вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" жовтня 2025 р. Справа№ 911/604/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Сотнікова С.В.
Отрюха Б.В.
за участю секретаря судового засідання Карпової М.О.
у присутності представників сторін:
від кредитора: Косогова Л.О. згідно ордера
від боржника: Надточиєва А.П. згідно ордера
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс будівельників України" на ухвалу Господарського суду Київської області від 01.05.2025 року
у справі №911/604/25 (суддя Янюк О.С.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс будівельників України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Марс2021"
про відкриття провадження у справі про банкрутство
Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.05.2025 року у справі №911/604/25 залишено без задоволення заяву ТОВ "Альянс будівельників України" та відмовлено у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "Марс2021", заяви арбітражних керуючих Данілова А.І. та Демчука О.М. залишено без розгляду.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ТОВ "Альянс будівельників України" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 01.05.2025 у справі №911/604/25 та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду Київської області, судові витрати покласти на ТОВ "Марс2021".
Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Сотніков С.В., Отрюх Б.В.
Ухвалою суду від 02.06.2025 вищевказаною колегією суддів відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Альянс будівельників України" на ухвалу Господарського суду Київської області від 01.05.2025 року у справі №911/604/25, повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/604/25 за заявою ТОВ "Альянс будівельників України" про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Марс2021".
11.06.2025 супровідним листом Господарського суду Київської області №02-04/911/604/25 від 10.06.2025 витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою суду від 16.06.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Альянс будівельників України" на ухвалу Господарського суду Київської області від 01.05.2025 року у справі №911/604/25, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 10.07.2025 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Марс2021" просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.
До початку судового засідання від представника скаржника надійшло клопотання про доповнення апеляційної скарги, в якому останнім викладено прохальну частину апеляційної скарги в новій редакції, а також додаткові пояснення по справі, а від представника боржника - заперечення на клопотання про доповнення апеляційної скарги.
В судовому засіданні 10.07.2025 протокольною ухвалою суду оголошено перерву у справі до 11.09.2025 на підставі положень ст. 216 ГПК України.
До початку судового засідання від представника боржника надійшли заперечення на клопотання кредитора прийняття до розгляду додаткових пояснень по справі, заперечення на додаткові пояснення, а також клопотання про долучення доказу.
В судовому засіданні 11.09.2025 протокольною ухвалою суду оголошено перерву у справі до 02.10.2025 на підставі положень ст. 216 ГПК України.
Представник кредитора в судовому засіданні 02.10.2025 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 01.05.2025 року у справі №911/604/25 та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду Київської області.
Представник боржника в судовому засіданні проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.
02.10.2025 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників учасників провадження у справі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Альянс будівельників України" слід відмовити, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції у даній справі - змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції даної постанови, а в решті ухвалу суду - залишити без змін, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 17.02.2025 року ТОВ "Альянс будівельників України" звернулось до Господарського суду Київської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Марс2021" у зв'язку із нездатністю останнього погасити наявну у нього кредиторську заборгованість за договором підряду у загальному розмірі 12403531,57 грн., з яких: 10298889,19 грн. - заборгованість за виконані роботи, 722226,30 грн. - пеня, 1105051,61 грн. - інфляційні втрати та 277364,47 грн. - 3% річних.
На підтвердження заявленої заборгованості, звертаючись до суду про ініціювання процедури банкрутства ТОВ "Марс2021", заявником надано договір генерального підряду №АБУ/220923/1211/РШ на виконання робіт, документи щодо виконання робіт по такому договору та їх приймання замовником, а також банківські виписки щодо часткової оплати виконаних робіт.
За наслідками розгляду заявлених вимог ухвалою Господарського суду Київської області від 01.05.2025 року у справі №911/604/25 відмовлено у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "Марс2021".
Приймаючи оскаржувану ухвалу від 01.05.2025 року, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення поданої ініціюючим кредитором заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Марс2021", оскільки наявні заперечення боржника у своїй сукупності вказують на наявність між кредитором та боржником спору про право у матеріально-правовій формі, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.
ТОВ "Альянс будівельників України" з даною ухвалою суду не погоджується та в поданій апеляційній скарзі посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права.
За твердженням апелянта, місцевий господарський суд помилково вказав про наявність у даній справі спору про право, а тому наявні підстави для направлення справи №911/604/25 до Господарського суду Київської області для подальшого розгляду.
В подальшому, скаржником подано доповнення до апеляційної скарги, в яких останнім викладено прохальну частину апеляційної скарги в новій редакції та, зокрема, заявлено про необхідність відкрити провадження у справі про банкрутство ТОВ "Марс2021" та визнати кредиторські вимоги ТОВ "Альянс будівельників України" у загальній сумі 12 403 531,57 грн.
