вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" жовтня 2025 р. Справа№ 910/3716/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Демидової А.М.
Владимиренко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.
за участю представників:
від позивача: Нестеров Е. Г.
від відповідача: Клебан М. А.
від третьої особи: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Державної податкової служби України
на рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2025 (повний текст рішення складено та підписано 27.05.2025)
у справі № 910/3716/25 (суддя А. І. Привалов)
за позовом Акціонерного товариства "КОМІНБАНК"
до Державної податкової служби України
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватного акціонерного товариства "СЕРІН-ЛІС"
про припинення податкової застави
Короткий зміст позовних вимог.
У березні 2025 року Акціонерне товариство "КОМІНБАНК" (позивач, АТ "КОМІНБАНК") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державної податкової служби України (відповідача, ДПС України) про припинення податкової застави.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наявність обтяження у вигляді податкової застави на нерухоме майно, а саме: ремонтно-механічний цех, загальною площею 1983,4 кв.м., що розташований на земельній ділянці площею 11,0090 га, кадастровий номер 2624055900:00:05:001:0105, за адресою: Івано-Франківська обл., Надвірнянський р-н, смт. Делятин, вул. 16 липня, буд. 11, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 15181226240, набутого позивачем в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов іпотечних договорів від 09.02.2021 та від 12.07.2021, є перешкодою в здійсненні позивачем своїх прав, як власника цього нерухомого майна, зокрема, щодо вільного розпорядження цим майном.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення.
Рішенням господарського суду міста Києва від 22.05.2025 у справі № 910/3716/25 позовні вимоги задоволено повністю. Припинено податкову заставу (номер запису про обтяження: 52425793, дата реєстрації обтяження: 07.11.2023 року, обтяжувач: ДПС України, належного АТ "КОМІНБАНК" на праві власності нерухомого майна - ремонтно-механічний цех, загальною площею 1983,4 кв.м., що розташований на земельній ділянці площею 11,0090 га, кадастровий номер 2624055900:00:05:001:0105, яка розташована за адресою: Івано-Франківська область, Надвірнянський район, смт. Делятин, вулиця 16 липня, будинок 11, реєстраційний номер об'єкта: 15181226240, виключивши її з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податкова застава поширюється виключно на майно платника податків, у якого виник та наявний податковий борг, тобто на майно Приватного акціонерного товариства "СЕРІН-ЛІС" (третьої особи у справі, ПрАТ "СЕРІН-ЛІС").
При цьому, місцевий господарський суд зазначив, що новий власник майна - АТ "КОМІНБАНК" не є боржником по сплаті податків, а тому процедура звернення стягнення на його майно, в порядку визначеному Податковим кодексом України (далі - ПК України), не може бути реалізована, оскільки позивач, який придбав спірне майно в результаті звернення стягнення на предмет іпотеки, не замінює третю особу у справі у правовідносинах щодо погашення останньою заборгованості зі сплати податків.
Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 22.05.2025 у справі № 910/3716/25, ДПС України звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що суд першої інстанції допустив процесуальне порушення, а саме залучив у справу неналежного відповідача, оскільки не ДПС України, а Головне Управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (ГУ ДПС в Івано-Франківській області) здійснило реєстрацію оспорюваної податкової застави.
Враховуючи, що рішення про опис майна у податкову заставу прийняло ГУ ДПС в Івано-Франківській області, на переконання відповідача, місцевий господарський суд розглянув справу з порушенням правил територіальної підсудності, визначених у статті 27 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
АТ "КОМІНБАНК" подало до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін, зазначаючи, що ДПС України є належним відповідачем у даній справі, оскільки відповідно до Інформаційної з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 24.03.2025 № 419332337 Обтяжувачем вказано, саме ДПС України, код ЄДРПОУ: 43005393, а ГУ ДПС в Івано-Франківській області є відокремленим підрозділом ДПС України, а тому не може бути стороною у справі.
Зважаючи на те, що місцезнаходження ДПС України є місто Київ, позивач вважає, що відповідно до положень частини п'ятої 5 статті 30 Господарського процесуального кодексу України, він правомірно звернувся з даним позовом до господарського суду міста Києва.
Від ПрАТ "СЕРІН-ЛІС" письмові пояснення до суду апеляційної інстанції не надходили.
