Справа № 744/291/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/645/25
Категорія - ч.2 ст. 111 КК України. Доповідач ОСОБА_2
06 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участі сторін кримінального провадження
обвинуваченого ОСОБА_6
його захисника - адвоката ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12022270300000209 від 08 березня 2022 року, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_7 на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 06 червня 2025 року,
щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, в силу ст. 89 КК України не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,
Цим вироком ОСОБА_6 засуджений за ч. 2 ст. 111 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років із конфіскацією всього належного йому на праві власності майна, окрім житла.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 визначено рахувати з дня його фактичного затримання, тобто з 21 листопада 2023 року.
Питання про долю речових доказів вирішено у відповідності до вимог ст.ст. 96-1, 96-2, 100 КПК України.
Як установив суд, згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України є збройною агресією.
Згідно ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» 20.02.2014 розпочалась збройна агресія російської федерації (далі - рф) проти України, направлена на окупацію півострова Крим.
У квітні 2014 року на території Луганської області України створено терористичну організацію «луганська народна республіка» (далі - «лнр»), а на території Донецької області України створено терористичну організацію «донецька народна республіка» (далі - «днр») у складі яких створені незаконні озброєні підрозділи які функціонують і по теперішній час. Координація діяльності цих терористичних організацій, як і їх фінансове, матеріальне забезпечення, у тому числі зброєю, боєприпасами, військовою технікою, здійснюється представниками рф.
07.04.2014 на території Донецької і Луганської областей розпочато проведення антитерористичної операції.
30.04.2018 на виконання Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» АТО переформатована на Операцію Об'єднаних сил далі - ООС), з переданням управління від СБУ, яка формально керувала АТО до Об'єднаного оперативного штабу ЗСУ.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VІІІ Російську Федерацію визнано державою-агресором.
З огляду на викладене з 20.02.2014 і дотепер, між державами рф та Україною триває збройний конфлікт міжнародного характеру.
30.09.2022 президент рф ОСОБА_9 , в порушення норм міжнародного права та хартії ООН, прийняв рішення про приєднання до складу російської федерації окупованих незаконними збройними формуваннями територій Донецької, Луганської, Запорізької, Херсонської областей, чим в чергове порушив територіальну цілісність та недоторканність України.
24.02.2022 року о 5 годині президент російської федерації оголосив про своє рішення почати військову операцію в Україні.
У подальшому цього ж дня збройними силами рф, які діяли за наказом керівництва рф і зс рф, здійснено пуски крилатих та балістичних ракет по аеродромам, військовим штабам і складам ЗС України та цивільним об'єктам, а також підрозділами зс та інших військових формувань рф здійснено широкомасштабне вторгнення на територію суверенної держави Україна. При цьому, вказані агресивні дії здійснювались не лише з території російської федерації, але й з території Республіки Білорусь із застосуванням її цивільної та військової інфраструктури за сприяння представників її збройних сил та спеціальних служб.
У період із 5 години 24.02.2022 року та до цього часу підрозділи збройних сил та інших військових формувань рф здійснюють спроби окупації українських міст, які супроводжуються бойовим застосуванням авіації, артилерійськими та ракетними ударами, а також застосуванням броньованої техніки та іншого озброєння. При цьому, вогневі удари у тому числі здійснюються і по об'єктам, які захищені нормами міжнародного гуманітарного права. Зазначені дії призвели до тяжких наслідків у вигляді загибелі та поранення значної кількості цивільних осіб, у тому числі жінок і дітей, знищення та пошкодження сотень цивільних об'єктів.
Із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який діє дотепер.
У подальшому цього ж дня збройними силами рф, які діяли за наказом керівництва рф і зс рф, здійснено пуски крилатих та балістичних ракет по аеродромам, військовим штабах і складах ЗС України та цивільних об'єктах, а також підрозділами зс та інших військових формувань рф здійснено широкомасштабне вторгнення на територію суверенної держави Україна. При цьому, вказані агресивні дії здійснювались не лише з території російської федерації, але й з території Республіки Білорусь із застосуванням її цивільної та військової інфраструктури за сприяння представників її збройних сил та спеціальних служб.
У період із 05 години 24.02.2022 року та до цього часу підрозділи зс та інших військових формувань рф здійснюють спроби окупації українських міст, які супроводжуються бойовим застосуванням авіації, артилерійськими та ракетними ударами, а також застосуванням броньованої техніки та іншого озброєння. При цьому, вогневі удари у тому числі здійснюються і по об'єктах, які захищені нормами міжнародного гуманітарного права. Зазначені дії призвели до тяжких наслідків у вигляді загибелі та поранення значної кількості цивільних осіб, у тому числі жінок і дітей, знищення та пошкодження сотень цивільних об'єктів.