З цього приводу судова колегія зазначає, що відповідно до ч.ч.1, 2 ст.266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. У разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надіслання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи; в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни.
У свою чергу, доповнення скарги - це наведення нових аргументів та міркувань, наведення нових мотивів скарги, подання додаткових доказів з посиланням на них, уточнення норм матеріального чи процесуального права та ін. Зміна скарги - це заміна одних положень іншими.
Судова колегія звертає увагу, що ст. 266 ГПК України чітко вказує на строк подання доповнення до апеляційної скарги (протягом строку на апеляційне оскарження) і не передбачає можливості поновлення цього строку чи можливості застосувати до цієї процесуальної ситуації загальних положень щодо поновлення пропущеного строку, тому відповідні заяви, подані після визначеного законом строку, не можуть прийматися до розгляду.
Відповідно до ч.2 ст.118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22.06.2021 у справі №05-10-14-01-08/103, аналіз змісту ч. 1 ст.266 ГПК України дозволяє зробити висновок про запровадження законодавцем процесуального імперативу стосовно залишення без розгляду судом доповнення чи зміни апеляційної скарги, за межами строку на апеляційне оскарження.
Як встановлено судом, повний текст оскаржуваної ухвали підписано 13.05.2025 року, а відтак останнім днем подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Київської області від 01.05.2025 року є 23.05.2025 року.
Скаржник звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вищевказану ухвалу місцевого господарського суду 23.05.2025 року, тобто в межах десятиденного процесуального строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою від 16.06.2025 відкрито відповідне апеляційне провадження.
Однак, доповнення до апеляційної скарги ТОВ "Альянс будівельників України" подано лише 09.07.2025, тобто з пропуском встановленого законом строку для внесення доповнень до апеляційної скарги півтора місяця.
За викладених обставин, оскільки в даному випадку боржником порушено вимоги ст. 266 ГПК щодо порядку подання доповнень до апеляційної скарги, зокрема пропущено значний строк для їх подання, колегія суддів дійшла висновку не приймати їх до уваги під час розгляду справи по суті заявлених вимог та розглянути апеляційну скаргу у відповідності до ст. 269 ГПК України лише в межах доводів та вимог раніше поданої ним апеляційної скарги.
Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення оскаржуваної ухвали колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування такої ухвали, з огляду на наступне.
Частиною першою статті 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Суд наголошує, що процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущення доведення боржника до банкрутства.
Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів.
Отже, однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.
Суд також зауважує, що провадження у справах про банкрутство характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб'єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.
З огляду на положення процесуального закону, у справах позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя, обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство судовий контроль є невід'ємною складовою цього провадження.
Згідно з частиною 2 ст. 8 КУзПБ право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.
Частинами першою, другою статті 34 КУзПБ унормовано, що заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором або боржником у письмовій формі та повинна містити зокрема, виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви, а також відомості про розмір вимог із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті. До заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство додаються докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом судовий збір не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів.
Наявність боргу при ініціюванні справи про банкрутство підтверджується доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Такими доказами можуть бути, зокрема, банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи, та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань.
За змістом частини першої статті 35 КУзПБ у разі відсутності підстав для відмови у прийнятті, залишення без руху або для повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство господарський суд приймає заяву до розгляду, про що не пізніше п'яти днів з дня її надходження постановляє ухвалу, в якій, серед іншого, зазначається дата проведення підготовчого засідання суду. Також ухвалою про прийняття заяви про відкриття провадження у справі господарський суд має право вирішити питання про зобов'язання заявника, боржника та інших осіб надати суду додаткові відомості, необхідні для вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований статтею 39 КУзПБ.
Відповідно до частин 1-5 ст. 39 КУзПБ перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. Неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов'язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов'язання та погасити заборгованість. У разі якщо до господарського суду до дня підготовчого засідання надійшло кілька заяв і одна з них прийнята судом до розгляду, інші ухвалою господарського суду приєднуються до матеріалів справи і розглядаються одночасно. У разі визнання вимог заявника необґрунтованими господарський суд оцінює обґрунтованість вимог інших заяв кредиторів, приєднаних до матеріалів справи, і вирішує питання про відкриття провадження у справі у порядку, передбаченому цією статтею. За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі.
Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора на предмет (1) наявності між заявником і боржником грошового зобов'язання в розумінні абзацу 5 частини першої статті 1 КУзПБ; (2) встановлення наявності спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; (3) встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі.
Поряд з цим, у силу частини восьмої статті 39 КУзПБ в ухвалі про відкриття провадження у справі про банкрутство, серед іншого, зазначається про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Згідно з частиною третьою статті 41 КУзПБ протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Таким чином, стадія відкриття провадження у справі про банкрутство має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового. При цьому, внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у справі про банкрутство поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - конкурсних кредиторів.
