Справа № 170/297/25 Провадження №33/802/646/25 Головуючий у 1 інстанції:Матвійчук С. П.
Доповідач: Подолюк В. А.
06 жовтня 2025 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Подолюк В.А., з участю захисника особи, щодо якої складено протокол - ОСОБА_1 - адвоката Мартинюка С.І., розглянувши апеляційну скаргу особи, щодо якої складено протокол - ОСОБА_1 на постанову судді Шацького районного суду Волинської області від 27 серпня 2025 року,
Постановою судді Шацького районного суду Волинської області від 27 серпня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , керівника ПП «Флора», який має на утриманні четверо неповнолітніх дітей, є особою з інвалідністю ІІ групи, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-2 КУпАП, а провадження у справі закрито на підставі п.7 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч.2 ст. 38 КУпАП.
Так, ОСОБА_1 визнано винним у тому, що 01 травня 2025 року головним державним інспектором відділу податків і зборів з юридичних осіб в галузях сільського господарства та транспорту управління оподаткування юридичних осіб Головного управління ДПС у Волинській області Стахорською О.Р. було встановлено, що ОСОБА_1 , будучи керівником ПП «Флора», несвоєчасно подав платіжну інструкцію на перерахування орендної плати за землю з юридичних осіб (Шацька територіальна громада) по коду платежу 18010600. При терміні сплаті 31.03.2025 податкове зобов'язання у сумі 4623 грн. 42 коп. сплачено 29.04.2025 з затримкою на 29 календарних днів. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-2 КУпАП.
Не погоджуючись із постановою судді першої інстанції ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій вказує на невідповідність постанови вимогам законодавства, матеріалам та обставинам справи. Посилається на те, що судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, неповно та необ'єктивно з'ясовано обставини справи та вирішено її всупереч вимог законодавства. Зазначає те, що будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-2 КУпАП матеріали справи не містять. Більше того, вказує, що акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання, оскільки акт фіксує обставини, встановленні під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії. Він є лише документом, що фіксує певні обставини так, як їх бачить працівник податкового органу, який проводить перевірку.
Крім того, звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні будь - які докази, які б підтверджували, що ПП «Флора» здійснило платіж у меншому розмірі або із затримкою. Навпаки копії платіжних інструкцій із банківськими відмітками підтверджують факт і розмір сплачених сум.
Окрім того, вказує, що інспектором ГУ ДПС у Волинській області Стахорською О.Р. не надано доказів на підтвердження правомірності визначення (нарахування) спірної суми у розмірі 4 623,23, а місцевий суд самостійно дійшов висновку про те, що у ПП «Флора» була заборгованість за несвоєчасну сплату орендної плати за землю, за що останній були нараховані штрафні санкції.
З огляду на вищевикладене просить оскаржувану постанову судді скасувати та прийняти нову, якою провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 163-2 КУпАП закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.
Перевіривши доводи скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника особи, щодо якої складено протокол - ОСОБА_1 - адвоката Мартинюка С.І., який подану апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів підтримав та просив задовольнити, суддя приходить до наступного висновку.
Згідно із ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За положеннями ст.ст.245, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Разом з тим, Пленум Верховного Суду України в абз.3, 5 п.24 своєї постанови №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснив, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст.247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Всупереч цьому, судом першої інстанції не вжито всіх заходів, передбачених КУпАП для з'ясування питання про наявність чи відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-2 КУпАП, а тому вищевказаний висновок суду є передчасним і фактично не відповідає вимогам ст.280 КУпАП.
Оскаржувана постанова судді підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі, як це передбачено п.2 ч.8 ст.294 КУпАП з огляду на таке.
Так, ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-2 КУпАП, диспозиція якої встановлює адміністративну відповідальність за неподання або несвоєчасне подання посадовими особами підприємств, установ та організацій платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-2 КУпАП, суд першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення № 882/03-20-04-05 від 28.05.2025, акт про результати камеральної перевірки щодо порушень правил (термінів) сплати (перерахування) податків, платежів, зборів від 01.05.2025, фактично на підставі якого і було складено цей протокол.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі вказує про відсутність в матеріалах справи належних і допустимих доказів його винуватості у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-2 КУпАП, у зв'язку з чим просить закрити провадження в справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Такі доводи знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду з огляду на таке.