29.07.2025 ДПС України подала через систему "Електронний суд" письмові пояснення по справі, які за своїм змістом є доповненнями до апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.
Згідно з ч. 4 ст. 13 цього Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 118 вказаного Кодексу право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Відповідно до ч. 5 ст. 161 ГПК України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.
Виходячи з наведених норм процесуального закону, колегія суддів дійшла висновку про залишення без розгляду наведених письмових пояснень, оскільки вони були подані поза межами строку на апеляційне оскарження, без клопотання про його поновлення. Відповідач також не просив дозволу подати додаткові письмові пояснення, а суд поза межами процесуального строку не визнавав їх подання необхідним.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 (колегією суддів у складі: головуючої Ходаківської І. П., суддів Демидової А. М., Владимиренко С. В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДПС України на рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2025 у справі № 910/3716/25 та розгляд якої призначено в судовому засіданні на 13.08.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2025 задоволено клопотання представника ДПС України про проведення за його участю усіх судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2025 продовжено строк розгляду апеляційної скарги ДПС України на рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2025. Розгляд справи № 910/3716/25 відкладено на 01.10.2025.
У судовому засіданні 01.10.2025 в режимі відеоконференції взяв участь представник ДПС України, який просив апеляційну скаргу задовольнити.
Присутній у судовому засіданні 01.10.2025 представник АТ "КОМІНБАНК" просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Враховуючи, що явка представників у судове засідання не визнавалась обов'язковою, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника ПрАТ "СЕРІН-ЛІС", повідомленого належним чином про дату, час і місце розгляду справи.
Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.
Між Акціонерним товариством "Комерційний Індустріальний Банк", який змінив своє найменування згідно рішення акціонера від 27.09.2022 на АТ "КОМІНБАНК" (позивачем), та ПрАТ "СЕРІН-ЛІС" (третьою особою) в забезпечення виконання вимог, що випливають з договору від 09.02.2021 № 12/21 про відкриття мультивалютної відновлювальної лінії, було укладено іпотечний договір від 09.02.2021, зареєстрований в реєстрі за № 92 (далі - іпотечний договір від 09.02.2021), предметом якого серед інших об'єктів виступав також ремонтно-механічний цех, загальною площею 1983,4 кв.м., що розташований на земельній ділянці площею 11,0090 га, кадастровий номер 2624055900:00:05:001:0105, яка знаходиться за адресою: Івано-Франківська обл., Надвірнянський район, смт. Делятин, вулиця 16 липня, буд. 11, що належав третій особі на праві власності.
Крім того, позивачем та третьою особою в забезпечення виконання вимог, що випливають з договору від 12.07.2021 № 100/21 про відкриття відновлювальної кредитної лінії за Програмою "доступні кредити 5-7-9%", було укладено ще іпотечний договір, зареєстрований в реєстрі за № 965 (далі - іпотечний договір від 12.07.2021), предметом якого також виступав ремонтно-механічний цех, загальною площею 1983,4 кв.м., що розташований на земельній ділянці площею 11,0090 га, кадастровий номер 2624055900:00:05:001:0105, яка знаходиться за адресою: Івано-Франківська обл., Надвірнянський район, смт. Делятин, вул. 16 липня, буд. 11, що належав третій особі на праві власності.
19.03.2025 позивачем відповідно до умов розділу 6 "звернення стягнення на предмет іпотеки" іпотечних договорів від 09.02.2021 та від 12.07.2021, статті 37 Закону України "Про іпотеку", пункту 61 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" було набуто право власності на нерухоме майно, а саме: ремонтно-механічний цех, загальною площею 1983,4 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 151812262409 (далі - нерухоме майно), передане третьою особою в іпотеку відповідно до вищезазначених іпотечних договорів.
Доказом набуття позивачем права власності на вищевказане нерухоме майно є витяг з Державного реєстру речових прав від 19.03.2025 № 418706699, копія якого долучена до матеріалів справи.
Проте, як стало відомо 24.03.2025, що стосовно нерухомого майна, наявне обтяження - податкова застава, номер запису 52425793 на користь ДПС України (відповідача), згідно рішення ГУ ДПС в Івано-Франківській області, про опис майна у податкову заставу від 10.05.2023 № 1594/09-19-13-15/13-08-01 та акту опису майна, на яке поширюється право податкової застави від 06.11.2023 № 1/09/19-13-08/909.