Із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який діє дотепер.
Викладені обставини у своїй сукупності дають підстави стверджувати, що головною метою зовнішньої політики російської федерації з 2014 року і дотепер є знищення України як суверенної та незалежної держави, повалення законно обраної української влади, загарбання або встановлення контролю над її територією, знищення військового та економічного потенціалу України.
Таким чином, співпраця громадян України з російською федерацією, її збройними силами, спеціальними службами чи їх представниками, передача їм інформації, а також надання згоди на виконання активних дій в інтересах російської федерації явно шкодять суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності і державній безпеці України.
Незважаючи на це, за невстановлених в ході досудового слідства обставин, але не пізніше 08 листопада 2023 року, громадянин України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , налагодив зв'язок з представником військового підрозділу рф ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та надав свою добровільну згоду на негласне співробітництво з ним за грошову винагороду, обравши собі агентурне Ім'я (псевдонім) « ОСОБА_11 ».
При цьому, ОСОБА_6 знав про вищеописані факти агресії рф проти України та усвідомлював, що ОСОБА_10 є представником військових формувань рф, приймає участь у збройній агресії проти України, а негласна співпраця з ним, виконання поставлених ним завдань чи передача йому будь-яких відомостей військового чи оборонного характеру явно зашкодить державній безпеці України, а також підтримає дії російської федерації, спрямовані на завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності, недоторканності і обороноздатності України.
Достовірно усвідомлюючи вказані обставини, ОСОБА_6 прийняв протиправне рішення на регулярній основі надавати ОСОБА_10 , як представнику рф, відомості щодо переміщення, руху та розташування Збройних Сил України та інших військових формувань, а також виконувати інші завдання останнього на засадах негласного та конфіденційного співробітництва.
Задля забезпечення конспірації ОСОБА_10 27 жовтня 2023 року створив канал зв'язку з громадянином ОСОБА_6 , для чого зареєстрував в системі обміну повідомленнями електронної пошти «Рrotonmail» обліковий запис « ОСОБА_12 » та відпрацював алгоритм зв'язку, згідно з яким в папці вказаної поштової скриньки «чернетки» ОСОБА_10 лишав чернетку листа із завданням для ОСОБА_6 . Після прочитання тексту із завданням ОСОБА_6 вписував далі в ту же чернетку відповідь, після чого ОСОБА_10 , у випадку повного відпрацювання завдання видаляв лист, або, за необхідності, писав в ньому додаткові завдання. Вказаний алгоритм дозволяв уникати передачі листів між поштовими скриньками та не потребував прив'язки до номерів мобільних телефонів ОСОБА_6 .
У подальшому представник військових формувань рф ОСОБА_10 надав ОСОБА_6 завдання збирати та передавати йому інформацію стосовно переміщення та місць дислокації Збройних сил України на території Чернігівської області.
1) Реалізуючи описаний злочинний умисел, направлений на надання ОСОБА_10 як представнику російської федерації допомоги у проведенні підривної діяльності проти України шляхом негласного співробітництва та надання інформації оборонного, економічного та суспільно-політичного характеру, діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_6 08 листопада 2023 року за допомогою системи обміну повідомленнями електронної пошти « ІНФОРМАЦІЯ_4 », а саме через обліковий запис « ІНФОРМАЦІЯ_5 », шляхом обміну повідомленнями в «чернетках» передав ОСОБА_10 відомості стосовно розташування підрозділів Збройних сил України в м. Семенівка Новгород-Сіверського району Чернігівської області, та кількості військовослужбовців із зазначенням конкретних координат.
При цьому, вказані відомості не були публічно доступними, не публікувались і не розмішувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, а отже становили оперативний інтерес для представників російської федерації та могли бути використані при проведенні підривної діяльності проти України, шляхом планування та проведення бойових чи диверсійних дій проти України, направлених на захоплення її територій, зменшення її воєнного, економічного, соціального та морально-політичного потенціалу у сфері оборони шляхом проведення ударів по відповідним об'єктам, що ОСОБА_6 достовірно усвідомлював.
2) 09 листопада 2023 року ОСОБА_6 , продовжуючи реалізовувати описаний вище злочинний умисел, діючи з корисливих мотивів, за допомогою системи обміну повідомленнями електронної пошти «Рrotonmail», а саме через обліковий запис « ІНФОРМАЦІЯ_5 », шляхом обміну повідомленнями в «чернетках» передав ОСОБА_10 відомості стосовно переміщення військової техніки Збройних сил України в м. Семенівка Новгород-Сіверського району Чернігівської області з додаванням відповідного відеозапису та координат розташування.