За таких обставин, обов'язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх належних доказів існування непогашеного грошового зобов'язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство (постанова Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №904/3251/20).
Тож, важливим питанням при відкритті провадження у справі про банкрутство є питання обґрунтованості кредиторських вимог ініціюючого кредитора, за заявою якого відкривається провадження у справі.
Колегія суддів зазначає, що з моменту відкриття провадження у справі банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (аналогічний за змістом правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі №918/420/16 та в низці постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах про банкрутство).
Тому, з огляду на важливі правові наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство, які, крім заявника та боржника, стосуються невизначеного кола осіб - потенційних кредиторів боржника, ухваленню відповідного рішення суду має передувати системний аналіз обставин, пов'язаних із правовідносинами, з посиланням на які заявник обґрунтовує свої вимоги до боржника, на підставі поданих доказів. Лише після з'ясування та перевірки таких обставин суд може встановити обґрунтованість вимог кредитора до боржника, а також наявність чи відсутність спору про право у цих правовідносинах, як передумови для відкриття провадження у справі (постанова Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №911/2042/20).
Отже, звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство по суті є реалізацією кредитором права на судовий захист власних майнових прав за відсутності належного виконання грошового зобов'язання боржником. У зв'язку з цим, кредитор повинен надати суду докази на підтвердження наявності у нього права, яке підлягає захисту, та навести обставини, що є підставою для звернення до суду.
При цьому, на господарський суд покладається обов'язок перевірки обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора та з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, що, враховуючи принцип дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів, має здійснюватися судом незалежно від погодження боржником із заявленими вимогами чи, навпаки, пасивної процесуальної поведінки боржника у вигляді неподання ним відзиву на заяву про відкриття відповідного провадження.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №911/2043/20.
Разом з тим, використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданої заяви з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника і відкриття на підставі такої заборгованості провадження у справі про банкрутство. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами, а також порушує права боржника у справі про банкрутство.
Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог. Така правова позиція викладалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23.09.2021 року у справі №910/866/20, від 27.05.2021 у справі №924/556/20, від 07.10.2020 року у справі №914/2404/19, від 11.02.2020 у справі №904/8484/16, від 07.08.2019 року у справі №922/1014/18.
При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що фактом невиконання боржником зобов'язання перед кредитором не може бути будь-яка заборгованість, а лише та заборгованість, яка є дійсно безспірною та очевидною для всіх учасників справи та суду, тобто не викликає розумного сумніву в її наявності.
Таким чином, для належного відкриття провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора, суд має ретельно перевірити заяву ініціюючого кредитора та додані до неї документи на предмет відповідності вимогам Кодексу України з процедур банкрутства та інших нормативно-правових актів з метою встановлення на підставі належних та допустимих доказів наявності заборгованості боржника та неможливості виконання боржником грошових зобов'язань і постановити таку ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство, яка має бути обґрунтованою та мотивованою, де будуть встановлені всі ознаки неплатоспроможності боржника.
Так, у даній справі №911/604/25 ТОВ "Альянс будівельників України" ініціювало питання відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Марс2021" з підстав наявності у боржника заборгованості за Договором підряду, яку останній неспроможний погасити.
Вирішуючи питання обґрунтованості заявлених вимог та, як наслідок, наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі, колегією суддів встановлено, що 22.09.2023 між ТОВ "Альянс будівельників України" (далі - ТОВ "АБУ", генпідрядник) та ТОВ "Марс2021" (замовник) укладено договір генерального підряду №АБУ/220923/1211/РШ на виконання робіт (далі - Договір) відповідно до п. 2.1 якого генпідрядник за завданням замовника зобов'язується на свій ризик власними силами і засобами, з використанням власник ресурсів, у відповідності до проектної документації, затвердженої замовником, діючих будівельних норм і правил, та у визначений Договором строк, виконати роботи (код за ДК 016:2010-41.00) на об'єкті: "Нове будівництво міні броварні з дегустаційною залою за адресою: с. Підгірці, вул. Озерна, Обухівський р-н, Київської області», а замовник зобов'язується надати генпідряднику проектну документацію, прийняти закінчені роботи і оплатити їх вартість у відповідності до умов Договору.
Відповідно до п. 3.1 Договору загальна вартість робіт за Договором є сумою договірних цін (додаток № 1) до Договору, що підписується сторонами та стають невід'ємними додатками до Договору, є динамічною та може корегувати щодо уточнення обсягів робіт.
