ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про відмову у відкритті апеляційного провадження
07 жовтня 2025 року м. ОдесаСправа № 915/134/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,
розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства «Обрій-ДКП»
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.05.2025 (суддя М.В. Мавродієва, м.Миколаїв)
у справі №915/134/24
за позовом: Комунального підприємства «Обрій-ДКП»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод»
про: стягнення 31997,67 грн,
У лютому 2024 року Комунальне підприємство «Обрій-ДКП» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» про стягнення грошових коштів в сумі 31997,67 грн, з яких: 31081,35 грн - борг за надані послуги з вивезення твердих побутових відходів за договором №НГЗ-Д-21-563 від 04.01.2022 за період з березня по вересень 2022 року; 916,32 грн - збитки від інфляції.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.05.2025 у даній справі у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Комунальне підприємство «Обрій-ДКП» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, подавши її 04.09.2025 через систему «Електронний суд».
Апеляційна скарга зареєстрована судом 04.09.2025 за вх.№3602/25.
Одночасно скаржник подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження (вх.№3611/25 від 04.09.2025).
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги (вх.№ 3602/25) та заяви (вх.№3611/25) визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2025 та протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.09.2025.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Обрій-ДКП» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.05.2025 у справі №915/134/24 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Миколаївської області надіслати матеріали справи №915/134/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
15.09.2025 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.09.2025 апеляційну скаргу Комунального підприємства «Обрій-ДКП» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.05.2025 у справі №915/134/24 залишено без руху з метою надання скаржнику можливості усунути недоліки поданої апеляційної скарги, а саме: надати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.05.2025 у справі №915/134/24, в якій вказати інші поважні причини пропуску строку на подання апеляційної скарги.
Також вказаною ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.09.2025 встановлено скаржнику строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
В межах встановленого ухвалою суду від 22.09.2025 строку від скаржника надійшла заява про поновлення строку на подання апеляційної скарги (вх.№3927/25 від 02.10.2025).
Щодо виконання скаржником ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.09.2025 в частині наведення інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.05.2025 у даній справі колегія суддів зазначає наступне.
Скаржник, звертаючись із апеляційною скаргою, заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Південно-західний апеляційний господарський суд, розглядаючи вказане клопотання в ухвалі від 22.09.2025, виходив з того, що 16.06.2025 є кінцевим строком для подання апеляційної скарги на вказане рішення суду, між тим скаржник подав апеляційну скаргу 04.09.2025, тобто зі значним пропуском строку для її подання.
При цьому наведені скаржником причини пропуску строку на подання апеляційної скарги визнані апеляційним судом неповажними, оскільки:
-обставини щодо відсутності коштів для сплати судового збору не можуть бути визнано поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, адже такі причини є суто суб'єктивними та не є об'єктивно непереборними; скаржником не доведено, що ним вчинено всі можливі та залежні від нього дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, у тому числі щодо сплати судового збору, з метою своєчасного подання апеляційної скарги;
-враховуючи, що скаржником не надано жодних доказів на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує своє клопотання про поновлення процесуального строку на подання апеляційної скарги, наведені апелянтом доводи про відсутність коштів на сплату судового збору не можуть бути розцінені як поважні причині чи непереборні обставини, які дійсно перешкоджали б вчасному зверненню до суду із апеляційною скаргою;
-апелянт жодним чином не довів, що саме внаслідок введення воєнного стану Комунальне підприємство «Обрій-ДКП» не мало можливості сплатити судовий збір у розмірі 3633,60 грн за подання апеляційної скарги у строк, встановлений процесуальним законом на апеляційне оскарження судового рішення;
-сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку; такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Апелянт, звертаючись із заявою на виконання вимог ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.09.2025, просив поновити строк для подання Комунальним підприємством «Обрій-ДКП» апеляційної скарги на рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.05.2025 у даній справі, посилаючись на те, що Комунальне підприємство «Обрій-ДКП» є комерційним підприємством, яке засновано на комунальній власності Миколаївської територіальної громади та створено з метою одержання прибутку шляхом надання населенню, підприємствам, установам та організаціям незалежно від форм власності у місті Миколаєві послуг (виконання робіт) у сфері благоустрою, пов'язаних з управлінням побутовими відходами (операції зі збирання, перевезення, відновлення та видалення побутових відходів тощо), водночас у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану у період з 2022 року по 2025 рік велика кількість споживачів не виконують свої зобов'язання перед комунальним підприємством в частині сплати за надані останнім послуги, що, в свою чергу, вплинуло на фінансовий стан підприємства і унеможливило здійснення сплати судового збору для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.05.2025 у даній справі.