При цьому, ОСОБА_6 усвідомлював, що російська федерація здійснює широкомасштабну збройну агресію проти України та що вказані відомості можуть бути використані ними для планування та проведення бойових чи диверсійних дій проти України, направлених на захоплення її територій, зменшення її воєнного, економічного, соціального та морально-політичного потенціалу у сфері оборони шляхом проведення ударів по відповідним об'єктам.
3) 14 листопада 2023 року, на виконання злочинного умислу, направленого на надання допомоги іноземній державі - російській федерації та її представникам в проведенні підривної діяльності проти України, ОСОБА_6 за допомогою системи обміну повідомленнями електронної пошти «Рrotonmail», а саме через обліковий запис « ІНФОРМАЦІЯ_5 », шляхом обміну повідомленнями в «чернетках» передав ОСОБА_10 відомості стосовно розташування підрозділів Збройних сил України в с. Машеве Новгород-Сіверського району Чернігівської області та в місті Семенівка Новгород-Сіверського району Чернігівської області з додаванням відповідних відеозаписів та координат розташування.
4) Цього ж дня ОСОБА_6 , продовжуючи реалізовувати описаний вище злочинний умисел, діючи з корисливих мотивів, за допомогою системи обміну повідомленнями електронної пошти «Рrotonmail», а саме через обліковий запис « ІНФОРМАЦІЯ_5 », шляхом обміну повідомленнями в «чернетках» передав ОСОБА_10 відомості стосовно розміщення блокпосту на в'їзді до міста Семенівка Новгород-Сіверського району Чернігівської області зі сторони с. Іванівка Новгород-Сіверського району Чернігівської області з додаванням відповідних координат розташування.
При цьому, ОСОБА_6 усвідомлював, що російська федерація здійснює широкомасштабну збройну агресію проти України та що вказані відомості можуть бути використані ними для планування та проведення бойових чи диверсійних дій проти України, направлених на захоплення її територій, зменшення її воєнного, економічного, соціального та морально-політичного потенціалу у сфері оборони шляхом проведення ударів по відповідним об'єктам.
5) Продовжуючи протиправне діяння, діючи на виконання злочинного умислу, направленого на надання допомоги представникам іноземної держави в проведенні підривної діяльності проти України, ОСОБА_6 не пізніше 21 листопада 2023 року отримав завдання від представника військового формування рф ОСОБА_10 : виявити схрон із документацією військовослужбовців рф за координатами ІНФОРМАЦІЯ_6 та в подальшому їх знищити.
На виконання вказаного завдання, 21 листопада 2023 року ОСОБА_6 підшукав ємність з бензином та запальничку, після чого помістив їх до транспортного засобу ВАЗ 2102, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який перебував у його фактичному володінні, та прослідував на ньому у вказане вище місце в районі водосховища «ІНФОРМАЦІЯ_7».
Далі, орієнтовно о 13 год. 30 хв., 21 листопада 2023 року, прибувши на зазначене ОСОБА_10 в повідомленні місце, ОСОБА_6 віднайшов схованку, в якій були російські документи, помістив їх до автомобіля, після чого від'їхав від вказаного місця орієнтовно на двадцять метрів, після чого здійснив підпал знайденої документації та в цей же час був затриманий співробітниками Служби безпеки України.
При цьому, ОСОБА_6 усвідомлював, що російська федерація здійснює широкомасштабну збройну агресію проти України та що вказані відомості можуть бути використані ними для планування та проведення бойових чи диверсійних дій проти України, направлених на захоплення її територій, зменшення її воєнного, економічного, соціального та морально-політичного потенціалу у сфері оборони шляхом проведення ударів по відповідним об'єктам.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить повністю дослідити матеріали кримінального провадження, вирок суду про визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, скасувати та закрити кримінальне провадження звільнивши його з-під варти в залі суду.
Окрім цитування положень кримінального процесуального кодексу України та наведення ряду рішень Європейського суду з прав людини, доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що всупереч вимог судової практики Європейського суду з прав людини та Конституції України, в даному випадку суд першої інстанції не виконував функцію судового контролю, а фактично був спостерігачем скоєних численних правопорушень правоохоронними органами, не відреагувавши та не відкинувши всі доводи щодо незаконності дій органу досудового розслідування та отриманих доказів.