Фінансування робіт здійснюється замовником шляхом оплати авансового платежу: від вартості робіт - 30% від договірної ціни, та для придбання ресурсів у розмірі 100% вартості ресурсів, номенклатура, об'єм і вартість яких погоджені в договірній ціні (додаток № 1 цього Договору) протягом 2 робочих днів з моменту підписання Договору та затвердження договірної ціни. Остаточна оплата прийнятих замовником робіт за актами приймання виконаних будівельних робіт по формі № КБ-2в та довідки про вартість виконаних підрядних будівельних робіт та витрати по формі № КБ-3 (п.п. 3.3).
У п. 3.7 Договору його сторони домовились, що перегляд розміру загальної вартості робіт сторонами можливий у наступних випадках: при зміні об'єму та складу робіт; у випадку змін цін на основні ресурси, крім випадків, передбачених п. 3.7.1 цього Договору; у разі наявності зауважень зі сторони замовника щодо виконаних генпідрядником робіт (якість, об'ємів виконаних робіт), що оформлені у письмовому вигляді згідно умов цього Договору; у разі внесення змін чи доповнень до проектної документації.
Строк виконання робіт по цьому Договору визначається відповідно до графіка виконання робіт (додаток № 2), що є невід'ємною частиною Договору (п. 4.1).
Як зазначено у п. 11.3.3 Договору генпідрядник має право одержувати оплату за належним чином виконані ним та прийняті замовником роботи в розмір та у строки, визначені Договором.
Передача виконаних робіт за Договором здійснюється щомісячно шляхом оформлення та підписання сторонами двосторонніх актів за формою КБ-2В, довідок №КБ-3 та відомостей обсягів виконаних робіт та використаних ресурсів (з підписом представника технагляду замовника). Акти за формою КБ-2В та довідки № КБ-3 складаються генпідрядником та надаються замовнику до 2-го числа місяця наступного за звітним. Генпідрядник повідомляє замовнику про готовність до передачі виконаних робіт, які замовник зобов'язаний оглянути та перевірити спільно з генпідрядником і, при відсутності зауважень до якості та обсягів виконаних робіт, використаних ресурсів, підписати акти за формою КБ-2В та довідки № КБ-3, та передати їх другий екземпляр генпідряднику в строк до 8 числа наступного за звітним місяця або надати письмово мотивовану відмову від прийняття робіт. Генпідрядник протягом 30 календарних днів з дати підписання сторонами акту за формою КБ-2В та довідки Ф№КБ-3 зобов'язаний за актом приймання-передачі передавати замовнику виконавчу та іншу документацію (в тому числі, але не виключно, акти проміжного прийняття конструкцій, акти прихованих робіт, виконавчі зйомки, паспорти та сертифікати відповідності на ресурси тощо), що стосується виконаних робіт та використаних ресурсів у такому звітному періоді, в протилежному випадку замовник має право не приймати роботи, що були виконанні у наступному за звітним періоді, до моменту надання такої документації (п.п. 12.1, 12.2).
У п. 12.3 Договору зазначено, що у випадку коли замовник протягом встановленого в п. 12.2. Договору не повернув підписані зі свого боку акт та довідку Ф№КБ-3 або не надав письмову мотивовану відмову від прийняття робіт, то роботи вважаються прийнятими законником та підлягають оплаті на умовах цього Договору.
Якщо під час прийому-передачі виконаних робіт будуть виявлені неякісно виконані роботи (мається на увазі недоробки, недоліки, дефекти закінчених робіт, змонтованих конструкцій, використаних ресурсів), що не відповідають проектній документації, вимогам діючих норм і правил, встановлених нормативними документами, технологічних карт, чи інші відступи від Договору (включаючи випадок виявлення неякісного виконання робіт при проведені перевірки на об'єкті Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві (або іншим компетентним органом) з метою визначення відповідності об'єкта проектній документації, вимогам державних будівельних норм, стандартів і правил; під час проведення перевірок або інших процедур іншими компетентними органами, організаціями, згідно вимог чинного законодавства України), замовник має право не примати роботи до усунення Генпідрядником таких недоліків. У цьому випадку сторони зобов'язані скласти дефектний акт, з зазначенням усіх недоліків, недоробок, дефектів виконаних робіт, ресурсів та строків їх усунення генпідрядником (п.12.4).
Якщо генпідрядник відмовляється від складання дефектного акту та/або не бажає чи не може виправити неякісно виконані роботи або інші недоліки, та/або не розпочинає їх виправлення з будь-яких причин, замовник має право виправити їх своїми силами або із залученням третіх осіб. Витрати замовника, пов'язані з виправленням неякісно виконаних робіт або інші недоліки, компенсуються генпідрядником у повному обсязі, в тому числі шляхом здійснення замовником в односторонньому порядку заліку грошових зобов'язань шляхом зменшення належної до сплати на користь генпідрядника суми на суму витрат, необхідних для виправлення неякісно виконаних генпідрядником робіт (п.12.7).