Отже, скаржником повторно вказано практично ті самі причини пропуску строку на апеляційне оскарження, які вже були визнані апеляційним судом неповажними в ухвалі від 22.09.2025.
Разом з тим, на підтвердження наведених обставин, скаржник до заяви про поновлення строку на подання апеляційної скарги (вх.№3927/25 від 02.10.2025) долучив довідку Комунального підприємства «Обрій-ДКП» №566 від 01.10.2025 «Про заборгованість абонентів».
Колегія суддів зазначає, що за змістом частини першої статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Отже, вирішення судом питання щодо поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження в розумінні приписів статей 119 та 256 Господарського процесуального кодексу України можливе саме за наявності обґрунтованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, доводи якого підтверджено відповідними доказами.
Нормами процесуального закону чітко визначено строки вчинення процесуальних дій, порядок обчислення, початок відліку та їх закінчення. Процесуальні строки є обов'язковими як для суду, так і учасників судового процесу, оскільки визначають, зокрема, час протягом якого має бути вчинено процесуальну дію.
Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Отже, вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і в залежності від встановленого - вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку (наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №910/22695/13).
Виходячи із положень статей 118, 119 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню. Як свідчить правовий аналіз норм чинного процесуального законодавства, господарський суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було б несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства (аналогічний правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №910/15481/17).
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обов'язок доказування і подання доказів визначено статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до наданої апелянтом довідки Комунального підприємства «Обрій-ДКП» №566 від 01.10.2025 «Про заборгованість абонентів» станом на 01.06.2025 заборгованість населення за послуги з управління побутовими відходами складає 22723952,11 грн; заборгованість юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців складає 2142469,42 грн; загальна сума заборгованості складає 24866421,50 грн.
Оцінивши наданий доказ, колегія суддів вважає, що апелянт, повторно звертаючись із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, жодним чином не підтверджує наявності у нього обставин стосовно того, що Комунальне підприємство «Обрій-ДКП» не мало можливості сплатити судовий збір у розмірі 3633,60 грн за подання апеляційної скарги у строк, встановлений процесуальним законом на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки довідка Комунального підприємства «Обрій-ДКП» №566 від 01.10.2025 «Про заборгованість абонентів» не свідчить про те, що у підприємства були відсутні грошові кошти на рахунках, що унеможливило сплату судового збору у зазначеному розмірі у межах строку на апеляційне оскарження рішення суду та вчасне подання апеляційної скарги.
Враховуючи викладене вище, апеляційний суд не встановив наявності об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації права щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, які можуть бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Відповідно до частини першої статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності»).
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У пункті 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що «правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків».
Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998, Reports 1998 -VIII, с. 3255, § 45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21.12.2010)
Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).
У справі «Устименко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція «поважних причин» не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.
Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п.п. 51 і 52, ECHR 2003-Х).
Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28.10.2004).
Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі №5/452/06).
Відповідно до частини четвертої статті 260 Господарського процесуального кодексу України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Враховуючи те, що Комунальним підприємством «Обрій-ДКП» не усунуто недоліки апеляційної скарги (не зазначено інших поважних підстав для поновлення строку), колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 Господарського процесуального кодексу України.
Вказані приписи Господарського процесуального кодексу України є імперативними та зобов'язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або у поданій заяві будуть наведені підстави, визнані судом неповажними, відмовити у відкритті апеляційного провадження.
Згідно з частиною четвертою статті 261 Господарського процесуального кодексу України копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 242 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія апеляційної скарги залишається в суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 232-235, 256, 258, 261 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Обрій-ДКП» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.05.2025 у справі №915/134/24.
Апеляційну скаргу з доданими до скарги матеріалами повернути Комунальному підприємству «Обрій-ДКП».
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя К.В. Богатир
Суддя С.В. Таран