Справа № 204/7442/25
Провадження № 2-а/204/52/25
02 жовтня 2025 року м. Дніпро
Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого - судді Черкез Д.Л.,
за участю секретаря судового засідання Борсук А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
14 липня 2025 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області про скасування постанови, в якій він просив скасувати постанову ЕНА № 5026222 від 20 червня 2025 року якою позивача, ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. за ч. 1 ст. 126 КУпАП; провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП закрити; стягнути на користь позивача судові витрати, понесені під час розгляду даного адміністративного позову. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що постановою поліцейського 2 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Бандури В'ячеслава Васильовича, серії ЕНА № 5026222 від 20 червня 2025 року, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. за ч. 1 ст. 126 КУпАП за те, що 20 червня 2025 року о 15:05:47 годині в м. Дніпро на пр. Богдана Хмельницького водій керував транспортним засобом, не пред'явивши посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п. 2.4 ПДР - керування ТЗ особою, яка не пред'явила посвідчення водія, реєстраційного документа на ТЗ, а також поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ. Вважає, що постанова серії ЕНА № 5026222 від 20 червня 2025 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вказане порушення є незаконною з наступних підстав. 21 червня 2025 року, у додатку Приват24 позивач ОСОБА_1 отримав повідомлення про штраф за порушення ПДР. Для з'ясування вказаних обставин, звернувся до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, де йому повідомили про те, що 20 червня 2025 року о 15:05:47 годині в м. Дніпро на пр. Богдана Хмельницького ОСОБА_1 керував транспортним засобом, не пред'явивши посвідчення водія відповідної категорії, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 425,00 гривень. З вказаною постановою позивач не погоджується, вважає її незаконною та винесеною протиправно, з порушенням чинного законодавства. Як зазначає позивач, 20 червня 2025 року близько 15 години за перехрестям пр. Богдана Хмельницького та вул. Шинна у м. Дніпро, в напрямку руху 12 Кварталу, він був зупинений екіпажем автомобіля патрульної поліції з тих підстав, що, начебто, не використав сигнал повороту під час переміщення в сусідню смугу руху. На запитання позивача про технічну фіксацію порушення, співробітник патрульної поліції відповів, що такий запис, наче б то є, на його особистому мобільному телефоні. В подальшому позивачу сказали про необхідність надати посвідчення водія та документи на автомобіль, на що у відповідь ОСОБА_1 попросив працівника патрульної поліції пред'явити йому службове посвідчення. З наданим, на вимогу позивача, посвідченням працівника поліції, ОСОБА_1 не мав можливості ознайомитись, а тому заявив, що йому необхідна допомога адвоката. На запитання працівника поліції стосовно пред'явлення позивачем водійського посвідчення, останній повідомив, що надасть документи лише після того, як працівник поліції йому пред'явить службове посвідчення з можливістю ознайомитись з його інформацією. Натомість, працівник поліції повідомив позивача про оформлення матеріалів за відповідною статтею, тому ОСОБА_1 може бути вільним. Позивач, вважаючи, що питання вичерпане, поїхав далі. Зазначає, що жодного протоколу чи постанови щодо порушення ним правил дорожнього руху за не використання сигналів повороту під час переміщення в сусідню смугу руху, що було підставою зупинки, а також за керування транспортним засобом без водійського посвідчення відповідної категорії, при ньому не складалися, за його участі не розглядалися, про винесене рішення не було повідомлено й відповідне рішення (постанову) не було вручено. У зв'язку з викладеним позивач звернувся до суду з даним позовом.