Договірна ціна виконання комплексу робіт по новому будівництву міні броварні з дегустаційною залою, яка є погодженою обома сторонами Договору, становить 16 959 323,74 грн.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 ЦК України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як стверджує кредитор у поданій суду заяві, на виконання Договору його сторонами без зауважень підписані:
- акт №1 виконання комплексу підготовчих робіт по ділянці за листопад на суму 713 663,26 грн.;
- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) та акт №1 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за грудень 2023 року на суму 1857,27598 тис. грн.;
- акт № 1 за грудень 2023 року виконання комплексу будівельних робіт на суму 939 255,28 грн.;
- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) та акт №2 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за січень 2024 року на суму 228,61590 тис. грн.;
- акт №3 виконання комплексу робіт по новому будівництву мініброварні з дегустаційною залою на суму 703014,96 грн., підписану сторонами 31.01.2024;
- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) та акт №3 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за лютий 2024 року на суму 1762,90217 тис.грн.;
- акт № 5 виконання комплексу робіт по новому будівництву мініброварні з дегустаційною залою на суму 2 592 554,88 грн., підписаний сторонами 16.02.2024;
- акт №6 та №7 виконання комплексу робіт по новому будівництву мініброварні з дегустаційною залою на суму 670 073,85 грн та 2 240 085,23 грн. відповідно;
- акт №8 виконання комплексу робіт по новому будівництву мініброварні з дегустаційною залою на суму 1 991 477,68 грн.
Тобто, за твердженням заявника, ним були виконанні роботи на загальну суму 13 698 889,19 грн.
Однак з цього приводу судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до п.12.1. Договору передача виконаних Робіт за Договором здійснюється щомісячно шляхом оформлення та підписання Сторонами двосторонніх Актів за формою КБ-2В, Довідок Ф№ КБ-3 та Відомостей обсягів виконаних Робіт та використаних ресурсів (з підписом представника технагляду Замовника). Акти за формою КБ-2В та Довідки Ф№ КБ-3 складаються Генпідрядником та надаються Замовнику до 2-го числа місяця наступного за звітним.
Згідно з п. 3.3 Договору фінансування Робіт здійснюється Замовником шляхом оплати авансового платежу: від вартості робіт 30% договірної ціни, та для придбання ресурсів у розмірі 100% авансування Ресурсів, номенклатура, об'єм і вартість яких погоджені в Договірній ціні (додаток №1 до цього Договору). Остаточна оплата прийнятих Замовником Робіт за Актами приймання виконаних будівельних робіт по формі № КБ-2в (далі - Акт по формі № КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних підрядних будівельних робіт та витрати по формі № КБ-3 (далі- Довідка по формі КБ-3).
Як встановлено судом апеляційної інстанції, підтверджується матеріалами справи та не заперечується боржником, роботи виконано генпідрядником лише на суму 1 857 275,98 грн. згідно Акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2023 року, на суму 228 615, 90 грн. згідно Акту №2 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2024 року та на суму 1 762 902,17 грн. згідно Акту №3 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2024 року.
Зазначені Акти відповідають формі, зазначеній у Договорі Генерального підряду (форма КБ-2в), до заяви додано довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 та Відомості ресурсів, Акти відображені у податковому обліку сторін, включені до акту звірки станом на 30.09.2024 року, у ТОВ "АБУ" нараховано зобов'язання з ПДВ та зареєстровано податкові накладні.
Тобто, надані суду та наявні у справі докази, які відповідають умовам укладеного між сторонами договору та є підставою для здійснення остаточної оплати за ним, свідчать про те, що роботи виконано генпідрядником та прийнято замовником лише на загальну суму 3 848 794,05 грн.
Із змісту банківських виписок АТ "Укрексімбанк" від 12.10.2023 року, від 27.10.2023 року, від 22.12.2023 року та від 20.03.2024 року вбачається, що ТОВ "Марс2021" сплачено за Договором на користь ТОВ "АБУ" 3 400 000,00 грн.
Отже, неоплаченими залишились роботи на загальну суму 448 794,05 грн.
Вказані обставини боржником не заперечуються та підтверджуються також актами звіряння взаємних розрахунків за період із 01.04.2024 року по 30.06.2024 року та за період з 01.01.2024 по 30.09.2024, які містять електронні підписи сторін.
Більш того, судова колегія зазначає, що згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.
Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Цей перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Аналіз викладеного свідчить, що за своєю правовою природою первинні документи є документами, які посвідчують виконання зобов'язань (констатують, фіксують) певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами) та мають юридичне значення для встановлення обставин такого виконання.
