ТОВ "Фітоліт" в примусовому порядку 305 225,47 грн податкового боргу.
Місцевий господарський суд, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення місцевого господарського суду оскаржується лише в частині правомірності стягнення з відповідача орендної плати в розмірі 95 618,65 грн, суд апеляційної інстанції, з огляду на вимоги ст.269 ГПК України, переглядає справу лише в цій частині.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України.
Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Податкового кодексу України, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Відповідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 59.4 статті 59 ПК України передбачено направлення податкової вимоги платнику, який визначив суму податкового зобов'язання в самостійно поданій податковій декларації, але у встановлені строки не сплатив суму податкового зобов'язання.
Крім того, пунктом 59.5 статті 59 ПК України передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
На виконання пунктів 59.1, 59.4 статті 59 ПК України, відповідачу було направлено засобами поштового зв'язку податкову вимогу форми "Ю" від 18 січня 2022 року №0000374-1304-2219 (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулося "за закінченням терміну зберігання").
Відповідно до пунктів 95.1, 95.2 статті 95 ПК України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі його недостатності-шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно зі ч. 1 п. 95.3 ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Статтями 269 та 270 ПК України визначено відповідно платників плати за землю: платники земельного податку; власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування; платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди) та об'єкти оподаткування платою за землю (земельні ділянки, які перебувають у власності; земельні частки (паї), які перебувають у власності; земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування; об'єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.
Відповідно до приписів пункту 287.1 статті 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Згідно із пунктом 288.1 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім випадків консервації таких земельних ділянок або визнання земельних ділянок забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами) (пункт 288.4 статті 288 ПК України).
Як вбачається з розрахунку суми позовних вимог, у відповідача наявний податковий борг, зокрема, по орендній платі з юридичних осіб в сумі 95 618,65 грн, а саме:
- згідно податкового розрахунку земельного податку №9069672077 від 18.03.2025 згідно дати нарахування: 18.03.2025 в сумі 3 297,19 грн, 31.03.2025 в сумі 3 297,19 грн, 30.04.2025 в сумі 3 297,19 грн, 30.05.2025 в сумі 3 297,19 грн;
- згідно податкового розрахунку земельного податку №903751393 від 19.02.2025 згідно дати нарахування: 31.03.2025 в сумі 27 476,63 грн, 30.04.2025 в сумі 27 476,63 грн, 30.05.2025 в сумі 27 476,63 грн.
Враховуючи, що відповідач, у встановлені законодавством строки, не сплатив податковий борг по орендній платі з юридичних осіб в сумі 95 618,65 грн, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
При цьому, доводи скаржника про те, що Головне управління Державної податкової служби у Хмельницькій області є неналежним позивачем щодо стягнення орендної плати колегією суддів до уваги не беруться з огляду на таке.
Плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов'язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 ст.14 ПК України).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно з ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Згідно з п. 288.1, п. 288.4 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Відповідно до п. 289.1 ст. 289 ПК України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Системний аналіз норм законодавства дає підстави для висновку про те, що орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (ч.1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України), а з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
При цьому, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є саме договір оренди такої земельної ділянки (ч. 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", п. 288.1 ст. 288 ПК України).
Враховуючи викладене та зважаючи на те, що орендну плату за землю орендар вносить орендодавцеві, то право на стягнення заборгованості з орендної плати має орендодавець шляхом звернення до відповідного суду в установленому ГПК України порядку.
Водночас колегія суддів зазначає, що органи державної податкової служби мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України (пп. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 ПК України).
Підпунктом 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
У випадку нарахування податку по орендній плати за користування земельними ділянками, податковий орган здійснює контроль за сплатою земельного податку чи орендної плати відповідно до статті 288 Податкового кодексу України.
Таким чином, податковий орган має повноваження контролювати та стягувати податок або обов'язкові платежі (зокрема, оренду плату за землю), навіть якщо він не є стороною договору між юридичними особами чи органами місцевого самоврядування.
Крім того, орендна плата є місцевим податком, адміністрування якого входить до функції податкових органів. Оскільки, орендна плата є джерелом надходжень до місцевих бюджетів, контролюючий орган забезпечує реалізацію бюджетних інтересів. Органи місцевого самоврядування укладають договори оренди, проте контроль за сплатою орендної плати та стягнення боргу в рамках бюджетного процесу делегується податковим органам.
Також колегія суддів зазначає щодо нерелевантності до даних правовідносин судової практики, на яку посилається апелянт, зокрема, постанову Верховного Суду від 04.06.2024 у справі №921/110/23, оскільки висновки, на які посилається відповідач, стосуються застосування пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269 ПК України при поданні податковим органом кредиторських вимог у провадженні у справі про банкрутство, які виникли з договірних відносин між боржником та органами місцевого самоврядування, тобто правовідносин та обставин, які відрізняються від тих, що є предметом розгляду у даній справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Вінницької області в оскаржуваній частині ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітоліт" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 17 липня 2025 року у справі №924/182/25 (924/608/25) залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуюча суддя Коломис В.В.
Суддя Крейбух О.Г.
Суддя Саврій В.А.