19 серпня 2025 року від представника відповідача - Бочкового Г.В. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Управління Патрульної поліції у Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції України вважає оскаржувану постанову законною, правомірною і такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав. До матеріалів справи долучається відео, на якому зафіксовано, що 20.06.2025 близько 15:05 позивач, керуючи транспортним засобом Volkswagen ID.4 Crozz д.н.з НОМЕР_1 у м. Дніпрі по проспекту Богдана Хмельницького, здійснив перестроювання у суміжну смугу руху без увімкнення покажчика повороту, що є порушенням п. 9.2 Правил дорожнього руху України. Працівник поліції попросив позивача надати посвідчення водія, однак останній відмовився виконати законну вимогу, висуваючи власні умови. Відповідно до ст. 258 КУпАП у випадках, коли правопорушення фіксується безпосередньо уповноваженою посадовою особою, складається постанова про накладення адміністративного стягнення без складання протоколу. Позивач був належним чином поінформований про винесене рішення, що підтверджується матеріалами справи. Після зупинки транспортного засобу, позивач самостійно поцікавився у працівників поліції, чи зафіксоване на відео його перестроювання без подання сигналу покажчика повороту. На його вимогу працівником поліції було продемонстровано відповідний відеозапис на мобільному телефоні. Додатково зазначають, що телефон у даному випадку використовувався лише як засіб відтворення інформації, отриманої технічними засобами поліції, а не як засіб фіксації правопорушення. Використання телефону (телевізору та інших пристроїв) як пристрою для відтворення відеозапису не заборонено чинним законодавством. Таким чином, позивач був ознайомлений із суттю правопорушення безпосередньо на місці події, бачив відеозапис свого порушення та усвідомлював правові підстави для складання постанови. Отже, його твердження про необізнаність щодо винесеного рішення є надуманими та спрямовані виключно на уникнення відповідальності. Відповідач вважає, що зупинка транспортного засобу була законною, оскільки позивач порушив вимоги п. 9.2 Правил дорожнього руху, здійснивши перестроювання без увімкнення покажчика повороту. Вимога пред'явити посвідчення водія була висунута на підставі закону та є обов'язковою для виконання. Постанова була винесена у відповідності до закону з дотриманням процесуальних вимог. Доводи позивача про необізнаність щодо постанови та незаконність використання телефону є безпідставними, оскільки відео було продемонстроване йому на місці зупинки, а телефон виступав лише як технічний засіб відтворення інформації. Також вважають, що підстави для компенсації витрат позивача на сплату судового збору відсутні, оскільки дана категорія справи не є складною та не віднесена до термінових. У зв'язку з викладеним просив: у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити в повному обсязі.
01 жовтня 2025 року від позивача ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено наступне. У наданому відповідачем відзиві на позовну заяву, на підтвердження правомірності зупинки транспортного засобу долучено «відеодоказ вчинення (сигнал повороту)» на якому відсутнє порушення позивачем правил дорожнього руху, оскільки відео починається з моменту закінчення ОСОБА_1 перетину перехрестя, а увімкнення покажчика повороту при перестроюванні у суміжну смугу, відповідно до правил ПДР, здійснюється перед виконанням такого маневру, а не в кінці (з якого починається відеозапис). Позивач вважає, що оскільки зупинка його транспортного засобу була незаконна, вимога посадової особи відповідача про пред'явлення документів, в т.ч. реєстраційного документу на транспортний засіб також є незаконною. Позивач вважає, що поліцейськими не надано можливості користуватися допомогою адвоката та не повідомлено про причини неможливості його залучення. Крім того, постанова не містить місце вчинення, підпису особи, яка винесла постанову, ані відомостей про її вручення/надіслання позивачу. Натомість, зі змісту постанови вбачається, що особу ОСОБА_1 було встановлено на підставі посвідчення водія НОМЕР_2 від 30 липня 2015 року. Просить суд скасувати постанову ЕНА № 5026222 від 20 червня 2025 року якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. за ч. 1 ст. 126 КУпАП; провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП закрити; стягнути на користь позивача судові витрати, понесені під час розгляду даного адміністративного позову.
Виклик сторін відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, у порядку спрощеного провадження не здійснювався, справа розглядалася за наявними у справі матеріалами.
У зв'язку з тим, що розгляд справи здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, суд розглядає справу у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Судом встановлено, що 20 червня 2025 року лейтенантом поліції 2 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Бандурою В'ячеславом Васильовичем була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5026222 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн. (а.с. 4 (зворотній бік).