Як убачається з матеріалів справи, органом досудового розслідування безпідставно йому інкримінується вчинення злочину, передбаченого ст. 111 КК України, адже в його діях склад даного кримінального правопорушення відсутній.
При цьому, суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги його правові докази та критично до них поставився. При цьому, як на доказ його винуватості послався на протоколи НСРД, незважаючи на те, що ці слідчі дії були проведені з істотним порушенням КПК України і орган досудового розслідування всі докази здобував незаконним шляхом.
У даному випадку судом не було дотримано вимог ст. 84, 94, 23, 93, 349, 350 КПК України та допущено неповноту судового слідства.
В апеляційній скарзі та доповненнях до неї захисник адвокат ОСОБА_7 просить вирок суду щодо її підзахисного ОСОБА_6 скасувати, а кримінальне провадження закрити. У разі відмови у скасуванні вироку і закритті провадження - змінити вирок шляхом пом'якшення покарання.
Мотивує тим, що об'єктивна сторона державної зради виявляється в умисних діяннях громадянина України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності, обороноздатності, державній, економічній або інформаційній безпеці України. З викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, що містяться в обвинувальному акті вбачається п'ять епізодів кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України, кожен із яких є закінченим злочином.
ОСОБА_6 обвинувачується в наданні допомоги іноземній державі в проведенні підривної діяльності проти України, проте епізод по виявленню схрону з документами військовослужбовців рф за координатами з подальшим їх знищенням, взагалі не ставиться у провину і обвинувачення по кожному епізоду такої діяльності не розкрите, не конкретизована об'єктивна сторона кожного з епізодів кримінального правопорушення, що на думку захисту є неконкретним обвинуваченням та є порушенням права на захист.
За неконкретного обвинувачення по кожному епізоду, обвинувальний вирок не відповідає вимогам законності обґрунтованості та підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі за не доведенням обвинувачення.
Покарання, призначене підзахисному адвоката вважає несправедливим через його суворість та несправедливість.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його захисника, які підтримали подані ними апеляційній скарги, вирок суду просили скасувати, а провадження щодо ОСОБА_6 закрити, звільнивши його з-під варти в залі суду, прокурора, яка заперечувала проти доводів сторони захисту, вказуючи на законність та обґрунтованість судового рішення, звернула увагу, що під час досудового розслідування та судового розгляду були дотримані вимоги КПК України, всі докази отримані законним шляхом та повністю доводять винуватість ОСОБА_6 за пред'явленим обсягом обвинувачення, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника залишити без задоволення.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону в повній мірі та, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред'явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Вказуючи на допущені судом першої інстанції порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідність висновків суду, викладених в судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, наданим доказам та показанням свідків, захисник не вказує у чому полягають вказані нею порушення, яка саме невідповідність, на її думку , міститься мотивувальній частині вироку, чому вона вважає, що оскаржуване судове рішення не відповідає вимогам ст. 370 КПК України.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, судом першої інстанції в повній мірі досліджено докази, які є належними та допустимими, в сукупності доповнюють один одного. Як сторона обвинувачення, так і сторона захисту були забезпечені рівними умовами для реалізації своїх прав у кримінальному провадженні.
На переконання колегії суддів, у даному кримінальному провадженні стороною обвинувачення було доведено належними та допустимими доказами факт вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, саме ОСОБА_6 , а не іншою особою.
Більш того, стороною захисту, окрім цитування положень кримінального процесуального закону, рішень Європейського суду з прав людини та посилань на допущені судом порушення без їх конкретизації, викладені у вироку висновки суду не спростовані, доказів на доведення невинуватості обвинуваченого та спростування встановлених фактичних обставин, не наведено ні в апеляційній скарзі, не було їх долучено і під час апеляційного перегляду.
Частиною 2 статті 111 КК України передбачена кримінальна відповідальність за державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинене в умовах воєнного стану.
Перехід на бік ворога полягає в наданні безпосередньої допомоги державі, з якою Україна перебуває в умовах воєнного стану або збройного конфлікту. Форми такого переходу можуть бути різними: перехід до ворога через лінію фронту; вступ до армії ворожої держави; участь за її завданням у бойових діях проти України; надання різної допомоги агентам такої держави та ін. Перехід на бік ворога може полягати як у переході на територію ворожої держави (так званий фізичний перехід), так і в наданні допомоги такій державі або її представникам на території України (так званий інтелектуальний перехід).
Крім того, треба мати на увазі, що державна зрада є закінченим злочином не з моменту встановлення зв'язку з іноземною державою, іноземною організацією або їх представниками чи з моменту отримання від них злочинного завдання, а з моменту вчинення певних конкретних дій на шкоду Україні.