На переконання судової колегії, акти звірки взаємних розрахунків не є майновою дією боржника (така ж позиція наведена у постанові Верховного Суду від 05.04.2018 у справі №910/9004/13), не свідчить про проведення певної господарської операції, оскільки сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом; при цьому акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату (позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №910/866/20, від 19.04.2018 у справі №905/1198/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 04.12.2019 у справі №916/1727/17).
Судова колегія відзначає, що саме первинними документами підтверджується заборгованість суб'єкта господарювання, її розмір (або ж рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору - тобто про заборгованість боржника перед кредитором); саме ці докази мають подаватися кредитором для встановлення судом невиконаного зобов'язання боржника та для визнання грошових вимог цього кредитора.
Як було зазначено, вимоги кредитора на загальну суму 3 848 794,05 грн. підтверджені не лише Актами звірки взаємних розрахунків, а також і відповідними первинними документами, зокрема: Актами за формою КБ-2в, довідками про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, Відомостями ресурсів, податковими накладними, виписками з банківського рахунку кредитора.
З огляду на наявні у справі докази, акти звірки взаємних розрахунків за договором визнаються судом належними доказами по справі, які відповідають вимогам законодавства.
За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов висновку, що заявником документально доведено та матеріалами справи підтверджено розмір безспірних вимог кредитора, заявлених до боржника у справі №911/604/25 про банкрутство, на суму 448 794,05 грн., що є різницею між загальною сумою виконаних генпідрядником робіт та сумою, сплаченою замовником останньому.
Разом з тим, після прийняття заяви ТОВ "АБУ" до розгляду та до проведення судом підготовчого засідання, ТОВ "Марс2021" було сплачено на користь ТОВ "АБУ" 448794,05 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №225 від 02.04.2025 року на суму 207 328,38 грн. (т.2, арк.с. 6) та платіжною інструкцією №231 від 23.04.2025 року на суму 241 465,67 грн. (в електронному вигляді в КП "Діловодство спеціалізованого суду").
Відповідно до абз. 2 ч. 6 чт. 39 КУзПБ господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду.
Перевіривши долучені сторонами та наявні у справі докази у їх сукупності, беручи до уваги, що боржником було сплачено 448 794,05 грн. до підготовчого засідання суду, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "Марс2021" на підставі даної суми заборгованості за договором підряду.
Щодо решти суми заборгованості, то з цього приводу судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Підставою для відмови у відкритті провадження у справі за положеннями ч. 6 ст.39 КУзПБ, зокрема є те, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.
Установлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов'язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. Протилежне матиме наслідком відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство.
Тож, ураховуючи положення ст.ст. 13, 73, 74 Господарського процесуального кодексу України щодо порядку розподілу між сторонами тягаря доказування у господарському процесі, обов'язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх належних доказів існування непогашеного грошового зобов'язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство.
У свою чергу спір про право - це формально визнана суперечність між суб'єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб'єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.
Отже, під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права, який є суттю суперечності, конфлікту, протиборства сторін.
Тому, вирішуючи питання чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб'єктами правовідносин з приводу їх прав та обов'язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.
Таким чином, спір про право пов'язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також не доведенням суб'єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права.
Здійснюючи розгляд спорів про право, суд встановлює наявність чи відсутність певних обставин (юридичних фактів). За відсутності цих елементів не може бути спору про право.
Юридичні факти - це певні життєві обставини, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.
Якщо у підготовчому засіданні буде з'ясовано, що між ініціюючим кредитором та боржником існують суперечки з приводу їх прав та обов'язків, що вочевидь ставить під сумнів вимогу кредитора, і їх вирішення можливе виключно шляхом встановлення об'єктивної істини, що, у свою чергу, покладає на суд обов'язок вжити всіх визначених законом заходів до всебічного, повного та об'єктивного з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін, у тому числі із застосуванням інституту доказів і доказування, що притаманно саме для справ позовного провадження, господарський суд відмовляє у відкриті провадження у справі про банкрутство. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.04.2025 у справі № 910/9477/24.
Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов'язання, суті (предмету) зобов'язання, підстав виникнення зобов'язання, суми зобов'язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов'язання тощо.
Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище. Водночас, відсутність будь-яких заперечень боржника з приводу зазначеної вимоги кредитора може свідчити про її визнання, а відтак, і про відсутність спору між сторонами про право (висновок, викладений Верховним Судом у постановах від 13.08.2020 у справі №910/4658/20, від 03.09.2020 у справі №910/4658/20, від 16.09.2020 у справі №911/593/20, від 15.06.2021 у справі №904/3074/20, від 15.10.2020 у справі №922/1174/20).