Відповідно до вказаної постанови від 20 червня 2025 року серії ЕНА № 5026222, 20 червня 2025 року, о 15.05:47 год., у м. Дніпрі, по пр. Богдана Хмельницького, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом не пред'явив посвідчення водія відповідної категорії, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до ст. 288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Оскільки предметом оскарження є постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, суд повинен перевірити законність та обґрунтованість винесення постанови та дослідити, чи було дотримано порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності, чи не пропущено строки, встановлені для розгляду справи та накладення адміністративного стягнення, чи виконано вимоги закону щодо обов'язкової присутності особи при розгляді її справи та своєчасного повідомлення цієї особи про місце та дату розгляду справи, та інше.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядають органи Національної поліції.
Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, за частиною 1 статті 126 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Частиною 4 статті 258 КУпАП передбачено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
У частині 1 статті 283 КУпАП визначено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Аналогічний порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення та винесення постанови по справі без складання протоколу передбачено в пункті 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ № 1395 від 07.11.2015 року, відповідно до якої у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Таким чином слід зазначити, що під час винесення оскаржуваної постанови - поліцейський 2 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенант поліції Бандура В.В. мав право винести постанову на місці вчинення адміністративного правопорушення, навіть у випадку незгоди особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з допущенним нею порушенням.
Згідно з пунктом 2.1 а, б Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони - технічний талон).
В оскаржуваній постанові зазначено, що водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом не пред'явив посвідчення водія відповідної категорії.
Згідно з п. 2.4а Правил дорожнього руху, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Таким чином, своїми діями водій порушив п. 2.4.а Правил дорожнього руху.
Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
У частині 1 статті 73 КАС України закріплено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 75 КАС України).
Відповідно до статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У позовній заяві позивач наполягав на тому, що причина для зупинки працівниками поліції транспортного засобу була відсутня, а тому вимога про пред'явлення ним посвідчення водія є незаконною.
Однак, такі твердження позивача суд до уваги не приймає та відхиляє, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами.
Натомість, такі твердження позивача повністю спростовуються наданим представником Департаменту патрульної поліції до відзиву на позовну заяву відеозаписом з відеореєстратора, розташованого в службовому автомобілі поліції, на якому зафіксовано, як автомобіль Volkswagen ID4 Crozz, номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням позивача ОСОБА_1 рухаючись по дорозі здійснив перестроювання у суміжну смугу руху без увімкнення покажчика повороту.
З дослідженого відеозапису судом встановлено, що автомобіль Volkswagen ID4 Crozz, номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням позивача ОСОБА_1 рухаючись по проїзній частині в крайній лівій смузі для руху, здійснив перестроювання вправо у середню смугу для руху не увімкнувши покажчик правого повороту, внаслідок чого був зупинений працівниками поліцій, які в цей час рухалися позаду нього, що було зафіксовано на відео-реєстратор.
Таким чином, надаючи оцінку усім доводам позивача про те, що зупинка транспортного засобу під керуванням позивача ОСОБА_1 була незаконною та вимога пред'явлення документів на ТЗ та посвідчення водія були безпідставними, суд до уваги не бере та відхиляє як безпідставні, недоведені та такі, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Також, разом з відзивом на позовну заяву, представником Департаменту патрульної поліції надано відеозаписи з нагрудного відеореєстратора поліцейських, на яких зафіксовано обставини подій, що мали місце 20 червня 2025 року під час винесення оскаржуваної постанови.
Згідно з частиною 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний: зупинити транспортний засіб з дотриманням вимог Правил дорожнього руху; на вимогу поліцейського пред'явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка") або пред'явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на паперовому чи електронному носії або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), інші документи, що визначені законодавством.
При дослідженні вищевказаних відеозаписів судом встановлені обставини, викладені в оскаржуваній постанові про накладення адміністративного стягнення, а саме те, що водій ОСОБА_1 на вимогу поліцейського не пред'явив для перевірки посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
З дослідженого відеозапису судом встановлено, що на неодноразові вимоги поліцейського пред'явити документи визначені законом для їх перевірки, позивач законну вимоги не виконує та документи не надає.