Вчиняючи державну зраду, винний усвідомлює, що він здійснює перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту (вчинює шпигунські дії, надає іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомогу в проведенні підривної діяльності проти України) і бажає цього.
Формулювання «на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України» визначає суб'єктивну спрямованість дій винного, однак не є характеристикою суспільно небезпечних наслідків діяння. Факт заподіяння вказаної шкоди не має значення для кваліфікації діяння за ст. 111 КК України.
Не погоджуючись з пред'явленим обвинуваченням ОСОБА_6 наголошував на тому, що 08 жовтня 2023 року саме Служба безпеки України створила в месенджері «Телеграм» акаунт з мобільного номера НОМЕР_2 , який придбала в Інтернеті. В цей же день, йому прийшло повідомлення від користувача « ОСОБА_13 », який запропонував йому заробити грошей, йому стало цікаво, тому він і почав вести переписку з цим користувачем.
Спочатку « ОСОБА_13 » просто так, без виконання ним будь-якої роботи чи завдань, перевів на його банківську карту «А-банк» грошові кошти в сумі 150 доларів США.
В подальшому, коли він знаходився у м. Шостка Сумської області, користувача « ОСОБА_13 » цікавила інформація, яка і так була в загальному доступі, на Гугл -картах, ці об'єкти були помічені та підписані. Конкретно « ОСОБА_13 » написав йому, що коли він буде їхати в м. Семенівку Новгород-Сіверського району Чернігівської області, то на своєму шляху, щоб зняв відео розташування блок-постів на, що обвинувачений відповів, що йому потрібно купити приховану камеру, яка коштує 50 доларів США. Гроші на купівлю прихованої камери « ОСОБА_13 » скинув йому, але обвинувачений нічого не купував та нічого не збирався знімати. Також, від користувача « ОСОБА_13 » надходили повідомлення з координатами, по яких потрібно було їздити та робити фото. ОСОБА_6 наполягав, що фотографував тільки там, де не було військових ЗСУ.
Потім, « ОСОБА_13 » написав йому, що потрібно спалити якісь документи за що він його перерахує грошові кошти в сумі 1 500 доларів США. Коли він приїхав на місце за вказаними координатами та знайшов схрон з документами, побачивши, що це документи громадян російської федерації, то зрозумів, що це якась підстава та подумавши, вирішив позбутися цих документів та швидко почав їх палити, а в цей час під'їхали працівники СБУ та вони відразу почали його бити, хоча він не чинив опору.
Обвинувачений наголошував на тому що військових ЗСУ та військову техніку ЗСУ він не знімав. За увесь час переписки з користувачем « ОСОБА_13 » він не бачив номер телефону цього користувача. Спочатку він вів переписку з « ОСОБА_13 » через додаток «Телеграм», а приблизно з 15.11.2023 за вказівкою « ОСОБА_13 » завантажив електронну пошту « ІНФОРМАЦІЯ_4 », увів логін та пароль, які йому скинув « ОСОБА_13 » та користувався нею.
Не заперечував, що саме він надсилав повідомлення, які зазначені в протоколі за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних інформаційних систем від 16.11.2023.
Вважав, що нічого не порушує, а тому до правоохоронних органів про переписку з користувачем на ім'я « ОСОБА_13 » ( ОСОБА_15 ) не повідомляв.
Однак, така позиція сторони захисту була повністю спростована під час досудового розслідування та судового розгляду.
Так, відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Закону України «Про інформацію», наказу Головнокомандувача Збройних Сил України № 73 від 03.03.2022 щодо заборони розповсюдження інформації, розголошення якої може призвести до обізнаності противника про дії Збройних Сил України, інших складових сил оборони, негативно вплинути на хід виконання завдань за призначенням під час дії правового режиму воєнного стану, а саме: найменування військових частин (підрозділів) та інших військових об'єктів в районах виконання бойових (спеціальних) завдань, географічні координати місць їх розташування; чисельність особового складу військових частин (підрозділів); кількість озброєння та бойової техніки, матеріально-технічних засобів, їх стан та місця зберігання; описи, зображення та умовні позначки, які ідентифікують або можуть ідентифікувати об'єкти; інформація про операції (бойові дії), які проводяться або плануються; інформація про системи охорони та оборони військових об'єктів та засоби захисту особового складу, озброєння та військової техніки, які використовуються, тощо.