У протоколі про адміністративне правопорушення № 882/03-20-04-05 від 28.05.2025 та акті про результати камеральної перевірки щодо порушень правил (термінів) сплати (перерахування) податків, платежів, зборів від 01.05.2025 зазначено: «посадова особа ОСОБА_1 , керівник ПП «Флора» в порушення п.287.3 ст. 287 Кодексу несвоєчасно подав платіжну інструкцію на перерахування орендної плати за землю з юридичних осіб (Шацька територіальна громада) по коду платежу 18010600. При терміні сплати 31.03.2025 року податкове зобов'язання в сумі 4 623, 42 грн. сплачено 29.04.2025 року з затримкою на 29 календарних днів».
Тобто, на думку ОСОБА_2 - посадової особи ГУ ДПС у Волинській області, ОСОБА_1 як посадова особа ПП «Флора», несвоєчасно ( з затримкою на 29 календарних днів) подав платіжну інструкцію для перерахування орендної плати за землю в сумі 4623, 42 грн., чим порушив вимоги пункту 287.3 статті 287 ПК України.
Відповідно до п. 287.3 ст. 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Зі змісту долученої до матеріалів справи податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності (річна) за 2025 рік вбачається, що річний розмір орендної плати за землю становить 192 866, 84 грн., відповідно щомісячний рівний платіж - 16 072,24 грн.
Так, ПП «Флора» за січень 2025 року, лютий 2025 року та березень 2025 року було сплачено 48 216, 72 грн. (по 16 072, 24 за кожний період), що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних інструкцій №39 від 28.02.2025 року, №56 від 28.03.2025 року та №94 від 29.04.2025 року. Відтак документально підтверджено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю за січень, лютий та березень 2025 року було сплачене ПП «Флора» у повному обсязі та в строки, передбачені п. 287.3 ст. 287 ПК України.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь - які докази, які б підтверджували, що ПП «Флора» здійснило платіж у меншому розмірі або із затримкою. Навпаки копії платіжних інструкцій із банківськими відмітками підтверджують факт і розмір сплачених сум (по 16 072, 24 грн. щомісяця).
Окрім того, з метою з'ясування підстав і періоду виникнення суми у розмірі 4 623, 42 грн. місцевий суд двічі викликав в судове засідання головного державного інспектора відділу податків і зборів з юридичних осіб в галузях сільського господарства та транспорту управління оподаткування юридичних осіб ГУ ДПС у Волинській області Стахорську О.Р. Однак, остання жодного разу в судове засідання не з'явилася, в обґрунтування причини свого неприбуття до суду вказала трудову зайнятість. В той же час жодних доказів, які б підтверджували обставини вказані в протоколі, посадовою особою не було долучено до матеріалів справи.
Висновки акту камеральної перевірки контролюючого органу та протоколу про адміністративне правопорушення не можуть слугувати єдиним і беззаперечним доказом винуватості ОСОБА_1 , оскільки суть адміністративного правопорушення, пов'язаного з несвоєчасним поданням платіжних доручень конкретною посадовою особою на перерахування належних до сплати податків, вимагає посилання на конкретні платіжні доручення, які подані до банку з недотриманням строків. Однак їх матеріали справи не містять, як і інших доказів, які б доводили вчинення цього правопорушення.
Будь-яких інших фактичних даних про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-2 КУпАП, матеріали справи також не містять.
Таким чином, спираючись на положення ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України», «Малофєєва проти Росії», суд, виходить з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Проте, суд першої інстанції на вищевказане уваги не звернув, і відповідно прийшов до передчасного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-2 КУпАП.
Згідно із ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що постанова судді Шацького районного суду Волинської області від 27.08.2025 про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-2 КУпАП та закриття провадження у справі на підставі п.7 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч.2 ст. 38 КУпАП, не може вважатися законною та обґрунтованою у зв'язку з чим підлягає скасуванню, оскільки в його діях склад адміністративного правопорушення не підтверджується належними та допустимими доказами наявними в справі.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Оскільки з урахування встановлених в судовому засіданні обставин, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, то провадження в справі щодо нього підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП, - у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-2 КУпАП.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 247, 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу особи, щодо якої складено протокол - ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову судді Шацького районного суду Волинської області від 27 серпня 2025 року, щодо ОСОБА_1 в даній справі скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, - у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-2 КУпАП.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Волинського апеляційного суду В.А. Подолюк