Законодавство України встановлює обов'язок водія, після зупинки транспортного засобу, на вимогу поліцейського пред'явити для перевірки документи, перелік яких визначений у п. 2.1 ПДР України
Таким чином суд зазначає, що у випадку зупинки транспортного засобу яким керував позивач, поліцейські мали право вимагати у позивача пред'явлення ним документів, зазначених в п. 2.1 Правил дорожнього руху.
А позивач, в свою чергу, був зобов'язаний виконати вимогу поліцейського та пред'явити відповідні документи, оскільки у відповідності до п. 2.4а Правил дорожнього руху, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Судом встановлено, що після зупинки транспортного засобу відповідач попросив позивача пред'явити для перевірки посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, однак позивач таких документів на вимогу поліцейського так і не пред'явив, що є порушенням вимог пункту 2.4.а Правил дорожнього руху.
Суд відхиляє та не бере до уваги усі твердження позивача про відсутність у відповідача права перевіряти документи шляхом їх пред'явлення, оскільки вони є безпідставними та такими, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні діючого законодавства України. Позивач, як водій транспортного засобу був зобов'язаний надати документи для перевірки без будь-яких застережень, оскільки не наділений правом вимагати від поліцейського вчиняти будь-які дії з метою надання власної оцінки законності вимогам поліцейського.
Частиною 1 статті 126 КУпАП передбачена безумовна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).
Отже судом встановлено, що 20 червня 2025 року позивач порушив вимоги п. 2.4а Правил дорожнього руху, а саме не пред'явив для перевірки посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, а також реєстраційний документ на транспортний засіб, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, за яке законом передбачене накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (425,00 грн.).
З огляду на наведене, суд приходить до переконливого висновку про те, що прийнявши рішення про винесення оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5026222 від 20 червня 2025 року поліцейський 2 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенант поліції Бандура В.В., діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством України, тобто дії відповідача не були протиправними.
Таким чином слід зазначити, що особиста оцінка законності підстав зупинки не наділяє позивача, як водія, правом не пред'являти на вимогу поліцейського для перевірки посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб, оскільки виконання такого обов'язку водіями транспортних засобів є безумовним.
Доказів на підтвердження пред'явлених вимог та доведеності неправомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, останній суду не надав, а судом в ході розгляду справи таких обставин не було встановлено.
Доказів того, що працівник поліції не надав своє посвідчення позивачу з можливістю ознайомитися із інформацією, що міститься в ньому, матеріали справи не містять. Натомість, з дослідженого відеозапису судом встановлено, що на вимогу позивача пред'явити посвідчення поліцейський представляється та демонструє посвідчення.
Доводи позивача щодо незабезпечення йому права на правову допомогу суд до уваги не бере як недоведені, оскільки з дослідженого відеозапису судом встановлено, що позивач не заявляв поліцейському відповідних клопотань, щодо необхідності отримання правової допомоги.
Усі інші наведені у позовній заяві та відповіді на відзив твердження сторони позивача суд розцінює як позицію особи задля уникнення відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення.
Підсумовуючи вищенаведене суд констатує, що під час розгляду даної справи судом не було встановлено факту порушення відповідачем прав, свобод або законних інтересів позивача ОСОБА_1 , за захистом яких останній звернувся до суду.
Таким чином, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо винесення оскаржуваної постанови не є протиправними, винесення поліцейським оскаржуваної постанови відповідало вимогам Закону, а тому постанова про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення серії ЕНА № 5026222 від 20 червня 2025 року є законною та скасуванню не підлягає.
Оцінюючи у сукупності усі інші аргументи позивача, наведені ним в обґрунтування своїх вимог, суд до уваги їх не бере, оскільки вони не підтверджені жодними доказами і є явно необґрунтованими.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України в рамках розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити в повному обсязі.
Оскільки у задоволенні позовної заяви відмовлено, судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають віднесенню на сторону позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України, якою визначені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
На підставі ст.ст. 19 Конституції України, ст.ст. 126, 213, 222, 254, 258, 288 КУпАП, та керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 19, 20, 72-77, 96, 139, 229, 242-246, 262, 286 КАС України,-
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Д.Л. Черкез