Справа № 204/3249/25
Провадження № 2/204/2340/25
49006, м. Дніпро, проспект Лесі Українки 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua
6 серпня 2025 року Чечелівський районний суд міста Дніпра в складі:
головуючої судді Дубіжанської Т.О.
за участю секретаря Єфімової А.О.
розглянувши у порядку спрощеного провадження у м. Дніпрі справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по виплаті аліментів та пені за прострочення сплати аліментів, -
У березні 2025 року до суду надійшла позовна заява, в якій позивачка просить суд стягнути з відповідача заборгованість по виплаті аліментів у розмірі 47 185 грн. 42 коп. та неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на її користь в розмірі 47 185 грн. 42 коп.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідно до рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26.01.2022 року, відповідач був зобов'язаний до сплати аліментів на утримання повнолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу), до закінчення навчання, але не більше ніж до 12.04.2023 року. Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного державним виконавцем Першого Правобережного ВДВС у Шевченковському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), заборгованість ОСОБА_2 по аліментам, станом на 12.10.2023 року, складає суму в розмірі 47 185 грн. 42 коп. У зв'язку з тим, що рішення суду відповідачем не виконується, виникла заборгованість по сплаті аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка не сплачується відповідачем, тому позивачка просить суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість по аліментам у розмірі 47 185 грн. 42 коп., а також неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 47 185 грн. 42 коп.
Ухвалою суду від 1 квітня 2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам було направлено копію ухвали від 01.04.2025 року, а також відповідачу було направлено копію позовної заяви із додатками.
Відповідач у встановлений судом строк не надав суду відзив на позовну заяву, у зв'язку з чим, суд розглядає справу за наявними матеріалами.
Вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню по наступним підставам.
У судовому засіданні встановлено, що 26.01.2022 року рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з 22 червня 2021 року і до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , в особі матері ОСОБА_1
23.01.2023 року державним виконавцем Першого Правобережного ВДВС у Шевченковському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Бойко Д.В. відкрито виконавче провадження № 70793708.
Відповідно до розрахунку заборгованості, виданого 12.10.2023 року державним виконавцем Першого Правобережного ВДВС у Шевченковському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Григорішеним Б.С., в рамках виконавчого провадження № 70793708, заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів станом на лютий 2023 року складає 47 185 грн. 42 коп.
Статтею 199 СК України передбачено обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину до досягнення нею повноліття (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка передбачає, зокрема обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу).
Що стосується позовної вимоги про стягнення заборгованості по виплаті аліментів на утримання дитини, то в цій частині суд не вбачає підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Отже є два способи виконання обов'язку батьків, які проживають окремо, в утриманні дитини: за домовленістю (добровільно), або за рішенням суду.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 194 СК України, аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання. Заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до статті 187 цього Кодексу, погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду.
Згідно з ч. 1 ст. 187 СК України, один із батьків може подати заяву за місцем роботи, місцем виплати пенсії, стипендії про відрахування аліментів на дитину з його заробітної плати, пенсії, стипендії у розмірі та на строк, які визначені у цій заяві.
Вказані норми матеріального права визначають порядок стягнення аліментів за виконавчим листом за минулий час та заборгованості за аліментами, що утворилася при їх відрахуванні, за заявою платника, поданою відповідно до ст. 187 СК України, і саме в цьому випадку закон передбачає право на звернення до суду та стягнення заборгованості за аліментами.
Статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду, а саме: виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України.
Стягнення ж заборгованості за аліментами, які вже стягуються на підставі судового рішення, закон не передбачає. Суд, при наявності спору, може лише визначити розмір такої заборгованості, яка має бути стягнена в межах виконавчого провадження, при виконанні рішення суду про стягнення аліментів, і ухвалення окремого (додаткового) рішення суду про стягнення цієї заборгованості, не потребує.
З урахуванням вимог діючого законодавства, суд вважає, що підстав для стягнення заборгованості по аліментах в судовому порядку немає, оскільки всі питання щодо сплати аліментів за судовим рішенням вирішуються державним виконавцем при виконанні судового рішення. У разі нездійснення державним виконавцем дій, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", діючим законодавством передбачено порядок оскарження такої бездіяльності.
Що стосується позовних вимог щодо стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, то суд вважає що дані вимоги також не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 196 СК України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
При цьому право одержувача аліментів на стягнення неустойки, передбачене ст. 196 СК України, у випадках несвоєчасної виплати присуджених за рішенням суду аліментів, виникає з часу набрання рішенням законної сили.
Як роз'яснено у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені), визначена у ст. 196 СК України, настає лише за наявності вини цієї особи; на платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Таким чином, виходячи зі змісту ст. 196 СК України, суд відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України, повинен встановити факт заборгованості за аліментами й наявність чи відсутність вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, у її виникненні, та залежно від цього вирішити питання про наявність чи відсутність у одержувача аліментів права на стягнення неустойки. При цьому право одержувача аліментів на стягнення неустойки, передбачене ст. 196 СК України, не пов'язується з дотриманням державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до вимог ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами.
Виходячи з наведеного, законодавець не ставить обов'язок по сплаті аліментів, у разі обізнаності платника аліментів про їх стягнення, в залежність від стягнення таких за виконавчим листом шляхом відрахування із заробітної плати чи іншого доходу, оскільки судові рішення, що набрали законної сили, підлягають обов'язковому виконанню.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів, суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму (постанова Верховного Суду України від 25 квітня 2018 року, справа №572/1762/15-ц).
При обчисленні пені потрібно звернути увагу, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць. Оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред'явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості на яку вона нараховується.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд зазначає, що справа про стягнення аліментів з відповідача на користь позивачки на утримання повнолітньої доньки була розглянута у порядку спрощеного провадження без виклику сторін. Виконавче провадження за виконавчим листом по даній справі було відкрито 23.01.2023 року, а розрахунок заборгованості відповідача за даним виконавчим провадження виданий та розрахований станом на 12.10.2023 року. Позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, 26.03.2025 року.
Тобто, стороною позивача не надано належних та допустимих доказів на момент звернення до суду 26.03.2025 року, про наявність заборгованості за аліментами (уточнену довідку щодо заборгованості) й наявність вини особи у несплаті аліментів (тобто відомомті про обізнаність відповідача щодо наявності рішення щодо стягнення з нього аліментів чи виконавчого провадження за даним рішенням).
Також, стороною позивача, не надано власний розрахунок нарахованої пені згідно такої заборгованості, що позбавляє суд можливості перевірити розрахунок пред'явленої позивачем до стягнення з відповідача суми пені.
Таким чином, оцінюючи докази, досліджені в ході судового розгляду в їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по аліментам та стягнення пені за прострочення сплати аліментів, необхідно відмовити.
Згідно ч. 1 п. 3 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів
Відповідно до ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки, позивачка звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду з даними позовними вимогами, а в задоволенні позову відмовлено, то непідлягає відшкодуванню з відповідача судовий збір.
Відповідно до ч. 3 п. 1 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Як вбачається з позовних вимог, позивачка просила відшкодувати їх витрати у розмірі 15 000 грн. на правничу допомогу.
Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Оскільки позивачу у задоволені вимог позову відмовлено, то судові витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 180-183, 187, 194, 196, 199 СК України, ЗУ «Про виконавче провадження», ст. ст. 4, 12, 13, 76-82, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд -
У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості по виплаті аліментів та пені за прострочення сплати аліментів - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Чечелівський районний суд міста Дніпра шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Т.О. Дубіжанська