Більш того, суд зауважує, що про наявність спору про право може свідчити як наявність поданого позову до відкриття провадження у справі про банкрутство, так і інші юридичні факти, які дозволяють зробити обґрунтований висновок про наявність суперечностей (розбіжностей) у складі вимог кредитора, про наявність спору про право між ініціюючим кредитором і боржником (п. 72 постанови Верховного Суду від 26.01.2023 у справі №917/1268/21).
Водночас, сам по собі момент звернення із позовом (предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора), зокрема, після подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство (за умови, що це звернення мало місце до дати проведення підготовчого засідання у справі про банкрутство), не має остаточно-визначального характеру, оскільки на існування цього спору можуть вказувати також інші фактори та докази, зокрема: - характер та зміст заперечень боржника проти вимог про відкриття провадження у справі про банкрутство (заперечення факту виникнення та існування боргу у конкретних правовідносинах або факту виникнення цих правовідносин, або особи кредитора тощо); - хронологія обставин та фактів, що передували виникненню спору - правовідносини та обставини, якщо вони мали місце до ініціювання справи про банкрутство боржника (листування між сторонами із запереченням боржником боргу, заявленого кредитором у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство), обставини та підстави виникнення цього боргу, набуття кредитором відповідних прав тощо.
Правова позиція аналогічного змісту викладена Верховним Судом у постанові від 16.11.2023 у справі №910/2423/23.
Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість за Актом №1 "Виконання комплексу підготовчих робіт по ділянці за листопад" на суму 713663,26 грн.; за Актом №1 виконання комплексу будівельних робіт за грудень 2023 року на суму 939225,28 грн.; за Актом №3 виконання комплексу робіт по новому будівництву мініброварні з дегустаційною залою від 31.01.2024 року на суму 703014,96 грн.; за Актом №5 виконання комплексу робіт по новому будівництву мініброварні з дегустаційною залою від 16.02.2024 року на суму 2592554,88 грн.; за Актом №6 виконання комплексу робіт по новому будівництву мініброварні з дегустаційною залою за лютий 2024 року на суму 670073,85 грн.; За Актом №7 виконання комплексу робіт по новому будівництву мініброварні з дегустаційною залою за березень 2024 року на суму 2240085,23 грн.; за Актом №8 виконання комплексу робіт по новому будівництву мініброварні з дегустаційною залою на суму 1991477,68 грн. є спірною, боржником заперечується факт надання таких робіт безпосередньо ТОВ "Альянс будівельників України".
Вказані вище акти не відповідають умовам договору, а саме: формі КБ-2в, у справі також відсутні відповідні довідки про вартість виконаних робіт, відомості ресурсів та податкові накладні, акти не проведено по бухгалтерському обліку ТОВ "АБУ", в акті звірки станом на 30.09.2024 року ці роботи відсутні.
Крім того, акт №8 виконання комплексу робіт на суму 1 991 477,68 грн. підписаний лише з боку ТОВ "Альянс будівельників України".
Судом апеляційної інстанції також враховано заперечення боржника, в яких останнім наголошено, що:
- згідно з графіком виконання робіт (додаток №2 до Договору), роботи мали бути завершені до 31.12.2023. Однак генпідрядник від самого початку затримував їх виконання, а в наступному - фактично відмовився від виконання, внаслідок чого роботи були завершені ТОВ "Марс2021" власними силами, а також із залученням інших осіб. На підтвердження зазначених обставин суду надано відповідні копії первинної бухгалтерської документації за період із грудня 2023 року по жовтень 2024 року;
- замовник неодноразово, зокрема, у період із червня по листопад 2024 року, звертався до генпідрядника з листами щодо прострочення виконання робіт, ненадання передбаченої Договором та ДБН документації, неякісним їх виконанням тощо. Жодного належного реагування від генпідрядника на вимоги та претензії замовника не відбулося, від складення дефектного акту генпідрядник ухилився. Копії відповідних листів долучено боржником до відзиву на заяву ТОВ "АБУ";
- оскільки в процесі виконання робіт у замовника виникли претензії до генпідрядника щодо строків виконання робіт, їх якості, та через проблеми у відшкодуванні податку на додану вартість з вини ТОВ "АБУ", ТОВ "Марс2021" притримало оплату у розмірі 448 794,05 грн, яка відповідно до акту звірки належала до сплати на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт, для врахування при зменшенні вартості неякісно виконаних робіт відповідно до п. 12.8 Договору та відшкодування збитків;
- для розрахунків з субпідрядниками по договору директором ТОВ "Марс2021" Новотарським А.В. додатково в період із 11.10.2023 по 20.12.2023 було внесено в касу ТОВ "АБУ" готівковими коштами 5 035 000,00 грн. у якості авансу, про що свідчать заяви свідків.