Доказом наявності податкової застави на вищевказане нерухоме майно є Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 419332337, копія якої міститься в матеріалів справи.
Звертаючись з даним позовом до суду першої інстанції, позивач посилався на те, що він є власником нерухомого майна, на яке відповідачем накладено податкову заставу, у зв'язку із наявним у третьої особи податковим боргом.
Враховуючи, що вказане обтяження порушує права позивача на вільне володіння належному йому нерухомим майном, останній звернувся до суду першої інстанції з даним позовом для захисту свого порушеного права.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
Згідно з положеннями статті 3 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
Разом із тим згідно з підпунктом 14.1.155 статті 14 ПК України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.
Не може бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків, зокрема, майно платника податків, надане ним у заставу іншим особам (на час дії такої застави), якщо така застава зареєстрована згідно із законом у відповідних державних реєстрах до моменту виникнення права податкової застави (підпункт 87.3.1 пункту 87.3 статті 87 вказаного Кодексу).
Надавши оцінку фактичним обставинам справи та наявним у ній доказам, суд першої інстанції вірно встановив, що обтяження податковою заставою спірного нерухомого зареєстровані тобто накладені вже після реєстрації обтяження іпотекою та заборони відчуження нерухомого майна, які здійснені ще 09.02.2021 та 12.07.2021 на підставі іпотечних договорів.
Таким чином вказані вище дії відповідача (податкового органу) суперечать положенням ПК України та свідчать про незаконність обтяження відповідачем податковою заставою спірного майна в якості забезпечення погашення податкового боргу третьої особи, якій таке майно не належить.
Твердження відповідача про те, що суд першої інстанції залучив у справу неналежного відповідача, колегією суддів відхиляються, з огляду на наступне.
Частиною четвертою статті 91 Цивільного кодексу України (далі - Цивільного кодексу України) визначено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Водночас, частинами першою, другою, третьою, п'ятою статті 95 ЦК України унормовано, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.
Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності (частина четверта статті 95 ЦК України).
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що філії та представництва господарюючого суб'єкта, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати стороною у господарському процесі. Тому справи, в яких відповідачем виступає філія чи представництво суб'єкта господарювання, не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, у зв'язку із відсутністю сторони у господарському процесі, до якої пред'явлено позов, а отже неможливістю вирішення господарського спору.
З урахуванням цивільно-правового статусу філій та представництв недопустимою є участь відокремлених підрозділів у певних процесуальних відносинах, оскільки це суперечить цивільно-правовій природі відокремленого підрозділу, як складової частини юридичної особи, що його створила.
Аналогічний правовий висновок щодо процесуального статусу філій та представництв зроблений Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 31.01.2024 у справі № 918/479/23.
Доводи відповідач про те, що суд першої інстанції розглянув справу з порушенням правил територіальної підсудності, визначених у статті 27 Господарського процесуального кодексу України - за місцезнаходженням ГУ ДПС в Івано-Франківській області, яке прийняло рішення про опис майна у податкову заставу, судовою колегією оцінюються критично, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 5 ст. 30 ГПК України спори, у яких відповідачем є Кабінет Міністрів України, міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ.
Таким чином, якщо відповідачем у справі є орган, зазначений у ч. 5 ст. 30 ГПК України, то розгляд такої справи у будь-якому разі відноситься до компетенції виключно господарського суду міста Києва та будь-який інший суд неуповноважений здійснювати розгляд відповідної справи.
Отже господарський суд міста Києва є єдиним судом до виключної підсудності якого віднесено справи, відповідачем у яких є, зокрема, центральний орган виконавчої влади.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227, Державна податкова служба України (ДПС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції правомірно розглянув справу, яка підлягала розгляду відповідно до правил виключної підсудності, визначених частини п'ятої ст. 30 ГПК України.
За результатами апеляційного перегляду, судовою колегією не встановлено неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час винесення оскаржуваного рішення і підстав для його зміни чи скасування, за мотивів наведених у апеляційній скарзі, колегія суддів теж не вбачає, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
В свою чергу, викладені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу твердження є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Судові витрати
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за результатами розгляду апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2025 у справі №910/3716/25 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повна постанова складена 06.10.2025.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді А.М. Демидова
С.В. Владимиренко