Відповідно до Порядку встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1455 від 29 грудня 2021 року з подальшими змінами та доповненнями, блокпост - посилений контрольно-пропускний пункт, який за рішенням військового командування тимчасово встановлюється на вході/виході (в'їзді/виїзді) на територію/з території, де введено воєнний стан і встановлено особливий режим (за винятком державного кордону), на якому облаштовуються місця для перевірки осіб, транспортних засобів, багажу та вантажів, позиції вогневих засобів та бойової техніки, місця для відпочинку та забезпечення життєдіяльності особового складу, який виконує завдання на такому пункті, до складу якого можуть входити службові особи військових формувань та правоохоронних органів, які відповідно до закону залучені до здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
Пунктом 5 вказаного вище Порядку визначено, що особливий режим встановлюється шляхом видання наказу військовим командуванням разом з військовою адміністрацією (у разі її утворення), яким призначається комендант, а також визначаються: завдання коменданта, повноваження щодо забезпечення єдиного управління визначеними силами та засобами Держспецтрансслужби, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Національної поліції, СБУ, ДПС, ДМС, ДСНС, військових адміністрацій (у разі їх утворення) та координації їх дій під час здійснення заходів особливого режиму; склад комендатур, місця їх розміщення, зони відповідальності та порядок взаємодії, а також порядок виконання визначених завдань; порядок матеріально-технічного забезпечення комендатур та їх складових; територіальні межі, де встановлюється особливий режим, та місця розміщення блокпостів; права та обов'язки посадових осіб блокпостів; інші питання, необхідні для забезпечення особливого режиму.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів встановила, що залучення ОСОБА_6 до співпраці із військовослужбовцем прикордонного управління фсб рф по Брянській області ОСОБА_10 була невипадковою, адже останній ще до початку повномасштабного вторгнення здійснював збір інформації стосовно громадян України, які постійно перетинали російський кордон з приватною або комерційною метою, на даний час проводить активну розвідувальну діяльність шляхом виявлення родичів громадян України та території рф.
У свою чергу, встановлено, що ОСОБА_6 незаконно переправив свою сестру через Державний кордон України на територію російської федерації під час повномасташбного вторгнення збройних сил рф на територію України та під час тимчасової окупації Чернігівської області. На час досудового розслідування сестра обвинуваченого проживала у м. Стародуб Брянської області рф. Під час її перебування на території рф до неї приходили співробітники управління фсб рф по Брянській області та запитували інформацію щодо ОСОБА_6 .
Так, показання обвинуваченого та його намагання переконати суд у тому, що він не розумів, що спілкувався з представником російської федерації, ніколи не фотографував українські збройні військові формування та не передавав інформацію про ЗСУ іншим особам, не бачив номера опонента під час спілкування в додатку «Телеграм» та усвідомивши, що знайшов документи військовослужбовців російської федерації, вирішив їх знищити, повністю спростовуються здобутими під час досудового розслідування доказами.
Зокрема, під час огляду мобільного телефону рожевого кольору марки «Iphone 6s», вилученого під час огляду місця події від 21 листопада 2023 року у ОСОБА_6 , при відкритті застосунку месенджеру «Телеграм», було виявлено чат-переписку з абонентом « ОСОБА_13 » (номер телефону НОМЕР_2 ), в якому були відсутні повідомлення. Отже, номер телефону з вказаним абонентом відображається у додатку, тому ОСОБА_6 міг його бачити, а тому мав усвідомлювати, що спілкується з особою, яка перебуває на території російської федерації, оскільки код +7 є кодом, який використовується саме цією країною, а вимоги щодо надання інформації про місця прильотів в м. Семенівка після здійснення обстрілів, розташування та кількості військовослужбовців ЗСУ, давали можливість встановити, що опонент може бути військовослужбовцем збройних сил ворожої країни.
Більш того, текстові повідомлення зі змістом «ІНФОРМАЦІЯ_8.» дають повне уявлення про те, що спілкування відбуваєься з представником країни агресора - російської федерації і аж ніяк не з представником служби безпеки України як намагається переконати обвинувачений.
Крім того, відсутність повідомлень в цьому додатку в чаті між ОСОБА_6 та абонентом « ОСОБА_13 » свідчить про приховування інформації, яка передавалась цими особами, а також вказує на усвідомлення обвинуваченим протиправності своєї діяльності.