У свою чергу, ініціюючий кредитор зазначає, що надані боржником документи свідчать виключно про закупівлю різних будівельних матеріалів. Жодного договору підряду про виконання робіт іншими субпідрядними організаціями, які мали б право здійснювати будівельні роботи надано не було. Натомість, заявником були укладені відповідні договори з субпідрядниками, які проводили роботи на об'єкті в період із 25.10.2023 по 31.01.2024 та 07.02.2024 по 31.03.2024. Крім того зазначає, що відповідно до паспорта об'єкта будівництва, затвердженого, зокрема, і заявником, фактичний період будівництва - із 01.10.2023 року до 30.05.2024 року.
Таким чином, зі змісту відзиву боржника на заяву ТОВ "Альянс будівельників України" з доданими до нього документами вбачається, що заявлені грошові вимоги кредитора в цій частині носять спірний характер, оскільки вони заперечуються боржником з підстав відсутності в матеріалах справи необхідних документів для підтвердження заборгованості, строків, об'єму та якості виконаних кредитором робіт за Договором, що безпосередньо впливає на розмір грошового зобов'язання, яку боржник повинен сплатити заявнику.
Тобто, боржник заперечує та не визнає як сам факт наявності у нього заборгованості перед кредитором, так і розмір такої заборгованості.
Отже, надані боржником та наявні у справі докази викликають розумний сумнів в наявності безспірності вимог ініціюючого кредитора.
За вказаних обставин, на дату проведення підготовчого засідання судом правомірно з'ясовано, що між ініціюючим кредитором та боржником існують суперечки з приводу їх прав та обов'язків, в тому числі щодо суми зобов'язання та структури заборгованості, а також строку виконання відповідного зобов'язання.
Матеріалами справи підтверджується, що грошові вимоги кредитора в цій частині носять спірний характер, зазначена сума боргу та строки виникнення заборгованості викликають розбіжності між сторонами.
Разом з тим, оскільки в силу приписів чинного спеціального законодавства господарський суд, на розгляді якого перебуває заява про відкриття провадження у справі про банкрутство, не розглядає спір по суті (спір щодо кредиторських вимог, які стали підставою для подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство), вищенаведені суперечки та розбіжності щодо наявності чи відсутності заборгованості боржника перед кредитором за вказаним договором та її розміру підлягають вирішенню саме у порядку позовного провадження із застосуванням усього інструментарію, характерного такому провадженню, а тому вимоги кредитора в даному випадку не є безспірними та свідчать про наявність спору про право, що у відповідності до ч. 6 ст. 39 КУзПБ є самостійною підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство боржника.
В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти російської федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України").
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Трофимчук проти України" зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Таким чином, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку всім наявним у справі доказам та обставинам справи, а доводи скаржника щодо неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права і неповноти з'ясування обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Інші доводи скаржника судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не впливають на суть прийнятого судового рішення і не потребують детальної відповіді з огляду на прийняте судом рішення у справі.
За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвалу місцевого господарського суду про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство прийнято відповідно до норм чинного законодавства, доводи ТОВ "Альянс будівельників України", викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними, недоведеними, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак правових підстав для її задоволення не вбачається.
Водночас, місцевим господарським судом було помилково відмовлено у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "Марс2021" з огляду на спірність всієї суми заявлених кредиторських вимог, в той час як заборгованість на суму 448 794,05 грн. була безспірною, не заперечувалась боржником та оплачена останнім до підготовчого засідання суду.
Втім, оскільки вказані порушення Господарського суду Київської області, з рештою, не призвели до прийняття неправильного судового рішення про відсутність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, судова колегія дійшла висновку змінити мотивувальну частину оскаржуваної ухвали згідно ст.277 ГПК України і викласти її в редакції, наведеній у даній постанові.
Оскільки апеляційним судом не встановлено підстав для задоволення апеляційної скарги ТОВ "Альянс будівельників України" та скасування ухвали Господарського суду Київської області від 01.05.2025 року у даній справі, то судові витрати, пов'язані із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, згідно ст.129 ГПК України, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс будівельників України" на ухвалу Господарського суду Київської області від 01.05.2025 року у справі №911/604/25 залишити без задоволення.
2.Ухвалу Господарського суду Київської області від 01.05.2025 року у справі №911/604/25 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції даної постанови.
3.В решті ухвалу Господарського суду Київської області від 01.05.2025 у справі №911/604/25 залишити без змін.
4.Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.
5.Матеріали справи повернути до господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повний текст постанови підписано 07.10.2025 року.
Головуючий суддя О.М. Остапенко
Судді С.В. Сотніков
Б.В. Отрюх