З огляду на те, що на час спілкування ОСОБА_6 з абонентом на ім'я « ОСОБА_13 » на території України був введений був уведений воєнний стан, територія Чернігівської області була деокупована та регулярно піддавалась і на даний час піддається регулярним та довготривалим обстрілам з боку військ російської федерації, обвинувачений не міг не усвідомлювати, що надаючи будь-яку інформацію про переміщення військової техніки, військових формувань ЗСУ, розміщення підрозділів ЗСУ в прикордонних населених пунктах Чернігівської та Сумської областей, ставить під загрозу обороноздатність нашої країни та діє всупереч її інтересам на користь ворожої країни, а тому твердження обвинуваченого про те, що він вважав, що не вчиняв нічого протизаконного є нічим іншим, як намаганням уникнути кримінальної відповідальності за вчинене.
Більш того, вказуючи про те, що він не знімав військовослужбовців ЗСУ та не надав інформації щодо них представнику російської федерації ОСОБА_15 , обвинувачений залишив поза увагою, що під час огляду вилученого у нього телефону, в хмарному сховищі та в розділі «Чернетки» застосунку «Proton Mail» було виявлено ряд відео та фотозображень, а також текстових повідомлень, з яких убачається, що ним передавались відомості щодо розташування різних підрозділів ЗСУ на території не тільки ІНФОРМАЦІЯ_9 а й в прилеглих населених пунктах, в будинках та інших приміщеннях, щодо переміщення та руху військової техніки, а також відомості щодо завдань, які мав виконати ОСОБА_6 на вимогу представника збройних сил російської федерації.
Той факт, що координати розташування будинків та інших будівель, а також місць брались обвинуваченим з відкритих джерел «Гугл карти», не вказує на те, що інша інформація, яка ним передавали, зокрема щодо заселення військовослужбовців ЗСУ в приватні будинки, в приміщення лікарні, розташування ТЦК та СП, розміщення іноземних військових формувань, переміщення військової техніки тощо, була у відкритому доступі.
Отже, ця інформація містила таємницю та не підлягала передачі іншим особам, а тим більше представникам військових формувань російської федерації. Крім того, на підтвердження інформації, якам ним передавалась представнику ворожої країни, ОСОБА_6 передавались фото та відеоматеріали, а для зручності у пересуванні межами Сумської та Чернігівської областей на грошові кошти, які обвинувачений отримав від представника російської федерації, ОСОБА_6 придбав автомобіль, про що поставив до відома цю особу, в тому числі й про схему придбання цього транспортного засобу.
Аналіз змісту всіх виявлених повідомлень, в тому числі й тих повідомлень з прикріпленими відеозаписами, які відправляв ОСОБА_6 , дають підстави стверджувати про те, що обвинувачений передавав представнику ворожої країни відомості про військовослужбовців ЗСУ, їх розміщення в межах населених пунктів, з вказівкою на координати будинків та приміщень, де вони квартирувалися, а також відомості щодо переміщення військової техніки, координати розташування блок-постів та кількості військовослужбовців, які несуть чергування на цих блок-постах, виконував інші завдання представника збройних сил рф, а також з власної ініціативи розвідував та передавав встановлені відомості щодо виявлених ним розміщень військових ЗСУ.
При цьому, аналіз змісту повідомлень між обвинуваченим та представником рф дає підстави стверджувати, що наслідком передачі такої інформації були подальші обстріли вказаних ОСОБА_6 об'єктів.
Вказівка сторони захисту про те, що номер НОМЕР_2 був придбаний працівниками служби безпеки України, не знайшла свого підтвердження під час досудового розслідування та судового розгляду, оскільки за повідомленням оператора мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» інформація про з'єднання абонентського номера оператора російської федерації за період з 00 год. 00 хв. 24 лютого 2022 року по 00 год. 00 хв. 01 грудня 2023 року відсутня. Отже, цей номер використовувався виключно на території російської федерації та не міг використовуватись працівниками служби безпеки України, як намагається переконати обвинувачений.
При цьому, в рамках даного кримінального провадження для кваліфікації дій ОСОБА_6 достатньо встановлення того факту, що абонент « ОСОБА_13 » ( ОСОБА_10 військовослужбовець прикордонного управління фсб рф по Брянській області) є представником держави, яка здійснила воєнне вторгнення на територію України, частину територію окупувала та продовжує терор мирного населенні нашої держави. В свою чергу, ОСОБА_6 передавав інформацію вказаній особі, усвідомлюючи, що таким чином може зашкодити не тільки військовослужбовцям, які несли служби на блокпостах, заселялись в приватні будинки та муніципальні установи, розміщувалися в межах та поза межами населених пунктів з метою захисту мирного населення та державних кордонів України від ворожого вторгнення, інформацію про які він передав, а й мирним мешканцям, будь то ракетний удар, артилерійський обстріл чи проникнення диверсійно-розвідувальних груп ворожої держави.
Аналіз змісту текстових повідомлень між « ОСОБА_16 » та ОСОБА_6 дає підстави стверджувати, що обвинувачений мав уявлення з ким він спілкується, усвідомлював наслідки своїх дій, добровільно, з корисливою метою, та свідомо виконував завдання, які йому надавав ОСОБА_10 , в тому числі й намагався знищити пакет документів військовослужбовців російської федерації, але був затриманий на місці.
Вказуючи про те, що усвідомивши, що знайдені ним документи належать громадянам РФ, він подумав, що то якась підстава, а тому вирішив їх знищити, ОСОБА_6 жодним чином не пояснює, з якою метою він брав із собою каністру бензину та запальничку, для чого знімав на відео момент знищення цих документів, при тому, що змістом повідомлень від « ОСОБА_13 » за наданими координатами він мав відшукати в схроні речі та знищити їх на місці, про що надіслати відео підтвердження. За наявними в матеріалах справи доказами, саме за отриманими інструкціями і діяв ОСОБА_6 21 листопада 2023 року аж до моменту його затримання.
З урахуванням досліджених під час апеляційного перегляду матеріалів кримінального провадження, аналізу та перевірки доводів сторони захисту, яким суд першої інстанції надавав оцінку, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, розглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 , дотримався принципів диспозитивності, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, що було перевірено апеляційним судом.
Стороною обвинувачення було доведено належними та допустимими доказами факт вчинення ОСОБА_6 державної зради, тобто у діянні вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній та економічній безпеці України, а саме у наданні іноземній державі, іноземній організації та їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчиненому в умовах воєнного стану.
Критика захисником обвинувачення, яке вона вважає неконкретним та таким, що повинно було по кожному епізоду оголошено підозру і підтверджено доказами, є безпідставною. ОСОБА_6 обвинувачувався і за цим обвинуваченням засуджений, за співпрацю за грошову винагороду з представником військового підрозділу рф ОСОБА_10 , якому 08.11.2023, 09.11.2023, 14.11.2023 та 21.11. 2023 передав відомості стосовно розташування підрозділів Збройних Сил України в Новгород-Сіверському районі Чернігівської області, з додаванням відповідних відеозаписів та координат розташування, виконував завдання від цього представника, направлене на надання допомоги представникам іноземної держави в проведенні підривної діяльності проти України.
Усі ці епізоди, які захисник вважає кожний окремо закінченим злочином, є тими фактичними даними, які вказують на те, що обвинувачений співпрацював з представником військового підрозділу РФ та передавав представнику ворожої країни відомості про військовослужбовців ЗСУ, їх розміщення в межах населених пунктів, з вказівкою на координати будинків та приміщень, де вони квартирувалися, а також відомості щодо переміщення військової техніки, координати розташування блок-постів та кількості військовослужбовців, які несуть чергування на цих блок-постах, виконував інші завдання цього представника, в умовах воєнного стану, що і утворює об'єктивну сторону злочину, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України.
Оцінюючи надані сторонами докази на предмет їх допустимості згідно з ч. 1 ст. 87 КПК України суди першої та апеляційної інстанцій виходять із того, що зазначені положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані у відповідній нормі. Тобто, будь-яке процесуальне порушення, допущене в ході збирання доказів, саме по собі не може бути підставою для визнання їх недопустимими.
У зв'язку із цим, за наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли вони: прямо та істотно порушують права і свободи людини та/або надають підстави для сумнівів у достовірності отриманих фактичних даних, які не вдалося за можливе усунути в ході судового розгляду.
Таким чином, як убачається з матеріалів цього кримінального провадження, його розгляд здійснено відповідно до положень КПК України, з додержанням засад диспозитивності, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, на думку колегії суддів, висновки суду першої інстанції щодо оцінки доказів винуватості ОСОБА_6 саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, належним чином обґрунтовані та вмотивовані.
Призначаючи покарання обвинуваченому, місцевий суд в повній мірі врахував характер кримінального правопорушення, обставини його вчинення, особу обвинуваченого, його ставлення, вік, відсутність обтяжуючих та пом'якшуючих покарання обставин, і призначив покарання за державну зраду в умовах воєнного стану у виді 15 років позбавлення волі, яке є мінімальним покаранням, передбаченим санкцією частини статті.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 532 КПК України колегія суддів, -
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 06 червня 2025 року щодо ОСОБА_6 , без змін.
Ухвала набуває законної сили після її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а для засудженого, який тримається під вартою, в той же строк з дня вручення копії ухвали.
ОСОБА_17 ОСОБА_18 ОСОБА_19